Постанова № 17890571, 13.07.2011, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01014, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 Вн. № 1/162

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

13 липня 2011 року 10:10 № 2а-7799/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Клочкової Н.В. при секретарі судового засідання Попадин О.Б., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Українська Електротехнічна

Торгівельна Компанія"

до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва

провизнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень

№ 0000812320/0 від 18.10.2010 р., № 0000812320/1 від 06.01.2011 р.

та № 0000312320 від 12.03.2011 р.,

за участю представників сторін:

представник позивача Заболотній О.В.;

представник відповідача ОСОБА_2, довіреність № 24/9/10-009 від 05.01.11;

На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 13 липня 2011 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

01 червня 2011 року товариство з обмеженою відповідальністю "Українська Електротехнічна Торгівельна Компанія" (далі позивач, ТОВ “УКРЕЛЕКТРОТЕХТОРГ”) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва (далі відповідач, ДПІ у Голосіївському р-ні м. Києва) про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0000812320/0 від 18.10.2010 р., № 0000812320/1 від 06.01.2011 р. та № 0000312320 від 12.03.2011 р. (далі ППР № 0000812320/0, ППР № 0000812320/1, ППР № 0000312320).

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 03 червня 2011 року позовну заяву у справі № 2а-7799/11/2670 залишено без руху у зв'язку з недоліками позовної заяви. Позивачу було встановлено строк для усунення недоліків позовної заяви до 10 червня 2011 року. Станом на 10 червня 2011 року позивач усунув недоліки позовної заяви.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 червня 2011 року відкрито провадження в адміністративній справі № 2а-7799/11/2670.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 червня 2011 року закінчено підготовче провадження в адміністративній справі № 2а-7799/11/2670 та призначено справу до судового розгляду.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просив відмовити у задоволенні позову з підстав, викладених у запереченнях до адміністративного позову.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

30 вересня 2010 року посадовою особою ДПІ у Голосіївському р-ні м. Києва згідно з п. 1 ст. 11 Закону України від 04.12.1990 № 509-ХІІ “Про державну податкову службу в Україні” (далі Закон № 509-ХІІ) було проведено документальну невиїзну перевірку податкових декларацій з податку на додану вартість позивача з питань правильності нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість по взаємовідносинах з товариством з обмеженою відповідальністю “Електробудлогістік” (далі ТОВ “Електробудлогістік”) за квітень 2010 року та товариством з обмеженою відповідальністю “Євромістобудмонтаж” (далі ТОВ “Євромістобудмонтаж”) за травень 2010 р.

Перевіркою було встановлено порушення пп. 7.2.3 п. 7.2, пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР із змінами та доповненнями “Про податок на додану вартість” (далі Закон № 168/97-ВР) та п. 4 “Порядку заповнення податкової накладної”, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 року № 165, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 23.06.1997 року за № 233/2037 із змінами та доповненнями, що призвело до заниження податку на додану вартість за квітень 2010 року на загальну суму 187218,00 грн., за травень 2010 року на загальну суму 255296,00 грн., що разом склало 442514,00 грн.

В результаті проведеної документальної невиїзної перевірки позивача ДПІ у Голосіївському р-ні м. Києва було складено Акт № 838/1/23-20-36203984 від 30.09.2010 р. (далі - Акт № 838/1/23-20-36203984) та прийнято ППР № 0000812320/0, яким позивачу визначено суму податкового зобовязання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за основним платежем на суму 442514,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 221257,00 грн., що загалом склало 663771,00 грн.

Позивач подав до ДПІ у Голосіївському р-ні м. Києва первинну скаргу № 25/10-121 від 25.10.2010 р. (вх. № 27087/10 від 27.10.2010) на ППР 0000812320/0.

Рішенням ДПІ у Голосіївському р-ні м. Києва від 12.11.2010 № 23793/10/25-011 було продовжено термін розгляду первинної скарги по 25.12.2010 р.

Рішенням про результати розгляду первинної скарги від 27.12.2010 № 26893/10/25-011 ДПІ у Голосіївському р-ні м. Києва залишила без змін ППР № 0000812320/0, а скаргу позивача № 25/10-121 від 25.10.2010 р. - без задоволення, внаслідок чого відповідачем було прийнято ППР № 0000812320/1, яким позивачу визначено суму податкового зобовязання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за основним платежем на суму 442514,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 221257,00 грн., що загалом склало 663771,00 грн.

Позивач подав до ДПА у м. Києві повторну скаргу № /1-04/10 від 04.01.2011 р. (вх. № 67/10 від 05.01.2011 р.) на ППР № 0000812320/0.

Рішенням ДПА у м. Києві від 14.01.2011 р. № 287/10/25-114 було продовжено термін розгляду вищезазначеної скарги по 05.03.2011 р.

Рішенням про результати розгляду повторної скарги від 25.02.2011 р. № 1826/10/25-114 ДПА у м. Києві скасувала ППР № 00008123320/0 в частині 187218,00 грн. податку на додану вартість і у відповідній частині застосованих штрафних (фінансових) санкцій, а скаргу № /1-04/10 від 04.01.2011 р. (вх. № 67/10 від 05.01.2011 р.) задоволено частково, внаслідок чого відповідачем було прийнято ППР № 0000312320, яким позивачу визначено суму грошового зобовязання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за основним платежем на суму 255296,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 127 648,00 грн., що загалом склало 382944,00 грн.

Позивач подав до ДПА України повторну скаргу № /4-04-11 від 04.03.2011 р. (вх. № 3827/6 від 04.03.11) на ППР № 0000812320/0 з урахуванням рішення ДПА у м. Києві від 25.02.11 № 1826/10/25-114.

Рішенням ДПА України від 16.03.11 № 5210/6/25-0515 (№ 7190/7) було продовжено строк розгляду вищезазначеної скарги по 02.05.2011 р.

Рішенням про результати розгляду повторної скарги від 04.05.2011 р. № 8326/6/25-0515 ДПА України залишила без змін ППР № 0000812320/0 з урахуванням рішення ДПА у м. Києві від 25.02.11 № 1826/10/25-114, а скаргу без задоволення.

Оцінивши за правилами ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та обєктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва погоджується з позовними вимогами ТОВ “УКРЕЛЕКТРОТЕХТОРГ”, виходячи з наступних мотивів.

Спірні правовідносини врегульовано нормами Конституції України, Кодексу адміністративного судочинства України, Господарського кодексу України, Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР “Про податок на додану вартість”, Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” (далі Закон № 996-ХІV), Закону України від 15.05.2003 № 755-IV “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців” (далі Закон № 755-IV), Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР “Про оподаткування прибутку підприємств” (далі Закон № 334/94-ВР).

Матеріали справи свідчать, що 05 січня 2010 року між ТОВ “Євромістобудмонтаж” (постачальник) та ТОВ “УКРЕЛЕКТРОТЕХТОРГ” (покупець) укладено договір поставки товарів № 3/10, відповідно до якого постачальник зобовязується протягом строку дії цього договору поставити та передати у власність покупця товар, а покупець зобовязується прийняти товар та оплатити його на умовах, визначених цим договором. Найменування, одиниця обліку, кількість та асортимент товару вказуються в рахунку-фактурі та накладній, що складається відповідно до заявки покупця. Ціна товару встановлюється постачальником на момент виставлення рахунка-фактури покупцю. Загальна вартість договору визначається, виходячи з цін на товар, асортименту та загальної кількості товару, поставленого у відповідності з умовами договору, та складає 1531775,47 грн., у тому числі ПДВ 255295,91 грн. Згідно пункту 4.1 вказаного договору при отриманні від постачальника партії товару згідно накладної покупець повинен здійснити її повну оплату.

Відповідно до видаткових накладних № 51 від 05.05.2010 р., № 53 від 14.05.2010 р., № 57 від 21.05.2010 р. ТОВ “Євромістобудмонтаж” поставило на адресу позивача товар на загальну суму 1531775,47 грн. та виписало податкові накладні № 51 від 05.05.2010 р., № 53 від 14.05.2010 р., № 57 від 21.05.2010 р. на загальну суму 1531775,47 грн., в тому числі податок на додану вартість 255295,91 грн.

При отриманні від ТОВ “Євромістобудмонтаж” партії товару згідно вищевказаних видаткових накладних позивач належним чином оплатив даний товар згідно виставлених рахунків-фактур № 51 від 05.05.2010 р., № 53 від 14.05.2010 р., № 57 від 21.05.2010 р.

Частиною 1 ст. 3 Закону № 996-ХІV визначено, що метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону № 996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Визначення терміну "первинний документ" наведено у ст. 1 Закону № 996-ХІV: первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Частиною 2 ст. 9 даного Закону передбачено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дату виписування податкової накладної;

в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм);

є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача;

ж) ціну поставки без врахування податку;

з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні;

и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Згідно пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Підпунктом 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Як зазначено Вищим адміністративним судом України в Інформаційному листі від 20липня 2010 року №1112/11/13-10 “Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби”, процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такі етапи: 1)встановлення факту здійснення господарської операції; 2) становлення спеціальної податкової правосубєктності учасників господарської операції; 3) встановлення звязку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку. При цьому в обовязковому порядку необхідно досліджувати наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій платника податку; 4) встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Законом, що визначає платників податку на додану вартість, обєкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету є Закон України “Проподаток на додану вартість”.

Згідно з пунктом 1.7 статті 1 Закону № 168/97-ВР податковий кредитце сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20% від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товару (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У відповідності до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Згідно пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону № 168/97-ВР датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

З аналізу вказаних правових норм та обставин справи суд приходить до висновку, що достатніми підставами для включення ТОВ “УКРЕЛЕКТРОТЕХТОРГ” до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товарів та послуг; використання зазначених товарів та послуг у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у звязку з таким придбанням, з врахуванням рівня звичайних цін.

Судом встановлено, що позивач в податковій декларації з податку на додану вартість за травень 2010 року в складі податкового кредиту відобразив суми податку на додану вартість всього у розмірі 1531775,47 грн., у тому числі ПДВ 255295,91 грн., на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ “Євромістобудмонтаж”, які сплачені (нараховані) ним, у звязку з придбанням товару.

Відповідно до вимог підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Як встановлено судом, на момент складання податкових накладних контрагент позивача ТОВ “Євромістобудмонтаж” був зареєстрований як платник податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, а тому мав право видавати податкові накладні на кожну повну або часткову поставку робіт; в свою чергу податкові накладні, на підставі яких позивач формував податковий кредит та копії яких знаходяться в матеріалах справи, відповідають вимогам, встановленим підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР.

У разі якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податковий орган не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, постачальники були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

При цьому слід ураховувати вимоги статті 18 Закону № 755-IV, згідно з якою відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, були внесені до нього, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців підтверджує, що ТОВ “Євромістобудмонтаж” станом на момент здійснення вищевказаних господарських операцій було зареєстровано в Єдиному державному реєстрі, а засновником та особою, яка має право вчиняти юридичні дії від імені юридичної особи, значиться ОСОБА_3

Слід звернути увагу, що витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців не містить інформації про відсутність ТОВ “Євромістобудмонтаж” за місцезнаходженням.

Вирішуючи питання про реальність виконання та отримання позивачем послуг та придбання таких послуг з метою їх використання у власній господарській діяльності, суд зазначає наступне.

Відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Пункт 1.32 статті 1 Закону № 334/94-ВР визначає господарську діяльність як будь-яку діяльність особи, направлену на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

За даними витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії АЄ № 417495 видами діяльності ТОВ “УКРЕЛЕКТРОТЕХТОРГ”, зокрема, є: оптова торгівля будівельними матеріалами, посередництво в спеціалізованій торгівлі іншими товарами, оптова торгівля іншими машинами та устаткованням, інші види оптової торгівлі, роздрібна торгівля іншими непродовольчими товарами.

Придбаний у ТОВ “Євромістобудмонтаж” товар в подальшому був реалізований позивачем іншим субєктам підприємницької діяльності, що підтверджується відповідними накладними та довіреностями на отримання товару, копії яких знаходяться в матеріалах справи.

Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців свідчить, що одним із видів діяльності ТОВ “Євромістобудмонтаж” є інші види оптової торгівлі.

Доказів та підтвердження висновків Акта № 838/1/23-20-36203984 щодо відсутності у ТОВ “Євромістобудмонтаж” необхідних умов для здійснення результатів відповідної господарської та економічної діяльності, зокрема, технічного персоналу, основних фондів виробничих активів, складських приміщень, відповідачем не надано.

Таким чином, викладене підтверджує, що господарські операції позивача з ТОВ “Євромістобудмонтаж” є реальними та підтверджуються необхідними документами, а товар, що придбавався позивачем у ТОВ “Євромістобудмонтаж”, придбавався з метою використання та був використаний у власній господарській діяльності, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

В інформаційному листі від 20 липня 2010 року №1112/11/13-10 “Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби” Вищий адміністративний суд України зазначив: “…у чинному законодавстві України відсутнє визначення поняття “добросовісний платник податків”. Так само законодавство не містить певних критеріїв добросовісності платника податків. Водночас, слід визнати обґрунтованим застосування на практиці цього підходу, оскільки подібне розмежування платників податків дозволяє індивідуалізувати юридичну відповідальність особи та забезпечити дотримання правопорядку у галузі оподаткування навіть за наявності певних прогалин у законодавстві.

У разі, якщо дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції не викликають сумніву у їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, для підтвердження права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема, податкових накладних. Прикладом подібного підходу Верховного Суду України є, зокрема, постанова від 09.09.2008 р.

На переконання суду, порушення юридичною особою-контрагентом вимог законодавства про оподаткування не може призводити до недійсності всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації такої юридичної особи до моменту виключення її з державного реєстру, та не позбавляє правового значення видані за цими господарськими операціями податкові накладні.

Також в матеріалах справи міститься лист ДПІ у Голосіївському р-ні м. Києва від 15.06.11 № 2674/9/10-010, у якому відповідач просить ГВПМ ДПІ у Дніпровському районі м. Києва терміново надати інформацію щодо порушення кримінальних справ відносно посадових осіб ТОВ “Євромістобудмонтаж”, оскільки за результатами аналізу даних системи автоматизованого співставлення податкових зобовязань та податкового кредиту у розрізі контрагентів на рівні ДПА України по декларації ТОВ “Євромістобудмонтаж” було встановлено відхилення між задекларованими податковими зобовязаннями та задекларованим податковим кредитом ТОВ “УКРЕЛЕКТРОТЕХТОРГ”.

Листом від 23.06.2011 № 3241/7/26-4/09 ГВПМ ДПІ у Дніпровському районі м. Києва повідомила ДПІ у Голосіївському р-ні м. Києва, що в провадженні СВ ПМ ДПІ у Дніпровському районі м. Києва кримінальні справи відносно посадових осіб ТОВ “Євромістобудмонтаж” відсутні, за матеріалами співробітників ГВПМ ДПІ у Дніпровському районі м. Києва кримінальні справи відносно посадових осіб даного підприємства не порушувались.

Враховуючи викладене, суд вважає, що ТОВ “УКРЕЛЕКТРОТЕХТОРГ” правомірно сформовано податковий кредит з податку на додану вартість за травень 2010 року, а висновки Акта № 838/1/23-20-36203984 про порушення пп. 7.2.3 п. 7.2, пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР є помилковим, відтак визначення суми податкового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 382944,00 грн. є протиправним.

Додатково до викладеного Окружний адміністративний суд міста Києва також зазначає, що використання відповідачем інформації з компютерних автоматизованих інформаційних систем “Співставлення податкових зобовязань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України” суперечить положенням Закону № 509-ХІІ, з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 11 Закону № 509-ХІІ органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, повязаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обовязкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обовязкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус субєктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обовязок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обовязкові платежі), крім Національного банку України та його установ.

За визначенням пункту 1.2 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 10 серпня 2005 року № 327, невиїзною документальною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів), незалежно від способу їх подачі.

Виходячи з викладеного, Закон № 509-ХІІ встановлює, що документальну невиїзну перевірку необхідно та достатньо здійснювати на підставі поданих платником податку документів, а саме податкових декларацій, звітів та інших документів, повязаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обовязкових платежів) незалежно від способу їх подачі.

Як видно зі змісту Акта № 838/1/23-20-36203984 відповідачем проводилась саме документальна невиїзна перевірка позивача. Тобто така перевірка мала проводитись в приміщенні ДПІ у Голосіївському районі м. Києва та лише на підставі поданих позивачем податкових декларацій, звітів та інших документів, повязаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обовязкових платежів), незалежно від способу їх подачі.

Крім того, закони України з питань оподаткування, зокрема, Закони України “Про державну податкову службу в Україні”, “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, “Про податок на додану вартість” не містять посилань на компютерні автоматизовані інформаційні системи, на підставі інформації з яких податковий орган може встановлювати порушення податкового законодавства платником податків.

Враховуючи викладене, податкові повідомлення-рішення ДПІ у Голосіївському р-ні м. Києва № 0000812320/0 від 18.10.2010 р., № 0000812320/1 від 06.01.2011 р. та № 0000312320 від 12.03.2011 р. є протиправними та мають бути скасованими.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, ДПІ у Голосіївському районі м. Києва не доведена правомірність та обґрунтованість прийняття спірних податкових повідомлень-рішень з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ТОВ “УКРЕЛЕКТРОТЕХТОРГ” підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст.ст. 2, 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов товариства з обмеженою відповідальністю "Українська Електротехнічна Торгівельна Компанія" задовольнити повністю.

2. Визнати нечинними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0000812320/0 від 18 жовтня 2010 року, № 0000812320/1 від 06 січня 2011 року та № 0000312320 від 12 березня 2011 року в частині 255 296,00 грн. податку на додану вартість за травень 2010 року і у відповідній частині застосованих штрафних (фінансових) санкцій на суму 127 648,00 грн.

3. Судові витрати в сумі 3,40 грн. присудити на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Українська Електротехнічна Торгівельна Компанія" за рахунок Державного бюджету України.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя Н.В. Клочкова