Постанова № 17890310, 22.08.2011, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

<Текст >

22 серпня 2011 р. № 2а- 9758/11/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Чудних С.О.,

при секретарі судового засідання Король Д.О.,

за участю представників сторін:

представника позивача - Маслов Л.К.,

представник відповідача - Сагайдак Є.С.,

представники третіх осіб - не прибули,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Приватного акціонерного товариства "Харківська книжкова фабрика "Глобус" корпоративне підприємство ДАК "Укрвидавполіграфія" до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Харкові, треті особи - Товариство з обмеженою відповідальністю "Побутелектротехніка", Товариство з обмеженою відповідальністю фірма "СНАРК, ЛТД" про скасування податкових повідомлень - рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить суд скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача №0000440854 від 31.03.11р. в частині 112040,00 грн. основного платежу та 28010,00 грн. штрафу, та №0000450854 від 31.03.11р. в частині 27881,00 грн. основного платежу та 6970,25 грн. штрафу.

В обґрунтовування позову зазначив, що податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої ДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Харкові в їх оскаржуваній частині прийняті всупереч ст. ст. 19, 61 Конституції України та чинному законодавству, і тому підлягають частковому скасуванню.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просив позов задовольнити.

Відповідача в письмових запереченнях та уповноважений представник в судовому засіданні проти позову заперечував, зазначив, що порушення, встановлені в ході перевірки позивача, зафіксовані належним чином в акті перевірки, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті на законних підставах та відповідають чинному законодавству, у звязку із чим просив відмовити у задоволенні позову.

Представники третіх осіб надали письмові пояснення та документи, просили суд позов задовольнити.

Вислухавши пояснення представників сторін та третіх осіб, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний звязок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд встановив наступне.

ВАТ «Харківська книжкова фабрика Глобус»КП ДАК Укрвидавполіграфія засновано відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 26.11.98 №1870 «Про забезпечення діяльності Державної акціонерної компанії «Українське видавничо-поліграфічне обєднання»шляхом перетворення «Харківської книжкової фабрики Глобус»у відкрите акціонерне товариство в порядку, передбаченому Указом Президента України від 15.06.93 №210 «Про корпоратизацію підприємств», знаходиться на обліку як платник податків, зборів (обовязкових платежів) у Спеціалізованій ДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Харкові з 01.09.00, є платником ПДВ відповідно до Свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ №100041967 від 22.05.07.

Новою редакцією статуту товариства від 24.11.10 назву змінено на Приватне акціонерне товариство «Харківська книжкова фабрика Глобус»КП ДАК Укрвидавполіграфія.

Як вбачається з матеріалів справи, спеціалістами відповідача була проведена планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2009 по 30.09.2010, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2009 по 30.09.2010, за результатами якої складено акт №675/23106/02470187 від 17.03.11.

На підставі акту перевірки відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення №0000440854 від 31.03.11, яким визначив податок на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності, у сумі 192473,00 грн та штрафні (фінансові) санкції в розмірі 48118,25 грн і прийняв податкове повідомлення-рішення № 0000450854 від 31.03.11, яким визначив ПДВ у сумі 30901,00 грн та штрафні (фінансові) санкції в розмірі 7725,25 грн.

Відповідно до висновків акту перевірки, відповідачем, зокрема, встановлено порушення позивачем п. 5.1, п.п.5.2.1 п. 5.2., п.п.5.3.9 п. 5.3. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та п. п. 7.3. ст. 7, п.п.7.4.1, 7.4.4 п. 7.4. ст. 7, п.п.7.7.1 п.7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело, на думку відповідача, до заниження позивачем ПДВ в сумі 27881,00грн. та податку на прибуток від діяльності, що не є пільговою (видавничою) у сумі 112040,00грн. внаслідок віднесення до складу валових витрат та податкового кредиту відповідних сум по операціях з придбання товарів (робіт, послуг) від ТОВ «Побутелектротехніка»та ТОВ Фірма «Снарк, Лтд»(треті особи по справі).

В цьому позивач з висновками акту перевірки та визначенням йому податкових зобовязань та штрафної санкції в розмірі 25% не погоджується, та просить саме в цій частині податкові повідомлення-рішення скасувати. Решта встановлених перевіркою порушень не є предметом цього спору.

З дослідженого акту перевірки від №675/23106/02470187 від 17.03.11 судом встановлено, що фактичною підставою для відображення в акті спірних порушень слугував викладений в акті висновок відповідача про нікчемність всіх угод, укладених позивачем з третіми особами: з ТОВ «Побутелектротехніка»за період з 01.04.2010 по 30.09.2010, з ТОВ Фірма «Снарк, Лтд»за період з 01.10.2009 по 30.09.2010.

Однак, суд не погоджується з такими висновками відповідача, виходячи з наступного.

З акту перевірки, інших матеріалів справи вбачається, що у періоді, який перевірявся, основною діяльністю позивача було виконання поліграфічних робіт.

На виконання умов господарських договорів б/н від 01.03.09р., №704,705 від 29.12.09р., №189 від 22.03.10р., №235 від 18.05.09р., №267 від 11.05.10р., №№291,292,293,294 від 17.05.10р. ТОВ«Побутелектротехніка»постачало позивачу витратні матеріали для поліграфії (друкарська фарба, офсетні пластини, плівка, офсетна гума, клей, очищувач, чохли, допоміжні матеріали і т. ін.) загалом на суму 5663741 грн у т.ч. ПДВ (стор. 15-20 акту перевірки), а позивач оплачував ці матеріали грошовими коштами у безготівковому порядку. Факти поставки товарів підтверджуються видатковими і товарно-транспортними накладними, наявність яких під час перевірки і правильність їх оформлення підтверджено поясненнями представників відповідача в судовому засіданні. Грошова оплата, оприбуткування і подальше використання цих матеріалів позивачем у власній господарській діяльності підтверджується документально і відповідачем не заперечується.

На виконання умов договорів №01-09 від 01.09.09р., №10/01-4/1 від 04.01.10р., ТОВ Фірма «Снарк, ЛТД»(стор. 13,14 акту перевірки) виконувало роботи з використанням спецтехніки; на виконання умов договорів №№10/01-05/01, 10/01-05/02, 10/01-05/03, 10/01-05/06, 10/01-05/07 від 05.01.10р. роботи з технічного обслуговування та ремонту поліграфічного та холодильного обладнання, а також, за договорами будівельного підряду №№01/6, 02/06, 03/06 від 01.06.10р. та за договором будівельного підряду №15/08 від 31.08.10р. виконало поточний ремонт (штукатурення та ремонт покрівлі) обєктів позивача, а саме складу та гаражу по вул. Черемушна, 51, м.Харків. Виконання робіт підтверджується належним чином оформленими актами виконаних робіт, у тому числі по будівельних роботах формами КБ-3, КБ-2в, документами про право власності позивача на обєкти, ліцензією серії АВ №516619, яка видана ТОВ Фірмі «Снарк, ЛТД»на ведення будівельних робіт від 04.06.10 строком дії до 04.06.15. Сторонами у справі не заперечуються факти наявності у позивача певного обладнання, доцільності та необхідності проведення його ремонту (обслуговування), використання його для досягнення господарської мети, використання будівель складу та гаражу у власній діяльності.

Заперечення відповідача проти адміністративного позову, які фактично повторюють зміст акту перевірки, обґрунтовуються виключно наявністю податкової інформації у вигляді акту перевірки ТОВ «Побутелектротехніка»№717/23 5/24136939 від 09.03.11р., складеного представником ДПІ у Київському районі м. Харкова, та акту перевірки ТОВ Фірми «Снарк, ЛТД»№923/233/24139808 від 09.03.11р., складеного представником ДПІ в Червонозаводському районі м. Харкова. За висновками цих актів перевірок, які є практично тотожними один одному, всі угоди, укладені третіми особами по справі, є нікчемними.

Однак, суд не приймає зазначену інформацію в якості доказів правомірності висновків відповідача, адже вона не містить ніяких фактичних даних про укладення третіми особами угод з позивачем (характер угод, предмет, зміст, обсяг, цілеспрямованість, тощо), перевірки носили камеральний характер, податкові повідомлення-рішення за їхніми наслідками не приймалися. Протиправний характер призначення і проведення цих перевірок та невідповідність їх висновків фактичним обставинам встановлено судовими рішеннями, які набрали законної сили, а саме Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 17.05.11 у справі №2а-3961/11/2070 за позовом ТОВ«Побутелектротехніка»до ДПІ в Київському районі м.Харкова, постановою Харківського окружного адміністративного суду від 23.05.11 у справі №2-а-3611/11/2070 за позовом ТОВФірма «Снарк, ЛТД»до ДПІ в Червонозаводському районі м. Харкова.

Крім того, операції по угодах між позивачем та третіми особами, здійснені в квітні-червні 2010 року, вже раніше були предметом судового розгляду у спорі між тими ж сторонами та за участю тих самих третіх осіб. Постановою Харківського окружного адміністративного суду у справі №2а-11135/10/2070 від 04.11.10р., залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 24.01.11, скасовано податкове повідомлення-рішення СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові № 0000120845/0 від 03.09.10 про визначення позивачу податкового зобовязання зі сплати ПДВ, причому контролюючий орган нараховував податок з тих саме підстав, що і в цій справі. Отже, нарахування податку на прибуток спірним актом (принаймні, за період квітень-червень) 2010 року є протиправним апріорі.

Згідно з п.1.6, 1.7 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначена згідно з цим законом, а податкове зобовязання - це загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку у звітному (податковому) періоді, що визначена згідно з цим законом.

Згідно з п.п.7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у звязку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.п.7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у звязку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Приписами п.п.7.4.5. п.7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що до складу податкового кредиту підлягають включенню суми сплаченого (нарахованого) податку, що підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями. Не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними.

Відповідно до п.п.7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Як підтверджено матеріалами справи, угоди позивача з третіми особами виконані належним чином.

Представники відповідача не заперечують проти правильності оформлення всіх податкових накладних, які виписувалися третіми особами, та по яких позивач скористувався правом на податковий кредит.

Таким чином, позивачем виконані всі умови для формування податкового кредиту, при цьому судом встановлено, що на момент складання податкових накладних треті особи були офіційно зареєстровані платниками ПДВ.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позивачем було правомірно включено до податкового кредиту суми ПДВ з витрат по придбанню товарів (робіт, послуг) у третіх осіб.

Щодо встановленого відповідачем порушення п.5.1 п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5, Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», слід зазначити наступне.

Відповідно до приписів п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Поняття господарської діяльності визначено п.1.32. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», відповідно до якого господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Згідно з п.п.5.2.1 п.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті. З положень наведеної норми закону слідує, що з-поміж витрат, які за своєю суттю відповідають законодавчо наведеному визначенню валових витрат, до складу валових витрат обігу та виробництва можуть бути віднесені ті витрати, понесення яких є обєктивно необхідним.

Згідно із приписами п.п.5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обовязковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідач погоджується, що всі витрати, які були включені позивачем до складу валових витрат по операціях з третіми особами, підтверджені документально належним чином.

Фактична сплата за товар підтверджується платіжними дорученнями та актами звіряння розрахунків, які містяться в матеріалах справи.

Щодо посилання відповідача на те, що угоди укладені між позивачем та третіми особами є нікчемними, з посиланням на вимоги ст. 203, 215, 216, 228 ЦК України, тобто як такі, що порушують публічний порядок, та які укладені із порушенням вимог щодо змісту правочину та не спрямовані на реальне настання правових наслідків, суд зазначає наступне.

Згідно із ч. 1 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до абзацу 1 ч. 2 ст. 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно з абзацом 1 ч. 1 ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що повязані з його недійсністю.

Відповідно до ч.2 ст. 228 Цивільного кодексу України нікчемним правочином є правочин, який порушує публічний порядок, а згідно з ч.1 цієї ж статті правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Отже, за своєю суттю нікчемним правочином в податкових правовідносинах є діяння платника податків, спрямоване на ухилення від сплати податків, зборів (обовязкових платежів), тобто свідоме діяння певної фізичної особи, що при укладанні правочину діяла від імені такого платника, яке має в собі ознаки кримінально переслідуваного.

Проте, доводів про прийняття компетентною особою рішення про порушення кримінальної справи за фактом здійснення господарської діяльності контрагентів чи відносно їх посадових осіб, відповідач під час судового розгляду не навів.

Навпаки, суд, дослідивши договори між позивачем та третіми особами, вважає, що вони укладені відповідно до вимог діючого законодавства та відповідають вимогам ч.1 ст.205, ч.2. ст.207, ч.1 ст.208, ч.1 ст. 638, ч.3 ст.639 ЦК України, ст.ст. 179, 180, 181 ГК України. Сторонами погоджені всі істотні умови і досягнута домовленість щодо їхнього виконання, виконання договорів підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами, тобто товари фактично поставлялися, роботи фактично були виконані, угоди носили реальний характер, а придбані товари (роботи) використані в господарській діяльності позивача.

Судом не встановлені факти, які свідчили б про те, що зміст спірних угод не відповідає діючому законодавству України, дійсним намірам сторін або, що ці наміри спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобовязання чи зменшені податкові вигоди, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

Відповідачем вказаного процесуального обовязку стосовно висновків про нікчемність угод позивача не виконано, тому суд приходить до висновку про невідповідність прийнятих відповідачем податкових повідомлень-рішень (в їх оскаржуваній частині) дійсним обставинам справи та вимогам діючого законодавства, а отже податкові повідомлення-рішення підлягають частковому скасуванню.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позов Приватного акціонерного товариства «Харківська книжкова фабрика Глобус»КП ДАК Укрвидавполіграфія до Спеціалізованої Державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові про часткове скасування податкових повідомлень-рішень є обґрунтованим, а тому підлягає задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 159-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України Харківський окружний адміністративний суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Приватного акціонерного товариства "Харківська книжкова фабрика "Глобус" корпоративне підприємство ДАК "Укрвидавполіграфія" до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Харкові, треті особи - Товариство з обмеженою відповідальністю "Побутелектротехніка", Товариство з обмеженою відповідальністю фірма "СНАРК, ЛТД" про скасування податкових повідомлень - рішень - задовольнити в повному обсязі.

Скасувати податкове повідомлення-рішення СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові №0000440854 від 31.03.11 в частині 112 040,00 грн основного платежу та 28 010,00 грн штрафу.

Скасувати податкове повідомлення-рішення СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові №0000450854 від 31.03.11 в частині 27 881,00 грн основного платежу та 6 970,25 грн штрафу.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного акціонерного товариства «Харківська книжкова фабрика Глобус» КП ДАК Укрвидавполіграфія (61012, м. Харків, вул. Енгельса, 11 код.02470187) витрати зі сплати судового збору у розмірі 3 (три) грн. 40 коп.

Постанова може бути оскаржена в Харківський апеляційний адміністративний суд через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення, копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя Чудних С.О.

Повний текст виготовлено та підписано 26.08.2011 року.