Постанова № 17889457, 11.08.2011, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 серпня 2011 року 2а-3291/11/1070

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лисенко В.І. при секретарі судового засідання Совичу О.І., за участю представників

позивача: Толста Л.К,

відповідача: Коноваленко І.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Ранголі"

до Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції в Київській області

про зобов'язання вчинити дії та скасування податкового повідомлення-рішення, -

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ранголі» звернулось до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Бориспільської обєднаної державної податкової інспекції Київської області про зобовязання вчинити дії та скасування податкового повідомлення-рішення від 11.03.2011 № 0001982320.

У ході судового розгляду позивач зменшив позовні вимоги та просив суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Бориспільської обєднаної державної податкової інспекції Київської області від 11.03.2011 № 0001982320.

В основу оскаржуваного податкового повідомлення-рішення покладено висновок податкового органу про непідтвердженість валових витрат позивача відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обовязковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, оскільки на момент перевірки позивачем не було надано посадовим особам податкового органу оригіналу договору між ТОВ Ранголі та ТОВ Амаетт». На думку відповідача, під час проведення перевірки ТОВ «Ранголі» не було надано підтверджуючих документів щодо отримання від товариства з обмеженою відповідальністю «Амаетт» послуг щодо формування документації на препарати для сертифікації та реєстрації (підготовка документів виключно з перекладом), пошук виробників препаратів, експертиза сегмента ринку. Зазначеними діями, як вважав відповідач, позивачем порушено Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» та неправомірно віднесено до складу валових витрат суму 1120000,00 грн, що призвело до заниження грошового зобовязання з податку на прибуток на загальну суму 209453,75 грн ( з урахуванням штрафних санкцій).

В обгрунтування позовних вимог позивач зазначив, що хоча на момент перевірки оригінал договору №9/7 від 25 вересня 2009 року, укладений між ТОВ «Ранголі» та ТОВ «Аметт», не був наданий перевіряючим для огляду по причині його відсутності, це не дає податковому органу підстав вважати, що валові витрати є непідтвердженими та ставити під сумнів здійснення господарської операції. Всі документи, у тому числі і вказаний договір, після перевірки поновлені, а належним чином завірені копії надіслані на адресу відповідача. Таким чином, позивач вважає, що правомірно сформував валові витрати та визначив грошове зобовязання з податку на прибуток, оскільки має для цього необхідну первинну бухгалтерську документацію, на підставі якої позивач веде податковий облік. У звязку з цим, позивач вважає висновки податкового органу неправомірними, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення просить скасувати.

У судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали та просили суд позов задовольнити.

Відповідач проти позову заперечував, обгрунтовуючи свої заперечення тим, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами. Згідно з нормами Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобовязані вести облік доходів, витрат, та інших показників, повязаних з визначенням обєктів оподаткування та/або податкових зобовязань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, повязаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що зазначені вище. За таких обставин, відповідач вважав винесене податкове повідомлення-рішення правомірним та просив суд у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Товариство з обмеженою відповідальнстю «Ранголі» є юридичною особою, що зареєстрована Бориспільською районною державною адміністрацією Київської області 09.04.2008. Свідоцтво про державну реєстрацію від 09.04.2008 №6115.

Як платник податків перебуває на обліку в Бориспільській обєднаній державній податковій інспекції Київської області з 10.04.2008 за № 6115, крім того позивач зареєстрований як платник податку на додану вартість з 23.04.2008 по даний час.

25 вересня 2009 року між ТОВ «Аметт» та ТОВ «Ранголі» було укладено договір №97. Згідно з підпунктом 1.1 цього Договору, ТОВ «Ранголі» (Замовник) доручає, а ТОВ «Аметт» (Виконавець) зобовязується виконати наступні послуги: відносно вказаних препаратів агрохімії формування документіцій на перелічені препарати (підготовка документів, включно з перекладом) для сертифікації та реєстрації; пошук виробників даних препаратів агрохімії, експертиза сегмента ринку відносно даних препаратів. Відповідно до підпункту 1.2 цього Договору, Замовник зобовязується прийняти ці послуги та оплатити їх, згідно акту виконаних робіт.

На виконання умов договору ТОВ «Аметт» здійснило комплекс послуг, за результатами яких ТОВ «Ранголі» отримала посвідчення про державну реєстрацію препаратів. Виконання договору оформлено Актом №1 по договору №9/7 від 25 вересня 2009 року. У рахунок оплати за надані послуги ТОВ «Ранголі» перерахувало на рахунок ТОВ «Аметт» визначену у підпункті 3.2 Договору суму. У день здійснення господарської операції 25.09.2009 оформлено податкову накладну №12120 на суму ПДВ 224000,00 грн.

За результатами здійснення вищезазначеної господарської операції, позивач відніс суму 1120000,00 грн. до валових витрат та включив до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість у складі ціни придбаних послуг за податковою накладною, отриманою від ТОВ «Аметт».

ТОВ «Аметт» отриману суму виручки за надані послуги відобразив у своєму бухгалтерському та податковому обліку та сплатив до державного бюджету відповідні суми зобовязань, що не заперечувалось представником відповідача у судовому засіданні.

З 22.11.2010 по 14.02.2011 посадовими особами Бориспільської обєднаної державної податкової інспекції Київської області проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Ранголі» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 10.04.2008 по 30.09.2010, валютного та іншого законодавства за період з 10.04.2008 по 30.09.2010, за результатами якої складено акт від 21.02.2011 № 142/23-2/35866777.

У ході перевірки податковим органом встановлено порушення позивачем підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», у результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 280000,00 грн.

На підставі акта перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 11.03.2011 № 0001982320, згідно з яким позивачу визначено податкове зобовязання з податку на прибуток підприємств у розмірі 209453,75 грн., з них: 167563,00 грн - за основним платежем, 41 890,75 грн. - за штрафними (фінансовими санкціями).

Вважаючи податкове повідомлення-рішення неправомірним, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Згідно із статтею 3 Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств», об'єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України від 28.12.1994 334/94-ВР під валовими витратами виробництва та обігу (далі - валові витрати) розуміється сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з частиною 1 статті 9 Закону України від 16.07.1999 №996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (надалі Закон України від 16.07.1999 №996-XIV) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною другою статті 9 Закону України від 16.07.1999 №996-XIV встановлено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до пункту 7.1 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобовязань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Таким чином, право на включення до складу валових витрат та нарахування податкового кредиту виникає у платника податків у звязку із здійсненням ним господарських операцій, що підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами фінансової звітності.

Згідно з частиною 1 статті 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до частини 1 статті 207 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.

Відповідно до частини 2 статті 207 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Як вбачається з матеріалів справи та пояснень сторін, між господарюючими субєктами укладено правочин, який був спрямований на на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Підтвердженням цього є набуття ТОВ ««Аметт» обовязку надати відповідні послуги при укладенні договору №9/7 від 25.09.2009, а ТОВ «Ранголі» - обовязку з оплати таких послуг.

Обовязки замовника та виконавця по зазначеному договору припинились у звязку з виконанням договору. Факт надання послуг щодо формування документації на препарати для сертифікації та реєстрації (підготовка документів виключно з перекладом), пошук виробників препаратів, експертиза сегмента ринку підтверджується Актом №1 по договору №9/7 від 25.09.2009. Факт оплати наданих послуг підтверджується податковою накладною №12120 від 25.09.2009, яка одночасно є і розрахунковим документом. Рух коштів від замовника до виконавця у судовому засіданні не заперечувався відповідачем.

Крім цього, на кожен вид препарату Міністерство охорони навколишнього природного середовища України видало посвідчення про державну реєстрацію, копії яких є в матеріалах справи.

У ході розгляду справи представник позивача надала суду для огляду оригінал договору від 25.09.2009 №97, що укладено між ТОВ «Аметт» та ТОВ «Ранголі».

Досліджуючи даний документ, суд дійшов висновку, що договір відповідає загальним вимогам, додержання яких є необхідним для чинності правочину, та є належним доказом у справі, який підтверджує факт вчинення господарської операції.

Зазначене дає суду підстави вважати, що господарська операція є реальною, її результати використані позивачем у своїй господарській діяльності.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позивач правомірно відніс до складу валових витрат оплату послуг, що надані ТОВ «Аметт» згідно умов договору.

Стосовно висновку податкового органу щодо непідтвердженосьті валових витрат позивача відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, суд зазначає наступне.

Дійшовши такого висновку, податковий орган помилково ототожнив відсутність оригіналу матеріального носія інформації про правочин з відсутністю самого правочину у розумінні статті 202 Цивільного кодексу України, а отже, господарської операції як такої.

Тимчасова відсутність договору не може скасовувати вже виконану господарську операцію, яка вплинула на ведення податкового обліку не тільки позивача, а і його контрагента. Так, за результатами здійснення вищезазначеної господарської операції позивач включив до складу податкового кредиту з податку на додану вартість суми податку на додану вартість у складі ціни придбаних послуг за податковою накладною, отриманою від ТОВ «Аметт». Перевіркою не виявлено порушень чинного законодавства в частині сплати ТОВ «Ранголі» до Державного бюджету України податку на додану вартість, що підтверджується актом перевірки та поясненнями представника відповідача, що надані у судовому засіданні.

Разом з тим, відповідач не надав доказів чи будь-якої іншої інформації про наявність «податкових ям» стосовно ТОВ «Аметт» або ж інших розбіжностей в розрізі контрагентів.

У судовому засіданні представник позивача пояснила, що перевіряючим посадовим особам податкового органу під час перевірки були надані факсимільна копія договору, оригінал акта виконаних робіт та податкової накладної.

Вищевикладене свідчить про те, що під час перевірки позивача у посадових осіб податкового органу були всі належні первинні бухгалтерські документи, які були достатньою підставою для віднесення до валових витрат суми 1120 000,00 грн, що сплачена ТОВ «Аметт» за надання відповідних послуг.

Згідно з частиною 1 статті 218 Цивільного кодексу України, недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини 2 статті 218, якщо правочин, для якого законом встановлена його недійсність у разі недодержання вимоги щодо письмової форми, укладений усно і одна із сторін вчинила дію, а друга сторона підтвердила її вчинення, зокрема шляхом прийняття виконання, такий правочин у разі спору може бути визнаний судом дійсним.

Оцінюючи обставини справи в сукупності суд зазначає, що відсутність оригіналу договору між господарюючими субєктами (лише на момент перевірки) не може бути підставою для незарахування до валових витрат сум, сплачених на виконання такого договору, якщо виконання правочину відбулось по факту, одна із сторін вчинила дію, а друга сторона підтвердила її вчинення оплатою, а господарська операція є реальною і належним чином відображена у бухгалтерському та податковому обліках.

Таким чином, суд дійшов висновку, що ТОВ «Ранголі» правомірно віднесло до складу валових витрат витрати на оплату послуг ТОВ «Аметт» відповідно до договору від 25.09.2009 №97, оскільки позивач мав для цього всі підстави, а саме: реальну господарську операцію, яка підтверджується належними первинними бухгалтерськими документами (актом №1 від 25.09.2009, податковою накладною №12120 від 25.09.2009, яка одночасно є і розрахунковим документом) та результати якої використані в оподатковуваних операціях.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України. Натомість, оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті відповідачем на підставі власних припущень.

Відповідно до статей 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до частини 1 статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб, та інших представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Згідно з частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно зі статтею 86 цього Кодексу суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та обєктивному дослідженні.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, а податкове повідомлення-рішення від 11.03.2011 № 0001982320 є протиправним та підлягає скасуванню.

Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір. Доказом понесення ним інших судових витрат суду не надано. Таким чином, судові витрати підлягають стягненню з державного бюджету на користь позивача.

Керуючись статтями 9, 11, 14, 69-72, 86, 94, 159 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Бориспільської обєднаної державної податкової інспекції Київської області від 11.03.2011 №0001982320.

Стягнути з Державного бюджету України на користь позивача судові витрати у розмірі 3 (три) грн. 40 коп.

Постанова може бути оскаржена в порядку та строки встановленими статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України та набирає законної сили в порядку встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Лисенко В.І.

Постанова у повному обсязі виготовлена 15 серпня 2011 року.