Постанова № 17888355, 29.08.2011, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.08.2011 № 20/89

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Ропій Л.М.

суддів: Рябухи В.І.

Гольцової Л.А.

при секретарі:

за участю представників сторін:

від позивача:ОСОБА_1. представник, дов. б/н від 01.09.2010;

від відповідача:ОСОБА_2. представник, дов. б/н від 17.03.2011;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестгарант"

на рішення

Господарського судуміста Києва

від24.05.2011

у справі№ 20/89 (суддя Палій В.В.)

за позовом

доТовариства з обмеженою відповідальністю "Інвестгарант"

Закритого акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "Рокада"

простягнення 602 058,10 грн.

На підставі ст.ст.77, 99 ГПК України 17.08.2011 розгляд апеляційної скарги відкладено на 29.08.2011.

Згідно зі ст.ст.69, 99 ГПК України строк розгляду апеляційної скарги продовжено.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.05.2011 у справі № 20/89 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Рішення мотивовано тим, що, як встановлено судом, зі змісту договору про відступлення права вимоги вбачається, що ТОВ "Систем-Інвест" передало позивачу лише право вимоги виконання грошового зобовязання сплати суми заборгованості в розмірі 4 061 194,00 грн., за договором № Б-11-1 купівлі-продажу цінних паперів, а доказів набуття позивачем прав ТОВ "Систем-Інвест" за договором купівлі-продажу цінних паперів на стягнення з відповідача штрафних санкцій, 3% річних та збитків від інфляції за несвоєчасну сплату коштів матеріали справи не містять; оскільки позивачем не надано доказів на підтвердження існування порушеного права або охоронюваного законом інтересу, необхідністю захисту якого обґрунтовано звернення з даним позовом до суду, поняття: "позовна давність", у тому числі наслідки її спливу, не підлягають застосуванню до даного спору.

В апеляційній скарзі позивач просить рішення Господарського суду міста Києва від 24.05.2011 у справі № 20/89 скасувати з підстав неповного зясування обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, порушення та неправильного застосування норм матеріального права і прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Підстави апеляційної скарги обгрунтовуються наступними доводами.

Посилаючись на положення п.1 ч.1 ст. 512, ч.1 ст. 514, ч.ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України, скаржник стверджує, що до позивача перейшли права вимоги в повному обсязі і на умовах, що існували у ТОВ "Систем-Інвест" до моменту переходу цих прав, отже позивач набув права вимоги до відповідача за п.5.2 договору.

Скаржник стверджує, що відповідно до норм ст.ст. 599, 625 ЦК України за позивачем закріплено право вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних; наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносин сторін договору та не звільняє від відповідальності за невиконання грошового зобовязання.

У письмовому поясненні щодо строку позовної давності, скаржник посилається на положення ч.ч.2, 3 ст.264 ЦК України; те, що за відсутності інших підстав припинення зобовязання, передбачених договором або законом, зобовязання припиняється його виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України); що позовна заява про стягнення основного боргу з відповідача, яка була продана до Господарського суду міста Києва 06.10.2010, є лише частина вимоги, право на яку має позивач.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач заперечує проти доводів скарги, посилаючись, зокрема, на прийняття Господарським судом Київської області 22.08.2011 рішення, яким договір купівлі-продажу цінних паперів від 11.04.2007 визнано недійсним; те, що суми інфляційних збитків та 3% річних є невідємною частиною основного боргу, тому підлягають відшкодуванню на вимогу кредитора виключно разом із сумою основного боргу; що позивач звернувся до суду першої інстанції після спливу строків позовної давності, та згідно з договором відступлення, позивач отримав від первісного кредитора лише право вимоги виконання грошового зобовязання у вигляді сплати заборгованості в розмірі 4 061 194,00 грн. до відповідача, яким вже скористався.

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, заслухавши представників позивача та відповідача, враховуючи доводи відзиву на апеляційну скаргу, колегія суддів встановила наступне.

Позивач звернувся до суду першої інстанції з позовом про стягнення з відповідача індексу інфляції з боргової суми, 3% річних та суми пені за період з 10.09.2010 до 10.03.2011 у розмірі 602 058,10 грн. і судових витрат.

Відповідач у відзиві на позовну заяву заявив про застосування позовної давності.

Як вбачається із матеріалів справи, 10.09.2010 між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Систем-Інвест" укладено договір № В/Б-11-1 про відступлення права вимоги, згідно з п.1.1 якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, ТОВ "Систем-Інвест", за договором первісний кредитор, з моменту підписання цього договору відступає позивачу, за договором новому кредитору, право вимоги виконання грошового зобовязання сплати відповідачем, за цим договором боржником, суми заборгованості, що виникла в результаті прострочення оплати згідно з договором № Б-11-1 купівлі-продажу цінних паперів від 11.04.2007 в обсязі 4 061 194,00 грн.

Згідно з п.2.1 договору № В/Б-11-1 за відступлення права вимоги новий кредитор зобовязався сплатити первісному кредитору суму коштів в розмірі 4 061 194,00 грн. без ПДВ згідно з графіком оплати.

В п.п. 1.1, 1.3 договору передбачено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Систем-Інвест", за цим договором продавець, продає належні йому цінні папери (далі ЦП), а відповідач, за вказаним договором покупець, приймає та оплачує їх на умовах цього договору; ціна купівлі пакету ЦП - 7 273 194,00 грн.

Згідно з п.3.1 договору № Б-11-1 покупець зобов'язався сплатити всю суму, зазначену в п.1.3 цього договору, в наступні терміни: до 16.04.2007 500 000,00 грн., до 01.11.2007 6 773 194,00 грн.

Відповідно до п.5.2 договору № Б-11-1 в разі несвоєчасної та/або не в повному обсязі сплати коштів, покупець сплачує продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла протягом терміну прострочення сплати коштів.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.11.2010 у справі № 6/481 позов позивача до відповідача про стягнення 4 061 194,00 грн. боргу за договором № Б-11-1 купівлі-продажу цінних паперів від 11.04.2007 задоволено повністю.

Постановою Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м.Києві від 21.01.2011 ВП № 23748990 відкрито виконавче провадження з виконання наказу № 6/481, виданого 10.12.2010 Господарським судом міста Києва про стягнення боргу в сумі 4 086 930,00 грн. з відповідача на користь позивача.

Як стверджує позивач та не заперечує відповідач, зазначене рішення від 18.11.2010 у справі № 6/481 не виконане.

У рішенні Господарського суду міста Києва від 18.11.2010 у справі № 6/481 встановлено, що за договором від 11.04.2007 № Б-11-1 купівлі-продажу цінних паперів за період з 13.04.2007 по 18.05.2009 продавцем було зараховано ЦП на рахунок покупця, а покупець свої зобовязання за договором виконав частково, сплативши на користь продавця 3 212 000,00 грн., залишок суми в розмірі 4 061 194,00 грн. покупцем не сплачено; станом на 05.10.2010 відповідач свого зобовязання за договором № В/Б-11-1 про відступлення права вимоги не виконав, станом на день подання позову сума 4 061 194,00 грн. основного боргу відповідачем перед позивачем не погашена.

Відповідно до ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Згідно з ч.1 ст. 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.ст. 610, 612 ЦК України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання); боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його в строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ч.2 ст. 193 ГК України порушення зобовязань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобовязанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобовязанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Ані договором № В/Б-11-1, ані законом не встановлено обмежень щодо обсягу прав продавця за договором купівлі-продажу цінних паперів, які передаються продавцем іншій особі внаслідок відступлення права вимоги.

Таким чином, оскільки обмеження відсутні, то за договором № В/Б-11-1 до прав, що входять до змісту основного зобовязання, також передані права, що забезпечують виконання вимоги кредитора та інші права, надані кредитору у разі порушення грошового зобов'язання, у тому числі право на стягнення неустойки, інфляційних втрат, річних.

Апеляційна інстанція не погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що позивачу передано лише право вимоги сплати основного боргу за договором купівлі-продажу № Б-11-1. Адже, оскільки нормою статті 514 ЦК України закріплено умову про перехід усіх прав, які належали кредиторові у зобовязанні, а стягнення неустойки, інфляційних втрат, річних, є додатковими вимогами, право на яке виникає внаслідок прострочення сплати заборгованості, то висновок про обмеження прав позивача, як нового кредитора, на застосування неустойки, інфляційних втрат та річних, у звязку з простроченням сплати заборгованості, можна було б зробити лише у тому разі, якби про таке обмеження було вказано у договорі № В/Б-11-1 про відступлення права вимоги. Тому що нормою статті передбачено про обмеження прав нового кредитора вказувати у договорі, якщо про обмеження не встановлено законом.

У випадку заміни кредитора до нового кредитора переходять усі права первісного кредитора у зобовязанні, якщо інше не встановлено договором або законом; до нового кредитора в тому числі переходить в повному обсязі і право на неустойку як субсидіарне право (п.29 листа Вищого господарського суду України від 07.04.2008 № 01-8/211 "Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України").

Згідно з п.3.1 договору № Б-11-1 купівлі продажу цінних паперів останній термін сплати відповідачем коштів є 01.11.2007.

Відповідно до ч.6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Отже, право на нарахування пені за прострочення відповідачем грошового зобовязання закінчилось 01.05.2008, у звязку з чим вимога позивача про стягнення з відповідача пені за період з 10.09.2010 по 10.03.2011 є неправомірною.

Згідно з ч.1 ст. 201 ГК України, ст. 599 ЦК України зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Чинне законодавство не повязує припинення зобовязання з наявністю судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання.

Таким чином, матеріалами справи підтверджено право позивача на стягнення матеріальних втрат у вигляді інфляційних втрат та 3% річних внаслідок прострочення відповідачем платежу.

Відповідно до ст. 262 ЦК України заміна сторін у зобовязанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності.

Оскільки прострочення платежу почалось з 02.11.2007, то передбачена статтею 257 ЦК України загальна позовна давність тривалістю у три роки закінчилась 02.11.2010.

Згідно зі ст. 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги.

Однак, до спливу загальної позовної давності позивачем 06.10.2010 було предявлено позов до відповідача про стягнення основного боргу за договором № Б-11-1, на підставі договору № В/Б-11-1, який вищезазначеним рішенням господарського суду від 18.11.2010 у справі № 6/481 задоволено.

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 264 ЦК України позовна давність переривається у разі предявлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач; після переривання перебіг позовної давності починається заново.

Отже, у звязку з перериванням позовної давності, на момент предявлення позову в справі № 20/89 12.04.2011, позовна давність не спливла, тому, відсутні підстави для застосування ст. 267 ЦК України, на що вказує відповідач.

Доводи відзиву на апеляційну скаргу немає підстав визнати такими, що відповідають нормам законодавства та матеріалам справи, враховуючи викладене та ту обставину, що станом на дату прийняття оскаржуваного рішення судом першої інстанції у справі № 20/89, було відсутнім рішення Господарського суду Київської області від 22.08.2011, яким визнано договір купівлі-продажу цінних паперів від 11.04.2007 недійсним, у звязку з чим зазначене рішення немає підстав враховувати у процесі перегляду оскаржуваного рішення у справі № 20/89. При цьому слід зазначити про ненабрання законної сили рішенням суду першої інстанції від 22.08.2011.

У разі наявності нововиявлених обставин, постанова господарського суду може бути переглянута відповідно до норм розділу ХІІІ ГПК України.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав, встановлених нормами законодавства та відповідно до матеріалів справи, для часткового задоволення апеляційної скарги та зміни рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу задовольнити частково. Рішення Господарського суду міста Києва від 24.05.2011 у справі № 20/89 змінити, виклавши резолютивну частину в наступній редакції:

" Позов задовольнити частково.

Стягнути з Закритого акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "Рокада" (01030, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 31; 01033, м. Київ, вул. Саксаганського, 77; код ЄДРПОУ 20005459) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестгарант" (01030, м. Київ, вул. Б.Хмельницького/І.Франка, 31/27; код ЄДРПОУ 33446809) 227 426,86 грн. інфляційних втрат, 60 751,01 грн. 3% річних, 2 881,78 грн. державного мита, 112,96 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В решті позову відмовити."

2. Стягнути із Закритого акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "Рокада" (01030, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 31; 01033, м. Київ, вул. Саксаганського, 77; код ЄДРПОУ 20005459) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестгарант" (01030, м. Київ, вул. Б.Хмельницького/І.Франка, 31/27; код ЄДРПОУ 33446809) 1 440,89 грн. державного мита за розгляд апеляційної скарги.

3. Видачу наказів доручити Господарському суду міста Києва.

4. Справу № 20/89 повернути до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддяРопій Л.М.

СуддіРябуха В.І.

Гольцова Л.А.

30.08.11 (відправлено)