Рішення № 17887920, 11.08.2011, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

11 серпня 2011 року справа № 5020-1169/2011 Господарський суд міста Севастополя у складі судді Харченка І.А., розглянувши матеріали справи №5020-1169/2011

за позовом Публічного акціонерного товариства “Механізація будівництва”

до Товариства з обмеженою відповідальністю “Тонус плюс”

про стягнення заборгованості за договором підряду у розмірі 3412162,66 грн,

за участю представників:

позивача ОСОБА_1, довіреність б/н від 09.08.2011;

відповідача не зявився;

Суть спору:

27.07.2011 Публічне акціонерне товариство “Механізація будівництва” звернулось до господарського суду міста Севастополя з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Тонус плюс” про стягнення заборгованості за договором підряду у розмірі 3412162,66 грн, у тому числі основного боргу 2087024,90 грн, інфляційного відшкодування 792208,92 грн, 9% річних 532928,84 грн.

Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 28.07.2011 позовна заява прийнята до розгляду та порушене провадження у справі.

У судове засідання відповідач явку уповноваженого представника не забезпечив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлено своєчасно та належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (арк.с.38), про причини неявки суд не повідомив.

Відповідач правом, наданим статтею 59 Господарського процесуального кодексу України, не скористався: не подав суду відзив на позовну заяву та документи, що підтверджують заперечення проти позову.

Враховуючи зазначене, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши представника позивача

в с т а н о в и в:

08.05.2008 між Закритим акціонерним товариством “Механізація будівництва” (Підрядник), що перейменоване на Публічне акціонерне товариство “Механізація будівництва” у відповідності до вимог Закону України «Про акціонерні товариства», та Товариством з обмеженою відповідальністю “Тонус плюс” (Замовник) був укладений договір підряду №08/05-З (далі Договір), відповідно до умов якого Підрядник зобовязався виконувати роботи по механізованої розробці ґрунту 3-4-5-6-7 категорії, у котловані, з із завантаженням в автотранспорт та вивезенням до 14 км, на будівництві житлового будинку з обєктами соцкультбиту в парку Перемоги в м. Севастополі (приблизним обсягом 24000 м3), а Замовник - оплатити виконані Підрядником роботи (арк.с.22-23). Договір вступає в силу з моменту підписання та діє до виконання сторонами своїх зобовязань та умов договору.

Відповідно до розділу 2 Договору підставою для оплати є Акт приймання виконаних підрядних робіт (Ф-2в) із зазначенням виконаного обсягу та Договірної ціни розробки ґрунту, що підписується сторонами не пізніше третього дня місяця, що наступає за звітним.

Оплата за Договором здійснюється з авансовим платежем в розмірі 300 тис.грн протягом двох банківських днів з дня підписання Договору та за три банківських дні до початку робіт на обєкті. Оплата за виконані протягом місяця роботи здійснюється протягом семі днів після підписання Акту вартості виконаних підрядних робіт з урахуванням внесеного авансу, при цьому перераховується аванс у тому ж розмірі (300 тис.грн) на наступний місяць.

Остаточна оплата з урахуванням авансу здійснюється протягом семі днів після підписання Акту приймання виконаних підрядних робіт, що складається не пізніше трьох днів після виконання робіт.

Як зазначив позивач, зобовязання щодо оплати виконаних робіт відповідач виконав не в повному обсязі, у звязку з чим заборгованість останнього склала 2087024,90 грн.

Дана обставина обумовила звернення позивача до господарського суду з відповідними вимогами.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши та провівши оцінку поданим доказам, заслухавши представника позивача, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю виходячи з наступного.

Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Зобовязання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та статтею 174 Господарського кодексу України, зокрема, з договорів та інших правочинів (угод).

Відповідно до частини першої статті 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з частиною першої статті 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 6 Цивільного кодексу України встановлено, що сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами.

Відповідно до частини першої статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків. Стаття 627 Цивільного кодексу України передбачає, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Відповідно до статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона зобовязується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобовязується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Статтями 843, 846 Цивільного кодексу України передбачено, що у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Якщо у договорі підряду не встановлено ціну роботи або способи її визначення, ціна встановлюється за рішенням суду на основі цін, що звичайно застосовуються за аналогічні роботи з урахуванням необхідних витрат, визначених сторонами. Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу. Строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов'язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов'язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту.

Статтею 854 Цивільного кодексу України унормовано, що якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк.

Статтею 901 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Отже, в силу наведеної норми послуга є дією або діяльністю, яка споживається в процесі її надання та має нематеріальний результат.

Послуга є самостійним об'єктом цивільних прав, яку слід відрізняти, зокрема, від результату роботи. Відносини, де головним є матеріальний результат роботи, а засіб за загальним правилом обирається виконавцем, є предметом, зокрема, договору підряду, а матеріальний результат такої діяльності результат роботи окремим об'єктом цивільних прав. Підрядні відносини безпосередньо врегульовані статтями 837 - 864 Цивільного кодексу України.

Вбачається, що предметом Договору є виконання робіт по механізованої розробці ґрунту у котловані, з із завантаженням в автотранспорт та вивезенням до 14 км, на будівництві житлового будинку з обєктами соцкультбиту, виконання без певного визначеного обсягу роботи, яка не має матеріалізованого результату.

Дослідивши зміст укладеного між сторонами Договору (зокрема, розділів 1, 2) суд дійшов висновку, що Договір містить елементи договору про надання послуг.

Позивач у період з червня по вересень 2008 року надав відповідачу послуги на загальну суму 2356674,90 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи актами приймання виконаних земляних робіт (арк.с. 259-16). Дані акти підписаними повноважними представниками сторін, їх підписи скріплені печатками товариств.

Натомість, відповідач за надані послуги розрахувався частково на суму 269 650 грн (будь-яких доказів оплати відповідачем наданих послуг на вимогу суду, викладену в ухвалі від 28.07.2011, не подано).

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем по актах приймання виконаних земляних робіт становить 2087024,90 грн.

Згідно положень статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобовязання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

В силу статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обовязковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтею 599 Цивільного кодексу України зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідач зобовязався здійснювати оплату виконаних робіт протягом семі днів після підписання актів приймання виконаних робіт.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Відповідно до статей 32-34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Матеріали справи не містять відомостей про погашення відповідачем перед позивачем заборгованості в сумі 2087024,90 грн. Копію платіжної вимоги-доручення №135 від 05.09.2008 на суму 500000 грн, поданої позивачем в якості доказів оплати відповідачем наданих послуг, суд до уваги не бере оскільки призначенням платежу зазначений договір №18/03 від 18.03.2008, якого не має у матеріалах справи.

Враховуючи те, що своєчасне внесення плати за надані послуги є одним з основних обовязків відповідача, належне виконання якого вимагається законом та договором, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення з відповідача суми заборгованості у розмірі 2087024,90 грн.

В силу частини другої статті 20 Господарського кодексу України, захист прав і законних інтересів субєктів господарювання здійснюється, зокрема, шляхом застосування до особи, яка порушила право, штрафних санкцій, а також іншими способами, передбаченими законом.

Поряд з основною заборгованість позивач просить стягнути з відповідача 9% річних 532928,84 грн та інфляційне відшкодування 792208,92 грн за прострочення виконання грошового зобовязання.

Відповідно до статті 610, частини третій статті 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання); у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, зобовязаний сплатити кредитору суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

Відповідно до пункту 5.3 Договору за несвоєчасне виконання Замовником грошових зобовязань, Замовник повинен відповідно до статті 625 ЦК України сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення і 9% річних від простроченої суми.

Перевіривши здійснені позивачем розрахунки 9% річних та інфляційного відшкодування (арк.с.34), суд дійшов висновку про те, що вони відповідають вимогам чинного законодавства України, у звязку з чим суд вважає позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 9% річних 532928,84 грн та інфляційне відшкодування 792208,92 грн за прострочення виконання грошового зобовязаннятакими, що підлягають задоволенню.

Витрати позивача по сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 32, 33, 34, 49, 82, 84, 85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України,

в и р і ш и в :

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Тонус Плюс” (99011, місто Севастополь, вулиця Очаковців, 26, кв. 1, ідентифікаційний код 30475947) на користь Публічного акціонерного товариства “Механізація будівництва” (99053, місто Севастополь, Фіолентовське шосе, 1, ідентифікаційний код 22288148) заборгованість за договором №08/05-З від 08.05.2008 в сумі 3412162,66 грн, у тому числі основної борг 2087024,90 грн, інфляційне відшкодування 792208,92 грн, 9% річних 532928,84 грн, а також витрати по сплаті державного мита у розмірі 34121,63 грн та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя І.А. Харченко

Рішення оформлено відповідно

до вимог статті 84 ГПК України

і підписано 16.08.2011.