Рішення № 17886350, 18.08.2011, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.08.11 Справа № 7/5009/4142/11

За позовом: Приватне акціонерне товариство “Запоріжметалооптторг”, с. Люцерна, Вільнянський район, Запорізька область

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальність “Денкон”, м. Запоріжжя

Суддя Кутіщева-Арнет Н.С.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1 довіреність № б/н від 20.07.2011р.

Ященко Т.В., директор

від відповідача: ОСОБА_2., довіреність № 01 від 06.04.2011р.

Заявлено позов про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Денкон” на користь Приватного акціонерного товариства “Запоріжметалооптторг” 1847299,16 грн., що складається з 1564120,69 грн. боргу, 149154,87 грн. пені, 33048,59 грн. суми 3 % річних, 100975,01 грн. втрат від інфляції.

Ухвалою суду від 25.07.2011р. позовну заяву прийнято до розгляду, судове засідання призначено на 11.08.2011 р. Судове засідання відкладалось на 18.08.2011р.

Ухвали суду були відправлені в установленому законом порядку на адреси, зазначені позивачем в позовній заяві.

Згідно п. 26.4.7-1 Розяснення президії Вищого господарського суду України № 04-5/609 від 31.05.2002р. “Про внесення змін і доповнень і про визнання таким, що втратило чинність, деяких розяснень президії Вищого арбітражного суду України”, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Повідомлення про вручення поштового відправлення свідчать, що сторони належним чином сповіщені про дату, час і місце проведення судового засідання.

Згідно ст. 22 ГПК України, сторони зобовязані добросовісно користуватися належними їх процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та обєктивного дослідження всіх обставин справи.

Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази додаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно зі ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

В судовому засіданні, продовженому 18.08.2011р., представником позивача надано заяву про зменшення позовних вимог, згідно якої позивач просить суд стягнути з відповідача 1532120,69 грн. боргу, 149154,87 грн. пені, 33048,59 грн. 3% річних, 100975,01 грн. втрат від інфляції на загальну суму 181815299,16 грн.

У п.17 Інформаційного листа від 20.10.2006 р. № 01-8/2351 “Про деякі питання прак тики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у до повідних записках про роботу господарських судів у 2005 році та в І півріччі 2006 року” Вищий господарський суд України на запитання, якими є правові наслідки зменшення розміру позовних вимог, відповів таке. Відповідно до частини четвертої статті 22 ГПК по зивач вправі до прийняття рішення у справі, зокрема, зменшити розмір позовних вимог. Під зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти зміну (у бік зменшення) кількіс них показників, у яких виражається позовна вимога, в тому числі ціни позову. Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК ціну позову вказує позивач. Отже, у разі зменшення позовних вимог, якщо його прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір. Питання щодо повернення зайво сплаченої суми державного мита у зв'язку із зменшенням позовних вимог вирішується господарським судом на загальних підставах і в порядку, визначених законодавством.

Відповідно до п. 6 Інформаційного листа від 13.08.2008 р. № 01-8/482 “Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року”, Вищий господарський суд України на питання, чи тягне за собою зменшення розміру позовних вимог правові наслідки у вигляді припинення провадження у справі в тій частині, на яку зменшилися такі вимоги, зазначив, що у пункті 17 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 20.10.2006 № 01-8/2351 “Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році та в першому півріччі 2006 року” зазначалося, зокрема, що в разі зменшення позовних вимог, якщо його прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір. Відтак, факт зменшення ціни по зу обов'язково відображається господарським судом в описовій частині рішення по справі. При цьому будь-які підстави для припинення провадження у справі в частині зменшення позовних вимог у господарського суду відсутні.

Заява про зменшення позовних вимог подана згідно ст. 22 ГПК України, судом прийнята до розгляду.

Спір розглядається в сумі 1815299,16 грн.

Представником відповідача в судовому засіданні, продовженому 18.08.2011р., підтримано клопотання відповідача, надане через канцелярію господарського суду Запорізької області 18.08.2011р., в якому зазначено, що в звязку з знаходженням на лікуванні, з 15.08.2011р., директора ТОВ «Денкон»Мисливської В.В., відповідач просить суд відкласти судове засідання на іншу дату і час.

Клопотання відповідача залишено судом без задоволення, поскільки відповідачем не надано документальних доказів в його обґрунтування і в судовому засіданні присутній його повноважний представник (довіреність № 01 від 06.04.2011р.видана ОСОБА_2. підписана директором та скріплена печаткою відповідача).

Згідно ст. 28 ГПК України, відповідач по справі є юридичною особою, згідно зі ст. 28 ГПК України керівник підприємства зобовязаний забезпечити явку компетентного представника для участі в судовому засідання або особисто прийняти участь при розгляді справи.

Крім того, судом прийнято до уваги те, що відповідачем вже заявлялося клопотання про відкладення судового засідання (вих. № 10-08-2011/01 від 10.08.2011р.) в звязку з терміновим відрядженням директора Мисливської В.В. та юрисконсульта ОСОБА_2. Ухвалою суду від 11.08.2011р. вищезазначене клопотання відповідача було задоволено, судове засідання відкладено на 18.08.2011р. Однак в судовому засіданні, продовженому 18.08.2011р., представником відповідача не надано документальних доказів в підтвердження обставин викладених в клопотанні від 10.08.2011р., також відповідачем без поважних причин не виконано вимоги суду, викладені в ухвалах від 25.07.2011р. та 11.08.2011р., не надано витребуваних матеріалів.

Під час судового засідання 18.08.2011р. представником відповідача заявлено усне клопотання про відкладення судового засідання в звязку з тим, що позивачем лише в судовому засіданні надано заяву про зменшення розміру позовних вимог.

Представник позивача проти клопотання заперечив, пояснив, що розмір позовних вимог зменшено в звязку з частковим погашенням суми богу відповідачем, однак підстави та обґрунтування позовних вимог позивачем не змінено.

Згідно з Інформаційним листом Вищого господарського суду України від 15.03.2010р. № 01-08/140, матеріали справ, звернення господарських судів і учасників судового процесу та інша інформація, яка надходить до Вищого господарського суду України, свідчать, що в діяльності деяких сторін, третіх осіб у справах набула поширення практика зловживання своїми процесуальними правами.

Зокрема, мають місце заявлення численних необґрунтованих відводів суддям господарських судів, нез'явлення представників учасників судового процесу в судові засідання без поважних причин та без повідомлення причин, подання необґрунтованих клопотань про вчинення судом процесуальних дій, подання зустрічних позовів без дотримання вимог Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (далі -ГПК), одночасного оскарження судових рішень в апеляційному і в касаційному порядку, подання апеляційних та касаційних скарг на судові акти, які не можуть бути оскаржені, тощо.

Подібна практика, спрямована на свідоме невиправдане затягування судового процесу, порушує права інших учасників судового процесу та суперечить вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (995 004 ), учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судому продовж розумного строку.

Водночас, згідно з частиною третьою статті 22 ГПК, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Враховуючи вищевикладене, усне клопотання представника відповідача про відкладення судового засідання залишено судом без задоволення, як необґрунтоване обєктивними підставами.

Судовий процес завершено 18.08.2011 р. оголошенням вступної та резолютивної частин рішення суду.

Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

20 серпня 2010 року Приватне акціонерне товариство «Запоріжметалооптторг»(позивач, постачальник по договору) та Товариство з обмеженою відповідальністю «Денкон»(далі відповідач, покупець по договору) уклали договір №1/38 (далі договір).

Згідно ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до п. 1.1. договору № 1/38 від 20.08.2010р., постачальник зобовязується поставити в порядку та строк, визначені цим договором у власність покупця металопродукцію (далі товар), а покупець зобовязується своєчасно прийняти та оплатити товар в кількості і по ціні, вказаній в рахунках, накладних та специфікаціях, що є невідємними частинами даного договору.

Згідно п. 1.2. договору, умови поставки, номенклатура, ціна товару, форма та порядок розрахунків може змінюватись сторонами за взаємною згодою шляхом внесення змін в рахунки та специфікації до даного договору.

Згідно з п. 2.1 договору, кількість та номенклатура товару, що постачається зазначається в рахунках, накладних та специфікаціях.

В п. 4.1. договору сторони зазначили, що загальна вартість договору складається з суми видаткових документів на фактично поставлений товар.

Відповідно до п. 5.1 договору, покупець проводить оплату за фактично поставлений товар в строки, зазначені в специфікаціях.

Згідно умов договору та специфікацій до нього позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 4120237, 29 грн.

Відповідно до ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товар). Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до п.3 специфікацій до договору № 1/38 від 20.08.2010р., покупець зобов'язується провести оплату протягом 30-ти календарних днів з дати поставки.

Згідно з ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння заміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідач свої обовязки по договору належним чином не виконав, лише частково сплативши суму заборгованості за поставлений товар, внаслідок чого у відповідача перед позивачем, на момент розгляду спору по суті, утворилась заборгованість в розмірі 1532120,69грн.

Позивач неодноразово звертався до відповідача з претензіями про сплату заборгованості. (№2/8 від 03.02.2011р., №2/12 від 24.02.2011р., №6/20 від 01.06.2011р.), відповідач у свою чергу, від зобов'язання не відмовлявся ( №366 від 14.04.2011р., №392 від 7.04.2011р. № 480 від 29.06.2011р.), та неодноразово гарантував погашення існуючої заборгованості (копії документів долучено до матеріалів справи).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобовязань крім випадків, передбачених законом.

Аналогічну норму містить ст. 526 Цивільного кодексу України.

Згідно з ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Враховуючи вищевикладене, те, що на момент розгляду спору по суті відповідачем не надано доказів погашення заборгованості в повному обємі та заборгованість підтвердження матеріалами справи, вимога позивача про стягнення з відповідача 1532120,69 грн. заборгованості є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Позивач просить суд стягнути з відповідача 149154,87 грн. пені.

Згідно ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з п.7.1. договору, за невиконання своїх обовязків, сторони несуть одна перед одною відповідальність в розмірі 0,5% від вартості непоставленого в строк товару чи від суми неоплаченого товару у встановлений строк за кожен день прострочки платежу, але не більше подвійної облікової ставки НБУ.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно з ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань», розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В судовому засіданні здійснено перерахунок розміру предявленої до стягнення пені згідно якого сума пені складає 120887,24 грн.

Таким чином, вимога позивача про стягнення з відповідача 149154,87 грн. пені підлягає частковому задоволенню в розмірі 120887,24 грн., в решті предявленою до стягнення суми пені слід відмовити як необґрунтованій.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 33048,59 грн. суми 3 % річних та 100975,01 грн. втрат від інфляції

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також; три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сума 3 % річних складає 33048,59 грн., сума втрат від інфляції складає 100975,01 грн. предявлені до стягнення обґрунтовано та підлягають задоволенню.

З урахуванням вищевикладеного, позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Запоріжметалооптторг»до Товариства з обмеженою відповідальністю «Денкон»підлягають задоволенню частково.

Судові витрати, на підставі ст.ст. 44, 49 ГПК України, в частині задоволених вимог, слід покласти на відповідача, так як спір з його вини доведено до судового розгляду.

Керуючись ст. ст. 526, 625 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 230 - 232, Господарського кодексу України, ст. ст. 3, 22, 33, 34, 43, 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Денкон»(69065, м. Запоріжжя, пл. Інженерна, 1, оф. 512, р/р 26001055896313 в ЗРУ КБ «Приватбанк», МФО 313399, код ЄДРПОУ 32498568) на користь Приватного акціонерного товариства «Запоріжметалооптторг»(69009, Запорізька облать, Вільнянський район, с. Люцерна, вул. Радгоспна, 4-а, р/р 26005011336303 в АКІБ «УкрСибБанк», МФО 351005, код ЄДРПОУ 01886843) 1532120 грн. 69 коп. боргу, 120887 грн. 24 коп. пені., 33048 грн.59 коп. 3 % річних, 100975 грн.01 коп. втрат від інфляції, 17870 грн. 52 коп. державного мита, 236 грн. 00 коп. витрат на оплату інформаційно-технічних послуг по забезпеченню судового процесу.

Видати наказ.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення вступає в законну силу через 10 днів з дня його підписання.

Дата підписання 29.08.2011р.

Суддя Н.С. Кутіщева-Арнет