Постанова № 17884987, 18.08.2011, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 серпня 2011 року Справа № 5023/2062/11

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Могилєвкін Ю.О., судді Пушай В.І., Плужник О.В.

при секретарі Казаковій О.В.

за участю представників сторін:

позивача Даншина Г.О., довіреність б/н від 25.03.2011 року; Таран Н.М., довіреність № 01-62юр/8520 від 27.10.2010 року.

відповідача ОСОБА_2., довіреність б/н від 30.06.2011 року.

СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові ОСОБА_1., довіреність №19869/10/10-017 від 28.11.2008 року.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу cпеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові (вх. № 2357 Х/3-9) на рішення господарського суду Харківської області від 08.04.11 р. у справі № 5023/2062/11

за позовом Акціонерної компанії “Харківобленерго”, м. Харків

до Приватного підприємства “Донком”, м. Харків

про визнання недійсним правочину за договором

ВСТАНОВИЛА:

Позивач - Акціонерна компанія “Харківобленерго” звернулась до господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача - Приватного підприємства “Донком”, в якій просить суд визнати недійсним правочин за договором підряду № 2/08/02 від 08.02.2010 р., укладеним між сторонами, посилаючись на порушення зазначеним правочином інтересів держави і суспільства, передбачене ст. 228 ЦК України.

Рішенням господарського суду Харківської області від 08.04.11 р. по справі № 5023/2062/11 (суддя Жигалкін І.П.) у позові відмовлено повністю, з посиланням на те, що договір підряду № 2/08/02 від 08.02.10 року, укладений між АК “Харківобленерго” та ПП “Донком” є дійсним та відповідає п. 1 ст. 203, п. 1, 2 ст. 215, п. 1 ст. 216, ст. ст. 92, 204, 228, 509, 526, 532, 626, 627, 629, 837 ЦК України, ст. 3, п. 3 ст. 5, п. 1 ст. 7, п. 1 ст. 203, ст. ст. 3, 173, 179, 193, 207 ГК України, згідно з умовами договору складені видаткові накладні та підписані акти здачі - приймання виконаних робіт, виписані податкові накладні та недоведеність спрямованості укладеного договору на порушення публічного порядку, та ін.

Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Харкові (в подальшому СДПІ) з рішенням господарського суду не погоджується, вважає його незаконним та не обґрунтованим, прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права, надала апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким позов АК “Харківобленерго” задовольнити в повному обсязі, наполягаючи на порушенні її прав та інтересів, та ін. В обґрунтування своїх вимог СДПІ посилається на те, що під час проведення перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2007 року по 30.06.2009 року, складено акт від 26.04.2011 року № 1190/23-1/00131954 були встановлені факти відсутності поставок товарів та укладання угод з метою настання реальних наслідків, що свідчить про нікчемність правочинів між АК “Харківобленерго” та ПП “Донком”, оскільки вони порушували публічний порядок, та зазначив, що рішення суду першої інстанції обґрунтоване лише наявністю первинних документів без дослідження всіх обставин по справі, недоведеності обставин, що мають значення для справи, та ін.

Від позивача надійшло клопотання, в якому він просить суд припинити провадження за апеляційною скаргою спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові з посиланням на те, що судове рішення, оскаржуване не залученою особою, резолютивна частина оскаржуваного рішення не містить жодних приписів щодо прав та обов'язків СДПІ. Щодо мотивувальної частини - то в ній суд надає відповідну правову оцінку доказам, наданим сторонами, та правовідносинам виключно між даними сторонами - АК “Харківобленерго” та ПП “Донком”. При цьому жодних суджень про права і обов'язки СДПІ у відповідних правовідносинах мотивувальна частина оскаржуваного рішення суду також не містить.

Також позивач у відзиві на апеляційну скаргу, не погоджується з висновками викладеними у апеляційній скарзі з тих підстав, що як стверджує податковий орган за результатами перевірки АК “Харківобленерго” з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2007 року по 30.06.2009 року, складено акт від 26.04.2011 року № 1190/23-1/00131954 та під час перевірки встановлені факти відсутності поставок товарів та укладання угод з метою настання реальних наслідків, що свідчить про нікчемність цих правочинів між Позивачем та Відповідачем, оскільки вони порушували публічний порядок. Однак такі твердження не відповідають дійсності і є безпідставними. Позивач вважає акт перевірки від 26.04.2011 року № 1190/23-1/00131954 таким, що не встановлює жодних фактів щодо нікчемності будь-яких договорів, зокрема і між сторонами за цією справою, у зв'язку з чим просить винести з цього приводу окрему ухвалу, також просив суд запросити у судове засідання для надання відповідних пояснень начальника Східного РЕМ ХМЕМ Деркача П.В., майстера виробничой дільниці 1 групи (РП, ТП) Східного РЕМ ХМЕМ Філатова А.В., майстера виробничой дільниці 1 групи (КЛ) Східного РЕМ ХМЕМ Рудаковського Р.Л., завідувача складу центрального складу управління матеріально-технічного постачання Циганкову Н.М. та інженера 1 категорії управління капітального будівництва Гольдштейна Б.М., та ін.

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу, зазначає, що апеляційна скарга СДПІ була подана неправомірно та безпідставно, та є такою, що не підлягає задоволенню, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення господарського суду Харківської області від 08.04.11 р. по справі № 5023/2062/11 залишити без змін та ін.

Судова колегія розглянувши заявлене клопотання позивача про виклик у судове засідання для надання відповідних пояснень начальника Східного РЕМ ХМЕМ Деркача П.В., майстера виробничой дільниці 1 групи (РП, ТП) Східного РЕМ ХМЕМ Філатова А.В., майстера виробничой дільниці 1 групи (КЛ) Східного РЕМ ХМЕМ Рудаковського Р.Л., завідувача складу центрального складу управління матеріально-технічного постачання Циганкову Н.М. та інженера 1 категорії управління капітального будівництва Гольдштейна Б.М. вирішила відмовити в його задоволенні, у звязку з його необґрунтованістю.

Перевіривши повноту встановлення судом обставин справи та докази по справі надані на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, та доводи, викладені в апеляційній скарзі в межах вимог, передбачених ст.101 ГПК України колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне:

Як вбачається з матеріалів справи, Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Харкові проведено планову виїзну документальну перевірку Акціонерної компанії “Харківобленерго” з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2009 року по 31.12.2010 року (інший період зазначено в апеляційній скарзі СДПІ), валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2009 року по 31.12.2010 року, за результатами якої складено акт від 26.04.2011 року № 1190/23-1/00131954. Перевіркою встановлені факти, що свідчать про нікчемність правочинів, які мали місце між АК “Харківобленерго” та ПП “Донком”, оскільки вони порушували публічний порядок, встановлено неможливість реального здійснення фінансово-господарських операцій ПП “Донком”, а також ведення господарської діяльності у порядку, передбаченому приписами діючого законодавства України у зв'язку з відсутністю адміністративно-господарських можливостей виконання господарських зобов'язань по укладеним угодам та відсутністю фактичних дій, спрямованих на виконання зобов'язань, що свідчить про відсутність наміру у створенні правових наслідків, що підтверджується актом № 919/1800/33817335 від 04.04.2011 року.

Як свідчать матеріали справи між АК “Харківобленерго” та ПП “Донком” укладений договір підряду № 2/08/02 від 08.02.2010 року, згідно з яким за п. 1.1, 1.2. договору Підрядник - ПП «Донком»зобовязувався власними та залученими силами та засобами зі своїх матеріалів, виконати для останнього роботи з Встановлення розвантажувальної КТП 6/0,4 кВ - 630кВА із будівництвом мереж 6-0,4 кВ по вул. Дністровській ріг бульвару Дністровський, (далі-«Роботи»), здає в обумовлені строки обєкт в експлуатацію Замовнику АК «Харківобленерго», ліквідує недоробки і дефекти, що виникли з його вини і виявлені в ході приймання робіт та протягом гарантійного строку експлуатації обєкта. У разі придбання обладнання підрядником за рахунок авансу, оформлення операції здійснюється згідно з листом Держбуду України №7/7-284 від 10.04.2001 р. Замовник зобовязаний прийняти та оплатити виконані роботи підряднику у відповідності до умов договору.

Відповідно до статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі статтею 43 цього ж кодексу, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину передбачені статтею 203 ЦК України, а саме :

1. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. 2.Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. 3.Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

4.Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

5.Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, тощо

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 207 ГК України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

У відповідності до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

У відповідності до ст. 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Сторони досягли згоди з істотних умов щодо передачі, прийняття та оплати за товар.

Господарський суд при винесенні оскаржуваного рішення правомірно зазначив, про умови, викладені в спірному договорі, щодо предмету, ціни та строку його дії (умови, що є обов'язковими згідно зі ст. 180 ГК України), та інші умови, жодна з яких не суперечить ані чинному законодавству, ані моральним засадам суспільства.

Проте, господарський суд не звернув увагу на питання, що стосуються неможливості визнання недійсним нікчемного правочину, стосовно чого є посилання в документах, якими обгрунтовується позов.

Відповідно до ст. 228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо. (п. 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 6 листопада 2009 р.).

При цьому посилання позивача на п. 3 ст. 228 ЦК України не може бути визнане правомірним, оскільки дана норма набрала чинності 02.12.2010 року, тобто після набрання укладеного спірного договору.

Відповідно до вимог ст.ст. 32, 34, 36 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Письмовими доказами є документи i матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій та повинні бути складені під час здійснення цієї операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

В ст. 1 цього Закону встановлено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Кожною стороною (підприємством), що брала участь у здійсненні господарської операції, мають бути отримані первинні документи для записів у регістрах бухгалтерського обліку, інформація в яких ідентично засвідчує зміст господарської операції. Первинні документи складаються на бланках типових форм, затверджених Міністерством статистики України, а також на бланках спеціалізованих форм, затверджених міністерствами і відомствами України.

П. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом міністерства фінансів України N 88 від 24.05.95 р. передбачено, що первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

З урахуванням вказаного, а також відповідних положень Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" обставини щодо передачі товару саме в рамках спірних договорів повинні засвідчувати виключно первинні документи, складені в порядку визначеному зазначеним законом.

Безпідставність складання згаданих документів СДПІ належними доказами не підтверджено. Зокрема відсутні та СДПІ не надані докази звернення до правоохоронних органів, наявності вини певних осіб, яка виражається в намірі порушити встановленим законом порядок сторонами правочину або однією зі сторін, висновки суду з кримінальної справи з цього приводу, докази притягнення винних осіб до відповідальності тощо.

До того ж, наданий СДПІ акт № 919/1800/33817335 від 04.04.2011р. про результати виїзної позапланової документальної перевірки ПП “Донком” не містить підписів осіб, що його складали, що взагалі унеможливлює прийняття судом згаданого документа в якості належного та допустимого доказу.

За таких обставин, судова колегія вважає, що висновки, викладені в актах СДПІ, на які посилається остання, не ґрунтуються на належних та допустимих доказах в розумінні положень ст.ст. 32, 34 ГПК України, та, як наслідок, не можуть вважатися беззаперечним доказом наявності обставин, визначених в даних актах.

Крім того, як вже було зазначено вище, СДПІ в межах даної справи наполягала на визнанні спірного договору недійсним через його нікчемність, тобто такого, що порушує публічний порядок (ст. 228 ЦК України) та в розумінні відповідних положень ст. ст. 203, 215 ЦК України передбачається визнання договору недійсними з інших підстав та мотивів.

З тих самих підстав, з посиланням на листування та відповідні матеріали СДПІ мотивує свої вимоги позивач.

Відповідно до п. 2 ст. 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

З урахуванням викладеного, суд визнає вимоги СДПІ позбавленими фактичного та правового обґрунтування, а так само такими, що не відповідають, як матеріалам справи, так і нормам чинного законодавства, у звязку з ненаданням всупереч вимогам ст. 32-34, 36 ГПК України належних та допустимих доказів в підтвердження обставин, викладених у апеляційній скарзі.

Враховуючи викладене, прийняте по даній справі рішення про відмову в задоволенні позову підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга СДПІ задоволенню не підлягає.

Таким чином, висновки, викладені в рішенні господарського суду відповідають вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи, а мотиви заявника скарги, з яких вони оспорюються не можуть бути підставою для його скасування.

Керуючись ст. 101, 102, п. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, судова колегія -

ПОСТАНОВИЛА:

Рішення господарського суду Харківської області від 08.04.11 р. у справі № 5023/2062/11 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до касаційної інстанції Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Могилєвкін Ю.О

судді Пушай В.І.

Плужник О.В.

Повний текст постанови підписано 22.08.2011 р.