Рішення № 17884744, 22.08.2011, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" серпня 2011 р. Справа № 5023/6473/11

вх. № 6473/11

Суддя господарського суду Смірнова О.В.

при секретарі судовогозасідання Липко О.Ю.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1., довіреність № 01-62юр/8925 від 11.11.10 р.;

відповідача- не з"явився;

3-я особа- не з"явився;

розглянувши справу за позовом Акціонерної компанії "Харківобленерго", м. Харків

до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Харкова, м. Харків;

3-я особа ,що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача- Військова частина А 3306

про стягнення 2498,79 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Акціонерна компанія "Харківобленерго" м. Харків, звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з відповідача, Квартирно-експлуатаційного відділу м. Харкова, м. Харків, 578,75 грн. заборгованості за ПДВ на 3% річних, 1920,04 грн. ПДВ на індекс інфляції, 1745,74 грн. ПДВ на ППЕ та судових витрат, обгрунтовуючи свої вимоги тим, що відповідач в порушення умов договору № 2-3507 від 15.08.05 р. та додаткової угоди № 2-3507С від 15.08.07 р. не виконав свої зобов"язання щодо оплати електричної енергії.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 04 серпня 2011 р. було прийнято вказану позовну заяву, порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 22 серпня 2011 р.

22 серпня 2011 р. позивач надав заяву про виправлення описки, в якій зазначив, що у позовній заяві було допущено механічну описку у ціні позову та у розділі "ціна позову" замість 4244,53 грн. вказано 2498,79 грн., у строці "заборгованість відповідача перед АК "Харківобленерго" замість суми 4244,53 грн. помилково допущено описку і вказано 2498,79 грн., та після слів "Прошу": Задовольнити позовні вимоги в розмірі.." також помилково вказано суму 2498,79 грн. замість 4244,53 грн.

Оскільки у відповідності до ст. 22 ГПК України позивач має право до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог і це не порушує чиїх -небудь прав та охоронюваних законом інтересів, суд приймає заяву про уточнення позовних вимог до розгляду та розгляд справи продовжується з їх урахуванням.

Представник позивача у судовому засіданні підтримував уточнені позовні вимоги.

Представник відповідача та 3-ої особи у призначене судове засідання не з"явились, документів, витребуваних ухвалою, суду не надали, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини та докази на їх підтвердження, вислухавши уповноваженого представника позивача, судом встановлено наступне.

15 серпня 2005 р. між позивачем та 3-ою особою було укладено договір про постачання електричної енергії № 2-3507.

15 серпня 2007 р. між сторонами та 3-ою особою було укладено додаткову угоду, якою сторони змінили в п. 4.5 додатку № 2 до договору "Порядок розрахунків" слова "Споживач" на "Платник".

Відповідно до Закону України "Про електроенергетику" від 08.06.2000 року № 1812-ІП (зі змінами та доповненнями від 23.06.2005 року № 2711-IV) та "Правил користування електричною енергією" затвердженими Постановою НКРЕ України від 31.07.1996 р. № 28 (зі змінами та доповненнями від 11.12.2003 року № 10305, від 17.10.2005 року № 910 та 22.11.2006 р. № 1497) (далі "Правила"), договір про постачання електричної енергії є основним документом, який регламентує відносини між постачальником електричної енергії за регульованим тарифом і споживачем та визначає зміст правових відносин, прав та обов'язків сторін.

Згідно п. 2.1.2 Договору, Постачальник електричної енергії зобов'язується постачати електричну енергію, як різновид товару, в обсягах, визначених відповідно до розділу 5 Договору, з урахуванням розділів 6, 7 Договору.

За умовами додаткової угоди відповідач здійснює оплату вартості обсягу електричної енергії один раз за фактичними показами засобів обліку електричної енергії шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок із спеціальним режимом використання.

Нарахування товарної продукції проводиться відповідно до тарифів на електроенергію, що встановлюються і регулюються відповідним уповноваженим органом Кабінету Міністрів України в особі Національної комісії регулювання електроенергетики України та обов'язкові для застосування усіма підприємствами, установами та організаціями.

За п. 2.2.7. договору споживач зобовязувався здійснювати оплату за перетікання реактивної електричної енергії між електромережею постачальника та електроустановками споживача згідно вимог ПКЕЕ та додатком № 4а “Порядок розрахунків за перетікання реактивної електроенергії”.

Відповідачу нарахована заборгованість по ПДВ на 3% річних в сумі 578,75 грн., ПДВ на індекс інфляції в розмірі 1920,04 грн., ПДВ на ППЕ 1745,74 грн., яка нарахована позивачем з посиланням на ст. 26 Закону України “Про електроенергетику” та лист заступника начальника СДПІ ВПП у м. Харкові від 23.09.09р. № 12516/10/43-015.

Відповідно до пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону України “Про податок на додану вартість” (далі Закон) об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з продажу товарів (робіт, послуг) на митній території України.

Продажем товарів, згідно п. 1.4 ст. 1 Закону, визнаються будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів.

За приписами п. 4.1 ст. 4 Закону база оподаткування операцій з продажу товарів (робіт, послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними або регульованими цінами (тарифами) з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обовязкових) платежів, за винятком податку на додану вартість, що включається в ціну товарів (робіт, послуг) згідно з законами України з питань оподаткування. До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку, безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (робіт, послуг), проданих (виконаних, наданих) таким платником податку.

В силу вимог п. 4.1 ст. 4 Закону договірна (контрактна) вартість електроенергії, яку позивач постачає споживачам, визначається регульованими цінами, які встановлює НКРЕ України у вигляді тарифу. Відповідно до цих цін позивач сплачує ПДВ до бюджету.

Включення до складу договірної (контрактної) вартості з метою оподаткування податком на додану вартість інших сум, ніж визначені п. 4.1 ст. 4 даного Закону, чинним податковим законодавством України не передбачено.

Таким чином, інфляційні суми і проценти, які передбачені ст. 625 ЦК України, є санкцією за неналежне виконання грошового зобов'язання і пов'язані лише з компенсацією кредитору знецінених грошових коштів та не входять до складу договірної (контрактної) вартості товарів і не є оплатою продажу будь-якої послуги, а тому вказані суми індексу інфляції та 3% річних від простроченої суми заборгованості не є об"єктом оподаткування податком на додану вартість у відповідності до чинного законодавства України.

За вимогами п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ст. 33 Господарського процесуального кодексу України на стороні, що подала позов лежить зобовязання доведення тих обставин, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень, а позивачем не подано на підтвердження своїх вимог належних доказів.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позов про стягнення з відповідача заборгованості по ПДВ на 3% річних в сумі 578,75 грн., ПДВ на індекс інфляції в розмірі 1920,04 грн., ПДВ на ППЕ 1745,74 грн. є безпідставним та таким, що не підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судові витрати у даній справі покладаються на позивача.

На підставі п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, ст.ст. 526, 625 ЦК України, керуючись ст.ст. 33, 43, 44, 49, 75, ст. 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

В позові відмовити.

Суддя Смірнова О.В.

Повний текст рішення підписано "25"серпня 2011 року.