Рішення № 17884667, 22.08.2011, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.08.11 Справа№ 5015/4292/11

Господарський суд Львівської області, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу:

за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю “Укравтозапчастина” (м.Київ)

до відповідача:Закритого акціонерного товариства “Галичина” (м.Радехів)

про:стягнення заборгованості в розмірі 24 984,98 грн.

Суддя :В.М. Пазичев

При секретарі :І.Є.Башак

Представники сторін:

від позивача:ОСОБА_1. представник, довіреність від 01.01.2011 року

ОСОБА_2.-представник, довіреність від

від відповідача:ОСОБА_3-представник, довіреність від 06.01.2011 року

Представникам сторін, присутнім в судовому засіданні, розяснено їх права та обовязки відповідно до ст.ст. 20, 22 ГПК України, зокрема, право заявляти відводи.

Суть спору: На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Укравтозапчастина” (м.Київ) до Закритого акціонерного товариства “Галичина” (м.Радехів) про стягнення заборгованості в розмірі 24 984,98 грн.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 28.07.2011 року порушено провадження у справі і призначено до розгляду на 01.08.2011 року. Ухвалою від 01.08.2011 року розгляд справи відкладено до 08.08.2011 року, у зв”язку з неявкою представників сторін. Ухвалою від 08.08.2011 року розгляд справи відкладено до 15.08.2011 року, у зв”язку з неявкою представника відповідача. Ухвалою від 15.08.2011 року розгляд справи відкладено до 22.08.2011 року, для надання доказів по справі, за клопотанням сторін.

Позивач вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 28.07.2011 року, про відкладення від 01.08.2011 року, від 08.08.2011 року, від 15.08.2011 року не виконав повністю, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.

08.08.2011 року за вх.№17647/11 позивач подав заяву про уточнення позовних вимог.

15.08.2011 року за вх.№18249/11 позивач подав заяву про уточнення позовних вимог та їх обгрунтування, згідно якої просить суд стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 22 923,52 грн., суму державного мита в розмірі 229,35 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236,00 грн, а в решті частини позовних вимог провадження припинити.

15.08.2011 року за вх.№18250/11 позивач подав клопотання по справі.

15.08.2011 року за вх.№18251/11 позивач подав клопотання про здійснення технічної фіксації судового засідання.

22.08.2011 року за вх.№18818/11 позивач подав нормативно та документально підтверджену оцінку позиції відповідача та її обгрунтування позивачем.

Відповідач вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 28.07.2011 року, про відкладення від 01.08.2011 року, від 08.08.2011 року, від 15.08.2011 року не виконав повністю, відзив на позов представив, явку повноважного представника забезпечив.

15.08.2011 року за вх.№18265/11 відповідач подав відзив на позов, в якому наводить підстави, у зв”язку з якими заявлений позов не підлягає задоволенню.

15.08.2011 року за вх.№18321/11 відповідач подав доповнення до відзиву.

В судовому засіданні 15.08.2011 року сторони подали спільне клопотання про продовження терміну розгляду справи понад строк, встановлений ст.69 ГПК України.

22.08.2011 року за вх.№18830/11 відповідач подав заяву по справі, в якій визнає заборгованість перед позивачем в розмірі 22 923,52 грн.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути спір, відповідно до ст. 75 ГПК України, за наявними у справі матеріалами, в присутності представників сторін.

В судовому засіданні 22.08.2011 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Відповідно до ст. 85 ГПК України, повний текст рішення виготовлено, підписано та оголошено 22.08.2011 року.

Розглянувши матеріали і документи, подані сторонами, заслухавши пояснення представників сторін, зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне:

На підставі договірних відносин Товариство з обмеженою відповідальністю “Укравтозапчастина” (надалі позивач) передав у власність запасні частини, акумуляторні батареї та інше (надалі товар) Закритому акціонерному товариству “Галичина” (надалі відповідач).

Підтвердженням виконання зобов”язання є отримання представником відповідача товару на підставі довіреностей №37 від 11.01.2011 року та №57 від 25.01.2011 року та на підставі видаткових накладних: №ЛцкРНк-00080 від 11.01.2011 року на суму 875,40 грн., №ЛцкРНк-00081 від 11.01.2011 року на суму 37,14 грн., №ЛцкРНк-00082 від 11.01.2011 року на суму 702,36 грн., №ЛцкРНк-00083 від 11.01.2011 року на суму 506,76 грн., №ЛцкРНк-00148 від 18.01.2011 року на суму 233,04 грн., №ЛцкРНк-00147 від 18.01.2011 року на суму 3 352,08 грн., №ЛцкРНк-00145 від 19.01.2011 року на суму 38,28 грн., №ЛцкРНк-00246 від 21.01.2011 року на суму 1 630,26 грн., №ЛцкРНк-00245 від 21.01.2011 року на суму 4 550,04 грн., №ЛцкРНк-00298 від 25.01.2011 року на суму 382,98 грн., №ЛцкРНк-00373 від 28.01.2011 року на суму 341,76 грн., №ЛцкРНк-00374 від 28.01.2011 року на суму 17 980,20 грн., що разом становить 31 084,50 грн.

За товар, що був поставлений відповідачу відповідно до вищезазначених накладних, останній розрахувався перед позивачем частково, у зв”язку з чим у відповідача виникла заборгованість в розмірі 24 923,52 грн.

15.08.2011 року за вх.№18249/11 позивач подав заяву про уточнення позовних вимог та їх обгрунтування, згідно якої просить суд стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 22 923,52 грн., суму державного мита в розмірі 229,35 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236,00 грн., а в решті частини позовних вимог провадження припинити.

22.08.2011 року за вх.№18830/11 відповідач подав заяву по справі, в якій визнає заборгованість перед позивачем в розмірі 22 923,52 грн.

В судовому засіданні 22.08.2011 року відповідач суму заборгованості визнав, однак, станом на момент розгляду справи докази погашення заборгованості суду не представив.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного:

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно до ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов”язання, що виникає між суб”єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб”єкт (зобов”язана сторона, в тому числі боржник) зобов”язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб”єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб”єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов”язаної сторони виконання її обов”язку.

Відповідно до ст. 179 ГК України, майново-господарські зобов”язання, які виникають між суб”єктами господарювання або між суб”єктами господарювання і негосподарюючими суб”єктами юридичними особами на підставі господарський договорів, є господарсько-договірними зобов”язаннями.

Відповідно до вимог ст. 759 Цивільного Кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Згідно ст.193 ГК України, суб”єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов”язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов”язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст.224 ГК України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов”язковим для виконання сторонами.

Згідно ч.3 ст.22 ГПК України, сторони зобов”язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об”єктивного дослідження всіх обставин справи.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

15.08.2011 року за вх.№18249/11 позивач подав заяву про уточнення позовних вимог та їх обгрунтування, згідно якої просить суд стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 22 923,52 грн., суму державного мита в розмірі 229,35 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236,00 грн., а в решті частини позовних вимог провадження припинити.

22.08.2011 року за вх.№18830/11 відповідач подав заяву по справі, в якій визнає заборгованість перед позивачем в розмірі 22 923,52 грн.

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 80 ГПК України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято судом.

В звязку з тим, що суд не має підстав вважати, що дії позивача, щодо відмови від позовних вимог суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси, суд приймає таку відмову.

За вказаних обставин суд дійшов до висновку, що провадження в решті частини позовних вимог слід припинити, у звязку з частковою відмовою позивача від позовних вимог.

На час розгляду справи, відповідач не подав докази погашення боргу, в судовому засіданні визнав позовні вимоги в розмірі 22 923,52 грн., явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.

Відповідно до ч.5 ст.78 ГПК України, у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Оскільки в судовому засіданні судом встановлено, що умови договору відповідачем виконані не повністю, а також відповідач в судовому засіданні 22.08.2011 року визнав факт заборгованості перед позивачем, у суда відсутні підстави вважати, що такі дії відповідача суперечать законодавству або порушують права і охоронювані інтереси інших осіб.

Враховуючи, що позивачем представлено достатньо обєктивних та переконливих доказів в підтвердження своїх позовних вимог, а відповідач позов визнав і не подав докази погашення боргу, і у суду немає підстав вважати, що дії відповідача суперечать законодавству або порушують права і охоронювані законом інтереси інших осіб, суд прийшов до висновку, що позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Укравтозапчастина” (м.Київ) до Закритого акціонерного товариства “Галичина” (м.Радехів) в частині стягнення заборгованості в сумі 22 923,52 грн. є обгрунтованим та підлягає до задоволення.

Згідно ст. 45 ГПК України, позовні заяви, заяви про вжиття запобіжних заходів і заяви про оскарження рішень, ухвал, постанов господарського суду оплачуються державним митом, крім випадків, встановлених законодавством.

Відповідно до ст.46 ГПК України, державне мито сплачується чи стягується в доход державного бюджету України в порядку і розмірі, встановлених законодавством України.

Згідно ст. 47-1 ГПК України, розмір витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу визначається Кабінетом Міністрів України за поданням Вищого господарського суду України.

Згідно п.”а” ч.2 ст.3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” № 7-93 від 21.01.1993 року, ставки державного мита встановлюються в таких розмірах: із заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів - 1 відсоток ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Як доказ сплати судових витрат, позивач подав платіжне доручення №9459 від 11.07.2011 року на суму 249,85 грн. про сплату державного мита та платіжне доручення №9460 від 11.07.2011 року на суму 236,00 грн. про сплату витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, слід покласти на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 610, 612, 625, 785 ЦК України, ст.ст. 173, 179, 193, 231, 232 ГК України, ст.ст. 43, 33, 43, 49, 75, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1.Уточненні позовні вимоги - задоволити.

2.Стягнути із Закритого акціонерного товариства “Галичина” (Львівська область, м.Радехів, вул.Б.Хмельницького,120; р/р 260072613 в АКБ “Львів” МФО 325268, код ЄДРПОУ 25553579, ІПН 255535713265) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Укравтозапчастина” (02088, м.Київ, вул.1-го Травня,1-А; п/р 26001301002008 у ВАТ “ВТБ Банк” м.Києва, МФО 321767, код ЄДРПОУ 30722204, ІПН 307222026517) - 22 923 (двадцять дві тисячі дев”ятсот двадцять три) грн. 52 коп. основного боргу, 229 (двісті двадцять дев”ять) грн. 35 коп. сплаченого державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. сплачених витрат на інформаційно-технічне забнзпечення судового процесу.

3.В решті частини позовних вимог провадження припинити.

4.Наказ видати в порядку ст. 116 ГПК України, після набрання рішенням законної сили.

Суддя Пазичев В.М.