Рішення № 17884653, 15.08.2011, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.08.11 Справа № 5015/4309/11

Господарський суд Львівської області у складі судді Мазовіти А.Б. при секретарі Волошин О.Я., за участю представника позивача Павловського А.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Лорелея”, м. Львів до Комунального підприємства “Львіврембудпостач”, м. Львів про стягнення 241912 грн. 47 коп.

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Лорелея”, м. Львів звернулося до господарського суду Львівської області з позовом до Комунального підприємства “Львіврембудпостач”, м. Львів про стягнення 241912 грн. 47 коп.

Розглянувши матеріали справи, суд визнав представлені матеріали достатніми для прийняття позовної заяви до розгляду і ухвалою від 29.07.2011 р. призначив розгляд справи на 15.08.2011 р.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив задоволити. З приводу заявленого позову пояснив, що між позивачем та відповідачем було укладено договір підряду. Позивач свої зобов’язання по цьому договорі виконав в повному об’ємі, що підтверджується підписаними сторонами актами здачі-прийняття робіт. Однак, відповідач свої зобов’язання щодо оплати вартості робіт виконав частково, на дату звернення до суду заборгованість становить 200785 грн. 95 коп. У зв’язку з порушенням строків оплати вартості робіт відповідачу нараховано пеню в сумі 22066 грн. 77 коп., втрати від інфляції в сумі 14788 грн. 76 коп. та 3% річних в сумі 4270 грн. 99 коп.

Відповідач в судове засідання явку представника не забезпечив, проти позову не заперечив, доказів погашення заборгованості не надав, вимог ухвали суду від 29.07.2011 р. не виконав, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином (повідомлення про вручення поштового відправлення в матеріалах справи), тому у відповідності до ст. 75 ГПК України суд розглядає справу за наявними в ній матеріалами.

Представнику роз’яснено права та обов’язки, передбачені ст. 22 ГПК України, заяв про відвід суду не поступало.

В судовому засіданні 15.08.2011 р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повний текст рішення складено та підписано 19.08.2011 р.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника сторони, суд встановив наступне.

7 липня 2010 р. між позивачем та відповідачем було укладено договір №2010/07/01 підряду.

За цим договором субпідрядник (позивач) зобов’язувався власними силами і засобами, в обумовлений строк у відповідності до замовлення і вимог проектно-кошторисної документації, будівельних норм та правил виконати роботи по Будівництву парку імені Папи Римського Івана Павла ІІ, а генпідрядник (відповідач) зобов’язувався прийняти і оплатити виконані роботи за умовами даного договору.

Відповідно до умов вищевказаного договору, позивач виконав роботи на загальну суму 239339 грн. 78 коп., що підтверджується довідкою про вартість виконаних будівельних робіт за вересень 2010 р. форми КБ-3, актами №1, №2 приймання виконаних будівельних робіт за вересень 2010 р. форми КБ-2в, довідкою про вартість виконаних будівельних робіт за жовтень 2010 р. форми КБ-3, актом №1 приймання виконаних будівельних робіт за жовтень 2010 р. форми КБ-2в, актом приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2010 р. форми КБ-2в. Роботи були виконані в повному обсязі, зауважень до виконання у відповідача не було, що підтверджується підписом уповноваженої особи відповідача на вищевказаних документах та скріпленням їх печаткою.

Пунктом 5.3. договору №2010/07/01 підряду від 07.07.2010 р. встановлено, що оплата прийнятих робіт здійснюється щомісячно шляхом проміжних платежів протягом 10-ти робочих днів з моменту підписання генпідрядником представлених субпідрядником актів виконаних робіт (Форма КБ-2в) та довідки (Форма КБ-3) за умовами даного договору.

Як вбачається з матеріалів справи, пояснень представника сторони, відповідач свої зобов’язання перед позивачем щодо оплати вартості виконаних робіт виконав частково, на дату розгляду справи в суді заборгованість відповідача перед позивачем становить 200785 грн. 95 коп.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов’язань, є зокрема договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені ст. 193 ГК України.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

За таких обставин, суд дійшов висновку про прострочення виконання зобов’язання боржником, що в свою чергу є підставою для стягнення суми боргу, оскільки, відповідно до ч. 7 ст. 193 ГК України, одностороння відмова від виконання договору не допускається.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Частиною 4 ст. 231 ГК України встановлено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Відповідно до п. 6.8. договору №2010/07/01 підряду від 07.07.2010 р., за несвоєчасну або неповну оплату вартості виконаних робіт (форма КБ-2в та форма КБ-3) генпідрядник сплачує субпідряднику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня від суми неоплати (недоплати) за кожен день прострочення до моменту повного виконання генпідрядником своїх зобов’язань щодо оплати.

Позивачем за період з 11.10.2010 р. по 14.07.2011 р. нараховано 22066 грн. 77 коп. пені.

Частиною 6 ст. 232 ГК України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня коли зобов’язання мало бути виконано.

Судом перевірено правильність розрахунків сум пені та встановлено, що з врахуванням вимог ч. 6 ст. 232 ГК України розмір пені повинен становити 15519 грн. 21 коп.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З врахуванням цих положень, позивачем правомірно нараховано 3% річних в сумі 4270 грн. 99 коп., інфляційних втрат в сумі 14788 грн. 76 коп.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані поданими доказами, а загальна сума заборгованості, яка підтверджена матеріалами справи та підлягає до задоволення частково складає 200785 грн. 95 коп. основного боргу, 15519 грн. 21 коп. пені, 14788 грн. 76 коп. втрат від інфляції, 4270 грн. 99 коп. 3% річних. В задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.

Оскільки спір виник з вини відповідача, то судові витрати по розгляду справи необхідно покласти на відповідача відповідно до ст. 49 ГПК України пропорційно до задоволених вимог.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 11, 215, 216, 509, 526, 530, 546, 547, 549, 599, 612, 625, 626 ЦК України, ст. 193 ГК України та ст.ст. 4, 33, 34, 35, 44, 49, 75, 80, 82, 83, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд –

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства “Львіврембудпостач”, м. Львів, вул. Вулецька, 28 (ідентифікаційний код 22416646) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Лорелея”, м. Львів, вул. Скрипника, 25/42 (ідентифікаційний код 23884527) 200785 грн. 95 коп. основного боргу, 15519 грн. 21 коп. пені, 14788 грн. 76 коп. втрат від інфляції, 4270 грн. 99 коп. 3% річних, 2353 грн. 56 коп. державного мита, 229 грн. 60 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити

4. Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.

Суддя Мазовіта А.Б.