Рішення № 17884610, 23.05.2011, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.05.11 Справа№ 5015/2115/11

Господарським судом Львівської області розглянуто у відкритому судовому засіданні матеріали справи

За позовом: Заступника прокурора м.Львова в інтересах держави в особі:

Позивача: ПАТ "Львівгаз", м.Львів;

До Відповідача: Залузька сільська рада, с. Залужжя, Яворівський р-н, Львівської обл.;

Про: стягнення 19171,77 грн.

Суддя Левицька Н.Г.

Секретар судового засідання: Байко А.Я.

За участю представників Сторін:

Прокурор: Цинайко Н.І.;

Позивача: ОСОБА_1 предст. (дов. № 06-9368 від 22.12.2010 р.)

Відповідача: не зявився

Представнику позивача та прокурору, які взяли участь у справі, розяснено зміст ст.ст. 20, 22 ГПК України, а саме, їх процесуальні права та обовязки, зокрема, право заявляти відводи.

Від здійснення технічного запису судового процесу представник позивача та прокурор відмовились.

Суть справи:

Позовні вимоги заявлено Заступником прокурора м. Львова в інтересах держави в особі: позивача: ПАТ "Львівгаз", м. Львів до відповідача: Залузька сільська рада с. Залужжя, Яворівський р-н, Львівської області про стягнення 19171,77грн.

Обставини справи:

Ухвалою суду від 18.04.2011р. про порушення провадження у справі розгляд справи призначено на 12.05.2011р. Цією ж ухвалою зобов'язано сторони долучити ряд документів, необхідних для вирішення спору.

Розгляд справи двічі відкладався з причин, викладених у відповідних ухвалах суду.

У судовому засіданні прокурор та представник позивача позовні вимоги підтримали.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, причин неявки не повідомив, вимог ухвали суду не виконав, правом на захист своїх інтересів не скористався, хоча був повідомлений належним чином про час і місце проведення судового засідання.

Суд вважає можливим розглянути матеріали справи, за наявними у ній документами керуючись вимогами ст.75 ГПК України.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, всебічно та повно зясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оглянувши у судовому засіданні оригінали документів, копії яких знаходяться у матеріалах справи, судом встановлено наступне:

Прокуратурою м.Львова проведено перевірку додержання вимог законодавства в сфері надання послуг і встановлено, що 11.06.2009 року між Відкритим акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Львівгаз" від імені якого діє філія Яворівське управління по експлуатації газового господарства і Залузькою сільською радою було укладено Договір підряду № 32, відповідно до умов якого ВАТ “Львівгаз” зобовязувалося на власний ризик виконати роботи по газифікації села Новини Яворівського району.

Суд вважає можливим розглянути матеріали справи за наявними у ній документами керуючись вимогами ст. 75 ГПК України.

Відповідно до ст. 256 ЦК України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі ст.174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно зі ст.202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до вимог ст. 163 ГК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно закону, інших правових актів, договору.

ВАТ "Львівгаз" свої обовязки по Договору виконало, що підтверджується актом встановленої форми, підписаним обома сторонами Акт приймання виконаних підрядних робіт № 32 на суму 23881,20 грн.

Станом на 01.02.2011р. заборгованість Відповідача перед ПАТ “Львівгаз” згідно з Договору становить 15411,57грн., що підтверджується Актом звірки взаєморозрахунків, підписаним 01.02.2011р. обома сторонами.

Згідно ст. 546 ЦК України виконання зобовязання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до п.8.2. Договору за несвоєчасну оплату вартості робіт за даним Договором Замовник сплачує на користь Підрядника крім вартості робіт, пеню в розмірі подвійної ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, та 3 % річних від суми простроченого платежу за кожен прострочений день, а також відшкодовує понесені Підрядником збитки, що спричинені інфляційними процесами в результаті несвоєчасної оплати робіт та збитки, спричинені неякісною поставкою матеріалів.

Таким чином, розмір пені, яка нарахована Відповідачу за неналежне виконання свої зобовязань складає 1616,10грн., розрахунок 3% складає 233,07грн., сума, на яку збільшилась заборгованість внаслідок інфляційних процесів за період з 01.08.2009р. по 31.01.2010р. становить 832,22грн.

Держава зацікавлена в належній поведінці суб'єктів господарювання, яку закріплено в законах та інших нормативно-правових актах.

Позов заявлено в інтересах держави в особі ВАТ “Львівгаз”, оскільки виробництво, транспортування, реалізація теплової енергії, постачання і транспортування природного газу є однією з пріоритетних і найважливіших галузей народного господарства в Україні і покликана задовольняти потреби населення та юридичних осіб в тепловій енергії.

Товариство створене відповідно до наказу державного комітету по нафті та газу від 11.03.1994р. шляхом перетворення державного підприємства у відкрите акціонерне товариство на підставі указу Президента України від 15.06.1993р. "Про корпоратизацію підприємств". Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Львівгаз" є правонаступником всіх прав та обовязків Державного підприємства по газопостачанню та газифікації “Львівгаз” та Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Львівгаз”.

Однак, ПАТ "Львівгаз" несе великі збитки за несвоєчасну сплату боржниками послуг, які воно надало, і, відповідно, не може забезпечити своєчасну сплату податків, внесків до Пенсійного фонду, до інших цільових фондів України, а також виплати заробітної плати працівникам та інших відрахувань, отже невиконання відповідачем зобовязань завдає значної шкоди інтересам держави.

Суд, заслухавши пояснення прокурора та позивача розглянувши та дослідивши докази по справі та оцінивши їх в сукупності, прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволення частково з наступних підстав:

Відповідно до вимог ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно із вимогами ч.ч.1, 2 ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усі заходи, необхідні для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони.

Відповідно до ст.174 ГК України, господарські зобовязання виникають з господарського договору та інших угод, передбачених законом.

У відповідності до ст.526 ЦК України, 193 ГК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається, а у відповідності до ст.599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Порушенням зобовязання, відповідно до ст.610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

В силу ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених кодексом, іншими законами та договором.

Правова норма ч.1 ст.612 ЦК України визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ч.1 ст. 55 ГК України субєктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність прав та обовязків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобовязаннями в межах цього майна, крім випадків,передбачених законодавством.

Відповідно до п.1 ч.2 ст. 55 ГК України субєктами господарювання є господарські організації юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку.

Відповідно до положення ст.1 Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" субєктами господарської діяльності не визнаються органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування. Згідно з цим положенням, сільська рада не є субєктом господарювання.

Відповідно до ст.2 ГПК України, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Згідно із ст.121 Конституції України, Прокуратура України здійснює представництво інтересів громадянина або держави у суді у випадках визначених законом.

Підставою представництва у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою. Формою представництва, зокрема, є звернення до суду з позовами про захист прав і свобод іншої особи, невизначеного кола осіб, прав юридичних осіб, коли порушуються інтереси держави (ст. 36і Закону України “Про прокуратуру”).

Пунктом 6 ч. 2 ст. 20 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що при виявленні порушень закону прокурор або його заступник у межах своєї компетенції мають звертатись до суду з заявами про захист прав і законних інтересів громадян, держави, а також підприємств та інших юридичних осіб.

Право на звернення прокурора до господарського суду в інтересах держави передбачено п.6 ст.20, ст.36-1 Закону України “Про прокуратуру” та ст.2 ГПК України.

Враховуючи те, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави або в чому існує загроза інтересам держави з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов.

У відповідності до вимог ст.36-1 Закону України “Про прокуратуру”, підставою представництва у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою. У вказаній статті також передбачено, що однією із форм представництва прокурором є звернення до суду з позовами або заявами про захист прав і свобод іншої особи, невизначеного кола осіб, прав юридичних осіб, коли порушуються інтереси держави, або про визнання незаконними правових актів, дій чи рішень органів і посадових осіб.

Враховуючи викладене, суд вважає факт наявності заборгованості відповідача (Залузька сільська рада) перед позивачем (ПАТ "Львівгаз") в сумі 15 411,57грн. встановленою, відповідно, на основний борг нараховано інфляційні витрати у сумі 832,22грн., 3% річних у сумі 233,07грн., та пеню із врахуванням зменшення 785,36грн.

Позивачем зазначено, що відповідно до вимог п. 2 ст. 231 ГК України, у разі якщо порушено господарське зобовязання, в якому хоча б одна сторона є субєктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення повязане з виконанням державного контракту, або виконання зобовязання фінансувається за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, за прострочення виконання зобовязання понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Однак, позивачем, у порушень вимог ст.33 ГПК України, якою встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог - не подано жодних доказів, які б підтверджували наявність вказаних обставин у позивача, як у субєкта господарювання,- тому позовні вимоги в частині стягнення штрафу в розмірі 7%, визнані судом необґрунтованими.

Після зясування всіх обставин справи суд виходить до нарадчої кімнати, дотримуючись таємниці нарадчої кімнати, керуючись вимогами ст.821 ГПК України.

Після повернення з нарадчої кімнати, враховуючи вищенаведене, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог частково та стягнення з відповідача заборгованість за договором підряду в сумі 15411,57грн., інфляційні витрати у розмірі 832,22грн., 3% річних в сумі 233,07грн., 785,36грн. пені. У задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.

Відповідно до вимог ст.49 ГПК України, державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу належить покласти на відповідача, пропорційно зазначеним позовним вимогам.

Враховуючи наведене, керуючись вимогами ст.ст. 509, 526, 625, 901 Цивільного кодексу України, ст.193 ГК України, ст.ст. 1, 2, 12, 33, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України,-

суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задоволити частково.

2. Стягнути з Залузької сільської ради (Львівська область, Яворівський район, с. Залужжя) на користь ПАТ "Львівгаз" (79039, м. Львів, вул. Золота,42 р/р 26001001194002 у Львівському РУ ВАТ КБ "Надра", МФО 325978, ЄДРПОУ 03349039, інд.под. № 033490313025 свідотство № 17700597) заборгованість за Договором підряду в сумі 15411,57грн., інфляційні витрати у розмірі 832,22грн., 3% річних в сумі 233,07грн., 785,36грн. пені.

3. Стягнути з Залузької сільської ради (Львівська область, Яворівський район, с. Залужжя) в доход державного бюджету (отримувач-УДК у Личаківському р-ні м.Львова МФО 825014, код ЄДРПОУ 22389406) 172,62грн. державного мита, 212,40грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Наказ видати після вступу рішення в законну силу, в порядку вимог ст.116 ГПК України.

Рішення вступає в законну силу за вимогами ч.3 ст.85 ГПК України.

Рішення може бути оскаржено до Львівського апеляційного господарського суду в порядку, визначеному розділом ХII ГПК України.

Суддя Н.Г. Левицька