Рішення № 17883856, 27.07.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 56/16027.07.11 Господарський суд міста Києва, у складі судді Джарти В.В., при секретарі судового засідання Пархоменко Ю.Л., розглянув у відкритому судовому засіданні справу:

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Еліт»

До Товариства з обмеженою відповідальністю «Хортиця - 2000»

Про Стягнення 6044,15 грн.

Представники сторін:

Від позивачаОСОБА_1. дов. № 29/2011 від 12.10.2010 р.

ОСОБА_2. дов. № 18/211 від 10.02.2011 р.

Від відповідача не з'явились ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Еліт»про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Хортиця - 2000»заборгованості за договором поставки № 12 від 16.02.2009 р. у розмірі 6044,15 грн. в тому числі: 3743,07 грн. - основного боргу, 1383,31 грн. - пені, 219,62 грн. - 3 % річних, 698,15 грн. - збитків від інфляції.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач не належним чином виконав свої зобовязання перед позивачем, оскільки не своєчасно та не в повному обсязі здійснив розрахунок за поставлений позивачем товар за договором № 12 від 16.02.2009 р. Станом на момент звернення до суду з позовом відповідач має заборгованість по Договору № 12 від 16.02.2009 р. на загальну суму 6044,15 грн.

Відповідач відзив на позов не надав, явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином. Ухвала суду, позовна заява надсилались відповідачу на всі відомі адреси, в тому числі на юридичну адресу згідно відомостей єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Відповідно до ст. 64 Господарського процесуального кодексу України суддя, прийнявши позовну заяву, не пізніше трьох днів з дня її надходження виносить і надсилає сторонам, прокурору, якщо він є заявником, ухвалу про порушення провадження у справі, в якій вказується про прийняття позовної заяви, призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, необхідні дії щодо підготовки справи до розгляду в засіданні. Ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Ухвали суду, що надсилалась за адресою вказаною у позовній заяві та витягу з єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців були повернуті поштовим відділенням, з відміткою «за закінченням терміну зберігання».

За таких обставин, відповідач про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Відповідно до положень статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі. Клопотання щодо фіксації судового процесу не заявляв, у звязку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши його пояснення, всебічно і повно зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

16.02.2009 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Еліт»(надалі - позивач, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Хортиця - 2000»(надалі - покупець, відповідач) укладено договір № 12 (надалі - договір), відповідно до п. 1.1. якого постачальник зобовязується поставити товар, а покупець прийняти його та оплатити вартість товару протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дати отримання товару. Право власності на товар переходить від постачальника до покупця з моменту підписання уповноваженими представниками сторін накладної, що свідчить момент передачі товару.

Розділом 4 договору сторони узгодили порядок визначення ціни договору та порядок розрахунків.

Відповідно до п. 4.1. договору постачальник відвантажує товар (відпускає зі складу) по договірним цінам в українській національній валюті, включаючи ПДВ. Ставка ПДВ повинна бути вказана у гривнях.

Ціна на товар вказується в накладній (п. 4.2. договору).

Згідно п. 4.5. договору загальна сума даного договору складається із суми всіх накладних до даного договору.

На виконання умов договору позивачем поставлено товар на загальну суму 4169,05 грн. відповідно до наступних видаткових накладних, які наявні в матеріалах справи:

-№ Ки - 01846 від 20.02.2009 р. на загальну суму 1292,90 грн.;

-№ Ки - 03569 від 06.04.2009 р. на загальну суму 607,84 грн.;

-№ Ки - 02590 від 13.03.2009 р. на загальну суму 308,76 грн.;

-№ Ки - 04459 від 18.04.2009 р. на загальну суму 513,25 грн.;

-№ Ки - 04733 від 24.04.2009 р. на загальну суму 583,68 грн.;

-№ Ки - 04802 від 24.04.2009 р. на загальну суму 202,50 грн.;

-№ Ки - 06270 від 15.05.2009 р. на загальну суму 660,12 грн.

Щодо зазначення підстави поставки у накладних як договір № Ки-0847 від 29.01.2009 р., то суд відмічає, що в матеріалах справи наявні пояснення позивача відповідно до яких між позивачем та відповідачем було укладено лише один договір поставки № 12 від 16.02.2009 р., а зазначення договору № Ки-0847 від 29.01.2009 р. у накладних є помилковим.

Крім того, в матеріалах справи наявна генеральна довіреність на отримання товару.

Отже, позивачем поставлено, а відповідачем отримано, про що свідчить підпис уповноваженої особи відповідача та штамп відповідача на видаткових накладних, наявних в матеріалах справи, товар на загальну суму 4169,05 грн., за який позивач не розрахувався в повному обсязі.

Проте, позивачем додано до матеріалів справи докази часткової оплати відповідачем заборгованості за поставлений товар на загальну суму 128,08 грн.

Згідно з положеннями статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

28.10.2010 р. позивачем направлено на адресу відповідача претензію № 112 від 22.10.2010 р. на суму 3743,07 грн. відповідно до якої позивач просив погасити заборгованості протягом 3 - х банківських днів з моменту отримання претензії.

Відповідач відповідь на претензію не надав, заборгованість не сплатив.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений товар складає 3743,07 грн.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є договором поставки.

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

В ст. 692 Цивільного кодексу України зазначено, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Відповідач доказів оплати вартості товару на загальну суму 3743,07 грн. не надав. Отже, факт порушення відповідачем договірних зобовязань судом встановлений та по суті не оспорений відповідачем.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення основної заборгованості підлягають задоволенню у повному обсязі на суму 3743,07 грн.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 1383,31 грн., 3 % річних у розмірі 216,62 грн., та інфляцій втрати у розмірі 698,15 грн.

Розглядаючи спір в частині стягнення пені, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобовязання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобовязання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

В свою чергу, договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовані Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань", положеннями якого встановлено, що за прострочку платежу, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін (ст. 1 Закону).

Таким чином в силу наведених положень законодавства, пеня може бути стягнута саме в разі, якщо таке передбачено договором (встановлено за згодою сторін). Оскільки, факту погодження нарахування пені, у випадку прострочення грошових зобовязань за невиконання зобовязань щодо оплати поставлених товарів, позивачем не доведено, відповідного договору яким сторони передбачили таку відповідальність суду не представлено, вимоги про стягнення пені задоволенню не підлягають.

Також позивач просить стягнути 3% річних у розмірі 219,62 грн., інфляційні втрати у розмірі 698,15 грн.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Факт прострочення відповідачем виконання грошових зобовязань за Договором встановлений судом та по суті відповідачем не спростований, тому вимоги позивача про стягнення з відповідача збитків від інфляції та трьох процентів річних є обґрунтованими.

Перевіривши розрахунок позивача інфляційних втрат та 3% річних, суд визнає його арифметично не вірним.

За розрахунком суду, за допомогою Інформаційно-аналітичної системи «Ліга - Закон»програми «Калькулятор», розмір 3 % річних складає 244,91 грн., а розмір інфляційних втрат складає 839,67 грн., які є більшим ніж ті які просить позивач. З огляду на те, що заяви про вихід суду за межі позовних вимог до суду не надходило, то вимоги позивача про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат підлягають задоволенню у розмірі заявленому позивачем, а саме 3% річних у розмірі 219,62 грн., інфляційні втрати у розмірі 698,15 грн.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Згідно із ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 47, 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Хортиця - 2000»(02061, м. Київ, проспект Воз`єднання, 1, ідентифікаційний код 31168778) з будь якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконавчого провадження на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Еліт»(юридична адреса: 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 115-А; поштова адреса: 04075, м. Київ, вул. Курортна, 11, ідентифікаційний код 34965659) суму основного боргу у розмірі 3743,07 (три тисячі сімсот сорок три) грн. 07 коп., 3 % річних у розмірі 50,45 (пятдесят) грн. 45 коп., інфляційні втрати у розмірі 217,10 (двісті сімнадцять) грн. 10 коп., витрати по сплаті державного мита у розмірі 78,66 (сімдесят вісім) грн. 66 коп. та 181,99 (сто вісімдесят одна) грн. 99 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.В іншій частині позову відмовити.

4.Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання повного тексту рішення та може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

СуддяВ.В. Джарти

Дата підписання повного тексту рішення 01/08/ 2011 р.