Рішення № 17883440, 02.08.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 3/15402.08.11 За позовом Комунального підприємства «Керуюча дирекція»Шевченківської районної у місті Києві ради

До Національного музею історії України

Про стягнення 174208,78 грн.

Суддя Сівакова В.В.

Представники сторін:

Від позивача ОСОБА_1.по дов. № 170/вих. від 19.04.2011

Від відповідача ОСОБА_2. по дов. № 359 від 11.07.2011

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Комунального підприємства «Керуюча дирекція»Шевченківської районної у місті Києві ради про стягнення з Національного музею історії України 161627,71 грн. основного боргу по орендній платі у період з січня по червень 2011 року та 12581,07 грн. пені за неналежне виконання взятих на себе останнім зобовязань згідно договору оренди нежилих приміщень територіальної громади Шевченківського району міста Києва № 612/3 від 25.08.2010.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.06.2011 було порушено провадження у справі № 3/154 та призначено її до розгляду на 12.07.2011.

Відповідач у поданому в судовому засіданні 12.07.2011 відзиві проти позову заперечує з наступних підстав. Управлінням з питань комунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської районної у м. Києві ради (орендодавець) було укладено договір № 612/3 зі строком дії 20.07.2011. Рішенням Київської міської ради «Про питання організації управління районами в місті Києві»№ 7/4819 від 09.09.2010 з 31.10.2010 припинено шляхом ліквідації районні в місті Києві ради, в т.ч. і Шевченківську районну раду у місті Києві та Управління з питань комунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської районної у м. Києві ради, як її виконавчий орган. Відповідно до розпорядження Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації № 80 від 09.02.2011 обєкт оренди було закріплено за Комунальним підприємством «Керуюча дирекція». КП «Керуюча дирекція»запропонувало музею підписати додаткову угоду № 2 до договору № 612/3, в якій зазначити про зміну сторони орендодавця з Управління з питань комунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської районної у м. Києві ради на Комунального підприємства «Керуюча дирекція». 24.02.2011 музеєм був направлений лист № 110 позивачу, в якому просив підтвердити, що КП «Керуюча дирекція»є правонаступником Управління з питань комунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської районної у м. Києві ради, та надати копії розпорядчих (або установчих) документів, що підтверджують таке правонаступництво. 02.03.2011 відповідач отримав лист-відповідь № 383/3, 384/3, 344/3, в якому було зазначено: «До Комунального підприємства «Керуюча дирекція»не надходило жодного розпорядчого документа з приводу правонаступництва». Тож музей, зі свого боку не знайшов правової підстави для підписання такої додаткової угоди. Відповідно до п. 2, ст. 26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»від у разі ліквідації орендодавця договір припиняється. Тому нарахування орендної плати та пені позивачем на підставі договору № 612/3 є безпідставним.

В судовому засіданні 12.07.2011 на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України було оголошено перерву до 19.07.2011.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.07.2011, в звязку з неявкою представників позивача і відповідача в засідання суду та невиконанням сторонами вимог суду викладених в ухвалі про порушення провадження у справі від 27.06.2011, розгляд справи було відкладено на 28.07.2011.

Відповідачем в судовому засіданні 28.07.2011 подано доповнення до відзиву, в яких зазначає, що за розрахунками відповідача загальна сума орендної плати з 14.02.2011 (право нарахування орендної плати у позивача згідно додаткової угоди № 2) до 20.07.2011 складає 128886 грн. Також вважає, що нарахування пені є безпідставним.

В судовому засіданні 28.07.2011 на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України було оголошено перерву до 02.08.2011.

Позивачем до відділу діловодства суду 29.07.2011 подано письмові пояснення, в яких просить позов задовольнити повністю.

В судовому засіданні 02.08.2011, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників позивача і відповідача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

25.08.2010 між Управлінням з питань комунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської районної у м. Києві ради (орендодавець) та Національним музеєм історії України (орендар) було укладено договір № 612/3 оренди нежилих приміщень територіальної громади Шевченківського району м. Києва (далі договір).

Відповідно до п. 1.1. договору орендодавець на підставі розпорядження Шевченківської районної у місті Києві ради № 56 від 21.07.2010 передав, а орендар прийняв у строкове платне користування (оренду) нежиле приміщення (будівлю, споруду) (надалі обєкт оренди) загальною площею 413 кв. м., а саме н/підвал площею 413 кв. м., згідно поверхового плану приміщення, розміщене за адресою: вул. Десятинна, 1-3.

Відповідно до п. 1.2 договору мета оренди:S1 413 кв. м. під розміщення музею.

Додатковою угодою № 1 до договору від 14.02.2011 сторони встановили у звязку зі зміною орендодавця, на підставі розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 10.12.2010 № 1112 «Про питання організації управління районами в м. Києві», розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 31.01.2011 № 121 «Про реалізацію районними в місті Києві державними адміністраціями окремих повноважень», розпорядження Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації від 09.02.2011 № 80 «Про закріплення майна за Комунальним підприємством «Керуюча дирекція»внести зміни до договору оренди нежилого приміщення № 612/3 від 25.08.2010, а саме: назву орендодавця викласти в редакції: Комунальне підприємство «Керуюча дирекція».

Спір виник в звязку з тим, що позивач вважає, що відповідачем в порушення умов договору не було у повному обсязі сплачено вартість наданих послуг оренди за період з січня по червень 2011 року, в звязку з чим виник борг в розмірі 161627,71 грн. та нарахована пеня в розмірі 12581,07 грн.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 759 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобовязується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ч.1 ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Пунктом 8.2. договору встановлено, що строк дії договору встановлений з 25.08.2010 по 20.07.2011.

Відповідно до ч. 3 статті 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»строки внесення орендної плати визначаються у договорі.

У відповідності до п. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України з наймача справляється плата, за користування майном, розмір, якої встановлюється договором оренди.

Згідно з п. 2.1. договору орендна плата визначається відповідно до Методики розрахунку і порядку використання орендної плати за користування майном територіальної громади Шевченківського району м. Києва, затвердженої рішенням Шевченківської районної у м. Києві ради.

Згідно п. 2.2. договору за користування обєктом оренди орендар сплачує орендодавцю орендну плату, розмір якої за перший місяць складає 20650,00 грн. та ПДВ 4130,00 грн. всього 24780,00 грн., далі згідно невідємного додатку до даного договору. Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається з урахуванням індексу інфляції за попередній місяць. Орієнтована орендна плата за встановлений термін дії договору складає 130 000 грн. на 2010 рік та 180000 грн. на 2011 рік.

Відповідно до п. 2.4 договору орендна плата сплачується орендарем починаючи з дати підписання договору.

Пункт 5 статті 762 Цивільного кодексу України визначає, що плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Згідно п. 2.5. договору орендна плата сплачується орендарем незалежно від наслідків власної господарської діяльності щомісячно не пізніше 20 числа поточного місяця на рахунок орендодавця.

Позивач нараховує відповідачу борг по орендній платі за період з січня 2011 року по червень 2011 року, який становить за розрахунками позивача 161726,71 грн.

Проте з даними нарахуваннями суд не погоджується, оскільки угода про заміну орендодавця за договором укладена 14.02.2011, а тому право вимагати від відповідача сплату орендної плати за договором у позивача виникло лише з 14.02.2011.

Посилання позивача на рішення Шевченківської районної у місті Києві ради від 28.10.2010 № 973 «Про ліквідацію Управління з питань комунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської районної у місті Києві ради до уваги судом не приймається, оскільки

Статтею 33 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців»(далі - Закон) встановлено, що юридична особа є такою, що припинилася, з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи.

Дата внесення до Єдиного державного реєстру запису про проведення державної реєстрації припинення юридичної особи в результаті її ліквідації є датою державної реєстрації припинення юридичної особи (ст. 36 Закону).

Відповідно до ч. 5 ст. 111 Цивільного кодексу України, юридична особа є ліквідованою з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Частина 2 ст. 104 Цивільного кодексу України встановлює, що юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Пункт 7 ст. 59 Господарського кодексу України, визначає, що субєкт господарювання вважається ліквідованим з дня внесення до державного реєстру запису про припинення його діяльності.

Відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі, надаються у вигляді витягу з Єдиного державного реєстру (ч. 2 ст. 20 Закону).

Як вбачається з матеріалів справи, а саме витягу Головного управління статистики у місті Києві станом на 20.07.2011 в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України значиться Управління з питань комунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської районної у місті Києві ради.

З урахуванням умов п. 2.2. договору про щомісячне коригування орендної плати на індекс інфляції орендна плата за лютий 2011 року за розрахунками суду становить 26489,82 грн.

Отже, за один день оренди за лютий місяць 2011 року орендна плата становить : 26489,82 грн. : 28 днів у лютому 2011 року = 946,06 грн.

Орендна плата за 14 днів оренди у лютому 2011 року (з 14.02.2011 по 28.02.2011) складає 13244,84 грн., яку і має право вимагати позивач.

Всупереч договірному зобовязанню відповідач не виконав своїх обовязків в частинні внесення плати за оренду нежитлового приміщення з 14.02.2011 по червень 2011 року, в результаті чого виникла заборгованість, яка за розрахунками суду становить 122171,28 грн.

Відповідно до ст. 10 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»однією із істотних умов договору оренди та основним обовязком орендаря є сплата орендних платежів з урахуванням індексу інфляції.

Статтею 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»визначається, що орендар зобовязаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

Згідно п. 3.2.1 договору орендар зобовязався вносити орендні платежі своєчасно і в повному обсязі.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобовязання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається (ст. 525 Цивільного кодексу України), якщо інше не встановлено договором або законом.

З огляду на викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості зі сплати орендної плати у розмірі 122171,28 грн. є обґрунтованими і підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно із приписами ст. 1 Господарського процесуального кодексу України відповідні особи мають право звертатися до господарського суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Стаття 16 Цивільного кодексу України встановлює, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Позивачем не доведено порушення його права з боку відповідача щодо несплати боргу по орендній платі за період з січня 2011 року по 14.02.2011.

Таким чином, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 39456,00 грн. необґрунтовані та задоволенню не підлягають.

Статтею 29 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»передбачено, що за невиконання зобов'язань за договором оренди, в тому числі за зміну або розірвання договору в односторонньому порядку, сторони несуть відповідальність, встановлену законодавчими актами України та договором.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п.1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Сторони можуть домовитись про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків передбачених законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом зокрема сплата неустойки.

Пунктом 7.2. договору передбачено, що за несвоєчасну сплату орендних платежів орендар сплачує на користь орендодавця, пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми, що підлягає сплаті, за кожен день прострочення.

Згідно з ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань»платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань»встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

При укладанні договору сторони визначили відповідальність за порушення зобовязання щодо оплати орендної плати.

Разом з цим, пунктом 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Зазначена стаття передбачає строк, у межах якого нараховуються штрафні санкції, у разі якщо інше не встановлено законом або договором, а строк, протягом якого особа може звернутися до суду за захистом свого порушеного права встановлюється Цивільним кодексом України.

Укладеним між сторонами договором передбачено нарахування пені за кожний день прострочення, тобто, відповідальність носить подовжувальний характер.

Як вбачається з доданих до позовної заяви розрахунків позивач пеню нараховує наступним чином : на суму боргу (січень + лютий 2011 року) у період прострочення оплати платежу з 21.02.2011 по 30.06.2011, потім суму боргу за попередній період (січень + лютий 2011 року) сумує із сумою боргу за поточний місяць (березень 2011 року) та нараховує пеню за період прострочення оплати з моменту прострочення боргу за поточний місяць (березень 2011 року) з 21.03.2011 по 30.06.2011 і так далі по червень 2011 року.

З даними розрахунку суд не погоджується, оскільки в силу умов пункту 2.5. договору, відповідач зобов'язаний був вносити орендні платежі щомісяця до 20 числа, тому момент прострочення виконання зобов'язання слід встановлювати щодо кожного місяця оренди, в залежності від встановленого, та нараховувати пеню за кожний місяць оренди окремо, не сумуючи суми боргу.

В звязку з тим, що взяті на себе зобовязання по сплаті орендної плати відповідач не виконав, він повинен сплатити позивачу, крім суми основного боргу, пеню відповідно до п. 7.2. договору, розмір якої розраховано на суми боргу по орендній платі за період з 14 лютого 2011 року по червень 2011 року, у визначені позивачем періоди прострочення та за розрахунками суду становить 3300,84 грн.

Вимоги позивача в частині стягнення пені в сумі 3409,33 грн. обґрунтовані і підлягають задоволенню та відповідно в частині розміру її нарахування в сумі 9280,23 грн. в позові слід відмовити, оскільки вона нарахована з порушенням норм чинного законодавства України.

Згідно з ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

Зважаючи на вищевказане, позовні вимоги Комунального підприємства «Керуюча дирекція» Шевченківської районної у місті Києві ради є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 49, 82-85 ГПК України,-

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Національного музею історії України (м. Київ, вул. Володимирська, 2, код ЄДРПОУ 02226103) на користь Комунального підприємства «Керуюча дирекція»Шевченківської районної у місті Києві ради (м. Київ, вул. Білоруська, 1, код ЄДРПОУ 34966254) 122 171 (сто двадцять дві тисячі сто сімдесят одну) грн. 28 коп. боргу по орендній платі, 3 300 (три тисячі триста) грн. 84 коп. пені, 1 254 (одну тисячу двісті пятдесят чотири) грн. 72 коп. державного мита та 169 (сто шістдесят девять) грн. 97 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В іншій частині в позові відмовити повністю.

СуддяВ.В. Сівакова Рішення підписано 03.08.2011.