Рішення № 17883262, 01.08.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 48/235

01.08.11

За позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Рамірент Україна"

до

Публічного акціонерного товариства "Нафтогазбуд-Україна"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні

відповідача

Товариства з обмеженою відповідальністю "НГБ-Промцивільбуд"

про

стягнення 430 609,24 грн.

Суддя Бойко Р.В.

Представники сторін:

від позивача:

Кароян С.В.

від відповідача:

не з'явився

від третьої особи:

не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Рамірент Україна" (надалі –ТОВ "Рамірент Україна") звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Нафтогазбуд-Україна" (надалі –ПАТ "Нафтогазбуд-Україна") про стягнення 430 609,24 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач на підставі договору оренди №01/01/07-АП від 01.01.2007 р. передав в тимчасове оплатне користування будівельне обладнання, а Товариство з обмеженою відповідальністю "НГБ-Промцивільбуд" (надалі –ТОВ "НГБ-Промцивільбуд") належним чином грошове зобов’язання по сплаті орендної плати не виконало, у зв’язку з чим позивач на підставі договору про переведення боргу №28/9-2 від 28.09.2009 р. вказує на обов’язок відповідача сплатити заборгованість у розмірі 397 597,33 грн. Крім того, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача пені у розмірі 16 546,59 грн., інфляційних втрат у розмірі 13 262,75 грн. та 3% річних у розмірі 3 202,57 грн. за прострочення виконання грошового зобов’язання.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 14.06.2011 р. порушено провадження у справі, залучено до участі у справі, в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ТОВ "НГБ-Промцивільбуд", розгляд справи призначено на 29.06.2011 р.

В судовому засіданні представником відповідача подано відзив на позовну заяву, в якому в задоволенні позову просить відмовити повністю, вказує на те, що договір про переведення боргу №28/9-2 від 28.09.2009 р., укладений між позивачем, відповідачем та ТОВ "НГБ-Промцивільбуд", не відповідає нормам чинного законодавства України, а саме: підписання вказаного договору та здійснені згідно нього платежі вчинено неповноважною особою, у зв’язку з чим вказує на його недійсність.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 29.06.2011 р. у зв’язку із неявкою представника третьої особи та необхідністю витребування додаткових доказів розгляд справи відкладено до 01.08.2011 р.

19.07.2011 р. до канцелярії суду від Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації надійшли витребувані ухвалою суду документи.

В судове засідання представник позивача з'явився, вимоги ухвал суду виконав, позовні вимоги підтримує та просить задовольнити їх повністю.

Відповідач, повідомлений про час і місце судового засідання належним чином, що підтверджується підписом його представника в розписці в повідомленні про перерву від 29.06.2011 р., своїх повноважних представників в судове засідання не направив, про поважні причини неявки суд не повідомив.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, пояснення його представників стосовно суті спору були заслухані в попередньому судовому засіданні та викладені у відзиві на позовну заяву, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

Третя особа, повідомлена про час та місце розгляду справи належним чином, що підтверджується відмітками на звороті ухвал суду та повідомленням про вручення рекомендованого поштового відправлення №15735728 від 01.07.2011 р., отримане третьою особою 04.07.2011 р., своїх повноважних представників в судове засідання не направила, вимог ухвал суду не виконала, про поважні причини неявки суд не повідомила.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.01.2007 р. між ТОВ "Рамірент Україна" (орендодавець) та ТОВ "НГБ-Промцивільбуд" (орендар) було укладено договір оренди обладнання №01/01/07-АП (надалі –"Договір оренди"), відповідно до умов якого орендодавець передає, орендар приймає в тимчасове оплатне користування, будівельне обладнання, яке є об’єктом власності орендодавця. Орендар використовує отримане за цим договором обладнання у власній господарській діяльності дотримуючись вимог законодавства України та положень цього договору.

На виконання умов Договору оренди орендар передав, замовник прийняв у тимчасове оплатне користування будівельне обладнання, у період дії Договору оренди користувався ним та здійснював часткову оплату орендної плати, а станом на 28.09.2009 р. його заборгованість по сплаті орендної плати за Договором оренди становила 584 597,33 грн., що не заперечується сторонами та підтверджується наявними в матеріалах справи актами прийому-передачі, актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) та актом звірки взаємних розрахунків станом на 28.09.2009 р.

Строк оплати вказаної заборгованості по сплаті орендної плати згідно п. 6.3 Договору оренди станом на 28.09.2009 р. настав.

28.09.2009 р. між позивачем (кредитор), Відкритим акціонерним товариством "Нафтогазбуд –Україна" (після зміни організаційно-правової форми - Публічне акціонерне товариство "Нафтогазбуд-Україна") (новий боржник) та ТОВ "НГБ-Промцивільбуд" (первісний боржник) було укладено договір про переведення боргу та заміну сторони у зобобвязанні №28/9-2 (надалі –"Договір").

Відповідно до п. 1 Договору в порядку та на умовах, визначених цим договором, первісний боржник переводить борг у розмірі 584 597,33 грн. по Договору оренди новому боржнику, а новий боржник приймає на себе зобов’язання первісного боржника по сплаті боргу за Договором оренди, укладеним між первісним боржником та кредитором та приймає на себе всі права і обов’язки визначені Договором оренди.

Положеннями п.п. 2.1, 2.2, 2.3 Договору встановлено, що первісний боржник безоплатно переводить борг на нового боржника без сплати винагороди останньому. За цим договором кредитор набуває право вимагати від нового боржника оплату боргу за договором оренди в сумі 584 597,33 грн. За цим договором кредитор набуває право вимагати від нового боржника сплату орендної плати згідно договору оренди.

За змістом п.п. 4.1, 4.2 Договору первісний боржник зобов’язується передати новому боржнику в момент підписання цього договору документи (їхні засвідчені копії), що підтверджують дійсність вимог кредитора по оплаті боргу, а саме: договір оренди, з доданням всіх актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), які засвідчують суму боргу, а новий боржник зобов’язується виплатити борг первісного боржника перед кредитором на умовах договору оренди та цього договору, а також, сплачувати орендну плату згідно договору оренди.

Відповідно до п. 6.1, 6.2 Договору даний договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до повного виконання сторонами своїх зобов’язань за цим договором та договором оренди. За даним договором новий боржник зобов’язаний виконати свої зобов’язання щодо оплати боргу, згідно п. 1.1 даного договору, до 31.12.2010 р.

На підставі Договору та на виконання Договору оренди позивач передав, а відповідач прийняв у тимчасове оплатне користування будівельне обладнання, що підтверджується актами прийому-передачі №R-00002700 та №R-00002701 від 28.09.2009 р.

Відповідач (новий боржник) у період з 29.09.2009 р. по 30.07.2010 р. частково перерахував на користь позивача грошові кошти у розмірі 187 000,00 грн. в якості погашення боргу за Договором оренди на підставі Договору, що підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками з рахунку позивача.

Спір у справі виник у зв’язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобов’язання по сплаті боргу за Договором, у зв’язку з чим позивач вказує на існування заборгованості у розмірі 397 597,33 грн.

Згідно із ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Пунктом 1 частини 2 вказаної статті визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Положеннями частин 1, 2 ст. 205 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Згідно із ч. 1 ст. 6 Цивільного кодексу України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства.

Статтею 520 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник у зобов'язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом.

Укладений між сторонами Договір є договором переведення боргу та заміни боржника у зобов’язанні, укладеного сторонами на підставі в т.ч. ст. 520 Цивільного кодексу України.

Договір міститься підписи повноважних представників та відтиски печаток сторін, в т.ч. позивача (кредитора), а відтак він є підставою для виникнення у його сторін майново-господарських зобов'язань і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

В даному випадку спір у справі виник в частині виконання грошового зобов’язання відповідача за Договором щодо погашення боргу ТОВ "НГБ-Промцивільбуд" у розмірі 584 597,33 грн., що виник за Договором оренди у період з 01.01.2007 р. про 28.09.2009 р., а спір щодо виконання відповідачем грошового зобов’язання по сплаті на користь позивача орендної плати за користування спірним будівельним обладнанням після 28.09.2009 р. є предметом розгляду у справі господарського суду міста Києва №18/109.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За змістом Договору відповідач зобов’язався сплатити на користь позивача заборгованість, що виникла у ТОВ "НГБ-Промцивільбуд" по сплаті орендної плати за користування переданого згідно Договору оренди будівельного обладнання.

Матеріалах справи підтверджується передача ТОВ "НГБ-Промцивільбуд" в оренду будівельного обладнання за Договором оренди та існування простроченої заборгованості останнього по сплаті орендної плати на момент укладення Договору у розмірі 584 597,33 грн.

Посилання відповідача на недійсність Договору судом відхиляється з огляду на наступне.

Підставою для визнання Договору недійсним відповідача вказує на підписання його зі сторони ПАТ "Нафтогазбуд-Україна" керівником з перевищенням повноважень, оскільки відсутнє передбачене п. 10.7.8 Статуту Відкритого акціонерного товариства "Нафтогазбуд –Україна" (в редакції чинній на момент вчинення спірного договору) рішення Правління на вчинення такої дії.

Згідно із частиною 1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

За приписами частин третьої - п'ятої статті 203 Цивільного кодексу України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до частини 2 статті 207 Цивільного кодексу України правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Частиною 1 ст. 92 Цивільного кодексу України визначено, що юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Статтею 47 Закону України "Про господарські товариства" передбачено, що виконавчим органом акціонерного товариства, який здійснює керівництво його поточною діяльністю, є правління або інший орган, визначений статутом. Виконавчий орган вирішує всі питання діяльності акціонерного товариства, крім тих, що віднесені до компетенції загальних зборів і наглядової ради товариства. Виконавчий орган є підзвітним загальним зборам акціонерів і наглядовій раді акціонерного товариства та організовує виконання їх рішень. Виконавчий орган діє від імені акціонерного товариства в межах, встановлених статутом акціонерного товариства і законом. Виконавчий орган акціонерного товариства може бути колегіальним (правління, дирекція) чи одноособовим (директор, генеральний директор).

Із матеріалів справи вбачається, що Договір від імені відповідача підписаний Головою правління Мазуром С.І., який діяв на підставі Статуту.

Згідно із п.п. й) п. 10.7.8 Статуту Відкритого акціонерного товариства "Нафтогазбуд –Україна" (після зміни організаційно-правової форми - Публічне акціонерне товариство "Нафтогазбуд-Україна") в редакції чинній на момент вчинення спірного Договору відповідно до рішень, прийнятих Правлінням Товариства, голова Правління підписує договори (угоди), які укладаються Товариством.

Відповідач вказує на відсутність рішення Правління Товариства щодо укладання спірного договору, і як наслідок перевищення Головою Правління повноважень в частині підписання Договору.

Тобто, відповідач вказує на існування обмежень повноважень Голови Правління Товариства.

Відповідно до ч. 3 ст. 92 Цивільного кодексу України орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Згідно з частиною першою статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У відповідності до ч. 1 ст. 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців - це засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені цим Законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру.

Частиною 1 ст. 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" визначено, що відомості про юридичну особу або фізичну особу - підприємця включаються до Єдиного державного реєстру шляхом внесення записів на підставі відомостей з відповідних реєстраційних карток та відомостей, що надаються юридичними особами державному реєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи згідно із законодавством України.

Пунктом 11 частини 2 ст. 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" передбачено, що в Єдиному державному реєстрі містяться відомості щодо юридичної особи –прізвище, ім'я, по батькові, дата обрання (призначення) та ідентифікаційні номери фізичних осіб - платників податків, які обираються (призначаються) до органу управління юридичної особи, уповноважених представляти юридичну особу у правовідносинах з третіми особами, або осіб, які мають право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори.

Частиною 1 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" визначено, що якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Відповідно до частин 4, 5 ст. 89 Цивільного кодексу України до Єдиного державного реєстру вносяться відомості про організаційно-правову форму юридичної особи, її найменування, місцезнаходження, органи управління, філії та представництва, мету установи, а також інші відомості, встановлені законом. Зміни до установчих документів юридичної особи набирають чинності для третіх осіб з дня їх державної реєстрації, а у випадках, встановлених законом, - з моменту повідомлення органу, що здійснює державну реєстрацію, про такі зміни. Юридичні особи та їх учасники не мають права посилатися на відсутність державної реєстрації таких змін у відносинах із третіми особами, які діяли з урахуванням цих змін.

Із наданої Шевченківською районною у місті Києві державною адміністрацією на виконання вимог ухвали суду інформації (лист №05/23-5718 від 14.07.2011 р.) вбачається, що станом на момент вчинення Договору (28.09.2009 р.) керівником (особою, яка обирається (призначається) до органу управління Товариства, уповноважена представляти юридичну особу у правовідносинах з третіми особами, або особа, яка має право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори) значився Мазур С.І., а відомості щодо обмеження повноважень якого відсутні.

Тобто, Товариством відомості щодо обмежень повноважень його керівника до Єдиного державного реєстру не вносилися.

Згідно 3 статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Відповідачем не доведено того, що позивач знав чи міг знати про обмеження повноважень Мазура С.І. щодо представництва інтересів ПАТ "Нафтогазбуд-Україна" в частині укладання договорів (наявність рішення Правління).

Таким чином, посилання на підписання Договору зі сторони ПАТ "Нафтогазбуд-Україна" особою, яка не мала повноважень на вчинення таких дій, як на підставу недійсності такого договору є безпідставним.

З огляду на викладене, матеріалами справи належним чином підтверджується заборгованість первісного боржника за Договором оренди у розмірі 584 597,33 грн. та переведення згідно Договору обов'язку по її сплаті на відповідача.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України та враховуючи приписи п. 6.2 Договору грошове зобов'язання відповідач по сплаті на користь позивача боргу за Договором оренди згідно Договору мало бути виконане до 31.12.2010 р.

Відповідач в якості часткового виконання зобов'язання за Договором перерахував на користь позивача грошові кошти у розмірі 187 000,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками з рахунку позивача від 29.09.2009 р., 30.11.2009 р., 23.04.2010 р. та 30.07.2010 р.

Отже, заборгованість відповідача перед позивачем становить 397 597,33 грн. (584 597,33 грн. –187 000,00 грн.), а строк виконання зобов’язання по її оплаті настав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов’язання по сплаті на користь позивача 397 597,33 грн. на підставі Договору. Відповідачем вказана заборгованість не спростована, доказів її погашення не надано.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

ПАТ "Нафтогазбуд-Україна" обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено.

За таких обставин, позовні вимоги ТОВ "Рамірент-Україна" про стягнення з ПАТ "Нафтогазбуд-Україна" суми основного боргу у розмірі 397 597,33 грн. є правомірними та обґрунтованими.

Також, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 16 546,59 грн. за прострочення виконання грошового зобов’язання.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений Договором строк свого обов’язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов’язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов’язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і з 01.01.2011 р. він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Пунктом 5.2 Договору встановлено, що в випадку порушення строку повернення боргу, згідно п. 6.2 даного договору, новий боржник повинен сплатити кредитору неустойку (пеню) в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення, за кожний день прострочення.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення пені за прострочення по сплаті 397 597,33 грн., нарахованої у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за період прострочення період з 01.01.2011 р. по 08.04.2011 р.

За перерахунком суду, здійсненого за допомогою Інформаційно-аналітичної системи Ліга:Закон, розмір пені, що підлягає стягненню з відповідача, становить 16 546,58 грн.

В іншій частині заявленої до стягнення пені у розмірі 0,01 грн. необхідно відмовити, оскільки вона обрахована невірно.

Також, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 13 262,75 грн., нарахованих за період з січня по березень 2011 року, та 3% річних у розмірі 3 202,57 грн. за прострочення виконання грошового зобов’язання у період з 01.01.2011 р. по 08.04.2011 р.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За перерахунком суду розміри інфляційних втрат та 3% річних, що підлягають стягненню з відповідача за первісним позовом становлять 13 120,71 грн. та 3 202,56 грн. відповідно.

В іншій частині заявлених до стягнення інфляційних втрат у розмірі 142,04 грн. та 3% річних у розмірі 0,01 грн. необхідно відмовити, оскільки в частині нарахування інфляційних втрат позивачем неправомірно здійснено нарахування таких втрат за лютий та березень 2011 року на суму заборгованості з урахуванням нарахованої інфляції за попередній місяць.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог та стягнення з ПАТ "Нафтогазбуд-Україна" на користь ТОВ "Рамірент-Україна" основного боргу у розмірі 397 597,33 грн., пені у розмірі 16 546,58 грн., інфляційних втрат у розмірі 13 120,71 грн. та 3% річних у розмірі 3 202,56 грн.

В іншій частині заявлених вимог необхідно відмовити з викладених підстав.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладають на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Рамірент Україна" задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Нафтогазбуд-Україна" (01030, м. Київ, вул. Пирогова, 6-А; ідентифікаційний код 31628928) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Рамірент Україна" (04074, м. Київ, вул. Бережанська, 9; ідентифікаційний код 32664239) суму основного боргу у розмірі 397 597 (триста дев’яносто сім тисяч п’ятсот дев’яносто сім) грн. 33 коп., пеню у розмірі 16 546 (шістнадцять тисяч п’ятсот сорок шість) грн. 58 коп., інфляційні втрати у розмірі 13 120 (тринадцять тисяч сто двадцять) грн. 71 коп., 3% річних у розмірі 3 202 (три тисячі двісті дві) грн. 56 коп., державне мито у розмірі 4 304 (чотири тисячі триста чотири) грн. 67 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 235 (двісті тридцять п’ять) грн. 92 коп. Видати наказ.

3. В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Р.В.Бойко

Дата підписання повного тексту рішення –02.08.2011 р.