Рішення № 17882889, 26.07.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 40/21426.07.11 За позовом Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал»

до Комунального підприємства «ЖЕО 107»Голосіївської районної у м. Києві ради

про стягнення заборгованості 472 221,91 грн

Суддя Пукшин Л.Г.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - за довіреністю №212 від 30.06.11 р.

від відповідача: ОСОБА_2- за довіреністю б/н від 15.07.11 р.

У судовому засіданні 26.07.11 суд, керуючись ч.1 ст. 85 ГПК України, оголосив вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду м. Києва передані позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал»" до Комунального підприємства «ЖЕО 107»про стягнення заборгованості 472 221,91 грн.

В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначає, що 02.01.08 р. між Сторонами було укладено договір № 08130/2-01 на постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі, відповідно до умов якого Позивач зобовязався постачати відповідачу питну воду, приймати каналізаційні стоки, а останній оплачувати надані послуги. Всупереч умов договору відповідач частково оплатив спожиту протягом 01.08.09 р.- 01.05.11 р. питну воду та надані послуги водовідведення, заборгувавши йому станом на 01.05.11 р. 415 869,79 грн. Внаслідок чого у Відповідача виникла заборгованість у розмірі 472221,91 грн, з них: 415862,79 грн сума основного боргу, 27139,78 грн інфляційні витрати, 4738,27 грн 3 % річних, 24481,07 грн пеня.

Ухвалою суду від 09.06.11 порушено провадження у справі №40/214 та призначено до розгляду на 05.07.11.

У судовому засіданні 05.07.11 представник Відповідача подав клопотання про зупинення провадження у справі №40/214 на підставі ч.1 ст.79 ГПК України.

За результатами розгляду клопотання та дослідження доказів наявних у матеріалах справи суд відмовив у задоволені клопотання з підстав необґрунтованості та недоведеності.

У судовому засіданні 05.07.11 представник Відповідача подав відзив на позовну заяву, в якій зазначив, що згідно доданого до позовної заяви розрахунку, кожного місяця Позивачем нараховувалися суми за воду, яка надходить до бойлерів для підігріву, що знаходяться на балансі АЕК «Київенерго», а оскільки договірні відносини між Сторонами щодо обслуговування вищевказаних бойлерів відсутні, тому стягнення боргу за підігрів води не підлягають задоволенню.

У судовому засіданні 05.07.11 оголошено перерву до 26.07.11.

У судове засідання, призначене на 26.07.11, представники Сторін зявилися.

Представник Позивача заявлені позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити їх у повному обсязі.

Відповідач заперечив проти задоволення позовних вимог в частині.

Судом заслухані пояснення представників Сторін, досліджені надані суду докази та матеріали. В результаті дослідження наданих суду доказів та матеріалів, суд встановив.

02.01.08 р. між Відкритим акціонерним товариством «Акціонерна компанія «Київводоканал»(правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал», Постачальник) та Комунальним підприємством «ЖЕО 107» Голосіївської районної у м. Києві ради (Абонент) було укладено договір №08130/2-01 на постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі (Договір),

За умовами договору позивач зобовязався постачати відповідачу питну воду, приймати каналізаційні стоки, які не перевищують граничнодопустимі концентрації шкідливих речовин, а останній оплачувати надані послуги на умовах, які визначені цим договором та Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України № 65 від 1 липня 1994 р.

Кількість поданої води згідно п.п. 2.1.1, 2.1.2, 2.1.3 договору передбачено визначати за показниками лічильника, зареєстрованого у постачальника, окрім випадків, передбачених Правилами користування. У випадку наявності у абонента декількох обєктів водоспоживання, облік спожитої ним води здійснюється з урахуванням показань всіх лічильників, зареєстрованих за абонентом. Обсяг наданої води для поливу визначається за показаннями лічильника. В разі технічної неможливості встановлення лічильника, кількість поставленої для поливу води може визначатися за узгодженим з постачальником розрахунком на підставі наданих абонентом офіційних документів, якими визначена площа поливу.

Зняття показань з лічильника здійснюється, як правило, щомісячно представником постачальника в присутності представника абонента у строки згідно з графіком обслуговування постачальника. Для абонента із стабільним обємом водоспоживання (до 30 м. куб. із незначним коливанням) зняття показань з лічильника може здійснюватися постачальником поквартально, при цьому останній направляє абоненту щомісячно розрахункові документи на оплату наданих послуг, виходячи із його середньодобового споживання води. Показання лічильника за відповідний період можуть бути прийняті до розрахунків постачальником від абонента в письмовому вигляді. В разі якщо абонент не забезпечить присутності свого представника для зняття показань, дані, що зняті постачальником є підставою для виставлення розрахункових документів на оплату наданих послуг.

Якщо лічильник не працює не звини абонента, кількість поставленої води визначається, виходячи із середньодобової витрати абонента, яка визначається за показаннями працюючого лічильника в останні два розрахункові місяці. У випадку, коли лічильник працював менше двох місяців, кількість води визначається за її середньодобовою витратою не менше 10 днів. Облік води за таким порядком здійснюється до встановлення працюючого (повіреного) лічильника, перерахунку за відповідний період не проводяться.

Кількість стічних вод згідно п. 2.1.4 договору визначається за показаннями лічильників стічних вод, або за кількістю стічних вод, що надходить із комунального водопроводу та інших джерел водопостачання згідно показань лічильників води, або іншим способом визначення обємів стоків у відповідності до розділу 21 Правил користування та місцевих правил приймання.

Строк оплати за договором відповідно до умов п.п. 2.2.2, 2.2.3 встановлений десять днів з дня представлення позивачем платіжних документів до банківської установи. В разі неотримання від постачальника поточного щомісячного розрахункового документу, абонент здійснює оплату вартості наданих йому послуг, не пізніше 5-го числа наступного місяця, платіжним дорученням, виходячи з діючого тарифу та фактичної кількості спожитої води.

Строк дії договору відповідно до умов розділу 7 договору встановлений з моменту його підписання до 2 січня 2009 р. та вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за 20 днів до його закінчення про припинення договору не буде письмово заявлено однією із сторін. Доказів припинення договору в установленому порядку суду не надано.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Частина 1 статті 202 ЦК України передбачає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч.1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно п.1 ч.2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч. 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до вимог статті 526 ЦК України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідні положення також визначаються у ч.1 статті 193 ГК України.

Згідно зі статтею 525 ЦК України та ч. 7 статті 193 ГК України одностороння відмова від зобовязання не допускається, крім випадку коли право такої відмови встановлено договором або законом.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (ч.1 ст. 901 ЦК України).

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч.1 ст.903 ЦК України).

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч.1 ст. 530 ЦКУ).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Так, за доводами позивача, наданих актів про зняття показань з приладу обліку, слідує, що заявлені вимоги стосуються фактично оплати обсягів питної води та послуг водовідведення, наданих за період з 01.08.10 р. по 01.05.11 р.

Зокрема, позивачем надано розгорнутий розрахунок, який свідчить про надання послух за вказаний період на загальну суму 1589217,17 грн.

За доводами та розрахунками позивача, розмір проведених відповідачем платежів за надані у спірний період послуги становить 1173 354,38 грн. Відтак, за доводами позивача борг становить 415862,79 грн (1 589 217,17 грн 1173354,38 грн), що включає в себе надання послуг щодо постачання, в тому числі, питної води, використаної для потреб гарячого водопостачання.

Суд звертає увагу, на той факт, що заявлені позивачем вимоги про стягнення боргу по оплаті вартості питної води, використаної для потреб гарячого водопостачання задоволенню не підлягають, оскільки згідно з п. 3.13 чинних з жовтня 2008 р. Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України № 190 від 27 червня 2008 р., розрахунки з виробником послуг центрального водопостачання і водовідведення на основі укладених договорів за весь обсяг питної води, яка відпущена з систем водопостачання і використана на потреби гарячого водопостачання та інші потреби, здійснюють субєкти господарювання, у яких теплові пункти (котельні) перебувають на балансі або яким вони передані в управління, повне господарське відання, користування, концесію.

Згідно з наявними доказами на балансі відповідача тепловий пункт, з якого йому здійснюється постачання гарячої води, не перебуває.

Таким чином, у позовна вимога в частині стягнення 98697,95 грн вартості питної води для потреб гарячого водопостачання (згідно наданого позивачем розгорнутого розрахунку позовних вимог) задоволенню не підлягає.

Окрім іншого, з матеріалів справи слідує, що позивач безпідставно зарахував здійснені відповідачем оплати у розмірі 168437,01 грн в рахунок оплати питної води, використаної після жовтня 2008 року для потреб гарячого водопостачання, хоча обовязок проводити оплату цих обсягів у відповідача відсутній.

Тому суд вважає, що кошти у розмірі 168437,01 грн повинні були зараховані в рахунок оплати послуг водопостачання і водовідведення за договором.

Таким чином, враховуючи той факт, що загальний розмір проведених відповідачем протягом позовного періоду платежів за договором становить 1173 354,38 грн, а позовна вимога в частині стягнення 98697,95 грн вартості питної води для потреб гарячого водопостачання задоволенню не підлягає, то відповідно борг відповідача перед позивачем становить 317164,84 грн, що й не заперечується відповідачем в цій частині.

За таких обставин, враховуючи, що відповідач прострочив оплату за договором, з нього на користь позивача відповідно до вимог ст.ст. 622, 624, 625 ЦК України підлягає стягненню 317164,84 грн боргу (415867,79 грн 98697,95 грн), а також виходячи з дійсного розміру прострочених сум 22240,42 грн - збитків внаслідок інфляції за час прострочення та три проценти річних з простроченої суми у розмірі 3948,24 грн.

Позовна вимога про стягнення пені у розмірі 24481,07 грн відповідно до вимог ст. 624 ЦК України задоволенню не підлягають, оскільки позивачем не доведено тієї обставини, що під час укладення спірного договору сторони дійшли згоди про застосування відповідальності за невиконання зобовязання по оплаті послуг водопостачання та водовідведення у вигляді пені (не визначено суми, з якої слід рахувати пеню).

Відповідач не звільняється від обовязку по оплаті послуг водопостачання та водовідведення за встановленими в установленому порядку тарифами. У разі невідповідності розміру встановлених тарифів надання житлово-комунальних послуг фактичним витратам по оплаті цих послуг за встановленими тарифами відповідач не позбавлений можливості звертатися в установленому порядку до органу, який затвердив відповідні тарифи, про відшкодування витрат, понесених внаслідок різниці у тарифах.

Оскільки позов задоволено частково, понесені по справі господарські витрати стосовно до вимог ст. 49 ГПК України слід покласти на обидві сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 526, 625 ЦК України, ст.ст. 33, 43, 44, 49, 75,80 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Позов Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал»задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства «ЖЕО-107»Голосіївської районної у м.Києві ради (01033, м. Київ, Голосіївський район, вул. Тарасівська, 23/25, ідентифікаційний код 35509619) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем в процесі виконання рішення, на користь Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал»(01015, м. Київ, Печерський район, вул. Лейпцизька, 1 А, ідентифікаційний код 03327664) суму основної заборгованість у розмірі 317164 (триста сімнадцять тисяч сто шістдесят чотири) грн 84 коп., інфляційні витрати у розмірі 22 240 (двадцять дві тисячі двісті сорок) грн 42 коп., 3 % річних у розмірі 3948 (три тисячі девятсот сорок вісім) грн 24 коп., державного мита у розмірі 3 433 (три тисячі чотириста тридцять три) грн 54 коп. та 145 (сто сорок п'ять) грн 48 коп. - витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Наказ видати відповідно до ст.116 ГПК України.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Пукшин Л.Г.

дата підписання рішення 01.08.2011 р.