Рішення № 17882884, 21.07.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 55/21321.07.11 Господарський суд м.Києва у складі судді Ягічевої Н.І., за участі секретаря судового засідання Іванова О.В., розглянувши матеріали справи за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий Дім “Фрегат”, м. Київ

до Науково-виробничої фірми “ЗІГФРІД”, м. Київ

про: стягнення 21 128,28 грн.

за участю уповноважених представників:

від Позивача ОСОБА_1 (дов. №14/06/11-11 від 14.06.2011р.);

від Відповідача не з`явились.

СУТЬ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Торговий Дім “Фрегат”, м. Київ (далі Позивач) звернулось до Господарського суду з позовною заявою до Науково-виробничої фірми “ЗІГФРІД”, м. Київ (далі Відповідач) про стягнення основного боргу та штрафних санкцій за Договором поставки № 574 ф від 15.12.2009 р. у розмірі 21 128,28 грн.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем грошових зобовязань внаслідок чого утворилась стягувана заборгованість.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надав належним чином засвідчені копії наступних документів: Договір поставки №574ф від 15.12.2009 р., Свідоцтва про державну реєстрацію Відповідача, Довідка ЄДРПОУ стосовно Відповідача, Ліцензії та Свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ НВФ “Зігфрід”, Довідку ЄДРПОУ стосовно Позивача, Видаткові накладні № ф-00007522 від 28.05.2010 р., № ф-00007129 від 21.05.2010 р., № ф-00008322 від 11.06.2010 р., № ф-00008988 від 25.06.2010 р., № ф-00003118 від 17.03.2010 р., № ф-00009732 від 09.07.2010 р., № ф-00010406 від 23.07.2010 р., № ф-00005847 від 30.04.2010 р., № ф-00005719 від 29.04.2010 р., № ф-00006131 від 06.05.2010 р. та інші.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст.ст. 525, 526, 530, 549, 552, 624, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 22, 54, 55, 57 Господарського процесуального кодексу України.

Провадження у справі за вказаними вимогами порушено ухвалою господарського суду міста Києва № 55/213 від 13.05.2011 р., розгляд якої призначено на 03.06.2011 р.

В судове засідання, призначене на 03.06.2011 р. представники сторін не зявились, при цьому представник позивача подав через канцелярію суду клопотання про відкладення розгляду справи. Представник відповідача про причини неявки суд не повідомив, хоч належним чином був повідомлений про час та місце судового засідання. У звязку із неявкою представників сторін та поданим клопотанням, розгляд справи відкладено на 08.07.2011 р.

У судове засідання 08.07.2011 р. зявився представник позивача, який надав в матеріали справи документи на виконання вимог ухвали про порушення провадження у справі, предявив для огляду частину оригіналів документів, доданих до позовної заяви, надав заяву про уточнення позовних вимог та клопотання про продовження строку розгляду справи на 15 днів. Представник відповідача в судове засідання не зявився, про причини неявки суд не повідомив, хоч належним чином був повідомлений про час та місце судового засідання. Судом було задоволено клопотання про продовження строку розгляду справи та відкладено її розгляд на 21.07.2011 р.

21.07.2011 р. в судовому засіданні був присутній представник позивача, який підтримав та аргументував позовні вимоги, просив позов задовольнити в повному обсязі.

Відповідач у судові засідання не зявлявся, відзиву та доказів сплати заборгованості не надав, хоча належним чином повідомлявся про судові засідання шляхом своєчасного надсилання ухвал за адресою, визначеною за матеріалами справи, а саме за Витягом з ЄДРПОУ щодо статусу та місцезнаходження Відповідача.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз'яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.97 р. N 02-5/289 із змінами "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України").

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007 р. N 01-8/675 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року" (пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

Згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

У пункті 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 р. N 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

З матеріалів справи вбачається, що ухвали суду надсилались відповідачу за адресою, зазначеною в позовній заяві, та в Витязі від 08.07.2011 р. з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців стосовно статусу та місцезнаходження Відповідача, отриманого на запит суду від Головного управління статистики в м. Києві.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Таким чином, судом були вжиті усі належні заходи для повідомлення відповідача про місце, дату та час проведення судового засідання, шляхом надсилання поштової кореспонденції на його юридичну адресу.

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позов та витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Зважаючи на достатність представлених позивачем документів, згідно статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглянута за наявними у ній матеріалами.

Представник Позивача у судових засіданнях клопотання щодо фіксації судового процесу не заявляв, у звязку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, оглянувши оригінали копій документів, що знаходяться у матеріалах справи, заслухавши пояснення представників всебічно і повно зясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

15.12.2009р. між Товариством з обмеженою відповідальністю “Торговий Дім “Фрегат”, м. Київ (Постачальник) та Науково-виробничою фірмою “ЗІГФРІД”, м. Київ (Покупець) був укладений Договір поставки № 574ф (надалі-Договір).

Відповідно п.1.1. Договору Постачальник зобовязується поставити і передати у власність Покупцю, а Покупець прийняти й оплати товар у повному розмірі на умовах та в порядку, визначених цим Договором.

Згідно п.1.2 Договору, Постачальник зобовязується поставляти товар окремими партіями в кількості і асортименті, визначених у Заявках Замовлення Покупця, що є невідємними частинами цього Договору.

Як вбачається з п.1.3. Договору, загальна вартість даного Договору визначається вартістю товару, отриманого протягом дії цього Договору згідно накладних, що є невідємними частинами цього Договору

Пунктом 2.1 Договору встановлено, що асортимент та ціна на товар, що поставляється, визначаються на підставі Специфікації Постачальника, погодженої Покупцем, яка є невідємною частиною даного Договору.

Розділом 4 Договору сторони погодили строки і умови поставки товарів, зокрема:

- п.4.3 Договору передбачено, що поставка замовленого товару здійснюється Постачальником протягом не більше ніж трьох днів з моменту отримання відповідного замовлення або протягом строку, визначеного у самому замовленні. Допускається дострокова поставка товару за умови наявності згоди Покупця.

- п.4.4 Договору передбачено, що моментом здійснення поставки товарів Постачальником є їх отримання Покупцем з відповідною відміткою в супроводжувальній первинній обліково-видатковій документації (товаро-транспортна накладна, видаткова накладна). Разом з товаром Покупцю повинні передаватись належні товару документи, що підтверджують його якість і безпеку, включаючи сертифікати, якісні посвідчення, ветеринарні довідки/свідоцтва.

- п.4.5 Договору встановлено, що право власності на товар, а також ризик випадкової загибелі товару, переходять до Покупця в момент підписання відповідальною особою Покупця видаткової (та/або товаро-транспортної накладної).

Відповідно до п.5.1.Договору, Покупець оплачує поставлені товари за цінами, вказаними у замовленні та товаросупроводжувальній документації, на умовах даного Договору в порядку і формах, які не суперечать чинному законодавству України.

Згідно п.5.2 Договору розрахунки за поставлений Постачальником товар здійснюється протягом 21 календарного дня з моменту поставки товару або у інший строк, попередньо домовлений між сторонами.

Відповідно до п.7.2 Договору за несвоєчасну оплату за даним Договором Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від простроченої суми за кожен день прострочення платежу. Сплата пені не звільняє Покупця від сплати основної суми заборгованості.

Крім пені, передбаченої п.7.2 у випадку несвоєчасної оплати товару, Покупець зобовязаний сплатити штраф в розмірі 5 % від вартості неоплаченого товару, а у випадку повторного порушення штраф у розмірі 10 % від вартості неоплаченого товару (п.7.3 Договору).

Цей Договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до 31.12.2010 р. (п.8.1.Договору).

Пунктом 8.3 Договору встановлено, що закінчення строку дії даного Договору не звільняє Сторони від виконання своїх обовязків.

Позивачем на адресу Відповідача була здійснена поставка на суму 32613,43 грн., що підтверджено видатковими накладними, які містяться в матеріалах справи. Вказані накладні підписані та засвідчені печатками з боку обох сторін за договором без будь-яких зауважень.

Відповідач свої зобовязання за Договором виконав частково, а саме, оплатив товар на загальну суму 12491,25 грн.

За таких обставин та у звязку із неналежним виконанням грошових зобовязань Відповідачем Позивач звернувся до суду з розглядуваним позовом про стягнення заборгованості.

Відповідач процесуальними правами, передбаченими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, не скористався, хоча належним чином повідомлявся про судові засідання шляхом своєчасного надсилання ухвал за адресою, визначеною за матеріалами справи.

Дослідивши матеріали справи суд вважає вимоги Позивача до Відповідача такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі, враховуючи наступне:

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного позову полягає у примусовому спонуканні Відповідача до виконання грошових зобовязань за договором поставки.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобовязання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Беручи до уваги правову природу укладеного договору, кореспондуючі права та обовязки його сторін, оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватися судом з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини з поставки.

Як встановлено ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України та ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за поставлену продукцію покупець зобовязаний сплатити постачальнику певну грошову суму.

В силу приписів ч. 6 ст. 265 Господарського кодексу України та ч. 2 ст.712 Цивільного кодексу України до правовідносин постачання застосовуються норми Цивільного кодексу України про купівлю-продаж, які (ст.655, ч.1 ст.691) також передбачають обовязок покупця сплатити за придбаний товар певну суму грошових коштів.

Отже, в контексті зазначених норм укладений між Позивачем та Відповідачем Договір поставки № 574ф від 15.12.2009 р. є належною підставою для виникнення у останнього грошових зобовязань, визначених його умовами.

Відповідно до п.5.2 Договору, розрахунки за поставлений Постачальником товар здійснюється протягом 21 календарного дня з моменту поставки товару або у інший строк, попередньо домовлений між сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобовязання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено ч.ч.1, 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобовязаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або законодавством не встановлений інший строк оплати товару.

При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобовязання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обовязковості договору для виконання сторонами.

Позивачем на адресу Відповідача була здійснена поставка на суму 32613,43 грн., що підтверджено видатковими накладними, які містяться в матеріалах справи. Вказані накладні підписані та засвідчені печатками з боку обох сторін за договором без будь-яких зауважень.

Відповідач свої зобовязання за Договором виконав частково, а саме, оплатив товар на загальну суму 20122,18 грн.

Судом встановлено, що Відповідач не сплатив поставку продукції, на суму 20122,18 грн.

Таке невиконання грошових зобовязань кваліфікується судом як їх порушення зобовязання у розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України.

За змістом ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання та на вимогу кредитора має сплатити суму боргу, що узгоджується із правами постачальника, передбаченими ч.3 ст.692 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 202 Господарського кодексу України та ст.598 Цивільного кодексу України зобовязання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Приймаючи до уваги, що наявність заборгованості перед Позивачем за поставлений товар та її розмір, підтверджується матеріалами справи, Відповідачем в порядку ст.ст. 4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України не спростована (наявність)/недоведене припинення зобовязання будь-яким передбаченим законом способом, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню у повному обсягу у сумі 20122,18 грн.

Крім суми основного боргу позивач також просить стягнути з відповідача штраф у розмірі 1006,10 грн.

На підставі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, до таких наслідків зокрема належать: відшкодування збитків та сплата неустойки.

Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (за умовами передбаченими договором). Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Відповідно до 7.3. Договору, у випадку несвоєчасної оплати товару, Покупець зобовязаний сплатити штраф в розмірі 5% від вартості неоплаченого товару.

З огляду на встановлений ст. ст. 6, 627 ЦК України, принцип свободи договору, сторони при укладанні договору вправі встановлювати міру відповідальності за порушення умов договору на власний розсуд.

Факт несвоєчасного виконання відповідачем зобовязань є доведеним, тому суд перевіривши арифметичний розрахунок нарахування суми штрафу, дійшов висновку про його обґрунтованість та вважає за можливе задоволення вимог і в частині стягнення штрафу у розмірі 1006,10 грн.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України судової витрати розподіляються пропорційно задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33,34,43, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий Дім “Фрегат”, м. Київ задовольнити повністю.

2. Стягнути з Науково-виробничої фірми “ЗІГФРІД”, м. Київ на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий Дім “Фрегат”, м. Київ основний борг у розмірі 20122,18 грн. та штраф у розмірі 1006,10 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. Стягнути з Науково-виробничої фірми “ЗІГФРІД”, м. Київ на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий Дім “Фрегат”, м. Київ державне мито в розмірі 211,29 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 235,02 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У судовому засіданні 21.07.2011 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення складений та підписаний 26.07.2011 р.

Суддя Н.І. Ягічева