Рішення № 17882870, 26.07.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5/1426.07.11 За позовомПублічного акціонерного товариства «Дарницький завод ЗБК»

доТовариства з обмеженою відповідальністю «УкоінвестБуд»

простягнення 115220,69 грн.

Суддя Ломака В.С.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1 за довіреністю № 236 від 20.06.2011 р.;

від відповідача: не зявився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство «Дарницький завод ЗБК» (далі позивач, ПАТ «Дарницький завод ЗБК») звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «УкоінвестБуд»(далі відповідач, ТОВ «УкоінвестБуд») про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором купівлі-продажу № 35 від 14.02.2005 р. в розмірі 115220,69 грн. (96097,32 грн. основного боргу, 9163,47 грн. пені, 6919,01 грн. інфляційних втрат та 3040,89 грн. 3 % річних). Також позивач просить судові витрати по розгляду цієї справи покласти на відповідача.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилався на невиконання відповідачем умов даного договору щодо оплати поставленого товару у визначений п. 3.2.2 договору термін, у звязку з чим у відповідача виникнення заборгованості перед позивачем, яка станом на 18.03.2011 р. не погашена, що зумовило нарахування визначеної договором пені, 3 % річних та інфляційних втрат.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 13.05.2011 р. порушено провадження у справі № 5/14 та призначено розгляд справи на 07.06.2011 р.

В судовому засіданні 07.06.2011 р. представник позивача позовні вимоги підтримав повністю та надав суду документи на виконання вимог ухвали про порушення провадження у справі.

07.06.2011 р. до відділу документального забезпечення господарського суду міста Києва надійшло клопотання відповідача про відкладення розгляду справи. При цьому, представники відповідача в судове засідання не з'явились, не зважаючи на належне повідомлення про дату, час і місце судового засідання, документи витребувані ухвалою про порушення провадження у справі не надали, на підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладено на 21.06.2011 р.

В судовому засіданні 21.06.2011 р. позивачем надано суду додаткові документи. Представник відповідача в судове засідання повторно не зявився, в звязку з чим розгляд справи на підставі ст. 77 ГПК України відкладено на 07.07.2011 р.

В судовому засіданні 07.07.2011 р. представником позивача заявлено клопотання про відкладення розгляду справи та продовження строку розгляду справи. Представники відповідача у судове засідання втретє не з'явились, не зважаючи на належне повідомлення про дату, час і місце судового засідання, документи витребувані ухвалами суду не надали, суд задовольнив клопотання позивача та на підставі ст. 77 ГПК України відклав розгляд справи на 26.07.2011 р.

В судовому засіданні 26.07.2011 р. представник позивача позовні вимоги підтримала повністю та надала суду документи і письмові пояснення, згідно яких уточнила вимоги та просила стягнути 85931,58 грн. боргу та відповідно, штрафні санкції.

Представники відповідача у судове засідання не з'явились, не зважаючи на належне повідомлення про дату, час і місце судового засідання, документи витребувані ухвалами суду не надали, повідомлень про причини неявки чи клопотань про відкладення розгляду справи не надіслав, отже суд вважав за необхідне справу розглянути за відсутності представника відповідача.

В пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 р. № 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році»зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, зясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно зі статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Слід також зазначити, що вищезгаданий інформаційний лист відправляє до пункту 4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 р. № 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році»(із змінами від 08.04.2008 р.), в якому зазначається, що примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками «адресат вибув», «адресат відсутній»і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду її судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (розяснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.07.1997 р. № 02-5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Відомості про місцезнаходження відповідача є правомірними, оскільки підтверджені довідкою з ЄДРПОУ, наданою позивачем, повідомлення про вручення поштових відправлень відповідачу наявні в матеріалах справи.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні 26.07.2011 р. на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. Зобовязання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

14.02.2005 р. між відповідачем (покупець) та позивачем (продавець) укладений договір № 35 купівлі-продажу (далі Договір), за умовами п. 1.1 якого на умовах даного Договору Продавець зобов'язується виготовити та передати у власність Покупця бетонні суміші та залізобетонні вироби (надалі - Товар), що замовляються покупцем, а Покупець зобов'язується прийняти такий Товар та сплатити його повну вартість.

Сторони домовились про те, що асортимент, загальна кількість Товару, ціна назначатимуться за узгодженням сторін згідно Протоколу узгодження цін, що є додатком до Договору (п. 1.2 Договору).

Товар поставляється окремими партіями за заявкою Покупця. У випадку неможливості виконати замовлення Покупця Продавець повинен негайно повідомити Покупця про неможливість виконання замовлення повністю або частково із зазначенням причини неможливості виконання.

Поставка Товару здійснюється Продавцем у строки та на об'єкт, вказаний у заявці покупця.

Приймання-передача Товару здійснюється у момент поставки Товару на об'єкт покупця, а у разі необхідності при відвантаженні Товару Продавцем на підставі видаткової накладної, яка підписується уповноваженими представниками сторін. Покупець має право збільшити замовлення, попередивши про це Продавця. Право власності на Товар від Продавця до Покупця переходить з моменту фактичної передачі Товару, зокрема, поставки Товару на об'єкт Покупця та підписання Сторонами видаткової накладної (п. п. 2.1-2.6 Договору). Відповідно до п. п. 3.1-3.2.2 Договору вартість Товару розраховується у національній валюті, включаючи ПДВ, та визначається у рахунку-фактурі, що додається до цього Договору та є його невід'ємною частиною. Розрахунок за Товар здійснюється Покупцем таким чином:

Авансовий платіж у розмірі 50 % від вартості замовленої партії товару перераховується Покупцем на розрахунковий рахунок Продавця.

Остаточний розрахунок за поставлену партію Товару здійснюється протягом 3 (трьох) банківських днів після поставки товару на обєкт Покупця з урахуванням авансового платежу.

Відповідно до п. 9.1 Договору, останній набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до 31 грудня 2005 р., але в будь-якому випадку до повного виконання Сторонами своїх зобовязань за цим Договором.

У відповідності до ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 663 Цивільного кодексу України, продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 691 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Договір купівлі-продажу є оплатним, відтак одним із основних обов'язків покупця є оплата ціни товару. Ціна - грошове відображення вартості товару за його кількісну одиницю. Ціна товару, як правило, визначається у договорі за згодою сторін.

У відповідності до ч. 1, 2 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Позивачем на підтвердження поставки товару за Договором купівлі-продажу надано видаткові накладні від 27.02.2010 р.: №№ 100227001, 100227002, 100227009, 100227010, 100227018, 100227019, кожна з яких на суму 18468,60 грн. Загальна вартість товару згідно цих накладних становить 110811,6 грн.

Позивач відповідно до наданих суду в судовому засіданні письмових уточнень просив стягнути борг за видатковими накладними № № 100227009, 100227010, 100227018, 100227019 від 27.02.2010 р. та № 100227002 від 27.02.2010 р. в сумі 11157,18 грн. на загальну суму 85931,58 грн. При цьому, позивач відмовився від позову в частині стягнення 10165,74 грн. боргу. Таким чином, сума боргу за згаданими видатковими накладними становить 85031, 58 грн.

З врахуванням відмови позивача від позовних вимог в частині стягнення 10165,74 грн. боргу, й відмову прийнято судом, провадження у справі в даній частині підлягає припиненню на підставі п. 4 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

З наданої позивачем виписки по особовому рахунку за 19.03.2010 р. вбачається, що відповідачем 19.03.2010 р. сплачено 15503,40 грн., отже, судом встановлено, що сума боргу відповідача перед позивачем станом на час розгляду справи становить 85031, 58 грн.

Факт наявності заборгованості визнано відповідачем в Договорі № 51 від 01.10.2010 р. про взаємовідносини сторін, згідно якого боржник - ТОВ «УкоінвестБуд»гарантував погашення заборгованості в розмірі 96097,32 грн. до 30.12.2010 р.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем всупереч ст. 33 Господарського процесуального кодексу України доказів на спростування позовних вимог й зокрема, погашення суми боргу суду не надано.

Приписами ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Як визначено ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України зазначено, що кожна сторона повинна вжити заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обовязковим для виконання сторонами.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що позивачем доведено обґрунтованість позовних вимог - про стягнення заборгованості за переданий відповідачу товар, а відповідачем в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростовано, господарський суд дійшов висновку, що позов в частині стягнення основного боргу нормативно та документально доведений, та підлягає задоволенню, внаслідок чого з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 85031, 58 грн. боргу.

Згідно з п. 2 ст. 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами або договором.

Приписами ст. 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Як встановлено п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до п. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

У випадку прострочення термінів (п.3.2.2 Договору) оплати за товар покупець сплачує продавцю пеню за кожен день затримки у розмірі 0,1 % від вартості товару, фактично поставленого продавцем, але не більше подвійної облікової ставки НБУ.

Позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за період 27.02.2010 р. по 27.08.2010 р.

Разом з тим, з врахуванням уточнення позовних вимог позивачем, згідно яких сума боргу становить 85 931,58 грн., а також встановлення судом боргу, що підлягає стягненню в розмірі 85031,58 грн. судом здійснено перерахунок пені за період з 27.02.2010 р. по 19.03.2010 р. та з 20.03.2010 р. по 27.08.2010 р. з врахуванням правомірно заявленого позивачем періоду та часткової оплати 19.03.2010 р. відповідачем боргу. За перерахунком суду пеня підлягає стягненню в розмірі 8232,57 грн. пені.

Позивач також просив стягнути з відповідача 6919,01 грн. інфляційних втрат та 3040,89 грн. 3 % річних.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами.

Враховуючи, що судом встановлено доведеність основного зобовязання відповідача за Договором щодо оплати 85031,58 грн. основного боргу, то за перерахунком суду, здійсненим за правомірно заявлений позивачем період та з врахуванням часткової сплати 19.03.2010 р. боргу, з відповідача на користь позивача стягненню підлягає 6 122,27 грн. інфляційних втрат та 2708,92 грн. 3 % річних.

Приймаючи до уваги вищевикладене, судові витрати у відповідності до статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача пропорційно задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «УкоінвестБуд»(02140, м. Київ, вул. Л. Руденко, 6 «А», ідентифікаційний код 25637276) на користь Публічного акціонерного товариства «Дарницький завод ЗБК»(02093. м. Київ, вул. Бориспільська, 11, ідентифікаційний код 01373298) 85031 (вісімдесят пять тисяч тридцять одну) грн. 58 коп. основного боргу, 8232 (вісім тисяч двісті тридцять дві) грн. 57 коп. пені, 6122 (шість тисяч сто двадцять дві) 27 коп. інфляційних втрат та 2708 (дві тисячі сімсот вісім) грн. 92 коп. 3 % річних, 1020 (тисячу двадцять) грн. 95 коп. державного мита та 209 (двісті девять) грн. 12 коп. витрат по сплаті на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення основного боргу в розмірі 10165, 74 грн. припинити.

4. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя В.С. Ломака

Повне рішення складено 29.07.2011 р.