Рішення № 17882673, 26.07.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 33/16326.07.11

Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу

за позовом приватного підприємства «ЯВА»

до товариства з обмеженою відповідальністю «Артанія»

про стягнення 34531,18 грн.

За участю представників сторін:

від позивача:ОСОБА_1. - представник за довіреністю № 73 від 25.07.2011 року;

від відповідача: не зявився;

встановив:

Приватне підприємство «ЯВА»звернулося до Господарського суду м. Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Артанія»про стягнення 34531,18 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що між позивачем та відповідачем був укладений договір продажу нафтопродуктів № 01-01/-7-02Б від 01.01.2007 року, відповідно до п. 1.1. якого продавець (позивач) продає, а покупець (відповідач) купує на умовах франко-ємкість з завантаженням в транспортний засіб покупця автомобільні бензини А-76, А-80, А-92, А-95, А-98, дизельне паливо, надалі товар.

До договору продажу нафтопродуктів № 01-01/-7-02Б від 01.01.2007 року сторонами була підписана додаткова угода № 2 від 28.12.2009 року.

Згідно п. 1.4. договору товар поставляється узгодженими партіями в асортименті та по цінам, зафіксованим в рахунках-фактурах, накладних та ТТН.

Відповідно до п. 2.1. договору ціна на товар, кількість в партії, асортимент товару узгоджується на кожну окрему партію і фіксується в рахунку-фактурі продавця.

Згідно п. 3.1. договору оплата за партію товару за договором здійснюється покупцем в строк 1 (одного) банківського дня після виставлення рахунку-фактури на партію товару продавцем. Сторони зберігають право переглянути та змінити умови оплати по даному договору.

Згідно п. 3.2. договору основою для оплати виступає рахунок-фактура продавця.

Відповідач придбав у позивача товар, відповідно до видаткових накладних № ЯВ-0000718 від 23.12.2010 р. на суму 17315,60 грн. (товарно-транспортна накладна № 23\12-1 від 23.12.2010 р), № ЯВ-0000726 від 24.12.2010 р. на суму 28700,00 грн. (товарно-транспортна накладна № 402361 від 24.12.2010 р),

На виконання умов договору відповідачеві були виставлені для оплати рахунки-фактури № ЯВ-0000654 від 23.12.2010 р. на суму 17315,60 грн., № ЯВ-0000660 від 24.12.2010 р. на суму 28700,00 грн.

Відповідач здійснив часткову оплату за поставлений товар. Станом на день подання позовної заяви до суду заборгованість відповідача перед позивачем становить 32000,00 грн., що підтверджується також копією акту звірки заборгованості від 27.04.2011 року, підписаного представниками сторін.

26.04.2011 року позивач отримав лист від відповідача за вих. № 2204/1 від 22.04.2011 року, в якому відповідач просив надати час для погашення боргу.

30.04.2011 року позивач направив на адресу відповідача претензію, що підтверджується копією опису вкладення у цінний лист від 30.04.2011 року.

Керуючись п. 5.2 договору позивач нарахував відповідачеві пеню за період з 24.12.2010 року по 07.06.2011 року в сумі 2531,18 грн.

На підставі викладеного вище позивач звернувся до суду.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 23.06.2011 року порушено провадження у справі № 33/163 і призначено до розгляду на 12.07.2011 року.

У судове засідання 12.07.2011 року представники сторін зявились.

Представник відповідача подав клопотання про відкладення розгляду справи.

Представник позивача заперечував проти даного клопотання.

Суд задовольнив клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи.

Представник позивача виконав вимоги ухвали суду про порушення провадження у справі № 33/163 від 23.06.2011 року.

Представник відповідача вимоги ухвали суду про порушення провадження у справі № 33/163 від 23.06.2011 року не виконав.

Відповідно до ст. ст. 77 Господарського процесуального кодексу України судом оголошено перерву до 26.07.2011 року для можливого врегулювання спору мирним шляхом.

Представник відповідача у судове засідання 26.07.2011 року не зявився, про поважні причини неявки не повідомив, хоча про час та дату слухання справи був повідомлений належним чином.

Представник позивача надав пояснення по справі та просив стягнути з відповідача основну заборгованість в сумі 32000,00 грн., пеню в сумі 2531,18 грн., витрати по сплаті державного мита в сумі 345,31 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн.

Відповідно до статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно зясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Між позивачем та відповідачем був укладений договір продажу нафтопродуктів № 01-01/-7-02Б від 01.01.2007 року, відповідно до п. 1.1. якого продавець (позивач) продає, а покупець (відповідач) купує на умовах франко-ємкість з завантаженням в транспортний засіб покупця автомобільні бензини А-76, А-80, А-92, А-95, А-98, дизельне паливо, надалі товар.

До договору продажу нафтопродуктів № 01-01/-7-02Б від 01.01.2007 року сторонами була підписана додаткова угода № 2 від 28.12.2009 року.

Частина 1 статті 202 ЦК України передбачає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч.1 статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно ч.2 статті 205 ЦК України правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Згідно ч.1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч.2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно п.1 ч.2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч. 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно п. 1.4. договору товар поставляється узгодженими партіями в асортименті та по цінам, зафіксованим в рахунках-фактурах, накладних та ТТН.

Відповідно до п. 2.1. договору ціна на товар, кількість в партії, асортимент товару узгоджується на кожну окрему партію і фіксується в рахунку-фактурі продавця.

Згідно п. 3.1. договору оплата за партію товару за договором здійснюється покупцем в строк 1 (одного) банківського дня після виставлення рахунку-фактури на партію товару продавцем. Сторони зберігають право переглянути та змінити умови оплати по даному договору.

Згідно п. 3.2. договору основою для оплати виступає рахунок-фактура продавця.

Відповідно до ч.1 статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч.1 статті 656 ЦК України предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Відповідач придбав у позивача товар, відповідно до видаткових накладних № ЯВ-0000718 від 23.12.2010 р. на суму 17315,60 грн. (товарно-транспортна накладна № 23\12-1 від 23.12.2010 р), № ЯВ-0000726 від 24.12.2010 р. на суму 28700,00 грн. (товарно-транспортна накладна № 402361 від 24.12.2010 р),

На виконання умов договору відповідачеві були виставлені для оплати рахунки-фактури № ЯВ-0000654 від 23.12.2010 р. на суму 17315,60 грн., № ЯВ-0000660 від 24.12.2010 р. на суму 28700,00 грн.

Частина 1 статті 691 ЦК України передбачає, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Відповідно до ч.1 статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно ч.2 статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідач здійснив часткову оплату за поставлений товар. Станом на день подання позовної заяви до суду заборгованість відповідача перед позивачем становить 32000,00 грн., що підтверджується також копією акту звірки заборгованості від 27.04.2011 року, підписаного представниками сторін.

26.04.2011 року позивач отримав лист від відповідача за вих. № 2204/1 від 22.04.2011 року, в якому відповідач просив надати час для погашення боргу.

30.04.2011 року позивач направив на адресу відповідача претензію, що підтверджується копією опису вкладення у цінний лист від 30.04.2011 року.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем становить 32000,00 грн.

Згідно з п. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обовязку не встановлений або визначений моментом предявлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обовязок у семиденний строк від дня предявлення вимоги, якщо обовязок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до вимог статті 526 ЦК України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідні положення також визначаються у ч.1 статті 193 ГК України.

Згідно зі статтею 525 ЦК України та ч.7 статті 193 ГК України одностороння відмова від зобовязання не допускається, крім випадку коли право такої відмови встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

Враховуючи вищезазначене, факт наявності основної заборгованості у відповідача перед позивачем в сумі32000,00 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, тому позовні вимоги в частині стягнення основного боргу визнаються судом обґрунтовані та такими, що підлягають задоволенню.

Також позивач просить стягнути з відповідача пеню в сумі 2531,18 грн.

Згідно статті 610 ЦК України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Частина 1 статті 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч.3 статті 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно статті 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частина 6 статті 232 ГК України передбачає, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п.5.2. договору у разі несвоєчасної оплати товару покупець сплачує продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої протягом періоду, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення з відшкодуванням упущеної вигоди за несвоєчасну оплату.

Враховуючи, що позивачем неправильно зазначено періоди стягнення пені таким чином розмір пені підлягає перерахунку.

Період нарахуванняСума заборгованості, грн.Кількість днів простроченняСтавка НБУСума пені, грн.

24.12.10-17.02.1140203,60567,75%956,07

18.02.11-02.03.1138203,6013 7,75%210,90

03.03.11-18.03.1136700,00167,75%249,36

19.03.11-21.03.1135500,0037,75%45,23

22.03.11-25.03.1134500,0047,75%58,60

26.03.11-29.03.1134000,0047,75%57,75

30.03.11-31.03.11-33500,0027,75%28,45

01.04.11-05.04.1133000,0057,75%70,07

06.04.11-15.04.1132500,00107,75%138,01

16.04.11-07.06.1132000,00537,75%720,22

Всього---2534,66

Загальна сума пені за перерахунком суду становить 2534,66 грн., оскільки позивач просить стягнути з відповідача пеню у сумі 2531,18 грн., суд не виходить за мені позовних вимог і пеня, нарахована позивачем у сумі 2531,18 грн., підлягає стягненню.

Відповідно до статті 44 ГПК України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно ч. 5 статті 49 ГПК України витрати по сплаті державного мита, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 75, 8285 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Артанія»(юридична адреса: 04073, м. Київ, вул. Сирецька, буд. 33; фактична адреса: 04071, м. Київ, вул. Хорива, 4, кВ. 26; р/р 2600615785001 в АБ «Київська Русь», МФО 319092; код ЄДРПОУ 31868257) або з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь приватного підприємства «ЯВА»(03039, м. Київ, вул. Ізюмська, буд. 5, р/р 26001300009724 в ПАТ «Банк Форум», МФО 322948, код ЄДРПОУ 21522151) основну заборгованість в сумі 32000 (тридцять дві тисячі) грн. 00 коп., пеню в сумі 2531 (дві тисячі пятсот тридцять одна) грн. 18 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 345 (триста сорок пять) 31 коп. та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя С.М.Мудрий

Дата підписання рішення: 29.07.2011 року.