Рішення № 17882522, 16.08.2011, Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

16.08.2011 Справа № 5008/945/2011

за позовом відкритого акціонерного товариства „Хустська пересувна механізована колона”, м. Хуст

до відповідача дочірнього підприємства „Ужгородський туристсько оздоровчий комплекс „Світанок” приватного Закарпатського обласного акціонерного товариства по туризму та екскурсіях „Закарпаттурист”, м. Ужгород

про стягнення заборгованості в сумі 250000,04 грн.

Суддя Тисянчин В. М.

Представники:

Від позивача Хмара М. Ю., директор, ОСОБА_1, (представник за довіреністю № 112 від 15.08.2011 року)

Від відповідача ОСОБА_2., (представник за довіреністю № 115 від 09.08.2011 року)

СУТЬ СПОРУ: заявлено позов відкритим акціонерним товариством „Хустська пересувна механізована колона”, м. Хуст до дочірнього підприємства „Ужгородський туристсько оздоровчий комплекс „Світанок” приватного Закарпатського обласного акціонерного товариства по туризму та екскурсіях „Закарпаттурист”, м. Ужгород про стягнення заборгованості в сумі 250000,04 грн.

Представникам сторін розяснено права і обовязки передбачені ст. ст. 20, 22 ГПК України.

Клопотання про технічну фіксацію судового процесу від сторін не поступало, заяв про відвід судді не надходило.

Позивач та його представники підтримують позовні вимоги, посилаючись на їх обгрунтованість матеріалами справи, заявивши, що довготривале існування заборгованості, ухилення відповідача від його погашення на багаторазові прохання позивача - негативно впливає на стан виплати заробітної плати працівникам, а відсутність обігових коштів зменшують виробничі можливості підприємства, тоді як позивачем не заявлено додаткових нарахувань у вигляді інфляційних збитків, 3% річних, неустойки, відсотків за користування чужими грошовими коштами.

Представник відповідача не заперечив існування боргу, як і не ствердив його відсутність, не надав суду письмового відзиву на позов (чим не виконав ухвалу суду від 21.07.2011 року), проте звернувся до суду з письмовим клопотанням (вх. № 7924/2011 від 16.08.2011 року) про відкладення розгляду

продовження рішення Господарського суду

Закарпатської області по справі № 5008/945/2011

від 16.08.2011 року

справи на пізніший термін з метою надання відзиву, зіславшись на перевірку контрольно ревізійного органу, в якого знаходяться документи, що відображають господарські взаємовідносини з позивачем.

Позивач і його представник заперечили відкладення розгляду справи на пізніший термін з огляду вищенаведених обставин та Постанови ВГСУ від 12.07.2011 року у справі № 26184-104817 мотивів викладених у письмовому запереченні 7973/2011 від 16.08.2011 року).

Аналіз спірної ситуації, кола доказів повязаних заявленим клопотанням відповідача, обставин, що склалися суд констатує про відхилення у задоволенні такого клопотання як необґрунтованого.

При цьому, суд виходив з того, що повідомлення підтверджує завчасне вручення відповідачу 25.07.2011 року ухвали від 21.07.2011 року про порушення провадження у справі, де вказано про місце і час призначення розгляду справи і зобовязання сторін, тобто за 10 днів до судового розгляду справи, тоді як відповідачем не надано будь яких доказів звернення до перевіряючого чи іншого органу з приводу виконання судової ухвали (з огляду на ст. 124 Конституції України), як і відсутні будь які докази відповідача з приводу відмови вказаних органів по виконанню ухвали суду від 21.07.2011 року. До того ж, сторони вказаною ухвалою попереджені в порядку ст. 75 ГПК України. Відтак, суд звернув увагу відповідача на те, що відповідач (його представник) не обмежений в праві надати письмовий відзив у разі бажання ознайомлення з матеріалами наявними у справі.

В судовому засіданні оголошено резолютивну частину рішення.

Вивчивши доводи позовної заяви та матеріали справи, дослідивши їх, заслухавши пояснення представників кожної сторони, суд

ВСТАНОВИВ:

Заборгованість відповідача в сумі 250000,04 грн. основного боргу щодо оплати за виконаний, згідно договору підряду № 79 від 01.10.1998 року, комплекс будівельно монтажних робіт по будівництву двох паливних мереж, підтверджується матеріалами справи, зокрема:

- довідками про вартість виконаних підрядних робіт за січень, жовтень 2009 року та жовтень 2010 року;

- актами приймання передачі за січень, жовтень 2009 року та жовтень 2010 року;

- виписками банківської установи про рух коштів між сторонами за жовтень та грудень 2010 року;

- платіжним дорученням від 19.04.2010 року;

- накладною № 1 від 21.06.2010 року;

- розрахунком позову, а за таких обставин сума основного боргу підлягає стягненню примусово.

продовження рішення Господарського суду

Закарпатської області по справі № 5008/945/2011

від 16.08.2011 року

Заявлені вимоги позивача (претензія № 56 від 19.04.2011 року та досудове попередження № 68 від 17.05.2011 року) про добровільне погашення боргу відповідач не виконав, чим порушив ст. ст. (11; 526); 509; 530 ЦК України (чинного з 01.01.04).

Саме ця обставина і послужила підставою для звернення позивача до суду з даною позовною заявою.

Відповідно до ст. 175 ГК України майново господарські зобовязання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.

Таким чином, на день розгляду спору у суді, обставини спору (права і зобовязання сторін) оцінюються судом з огляду на правила ЦК та ГК України.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобовязання повинно виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акту

планування, договору чи вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до ст. 509 ЦК України в силу зобовязання кредитор вправі вимагати виконання обовязку від боржника у випадку невиконання останнім своїх зобовязань у відносинах. Підставою виникнення зобовязання є

юридичний факт.

Відповідно до ст. 837 ЦК України, за договором підряду, підрядчик зобовязується виконати на свій ризик певну роботу за завданням замовника з його або своїх матеріалів, а замовник зобовязується прийняти й оплатити виконану роботу.

В даній правовій ситуації юридичним фактом, на підставі якого виникли зобовязальні відносини між сторонами, є виконання комплексу будівельно монтажних робіт по будівництву двох паливних мереж (ст. 11 ЦК України).

Отже, обовязок відповідача оплатити вартість виконаного комплексу будівельно монтажних робіт по будівництву двох паливних мереж є безспірним.

Одностороння відмова від виконання зобовязання не допускається (ст. 615; 625 ЦК України).

Досліджуючи критерії розмежування вини і недобросовісності субєктів спірних відносин суд притримувався лінії розмежування специфічних для різних видів цивільних відносин форм дотримання або порушення обовязкових з погляду права моральних велінь вочевидь, що має визначатися колом обставин, які зумовлюють застосування до правопорушника заходів цивільно правової відповідальності.

Втім, невідповідність параметрам добросовісності конкретних характеристик діяння учасника цивільних відносин залежно від мети правового регулювання може призводити не тільки до ненабуття ним певного права або відмови йому у праві на використання того чи іншого засобу правового захисту, а й до зміни його правового становища.

продовження рішення Господарського суду

Закарпатської області по справі № 5008/945/2011

від 16.08.2011 року

Застосовуючи у нормах цивільного законодавства морально правових категорій „справедливість”, „розумність”, „добросовісність” і активне застосування відповідних загальноправових та галузевих принципів при здійсненні судочинства, судом виокремлюються ті норми Цивільного кодексу України, які вимагають додержуватися моральних засад суспільства при визначенні обсягу цивільної правоздатності, здійсненні цивільних прав і обовязків (ч.1 ст. 19, ч.4 ст. 13, ч.4 ст. 26, ч.2 ст. 300, ч.2 ст. 319 ЦК України). Законодавчо закріплений імператив добросовісності і у зобовязальних відносинах (ч.3 ст. 509 ЦК України).

У порушеному контексті є також те значення, що надається моралі, саме як одному з головних елементів визначення суті права у рішеннях Конституційного суду України, зокрема, (рішення КСУ від 24.03.2005 року № 2-рп/2005 та від 02.11.2004 року № 15-рп/2004), де зазначено: „одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема, норми моралі, традицій, звичаїв, тощо, які легітимізовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства”.

При постановленні судового рішення враховується характер зобовязання, наслідки його невиконання, особа відповідача, ступінь його вини, діяльності сторін, обставини, що впливають на неможливість виконання відповідачем зобовязання належним чином та межі здійснення цивільних прав (п.3 ст. 13 ЦК України), де не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах, безпідставного збагачення за рахунок погіршення фінансово майнового стану сторони у спорі.

За ст. 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є припинення дії, яка порушує право.

Отже, із встановлених судом обставин вбачається, що склад цивільно правової відповідальності є наявним на момент судового розгляду справи.

Встановлюючи дійсні обставини справи, суд посилається на фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору, в даному випадку письмовими доказами. При цьому, заяви та пояснення не приймаються судом за преюдицію, а перевіряються на достовірність.

Вирішуючи даний спір суд намагався дотримуватись процесуальних засад господарського судочинства, де у ст. 33 ГПК України визначено правила розподілу тягаря доказування, згідно з якими кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Отже, кожна сторона повинна самостійно визначати предмет доказування, тобто коло

продовження рішення Господарського суду

Закарпатської області по справі № 5008/945/2011

від 16.08.2011 року

фактів матеріально правового значення, необхідних для вирішення справи по суті. На склад цих фактів вказує норма матеріального права, яка визначає права і обовязки сторін у конкретній справі. Відповідач має добросовісно відповідно до вимог ст. 22 ГПК України користуватися належними йому процесуальними правами у процесі доказування, а отже самостійно визначати та подавати необхідні докази для обгрунтування своїх заперечень. Відповідно до вимог ст. 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Тому мотиви рішення суду не дають підстав для висновку про неможливість подання відповідачем доказів на стадії розгляду справи цим судом.

Таким чином, позивачем доведені ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, тому позов підлягає задоволенню в повному обсязі, поклавши відшкодування судових витрат за змістом ст. 49 ГПК України на відповідача з огляду його вини у виникненні спору.

Виходячи з викладеного, оцінивши повноту, достатність позовних матеріалів, проаналізувавши подані по справі доказові документи для вирішення спору, керуючись ст. 124 Конституції України; ст. 2, 22 Закону України „Про судоустрій і статус суддів”; ст.ст. 4, 33, 34, 36, 43, 44, 49, 82 - 85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з дочірнього підприємства „Ужгородський туристсько оздоровчий комплекс „Світанок” приватного Закарпатського обласного акціонерного товариства по туризму та екскурсіях „Закарпаттурист” (м. Ужгород, вул. Кошицька, 30; код 02648892) на користь відкритого акціонерного товариства „Хустська пересувна механізована колона” (м. Хуст, вул. І. Франка, 203; код 00910392) суму 250000,04 (двісті пятдесят тисяч грн. 04 коп.) основного боргу та 2 500 (дві тисячі пятсот грн.) у відшкодування витрат по оплаті держмита; 236 (двісті тридцять шість грн.) у відшкодування витрат на інформаційно технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

Дане рішення набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, і є обовязковим до виконання на всій території України.

Суддя Тисянчин В. М.