Рішення № 17879738, 03.08.2011, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

03.08.11 р. Справа № 7/156

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Е.В. Сгара

При секретарі судового засідання М.І.Прилуцьких

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу:

За позовом: Публічного акціонерного товариства „ Донецькобленерго” м. Горлівка

До відповідача: Державного підприємства „Горлівський хімічний завод” м.Горлівка

Предмет спору: стягнення заборгованості за активну електроенергію 41815, 57 грн., за реактивну електроенергію 17, 64 грн., 3% річних 231, 91 грн., інфляційних 1171, 23 грн., пені 1198, 22 грн.

За участю представників:

від позивача: ОСОБА_1 довір.

від відповідача: не зявились.

СУТЬ СПОРУ

Публічне акціонерне товариство „Донецькобленерго” м.Горлівка звернулося до Господарського суду Донецької області з позовом до Державного підприємства „Горлівський хімічний завод” м.Горлівка про стягнення заборгованості за активну електроенергію 41815, 57 грн., за реактивну електроенергію 17, 64 грн., 3% річних 231, 91 грн., інфляційних 1171, 23 грн., пені 1198, 22 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на договір про постачання електричної енергії №43 від 11.03.2003р. з додатками; довіреність №606 від 09.11.2010р.; рахунки за електроенергію за лютий-квітень 2011р.

Позивач вимоги у судовому засіданні підтримав, вважає, що мораторій на задоволення вимог кредиторів на спірні правовідносини не розповсюджується, оскільки позивач по справі є поточним, а не конкурсним кредитором.

Відповідач у жодне судове засідання не прибув, у письмовому відзиві вимоги щодо стягнення боргу за активну та реактивну електроенергію визнав у повному обсязі, просить не стягувати суми 3% річних, інфляційних та пені, посилаючись на той факт, що відповідно до Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” неустойка не нараховується та не застосовуються інші санкції за невиконання або неналежне виконання грошових зобовязань та зобовязань по сплаті податків та зборів (обовязкових платежів); надав до відзиву копію ухвали №33/221б від 06.12.2002р. про порушення справи про банкрутство у відношенні Державного підприємства „Горлівський хімічний завод”, якою також введено мораторій на задоволенні вимог кредиторів. Відповідач також просить розглянути справу за його відсутності.

У письмових поясненнях від 22.07.2011р. відповідач також зазначив про затвердження плану санації Державного підприємства „Горлівський хімічний завод”.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача суд, ВСТАНОВИВ:

Згідно ст. 26 Закону України „Про електроенергетику” та п.1.3 Правил користування електричною енергією (далі по тексту Правила), споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником. Правила регулюють взаємовідносини, які виникають в процесі продажу і купівлі електричної енергії між виробниками або постачальниками електричної енергії та споживачами (на роздрібному ринку електричної енергії). Дія Правил поширюється на всіх юридичних осіб та фізичних осіб (крім населення).

Пунктом 2 ст. 275 Господарського кодексу України передбачено, що відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.

Відповідно до ст. 67 Господарського кодексу України, відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів; підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Між ВАТ „Донецькобленерго”, правонаступником якого є позивач та відповідачем укладений договір про постачання електричної енергії №43 від 11.03.2003р. (далі по тексту Договір). Договір укладений з додатками. З матеріалів справи та пояснень представника позивача вбачається, що у спірний період сторони перебували у договірних відносинах.

Розділом 1 Договору передбачено, що постачальник електричної енергії (позивач) постачає електричну оргію споживачу (відповідачу), а споживач оплачує постачальнику електричної енергії її вартість та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору та додатками до Договору, що є його невідємними частинами.

Облік електричної енергії та порядок розрахунків узгоджені сторонами у розділі 7 Договору та у Додатку №5 „Порядок розрахунків” до Договору.

Згідно з п.3 Додатку №5 „Порядок розрахунків” до Договору, оплата отриманого споживачем рахунку повинна виконуватись протягом не більше 5 календарних днів.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.ст. 526, 527 Цивільного кодексу України боржник зобовязаний виконати свій обовязок та зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства.

Позивач свої зобовязання за договором у лютому квітні 2011р. виконав належним чином, поставив відповідачу активну та реактивну електроенергію та виставив відповідні рахунки на оплату, що підтверджено матеріалами справи. Відповідач свої зобовязання стосовно оплати спожитої ним електричної енергії в повному обсязі не виконав, чим порушив умови договору.

У звязку з викладеним позивач звернувся до суду з вимогою стягнути з відповідача борг за активну електроенергію 41815, 57 грн., за реактивну електроенергію 17, 64 грн.

В ході розгляду спору судом зясовано, що ухвалою господарського суду Донецької області від 06.12.2002р. №33/22б порушено справу про банкрутство Державного підприємства „Горлівський хімічний завод” та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Статтею 1 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” передбачено, що кредитор - юридична або фізична особа, яка має у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника, щодо виплати заборгованості із заробітної плати працівникам боржника, а також органи державної податкової служби та інші державні органи, які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю справляння страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів). Конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство та вимоги яких не забезпечені заставою майна боржника. До конкурсних кредиторів відносяться також кредитори, вимоги яких до боржника виникли внаслідок правонаступництва за умови виникнення таких вимог до порушення провадження у справі про банкрутство. Поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство.

Враховуючи вищевикладене, той факт, що позивач по справі є поточним кредитором по спірному боргу, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості за активну електроенергію 41815, 57 грн., за реактивну електроенергію 17, 64 грн. є обґрунтованими, доведеними матеріалами справи, визнаними відповідачем та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст.ст. 216218 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Згідно п. п. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі ст. 1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” від 22.11.1996р. №543-96-ВР, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до п.4.2.1 Договору, за внесення платежів передбачених п.п.2.2.2-2.2.3 Договору з порушенням термінів, визначених Додатком №5 „Порядок розрахунків” споживач сплачує постачальнику електричної енергії пеню у розмірі 1% за кожен день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати.

Разом з цим, згідно ст. 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” від 22.11.1996р. №543-96-ВР, розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Посилаючись на вищенаведені приписи, позивач просить стягнути з відповідача пеню у сумі 1198,22 грн. за період з 11.03.2011р. по 31.05.2011р., застосовуючи при цьому подвійну облікову ставку НБУ, що відповідає приписам діючого законодавства.

Суму заявленої до стягнення пені відповідач не визнав, посилаючись на той факт, що відповідно до Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” неустойка не нараховується та не застосовуються інші санкції за невиконання або неналежне виконання грошових зобовязань та зобовязань по сплаті податків та зборів (обовязкових платежів). Відповідач також повідомив суду затвердження плану санації.

Під час розгляду позовної вимоги про стягнення суми пені у цій справі, суд виходить з наступного.

Як зазначено вище, ухвалою господарського суду Донецької області від 06.12.2002р. №33/221б порушено справу про банкрутство Державного підприємства „Горлівський хімічний завод” та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Відповідно до ст.1 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

При цьому, виходячи із змісту абз.2 ч.4 ст.12 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, протягом дії мораторію не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування,податків і зборів (обов'язкових платежів).

Вказана норма визначає конкретний проміжок часу протягом якого не нараховуються штраф та пеня і цей проміжок часу лише відповідає строку дії мораторію на задоволення вимог кредиторів але ніяк не повязаний з його суттю.

Разом з цим, відповідно до статті 1 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, мораторій на задоволення вимог кредиторів це зупинення виконання боржником грошових зобов'язань, термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань, застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Отже, помилковим є твердження відповідача, що на спірну суму боргу у позивача не має підстав для нарахування суми пені. Дія мораторію (а отже і його наслідки відсутність можливості нарахування пені) поширюється лише на ті вимоги, строк виконання яких настав до дати введення дії мораторію.

Згідно з ч. 1 ст. 23 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури припиняється нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій по всіх видах заборгованості банкрута.

З матеріалів справи вбачається, що у відношенні відповідача ухвалу про визнання його банкрутом винесено не було. Навпаки, сам відповідач повідомив про затвердження плану санації його підприємства.

Системний аналіз змісту вищевказаних норм права свідчить про те, що мораторій стосується лише тих вимог кредиторів, строк виконання яких настав до дня введення мораторію, тобто вимог конкурсних кредиторів і в силу положень Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” мораторій не розповсюджує свою дію на вимоги поточних кредиторів. Тобто, мораторій не зупиняє виконання боржником грошових зобовязань, які виникли після дня введення мораторію, а тому не зупиняє міри направлені на забезпечення їх виконання.

За змістом зазначених вище норм права, боржник повинен виконувати зобовязання, що виникли після введення мораторію та нести юридичну відповідальність за їх невиконання у відповідності із чинним законодавством, у тому числі оплачувати пеню та штраф за їх невиконання або неналежне виконання.

Аналогічна позиція викладена у Постановах Вищого господарського суду України № 5/34-09 від 27.09.2010р.; № 5002-33/4815-2010 від 23.02.2011р.

Таким чином, суд дійшов висновку, що вимоги позивача щодо стягнення пені, нарахованої на поточний борг, за визначений у позові період, є обґрунтованими та заснованими на Законі.

Розрахунок пені перевірено судом. Пеня в сумі 1198, 22 грн. нарахована позивачем арифметично вірно, у звязку з чим вимоги в цій частині підлягають задоволенню в повному обсязі.

Позивач також просить стягнути з відповідача за період з 11.03.2011р. по 31.05.2011р. 3% річних в сумі 231, 91 грн. та інфляційні у сумі 1171, 23 грн.

Відповідач проти стягнення даних вимог заперечив з аналогічних причин викладених у запереченнях проти стягнення пені.

Під час розгляду вказаних вимог, суд виходить з наступного.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Вказана стаття визначає відповідальність за порушення грошового зобовязання та її приписи підлягають застосуванню у випадку прострочення боржником виконання грошового зобовязання.

Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобовязання виникають нові додаткові зобовязання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру.

Відповідно такі додаткові зобовязання є заходами відповідальності за порушення основного зобовязання, у тому числі, коли має місце прострочення виконання основного зобовязання.

При цьому, суд враховує також той факт, що індекс інфляції є збільшенням суми основного боргу у звязку з девальвацією грошової одиниці України, а 3% річних є визначеною законом платою за користування чужими коштами в цей період прострочки виконання відповідачем його договірного зобовязання, і за своєю правовою природою вони є самостійними від неустойки способами захисту цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобовязань, а не штрафною санкцією. Таким чином, грошовими зобовязаннями відповідача перед позивачем є грошова сума, що визначена з урахуванням встановленого індексу інфляції та 3% річних.

З огляду на вищекладене, індекс інфляції та 3% річних за своїми ознаками взагалі не можуть відноситись до санкцій, які перелічені у ст.12 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.

Враховуючи вищевикладене, господарський суд дійшов висновку щодо правомірності нарахування позивачем 3% річних та інфляційних у звязку із несвоєчасним виконанням відповідачем своїх грошових зобовязань за Договором.

Розрахунок 3% річних та інфляційних перевірено судом. Вимоги щодо стягнення з відповідача 3% в сумі 231, 91 грн. та інфляційних в сумі 1171,23 грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін, яка, зокрема, проявляється в тому, що, як зазначається в частині 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З урахуванням вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи наведене позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати розподіляються відповідно до ст. 49 Господарського процесуального Кодексу України.

На підставі ст.129 Конституції України, ст.ст. 526, 527, 549, 625 Цивільного кодексу України, ст. 67, 193, 216-218, 275 Господарського кодексу України, Закону України „Про електроенергетику” №575/97-ВР від 16.10.1997р., Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31.07.1996р. N28,Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань”, керуючись ст.ст. 4-2, 4-3, 22, 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального Кодексу України, господарський суд

В И Р I Ш И В :

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства „ Донецькобленерго” м. Горлівка до Державного підприємства „Горлівський хімічний завод” м.Горлівка про стягнення заборгованості за активну електроенергію 41815, 57 грн., за реактивну електроенергію 17, 64 грн., 3% річних 231, 91 грн., інфляційних 1171, 23 грн., пені 1198, 22 грн. задовольнити.

Стягнути з Державного підприємства „Горлівський хімічний завод” (84610, Донецька обл.., м.Горлівка, вул.Щербакова, 5, ЄДРПОУ 14310945) на користь Публічного акціонерного товариства “Донецькобленерго” (84601, Донецька область, м.Горлівка, пр.Леніна, 11, ЄДРПОУ 00131268, рахунок Центральних електричних мереж зі спеціальним режимом використання 260303021296 в ОПЕРВ філії Донецького обласного управління ВАТ „Ощадбанк”, МФО 335106, ЄДРПОУ Центральних електричних мереж 00130903) заборгованість за активну електроенергію 41815, 57 грн.

Стягнути з Державного підприємства „Горлівський хімічний завод” (84610, Донецька обл.., м.Горлівка, вул.Щербакова, 5, ЄДРПОУ 14310945) на користь Публічного акціонерного товариства “Донецькобленерго” (84601, Донецька область, м.Горлівка, пр.Леніна, 11, ЄДРПОУ 00131268, р/р Центральних електричних мереж 26002307551560 в ЦГВ АК Промінвестбанк м.Горлівка Донецької області, МФО 334466, ЄДРПОУ Центральних електричних мереж 00130903) заборгованість за реактивну електроенергію 17, 64 грн., 3% річних 231, 91 грн., інфляційні 1171, 23 грн., пеню 1198, 22 грн.

Стягнути з Державного підприємства „Горлівський хімічний завод” (84610, Донецька обл.., м.Горлівка, вул.Щербакова, 5, ЄДРПОУ 14310945) на користь Публічного акціонерного товариства “Донецькобленерго” (84601, Донецька область, м.Горлівка, пр.Леніна, 11, ЄДРПОУ 00131268, р/р 26002307551560 ЦГВ АК Промінвестбанк м.Горлівка Донецької області, МФО 334466) державне мито у сумі 445,00 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 грн.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду в порядку передбаченому розділом ХІІ Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення підписаний 08.08.2011р.

Суддя Сгара Е.В.

< Список ><Довідник >

< Список ><Довідник >

< Текст >