Рішення № 17879644, 09.08.2011, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

09.08.11 р. Справа № 4/190

Представниками сторін не надані письмові клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу. Відповідно до статті 81-1 ГПК України складається протокол судового засідання.

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Гринько С.Ю. при секретарі судового засідання Кундель В.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали позовної заяви за відсутності представників сторін

за позовом - Товариства з обмеженою відповідальністю „Новокаховський

електромашинобудівний завод” м. Нова Каховка Херсонської області

до відповідача - Приватного акціонерного товариства „Красноармійський машинобудівний завод”

м. Донецьк

про стягнення 7174,90грн. заборгованості, 3%річних, інфляційних, пені

СУТЬ СПОРУ:

Позивач 30.06.2011р. заявив позовні вимоги про стягнення з відповідача 7174,90грн., з яких: 6679,92грн. – заборгованість за отриману, але не сплачену в повному обсязі продукцію, 66,80грн. – інфляційні, нараховані за лютий-липень 2010р., 98,82грн. – 3%річних, нараховані за період з 22.01.2010р. по 20.07.2010р., 329,36грн. – пеня за прострочення оплати товару, яка нарахована відповідно до п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України за період з 22.01.2010р. по 20.07.2010р.

Підставою для заявленого позову посилається на підписаний сторонами договір №5/01-09 від 30.01.2009р. з специфікацією №1, виставлений відповідачу рахунок №ЕЗ-0000165 від 30.01.2009р. на оплату двигуна вартістю 40083,12грн., витяг з банківського рахунку від 02.12.2009р. на суму 33403,20грн. про оплату виставленого рахунку, податкові накладні, внутрішню накладну №К-07-06249 від 04.12.2009р. на суму 40083,12грн., товарно-транспортну накладну від 08.12.2009р. та довіреність №294 від 02.12.2009р., по яких переданий товар відповідачу, претензію №4028/310 від 06.05.2011р. з вимогою оплати, яка отримана відповідачем 13.05.2011р.

Відповідач, який отримав від господарського суду повідомлення про час і місце проведення судового засідання, не надав суду відзив на позов і документи, які були у нього витребувані в підтвердження виконання договору №5/01-09 від 30.01.2009р.

Господарський суд відклав вирішення спору для явки представника відповідача і надання ним доказів виконання договору, але відповідач не скористувався своїм законним правом на участь в судовому засіданні, тому господарський суд за достатністю документів наданих в оригіналі позивачем, вважає їх достатніми для вирішення справи по суті без явки представника відповідача.

При дослідженні матеріалів справи, заслухавши пояснення представника позивача, який прийняв участь 11.07.2011р., господарським судом,

ВСТАНОВЛЕНО:

Предметом спору у даній справі є стягнення з відповідача суми заборгованості за отриманий ним по договору №5/01-09 від 30.01.2009р. товар, а також річних, інфляційних та пені, нарахованих за несвоєчасне виконання грошового зобов’язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності, виконуються на підставі договорів.

За своїм змістом та правовою природою договір №5/01-09 від 30.01.2009р., на який позивач посилається як на підставу своїх вимог, є договором поставки та підпадає під правове регулювання норм статті 712 ЦК України та статей 264-271 ГК України. В частині, що не суперечить Договору, до вказаного правочину також застосовуються норми ЦК України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 ЦК України).

2

При дослідженні матеріалів справи господарським судом встановлено, що за договором №5/01-09 від 30.01.2009р. постачальник (позивач) поставляє, а покупець (відповідач) приймає та оплачує товар в номенклатурі, кількості та за цінами, зазначеними в специфікаціях, які є невід’ємні частини договору (п. 1.1 договору).

Найменування, одиниці виміру та загальна кількість товару, що підлягає поставці визначаються специфікаціями до договору (п. 1.2 договору). Відповідно до п. 4.1 договору поставка товару здійснюється на умовах DDP у відповідності з правилами „Інкотермс-2000” (склад покупця) в строки, передбачені в специфікації до договору. Оплата поставленого товару здійснюється в порядку та в терміни, зазначені в специфікації (п. 3.3 договору).

30.01.2009р. сторонами підписана специфікація №1 до договору, відповідно до якої позивач поставляє відповідачу 4 електродвигуни АИУМ2М225М4 У2,5 жорсткі секції за ціною 13918,00грн. без ПДВ на загальну суму 66806,40грн. з ПДВ на умовах DDP у відповідності з правилами „Інкотермс-2000”, а відповідач сплачує товар наступним чином: 30% попередньої оплати; 70% - по факту поставки протягом 30 банківських днів.

Таким чином, сторонами погоджені найменування, кількість, ціна, загальна вартість товару, а також порядок, строки його поставки й оплати.

Відповідно до п. 9.1 договору він діє до 31.12.2009р., а в частині взаєморозрахунків – до повного їх виконання.

Враховуючи вищезазначене, договір, на який посилається позивач, вважається судом укладеним, так як в ньому сторонами передбачені всі істотні умови.

За умовами статті 193 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону і укладеного договору.

Сторонами в специфікації до договору узгоджено, що попередньо поставці відповідач повинен перерахувати позивачу 30% попередньої оплати, що складає 20041,92грн.

За виставленим позивачем відповідачу рахунком №ЕЗ-0000165 від 30.01.2009р. на оплату двигуна вартістю 40083,12грн. відповідач 02.12.2009р. перерахував позивачу 33403,20грн., що підтверджується витягом з банківського рахунку, сума якої складає 50% загальної вартості товару, тобто більшу суму, ніж узгоджено сторонами в специфікації.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем по довіреності №294 від 02.12.2009р. від позивача отримані два електродвигуна на загальну суму 40083,12грн. Цей факт підтверджується податковими накладними, внутрішньою накладною №К-07-06249 від 04.12.2009р. та товарно-транспортною накладною від 08.12.2009р., копії яких наявні в матеріалах справи.

Оскільки відповідачем отриманий товар у позивача без будь-яких зауважень, оплата повинна здійснюватись в термін, передбачений сторонами у договорі, так як відповідно до загальних умов виконання зобов’язання викладених в ст.ст. 526,530 ЦК боржник повинен сплатити одержаний товар в строки, передбачені умовами договору.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до умов специфікації відповідач повинен здійснити кінцевий розрахунок за отриманий товар по факту поставки протягом 30 банківських днів. Оскільки, відповідачем по товарно-транспортній накладній товар отриманий 08.12.2009р., він повинен бути сплачений в повному обсязі до 25.01.2010р. включно, а не до 21.01.2010р. як зазначає позивач.

Відповідачем, в порушення умов договору та специфікації до нього, отриманий товар сплачений тільки частково у вигляді попередньої оплати, таким чином, на час звернення з позовом, сума заборгованості складає 6679,92грн.

Приймаючи до уваги, що позивачем доведені факти передачі товару відповідачу та його часткової несплати у встановлені терміни, господарський суд задовольняє вимогу позивача щодо стягнення суми заборгованості в повному обсязі, оскільки за статтею 692 Цивільного кодексу покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором не встановлений інший строк оплати.

3

Враховуючи не в повному обсязі та з порушенням строків оплату відповідачем товару, позивач просить стягнути з нього 66,80грн. інфляційних, які нараховані за лютий-липень 2010р., 98,82грн. 3%річних, які нараховані за період з 22.01.2010р. по 20.07.2010р.

Вирішуючи ці питання, господарський суд виходить з наступного:

Матеріалами справи доведено, що строки виконання грошового зобов’язання відповідачем порушені, так як до пред’явлення позивачем позову щодо стягнення 3%річних фактично залишилось невиконаним грошове зобов’язання відповідача перед кредитором.

Стаття 625 Цивільного кодексу України не звільняє боржника від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання. Боржник, що прострочив виконання грошового зобов’язання, за вимогою кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

Ця стаття визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов'язання. Грошовим зобов'язанням вважається зобов'язання, змістом якого є сплата боржником грошей. Грошові зобов'язання можуть бути частиною інших оплатних зобов'язань (наприклад, обов'язок покупця сплатити гроші за придбаний товар, обов'язок наймача оплатити користування майном тощо), а можуть мати самостійний характер (відносини позики, кредиту, банківського вкладу тощо). Правила цієї статті розповсюджуються на будь-які грошові зобов'язання, а також незалежно від того, чи передбачена сплата грошей в готівковій чи в безготівковій формі.

Частина 1 цієї статті встановлює виключення із загального правила про припинення зобов'язання у зв'язку із неможливістю його виконання (ст. 607 ЦК). Оскільки, грошові кошти є родовими речами, неможливість виконання такого зобов'язання (наприклад, внаслідок відсутності у боржника грошей), не звільняє його від відповідальності. Тобто в будь-якому випадку боржник зобов'язаний буде відшкодувати кредиторові завдані збитки, сплатити неустойку та нести інші наслідки, передбачені статтею.

Частина 2 цієї статті визначає спеціальні правові наслідки прострочення виконання грошових зобов'язань. Таких наслідків є декілька.

- по-перше, боржник зобов'язаний сплатити суму заборгованості з врахуванням індексу інфляції за весь час прострочення. Індекс інфляції є статистичною інформацією, яка щомісячно надається Держкомстатом та публікується в газеті "Урядовий кур'єр" та на офіційному веб-сайті Державного комітету статистики України (http://www.ukrstat.gov.ua). Індекси інфляції також публікуються в довіднику систем інформаційно-правового забезпечення ЛІГА:ЗАКОН.

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції є правом кредитора, яке він може реалізувати, а може від нього відмовитися. Якщо кредитор приймає рішення вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, він має враховувати індекс інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якійсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція), а отже сума боргу в цьому періоді зменшується.

- по-друге, стаття передбачає можливість стягувати за прострочення виконання грошового зобов'язання проценти річних. Розмір процентів річних визначається сторонами в договорі. Якщо сторони в договорі не передбачили сплату процентів річних та їх розмір, підлягають сплаті три проценти річних від простроченої суми за весь час прострочення.

Таким чином, відповідно до частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання. Положення цієї статті застосовуються до боржника у разі порушення ним грошового зобов’язання в не залежності від наявності вини в його діях. Відтак, встановлені статтею 625 ЦК України відсотки річних та інфляційні витрати підлягають нарахуванню до моменту фактичного виконання грошового зобов’язання.

Господарським судом при розгляді справи встановлено, що відповідачем товар сплачений тільки частково, тому позивачем нарахована сума річних відсотків.

Враховуючи, що матеріалами справи доведений факт порушення відповідачем строків оплати товару, нарахування річних та інфляційних проведене позивачем з дотриманням загальних правил (методики) нарахування, але невірно визначений кінцевий термін оплати товару (замість 26.01.2010р. нарахування проведене з 22.01.2010р.), господарський суд задовольняє в повному обсязі вимогу позивача щодо стягнення 66,80грн. інфляційних та 3%річних частково в сумі 96,08грн.

Також позивач просить стягнути з відповідача 329,36грн. пені за прострочення оплати товару, яка нарахована за період з 22.01.2010р. по 20.07.2010р. відповідно до п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, згідно якої штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

4

Вирішуючи це питання господарський суд виходить з наступного:

У відповідності зі ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов’язання може забезпечуватись неустойкою.

Стаття 549 Цивільного кодексу визначає, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідальність за прострочку платежу у вигляді пені повинна бути встановлена (узгоджена) у договорі платниками та одержувачами коштів – підприємствами, установами та організаціями незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичними особами – суб’єктами підприємницької діяльності згідно зі статтями 1,3,4 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”.

Оскільки сторонами договором не передбачені а ні вид відповідальності за прострочення грошового зобов’язання, а ні її розмір, господарський суд відмовляє в повному обсязі у стягненні пені.

Приймаючи до уваги, що з вини відповідача виник цей спір, на нього покладаються судові витрати пропорційно задоволеної судом суми.

На підставі ст.ст.526,530,546,549,610,612,625 Цивільного кодексу України, ст. ст. 67,193 Господарського кодексу України та, керуючись статтями 75,49,82,84,81-1,85 ГПК України, господарський суд –

В и р і ш и в:

Задовольнити позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Новокаховський електромашинобудівний завод” м. Нова Каховка Херсонської області до Приватного акціонерного товариства „Красноармійський машинобудівний завод” м. Донецьк про стягнення 7174,90грн., з яких: 6679,92грн. – заборгованість, 66,80грн. – інфляційні, 98,82грн. – 3%річних, 329,36грн. – пеня частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства „Красноармійський машинобудівний завод” м. Донецьк-83086, пл. Комунарів,4 (фактична адреса: 85300, м. Красноармійськ, вул. Добропільська, 2), ЄДРПОУ 04719432 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Новокаховський електромашинобудівний завод” м. Нова Каховка Херсонської області-74900, вул. Першотравнева, 35, ЄДРПОУ 33246433 заборгованість в сумі 6679,92грн., 66,80грн. – інфляційні, 96,08грн. – 3%річних, 97,28грн. державного мита та 225,08грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В решті позовних вимог відмовити за недоведеністю.

Суддя Гринько С.Ю.

< Список > < Довідник >

< Список > < Довідник >

Рішення господарського суду, повний текст якого оголошений та підписаний 09.08.2011року, може бути оскаржено до Донецького апеляційного господарського суду через місцевий господарський суд в десятиденний термін.

Надруковано 4 примірника:

1 – суду,

1 – позивачу,

2 – відповідачу