Рішення № 17878971, 14.07.2011, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

14.07.11 р. Справа № 11/104

за позовом: Комунального підприємства „Маріупольське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства”, м. Маріуполь

до відповідача: Житлово-будівельного кооператив „Зірка”, м. Маріуполь

про стягнення 11077,24грн.

Суддя Соболєва С.М.

за участю представників сторін:

від позивача ОСОБА_1 по довіреності №2126 від 04.03.2010р.

від відповідача ОСОБА_2 по довіреності №4 від 06.07.2011р., ОСОБА_3 по довіреності №5 від 06.07.2011р.

СУТЬ СПОРУ:

Заявлено позов Комунальним підприємства „Маріупольське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства”, м. Маріуполь до Житлово-будівельного кооператива „Зірка”, м. Маріуполь про стягнення основного боргу в сумі 9521,93грн., інфляційних витрат в сумі 1228,93грн. та 3% річних в сумі 326,38грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що відповідно до умов укладеного договору №959 від 27.11.2001р. відповідач взяв на себе зобовязання щодо оплати послуг за постачання питної води та приймання господарсько-побутових стічних вод, однак у встановлений строк їх не виконав, у результаті чого за відповідачем утворилася заборгованість у розмірі 9521,93грн.

Відповідач в заяві від 07.07.2011р. (вх.№02-41/30375) просить суд застосувати позовну давність до зобовязань, які виникли за періоди вересень, листопад 2007року та січень, лютий, березень 2008р. Щодо суми боргу за період з травня 2008р. по вересень 2008р. в акті звірки відповідач підтвердив повністю.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд, встановив :

Між Комунальним підприємством „Маріупольське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства” (Виконавець) та Житлово-експлуатаційною організацією „Зірка” (Власник) 27 листопада 2001року укладено договір №959 про надання послуг з водопостачання та водовідведення.

За умовами укладеного договору Виконавець забезпечує подачу питної води у житловий фонд власника для потреб населення цілодобово (чи згідно із графіком, затвердженим місцевими органами державної виконавчої влади) і приймає в комунальну каналізаційну мережу стічні води у відповідності до кількості поданої, а Власник забезпечує розподіл регулювання питної води, що подається Виконавцем, у середині будинку, здійснюючи при цьому утримання і технічне обслуговування внутрішньо будинкових мереж і обладнання.

Відповідно до п. 2.2.12. Власник зобовязаний підписувати акти-начислення, та своєчасно оплачувати рахунок за надані послуги.

За приписами п. 3.3. договору рахунок за надані послуги, предявлений Власнику, повинен бути сплачений останнім в повному обсязі в 10-ти денний термін з моменту його отримання.

Договір вступає в дію з моменту його підписання обома сторонами. Договір укладається терміном до 31 грудня 2002року і вважається щорічно продовженим, якщо за місяць до закінчення терміну дії жодна сторона не заявить про його розірвання чи про істотне змінення умов.

Договір підписано обома сторонами та скріплений печатками підприємств. Сторонами доказів відмови від договору до матеріалів справи не надано, у звязку з чим, за висновками суду вказаний договір є продовженим.

На виконання умов договору про обєми поданої питної води та приймання стоків представниками Виконавця та Власника були складені акти, якими сторони зафіксували показники водомірів. Акти підписані обома сторонами без зауважень.

На підставі складених сторонами актів позивачем були виписані та виставлені до оплати рахунки за надані послуги, зокрема, платіжна вимога-доручення №959-80 від 26.09.2007р. на суму 2003,94грн., №959 від 27.11.2007р. на суму 1656,17грн., №959 від 25.01.2008р. на суму 1683,09грн., №959 від 27.02.2008р. на суму 1675,24грн., №959 від 27.03.2008р. на суму 1058,99грн., №959 від 27.05.2008р. на суму 945,32грн., №959 від 25.06.2008р. на суму 811,66грн., №959 від 22.07.2008р. на суму 932,04грн., №959 від 26.08.2008р. на суму 1154,95грн., №959 від 23.09.2008р. на суму 1200,56грн.

Зазначені рахунки були отримані представником Абонента 11.10.2010р. про що свідчить реєстр вручення рахунків та податкових накладних (а.с. 28).

За розрахунком позивача, у зв'язку із невиконанням відповідачем умов договору за останнім утворилася заборгованість, яка на момент звернення до суду із позовом складає 9521,93грн.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню частково з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обовязків є зокрема договори та інші правочини.

Стаття 509 Цивільного кодексу України визначає, що зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Статтею 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визначається зобовязання, що виникає між субєктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених господарським кодексом, в силу якого один субєкт (зобовязана сторона, у тому числі боржник) зобовязаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого субєкта (виконати роботи, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматись від певних дій, а інший субєкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку .

Як визначено положеннями ст.. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України субєкти господарювання повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до умов укладеного договору.

У частині сьомій статті 193 Господарського кодексу України визначено, що одностороння відмова від виконання зобовязань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Аналогічні положення містить ст.525 Цивільного кодексу України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України зазначає те, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Виходячи з матеріалів справи позивачем було належним чином виконано зобовязання з водопостачання та водовідведення в період з вересня 2007р. по вересень 2008р., що стосується виконання відповідачем зобовязань по оплаті отриманих послуг з водопостачання та водовідведення, то такі зобовязання відповідачем були виконані частково.

Разом з цим, оскільки відповідач наполягає на тому, що позивачем пропущено строк позовної давності до вимог заявлених за період вересень, листопад 2007р. та січень, лютий, березень 2008р. для звернення до суду з вимогою про захист свого цивільного права, суд відповідно до ст.267 Цивільного кодексу України при розгляді справи застосовує позовну давність, однак лише до вересня 2007року.

Відповідно до ст.256 Цивільного кодексу України, позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 цього ж кодексу передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Рахунки виставлені позивачем до оплати відповідно до умов укладеного договору повинні бути оплачені відповідачем протягом 10 днів. Тобто строк позовної давності по сплаті рахунку, який був виставлений у вересні, 2007р. сплинув 07.10.2010р. Тобто позивач відносно суми боргу у розмірі 2003,94грн. відповідно до рахунку №959 від 26.09.2007р. звернувся до суду поза межами строку позовної давності 26.05.2011р.

Щодо посилання відповідача на те що позивачем пропущений строк позовної давності до вимог заявлених за період: листопад 2007р. та січень, лютий, березень 2008р. суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 264 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

Так позивачем рахунки за листопад 2007р. та січень, лютий, березень 2008р. були вручені представнику відповідача 11 жовтня 2010р., про що свідчить реєстр отриманих податкових накладних та рахунків, які підписані з боку відповідача без заперечень. (а.с. 28). Відтак отримання відповідачем даних рахунків є вчиненням ним дії, яка свідчить про визнання ним свого боргу, у звязку із чим до вимог заявлених позивачем на підставі рахунків за листопад 2007р. та січень, лютий, березень 2008р. суд не може застосувати строк позовної давності, оскільки даний строк був перерваний відповідачем, вчинення ним дій, які свідчать про визнання боргу.

Таким чином, позивач пропустив строк позовної давності для звернення до суду з позовом про стягнення суми боргу у розмірі 2003,94грн. на підставі рахунку №959 від 26.09.2007р., у звязку із чим позовні вимоги в частині стягнення суми боргу у розмірі 2003,94грн. за вересень 2007р. задоволенню не підлягають.

Щодо вимог позивача про стягнення суми боргу у розмірі 7517,99грн. за період: листопад 2007р., та з січня 2008р. по вересень 2008р., суд зазначає, що відповідач свої зобовязання належним чином не виконав, надані йому послуги оплатив частково, у звязку з чим за відповідачем утворилася заборгованість у розмірі 7517,99грн., що підтверджується матеріалами справи.

Будь-яких документів у підтвердження відсутності заборгованості відповідачем надано не було, таким чином вимоги позивача про стягнення заборгованості у розмірі 7517,99грн. є доведеними, обґрунтованими матеріалами справи, а також такими, що підлягають задоволенню.

Що стосується вимог позивача про стягнення з відповідача інфляційних витрат в сумі 1228,38грн. та 3% річних в сумі 326,38грн. суд виходить з наступного.

Відповідно до п. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитору зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, вимоги позивача щодо застосування до відповідача відповідальності за порушення грошового зобовязання у вигляді стягнення нарахованого індексу інфляції на суму боргу в розмірі 1228,38грн., 3% річних за прострочення виконання грошових зобовязань в сумі 326,38грн. підлягають задоволенню частково без урахування періоду, за який судом застосовано строк позовної давності, а саме інфляційні витрати в сумі 1112,70грн., 3% річних в сумі 292,20грн.

Судові витрати покладаються на відповідача відповідно до ст. 49 ГПК України.

На підставі Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, та керуючись ст.ст. 33, 43, 49, ст.ст. 82-85 ГПК України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Комунального підприємства „Маріупольське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства”, м. Маріуполь до Житлово-будівельного кооператив „Зірка”, м. Маріуполь про стягнення основного боргу в сумі 9521,93грн., інфляційних витрат в сумі 1228,93грн., 3% річних в сумі 326,38грн., задовольнити частково.

Стягнути з Житлово-будівельного кооператив „Зірка” (87531, м. Маріуполь, вул. Покришкіна, 12, р/р №26001301510056 в Іллічівськом відділенні Промінвестбанку, МФО 334442, код ЄДРПОУ 24799019) на користь Комунального підприємства „Маріупольське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства” (87500, м. Маріуполь, вул. Варганова, 7, р/р №26009000102434 в ПАТ „Укрсоцбанк”, м. Донецьк, МФО 300023, код ЄДРПОУ 03361508) борг в сумі 7517,99грн., інфляційні витрат в сумі 1112,70грн., 3% річних в сумі 292,20грн., державне мито в розмірі 89,23грн. та витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справ у судах в розмірі 190,11грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано і може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня прийняття рішення. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 14.07.2011р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення підписано 19.07.2011р.

Суддя Соболєва С.М.

< Список ><Довідник >

< Список ><Довідник >

< Текст >