Постанова № 17878230, 10.08.2011, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-18629/10/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Арсірій Р.О. Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"10" серпня 2011 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Вівдиченко Т.Р.

Суддів: Грибан І.О.

Ісаєнко Ю.А.

при секретарі Корженковій І.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра»на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 лютого 2011 року - 04 березня 2011 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра»до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання дій неправомірними та скасування постанови ВП № 17069271 від 11.11.2010 року про накладення штрафу,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач - Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Надра»звернувся до суду із позовом до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання дій неправомірними та скасування постанови ВП № 17069271 від 11.11.2010 року про накладення штрафу у розмірі 340,00 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 лютого2011 року - 04 березня 2011 року в задоволенні адміністративного позову - відмовлено.

Позивач, не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, звернувся з апеляційною скаргою, просить оскаржувану постанову скасувати та прийняте нове рішення про задоволення позовних вимог.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не зявилися.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні не обовязкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 11.11.2010року відповідачем було винесено постанову ВП № 17069271 про накладення штрафу на позивача за невиконання рішення суду.

Так, зі змісту постанови вбачається, що Господарським судом міста Києва було видано наказ № 25/237 від 02.02.2010року про зобовязання ВАТ КБ «Надра»здійснити перерахування грошових коштів в сумі 409,92 грн. з рахунку ПП «ВКК «Амірпласт»Євро салон «Кленовий лист»№260032303468001 у Кіровоградському РУ АКБ «Надра», МФО 323624 за призначенням (отримувач: ТОВ «Сучасний дизайн Плюс», ідентифікаційний код 31844702), згідно платіжного доручення № 19 від 13.01.2009 року.

07 грудня 2009 року державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з виконання наказу по справі № 25/237 та встановлено 7-денний строк для добровільного виконання рішення.

Постановою державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 11.11.2010 року за невиконання рішення суду у встановлений державним виконавцем строк на позивача було накладено штраф у розмірі 340,00 грн.

Позивач не погоджується з вищевказаним рішенням відповідача, вказуючи на відсутність правових підстав для його винесення.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що постанова про накладення на ВАТ КБ «Надра»штрафу у розмірі 340,00 грн. державним виконавцем була винесена обгрунтовано, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Законом України «Про виконавче провадження».

Проте, колегія суддів частково не погоджується з даним висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Так, умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначає Закон України «Про виконавче провадження»від 21.04.1999 року № 606-XIV (далі Закон № 606-XIV).

Відповідно до ст. 1 Закону № 606-XIV, виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Згідно із приписами частин 1, 2 ст. 2 Закону № 606-XIV, примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.

Відповідно до ч. 4 ст. 82 Закону № 606-XIV, рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами до суду, який видав виконавчий документ, а іншими учасниками виконавчого провадження та особами, які залучаються до проведення виконавчих дій, - до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Згідно ч. 3 ст. 181 КАС України, відповідачем у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби є відповідний орган державної виконавчої служби.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України «Про державну виконавчу службу»від 24.03.1998 року № 202/98-ВР (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), органами державної виконавчої служби є:

- Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України;

- відділи державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських управлінь юстиції;

- районні, міські (міст обласного значення), районні в містах відділи державної виконавчої служби відповідних управлінь юстиції.

Як вбачається з матеріалів справи, з даним позовом позивач звернувся до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.

Колегія суддів звертає увагу на те, що структурні підрозділи органів державної виконавчої служби: відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, підрозділи примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції в АРК, головні управління юстиції в областях, містах Києві та Севастополі - не визначені Законом України «Про державну виконавчу службу»як самостійні органи державної виконавчої служби, що виключає можливість їхньої участі як сторони в адміністративному процесі.

Тому, як відповідача у справі слід залучати, відповідно, Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, відділи державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції в АРК, головні управління юстиції в областях, містах Києві та Севастополі.

Згідно з ч. 1 ст. 52 КАС України, суд першої інстанції, встановивши, що з адміністративним позовом звернулася не та особа, якій належить право вимоги, або не до тієї особи, яка повинна відповідати за адміністративним позовом, може за згодою позивача допустити заміну первинного позивача або відповідача належним позивачем або відповідачем, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 52 КАС України, якщо позивач не згоден на заміну відповідача іншою особою, суд може залучити цю особу як другого відповідача. У разі відмови у задоволенні адміністративного позову до такого відповідача понесені позивачем витрати відносяться на рахунок держави.

Оскільки позовні вимоги були предявлені до неналежного відповідача, а в суді першої інстанції не було вирішено питання про його заміну, колегія суддів вважає за необхідне з цих підстав відмовити в задоволенні позовних вимог, оскільки вони заявлені до неналежного відповідача.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є, зокрема, порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 202, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра»задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 лютого 2011року-04 березня 2011 року скасувати.

Прийняти нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра»до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання дій неправомірними та скасування постанови ВП № 17069271 від 11.11.2010 року про накладення штрафу - відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: ______Вівдиченко Т.Р.

Судді:______ Грибан І.О.

______ Ісаєнко Ю.А.

Повний текст постанови виготовлений 16 серпня 2011 року