Постанова № 17877882, 10.08.2011, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11:35год. 10 серпня 2011 року м. Чернівці Справа № 2а/2470/927/11

Чернівецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Маренича І.В.

секретаря судового засідання Столяра О.О.

за участю :

представників позивача Голубової М.Г., Гарілевич А.Л.;

представників відповідача Винту С.Б., Клічук В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Контрольно-ревізійного управління в Чернівецькій області доВідділу освіти Новоселицької районної державної адміністраціїпро виконання вимог КРУ в Чернівецькій області від 01.02.2011 року №24-03-11-15/635

ВСТАНОВИВ:

Контрольно-ревізійне управління в Чернівецькій області звернулося з адміністративним позовом до Відділу освіти Новоселицької районної державної адміністрації про виконання вимог КРУ в Чернівецькій області від 01.02.2011 року №24-03-11-15/635, шляхом:

-перерахування до Новоселицького районного бюджету 30% отриманої плати від оренди нежитлових приміщень в сумі 24425,14 грн.;

-відшкодування до загального фонду районного бюджету (код платежу 21080500) зайвої оплати за вугілля в сумі 188947,41 грн.;

-відшкодування в дохід загального фонду районного бюджету (код платежу 21080500 «Інші надходження») вартості зайво списаного пального на роботу шкільних автобусів, через безпідставно завищені норми, в сумі 12140,44 гривень.

Позов обґрунтовується тим, що працівниками КРУ в Чернівецькій області за результатами проведеної ревізії фінансово-господарської діяльності в тому числі використання коштів виділених на ліквідацію наслідків стихійного лиха, що сталося 22-29 червня 2010 року в установах, що обслуговуються централізованою бухгалтерією відділу освіти Новоселицької РДА за червень-грудень 2009 року та завершений звітний період 2010 року, встановлено ряд фінансових порушень, які зафіксовані в акті ревізії від 06.01.2011 року № 24-03/5, зокрема встановлено недоотримання районним бюджетом доходів від оренди приміщень (30%) на суму 24425,14 грн., зайву сплату коштів за вугілля в сумі 188947,41 грн., зайве списання пального на загальну суму 12140,44 гривень.

В судовому засіданні представники позивача підтримали заявлені до суду позовні вимоги та просили їх задовольнити.

Представники відповідача позов не визнали та просили відмовити у його задоволенні за безпідставністю, посилаючись на свої письмові заперечення.

Заслухавши пояснення представників позивача, представників відповідача, розглянувши матеріали справи й проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд вважає за необхідне в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю з наступних підстав.

Так, з 01.12.2010 року по 29.12.2010 року КРУ в Чернівецькій області проведена ревізія фінансово-господарської діяльності відділу освіти Новоселицької РДА щодо використання коштів виділених на ліквідацію наслідків стихійного лиха, що сталося 22-29 червня 2010 року в установах, що обслуговуються централізованою бухгалтерією відділу освіти Новоселицької РДА за червень-грудень 2009 року та завершений звітний період 2010 року.

У ході ревізії, зокрема, встановлено, що відділом освіти Новоселицької РДА було проведено зайві виплати бюджетних коштів на оплату від оренди нежитлових приміщень в сумі 24425,14 грн, зайву оплату за вугілля в сумі 188947,41 грн. та зайво списаного пального на роботу шкільних автобусів, через безпідставно завищені норми, в сумі 12140,44 гривень.

За результатами ревізії позивач направив відповідачеві вимоги про усунення виявлених ревізією недоліків та порушень від 01.02.2011 року № 24-03-11-15/7635. Однак, відповідач не виконав вимоги КРУ в Чернівецькій області, оскільки вважає їх необґрунтованими та безпідставними.

Зокрема щодо перерахування до Новоселицького районного бюджету 30% отриманої плати від оренди не житлових приміщень в сумі 24425,14 грн. зазначають наступне:

Рішенням Новоселицької районної ради №19-22/09 XXII сесії V скликання від 22 жовтня 2009 року Про затвердження переліку обєктів, що належать до спільної власності територіальних громад м.Новоселиця та сіл Новоселицького району, визначено перелік обєктів які стосуються відділу освіти Новоселицької РДА, а саме:

1.Нежитлове приміщення дитячо-юнацької спортивної школи (м.Новоселиця вул..Котовського 17);

2.Нежитлові приміщення методкабінету (м.Новоселиця вул..Центральна 61/1);

3.Комплекс нежитлових будівель дитячого оздоровчого табору «Калинка»;

4.Комплекс нежитлових будівель в м. Новоселиця по вул. Фрунзе.28;

5.Нежитлова будівля в с. Рокитне, вул. Київська, 46.

Дії даного Положення розповсюджуються тільки на вищевказані об'єкти, що належать до спільної власності територіальних громад району.

Отже, як вбачається з вищенаведеного переліку обєктів, обєкти, які здавалися в оренду відділом освіти Новоселицької РДА і розташовані в будівлях шкіл району не включені до переліку обєктів спільної власності територіальних громад м. Новоселиця та сіл Новоселицького району, оскільки являються комунальною власністю сільських рад, які у грудні 2001 року та січні 2002 року, згідно актів передач відповідно до розпорядження голови Новоселицької РДА № 502-р від 07.12.2001 року були передані на баланс відділу освіти Новоселицької РДА.

Згідно реєстру орендарів відділу освіти у 2009-2010 роках, в оренду здавалися приміщення Мамалигівської, Боянської, Тарасівецької, Слобідської, Ванчиківської, Топорівської, Костичанівської та Подвірненської ЗОШ, Новоселицького ліцею, гімназії та ЗОШ № 3 за погодженням з міською та сільськими радами Новоселицького району.

Отже, відповідними сільськими радами не приймалися на сесіях рішення щодо прийняття Положення «Про порядок розрахунку і використання плати за оренду майна, що належить до комунальної власності сільської ради», а тому ствердження КРУ в Чернівецькій області щодо перерахування відділом освіти 30% отриманої плати за оренду нежитлових приміщень до районного бюджету в загальній сумі 24425,14 гривень є необґрунтованим та безпідставним.

Щодо відшкодування до загального фонду районного бюджету зайвої оплати за вугілля в сумі 188947,41 грн., відділ освіти Новоселицької РДА стверджує наступне: у 2009 році ним було здійснено закупівлю вугілля кам'яного (додаткова угода №1 від 10.07.2009 р. відповідно до договору № 29 від 04.02.2009 р.) на підставі нормативно-правових актів, що регулювали сферу державних закупівель на момент здійснення даної закупівлі.

Відділ освіти Новоселицької РДА при плануванні, організації та здійсненні процедури закупівлі керувався нормами виключно Положення «Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти» затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2008 року №921 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 19 листопада 2008 р. № 1017, зі змінами та доповненнями), іншими нормативно-правовими актами, що регулюють сферу державних закупівель, та врахував норму вищевказаного Положення стосовно не можливості зміни істотних умов договору зазначивши її в п. 2 Основних умов договору тендерної документації, що означало , що замовник не мав права вносити зміни чи змінювати окремі пункти тексту тендерної документації у зв'язку з прийняттям того чи іншого нормативно-правового акту.

На момент укладання договору про закупівлю вугілля кам'яного № 29 від 04 лютого 2009 року з переможцем торгів було видано Наказ Міністерства економіки України «Про затвердження Порядку зміни істотних умов договору про закупівлю» № 62 від 30 січня 2009 року, яким затверджувався порядок зміни істотних умов договору про закупівлю. Враховуючи положення даного наказу а також особливості та специфіку даного товару, постійну зміну ціни на ринку, його соціально-економічну значимість та необхідність в постійній та безперервній поставці до закладів освіти району, замовником було передбачено в договорі про закупівлю умову стосовно можливості зміни ціни договору та визначено порядок таких змін.

Згідно Наказу «Про затвердження Порядку зміни істотних умов договору про закупівлю» № 62 від 30 січня 2009 року Міністерства економіки України передбачено, що істотні умови договорів про закупівлю, укладених до набрання чинності цим Порядком можуть змінюватись за згодою сторін відповідно до даного Порядку.

У звязку із неможливістю постачальника виконувати свої зобов'язання за умовами договору, а саме постачати товар (вугілля кам'яне) згідно обумовлених в договорі цін, постачальником було направлено лист до відділу освіти Новоселицької РДА з проханням переглянути ціну договору у звязку з збільшенням ціни на вугілля, та було надано висновок експерта Чернівецької торгово-промислової палати.

Згідно листа, станом на 02 липня 2009 року рівень цін, що склався на споживчому ринку в Чернівецькій області, згідно режиму вільного ціноутворення та інформаційно-довідковій літературі, моніторингу цін на споживчому ринку, розміщених на сайті спеціально уповноваженого органу виконавчої влади, що здійснює координацію закупівель товарів, робіт та послуг за державні кошти, а також висновку Чернівецької торгово-промислової палати змінився в сторону збільшення.

Експертом Чернівецької торгово-промислової палати у відповідності до вимог Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» була встановлена вартість на товар вугілля марки ЖР 585,00 грн./т.

Оскільки на ринку відбулося суттєве підвищення цін, яке документально підтверджується висновком експертної установи, що уповноважена надавати дану інформацію, замовнику надається право змінити істотну умову договору, а саме - ціну на підставі п. 8. 4. Порядку зміни істотних умов договору про закупівлю. Даним пунктом передбачено можливість збільшення ціни договору у зв'язку зі збільшенням розміру мінімальної заробітної плати.

У зв'язку з неможливістю постачальника виконувати свої зобов'язання за умовами договору, а саме постачати товар (вугілля кам'яне) згідно обумовлених в договорі цін, тендерний комітет згідно вищезазначеного Наказу змінив умови договору шляхом укладання додаткової угоди (протокол засідання тендерного комітету № 38 від 02 липня 2009 року), а тому замовник мав всі підстави для зміни істотних умов договору.

Щодо зайво списаного пального на роботу шкільних автобусів, через безпідставно завищені норми в сумі 12140,44 грн., представник відповідача зазначив наступне: право встановлення конкретних величин норм витрат палива на виконання і транспортної роботи у регламентованих межах надається керівникам підприємств та затверджується наказом по підприємству.

Головне контрольно-ревізійного управління України листом №02-14/1232 від 11 серпня 2010 року про списання паливно-мастильних матеріалів повідомляє, що наказ Міністерства транспорту України від 10 лютого 1998 року №43 не пройшов державної реєстрації в Міністерстві юстиції України та враховуючи зазначене вважають, що він є обовязковим для виконання лише для підприємств, установ та організацій, які входять до сфери управління Мінтрансу. Іншим центральним органам виконавчої влади, організаціями повинні бути розроблені власні нормативні документи щодо нормування витрат палива та мастильних матеріалів відповідно до законодавства.

Так згідно Наказу №113 від 23 березня 2007 року «Про збільшення ліміту на дизпаливо » Начальником відділу освіти було встановлено ліміт на дизпаливо для шкільного автобусу НК 6604 - державний номер НОМЕР_1 17,5 літрів на 100 кілометрів з 02 лютого 2007 року щомісячно.

Враховуючи, що службові автомобілі НОМЕР_2, НОМЕР_3, НОМЕР_4 ( шкільні автобуси) використовуються в напружених дорожніх умовах де дорога проходить по пересіченій місцевості зі складним планом , з тривалими перервами між поїздками (одна година і більше), важких шляхових умовах, то начальником відділу освіти в межах наданих йому повноважень було видано даний Наказ № 273 від 08.09.2006 року та № 113 від 23.03.2007 року «Про збільшення ліміту на бензин» відповідно до актів обстеження (без повного завантаження транспорту) фактичних витрат дизпалива шкільними автобусами, згідно яких, враховуючи особливості режиму роботи шкільних автобусів та з метою забезпечення безаварійності його експлуатації, керуючись нормами діючого законодавства, дозволено збільшити норму витрат пального на 10 % та 20% (залежно від маршруту), встановивши норму списання бензину на автомобіль JАС НК 6604 (державний номер НОМЕР_1) - 17,5 літрів бензину на 100 км. пробігу , КАВЗ (державний номер НОМЕР_5) -35,8 літрів бензину на 100 км. пробігу, та НОМЕР_4 - 34,5 літрів бензину на 100 км. пробігу.

Також представники відповідача надали витяги з актів ревізії від 29.05.2007 року, 25.04.2008 року та 14.09.2009 року, в яких зазначалося, що під час перевірок виконання бюджету Новоселицькою районною радою, стану збереження майна та використання коштів установами, що утримуються з його бюджету , в 2007, 2008 та 2009 роках КРВ в Чернівецькій області та МКРВ в Новоселицькому та Герцаївському районах було здійснено ревізію не виявлено у відділі освіти витрачання коштів на утримання автотранспорту, оплату транспортних послуг порушення при списанні пального за встановленими нормами за ревізує мі періоди.

Статус державної контрольно-ревізійної служби в Україні, її функції та правові основи діяльності визначаються Законом України «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні» від 26.01.1993 р. № 2939-ХІІ (далі Закон № 2939-ХІІ).

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону головним завданням державної контрольно-ревізійної служби є здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяття зобовязань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності в міністерствах та інших органах виконавчої влади, в державних фондах, у бюджетних установах і у субєктів господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах і в організаціях, які отримують (отримували в періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів та державних фондів або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі підконтрольні установи), виконанням місцевих бюджетів, розроблення пропозицій щодо усунення виявлених недоліків і порушень та запобігання їм у подальшому.

Права державної контрольно-ревізійної служби визначено в ст. 10 Закону № 2939-ХІІ, згідно з пунктами 7, 8, 10 якої органам контрольно-ревізійної служби надано право: предявляти керівникам та іншим службовим особам підконтрольних установ, що ревізуються, вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства з питань збереження і використання державної власності та фінансів, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства; у судовому порядку стягувати у дохід держави кошти, одержані підконтрольними установами за незаконними угодами, без встановлених законом підстав та з порушенням чинного законодавства; звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Відповідно до ст. 15 Закону № 2939-ХІІ законні вимоги службових осіб державної контрольно-ревізійної служби є обовязковими для виконання службовими особами обєктів, що ревізуються.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Викладене свідчить про те, що суд, як орган судової влади, повинен діяти у відповідності до Конституції та законів України і захищати порушене право в спосіб, установлений законом.

Зокрема, п. 8 ст. 10 Закону № 2939-ХІІ визначено підстави, з яких контрольно-ревізійна служба має право звертатися до суду, а саме у разі якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Отже, способом захисту порушеного права держави в контексті зазначеної норми Закону є звернення органу Контрольно-ревізійної служби до суду в інтересах держави з відповідним позовом до керівників та інших службових осіб підконтрольних установ, які безпідставно отримали та використали державні активи (кошти).

Пунктом 7 цієї статті Закону № 2939-ХІІ передбачено право КРУ ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства (зокрема, й у разі неправильного їх використання під час здійснення господарської діяльності).

Так, п. 9 ст. 10 Закону № 2939-ХІІ передбачено право контрольно-ревізійної служби накладати у випадках, передбачених законодавчими актами, на керівників та інших службових осіб підконтрольних установ адміністративні стягнення.

Наказом Головного контрольно-ревізійного управління України від 03.03.2008 р. № 113 визначено методичні рекомендації щодо реалізації матеріалів ревізії по окремих видах порушень, виявлених в ході перевірок та встановлено, що органи КРУ мають право застосовувати до порушника фінансові санкції, притягати посадових осіб до дисциплінарної та адміністративної відповідальності, за наявності підстав для порушення кримінальної справи проти винних осіб, передавати матеріали ревізії до правоохоронних органів, звертатися до суду в інтересах держави в порядку, визначеному п.10 ст. 10 № 2939-ХІІ з позовною заявою, зокрема, про стягнення з підконтрольної установи в дохід відповідного бюджету належної до перерахування суми орендної плати за оренду державного та комунального майна та про зобовязання внести відповідні зміни до договору оренди нерухомого майна.

Відповідно до ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Звертаючись з адміністративним позовом до суду позивач не довів правомірність прийнятого рішення.

З врахуванням встановлених обставин, аналізу вимог законів та підзаконних актів, що регулюють спірні правовідносини суд вважає за необґрунтовані, та такі, що не відповідають вимогам діючих норм обставини, на які посилається позивач, а тому у задоволенні адміністративного позову слід відмовити повністю.

Відповідно до ч.5 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі відмови у задоволенні позовних вимог позивача, звільненого від сплати судових витрат, а також залишення адміністративного позову без розгляду судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок Державного бюджету України.

Оскільки судом не встановлено судових витрат відповідача, суд не вирішує питання про стягнення таких витрат.

На підставі викладеного, керуючись ст. 15 Закону України «Про державну контрольно-ревізійну службу України» і статтями 11, 14, 50, 70, 71, 79, 86, 94, 159-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю

Порядок і строки оскарження постанови визначаються ст.ст. 185, 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку постанови суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанову в повному обсязі виготовлено 15 серпня 2011 р.

Суддя Маренич І.В.