Постанова № 17877283, 11.08.2011, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 серпня 2011 року <ЧАС >м.ПолтаваСправа № 2а-1670/5866/11 Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Молодецького Р.І.,

при секретарі Лазаренко У.І.,

за участю:

позивач - ОСОБА_1,

представника відповідача - Борисенко Є.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1до Приватного підприємства Полтавське бюро технічної інвентаризації "Інвентаризатор", третя особа Балясненська сільська радапро визнання незаконним рішення та зобов'язати вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

07 липня 2011 року ОСОБА_1звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Приватного підприємства Полтавське бюро технічної інвентаризації "Інвентаризатор", третя особа Балясненська сільська радапро визнання незаконним рішення та зобов'язати вчинити дії

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на ті обставини, що відповідач своїм рішенням від 03 серпня 2010 року протиправно відмовив йому у реєстрації права власності на придбаний ним житловий будинок, не зважаючи на те, що до Приватного підприємства Полтавське бюро технічної інвентаризації "Інвентаризатор" було подано належним чином оформлені правовстановлюючі документи.

В судовому засіданні позивача підтримав позовні вимоги, просив позов задовольнити повністю.

В судовому засіданні представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог, дії Приватного підприємства Полтавське бюро технічної інвентаризації "Інвентаризатор" вважає законними та обґрунтованими, просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Третя особа в судове засідання явку свого уповноваженого представника не забезпечила, до суду надала клопотання про розгляду справи за її відсутності.

Суд, заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, вивчивши та дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступних висновків.

Згідно з п.1.3 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 7 лютого 2002 року N 7/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18 лютого 2002 р. за N 157/6445, державну реєстрацію прав власності на нерухоме майно здійснюють підприємства бюро технічної інвентаризації (далі - БТІ) у межах визначених адміністративно-територіальних одиниць.

Вказане свідчить, що БТІ на основі законодавства делеговані владні повноваження у сфері суспільних правовідносин, пов'язаних зі здійсненням від імені держави дій щодо реєстрації прав власності на нерухоме майно.

Таким чином, БТІ в розумінні пункту 7 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України є суб'єктом владних повноважень, а отже справу належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Судом встановлено, що позивач звернувся до Диканського районного суду Полтавської області про визнання дійсною та такою, що відбулася угоди купівлі-продажу, згідно якої Балясненська сільська рада Полтавської області продала, а ОСОБА_1 купив в особисту власність будинковолодіння по АДРЕСА_1, яке складається з житлового будинку (літ. А-1), сарая (літ. Б.), сарая (літ. б), навісу (літ. В.), огорожі (№ 1), воріт огорожі (№ 2), колонки питної (№ 3) загальною вартістю 27174 грн. Рішенням Диканського районного суду Полтавської області від 17 червня 2010 року у справі №2-845, 2010 задоволено позовні вимоги ОСОБА_1. Визнано дійсною та такою, що відбулася угоду купівлі-продажу, а право власності на вказане будинковолодіння визнано за ОСОБА_1

Вказане рішення набрало законної сили 29 червня 2010 року, що не заперечується сторонами по справі.

Позивач 06 липня 2010 року звернувся до Приватного підприємства Полтавського бюро технічної інвентаризації «Інвентаризатор»з заявою про реєстрацію права власності на нерухоме майно розташоване за адресою АДРЕСА_1, до вказаної заяви додав рішення Диканського районного суду Полтавської області від 17.06.2010 року по справі №2-845, 2010, яким визнано його право власності на зазначене нерухоме майно.

Відповідач своїм рішенням від 03 серпня 2010 року відмовив позивачу у реєстрації права власності на нерухоме майно, що розташоване за адресою АДРЕСА_1, посилаючись на те, що за даними реєстрових книг ПП ПБТІ «Інвентаризатор»право приватної власності на житловий будинок розташований за вказаною адресою, зареєстровано за гр. ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право власності, виданого виконавчим комітетом Балясненської сільської ради від 29.04.1996 року.

З вимогою про визнання недійсними рішення про відмову в державній реєстрації права власності позивач звернувся до суду.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи оцінку рішенню про відмову в державній реєстрації права власності, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до статті 381 Цивільного кодексу України садибою є земельна ділянка разом з розташованими на ній житловим будинком, господарсько-побутовими будівлями, наземними і підземними комунікаціями, багаторічними насадженнями. У разі відчуження житлового будинку вважається, що відчужується вся садиба, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 319 цього кодексу України встановлює: власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Власність зобов'язує. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі. Держава не втручається у здійснення власником права власності. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов'язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Особливості здійснення права власності на національні, культурні та історичні цінності встановлюються законом.

Згідно з статтею 321 вказаного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Статтею 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" встановлено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, зокрема, право власності на нерухоме майно.

З метою належного забезпечення захисту права власності на нерухоме майно фізичних та юридичних осіб до запровадження єдиної системи державної реєстрації прав власності на нерухоме майно та введення в дію Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обмежень. наказом Міністерства юстиції України від 07.05.2002 року за № 7/5 затверджено “Тимчасове положення про реєстрацію права власності на нерухоме майно, яке визначає процедуру здійснення такої реєстрації” (далі Положення).

Відповідно до п. 2.1 Положення для реєстрації виникнення, існування, припинення прав власності на нерухоме майно та оформлення прав власності на нерухоме майно до БТІ разом із заявою про реєстрацію прав власності подаються правовстановлювальні документи, їx нотаріально посвідчені копії, а також інші документи, що визначені цим Положенням.

Частиною 4 статті 16 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" передбачено, що разом із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень подаються документи, що підтверджують виникнення, перехід, припинення відповідних прав, та документ, що підтверджує оплату послуг з державної реєстрації прав та їх обтяжень.

Згідно з пунктом 3.1 Положення з моменту прийняття заяви розпочинається розгляд реєстратором заяви та доданих до неї документів. Реєстратор: установлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на об'єкт нерухомості, інших підстав для відмови в реєстрації прав; перевіряє договори, які відповідно до чинного законодавства України не були нотаріально посвідчені; приймає рішення про реєстрацію прав власності чи про відмову в реєстрації прав власності; видає витяги з Реєстру прав або відмовляє у наданні таких витягів. У своїх діях реєстратор керується виключно чинним законодавством України.

Відповідно до статті 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо: заявлене право, обтяження не підлягає державній реєстрації відповідно до цього Закону; об'єкт нерухомого майна або більша його частина розміщені на території іншого органу державної реєстрації прав; із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень звернулася неналежна особа; подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують; заяву про державну реєстрацію прав, пов'язаних з відчуженням нерухомого майна, подано після державної реєстрації обтяжень, встановлених щодо цього майна, крім випадків, встановлених частиною дев'ятою статті 15 цього Закону; заявлене право вже зареєстровано.

Відповідно до пункту 3.3 Положення у реєстрації прав на нерухоме майно може бути відмовлено, якщо: заявлене право не є таким, що підлягає реєстрації відповідно до цього Положення; об'єкт нерухомого майна розташований на території, реєстрацію прав власності на якій здійснює інше БТІ; із заявою про реєстрацію прав власності на нерухоме майно звернулась особа, яка не може бути заявником відповідно до цього Положення; подані документи не відповідають вимогам, установленим цим Положенням та іншими актами чинного законодавства України, або не дають змоги установити відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства; заявлене право вже зареєстроване; не проведено інвентаризаційних робіт або вони проведені не тим БТІ, яке здійснює реєстрацію прав власності на нерухоме майно; право власності на нерухоме майно виникло на підставі договорів відчуження, за наявності інформації про накладення заборони та/або арешту нерухомого майна з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна; право власності на нерухоме майно, що перебуває у податковій заставі, виникло без дотримання встановленого порядку відчуження; відчуження нерухомого майна відбулося без отримання витягу з Реєстру прав або строк його дії закінчився; при укладенні договорів між юридичними особами, які нотаріально не посвідчені, не надано правовстановлювальний документ попереднього власника.

Вказаними нормами встановлено вичерпний перелік підстав для відмови у реєстрації права власності на нерухоме майно.

Частиною 1 статті 19 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" державна реєстрація прав проводиться на підставі: договорів, укладених у порядку, встановленому законом; свідоцтв про право власності на нерухоме майно, виданих відповідно до вимог цього Закону; свідоцтв про право власності, виданих органами приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді; державних актів на право власності або постійного користування на земельну ділянку у випадках, встановлених законом; рішень судів, що набрали законної сили; інших документів, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно, поданих органу державної реєстрації прав разом із заявою.

В судовому засіданні встановлено, не заперечується відповідачем та підтверджується матеріалами справи, що позивачем до заяви про реєстрацію права власності на нерухоме майно розташоване за адресою: АДРЕСА_1 подано наступні документи: технічний паспорт на садибний житловий будинок розташований за вказаною адресою та рішення Диканського районного суду Полтавської області від 17.06.2010 року, яке набрало законної сили 29 червня 2010 року.

Згідно з частиною 5 статті 124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обовязковими до виконання на всій території України.

Посилання позивача на ті обставини, що провести реєстрацію права власності позивача не можливо, оскільки право власності на домоволодіння не було перереєстровано з ОСОБА_4 на Балясненську сільську раду до того, як його було продано позивачеві, та за даними реєстраційних книг ПП ПБТІ “Інвентаризатор” власником садиби розташованої за адресою: АДРЕСА_1 значиться ОСОБА_4, суд оцінює критично, у звязку з наступним.

Право приватної власності на житловий будинок по АДРЕСА_1 ОСОБА_4 зареєстроване БТІ в 1996 році. Свідоцтво видано 29 квітня 1996 року (копія міститься в матеріалах справи).

В той же час, судом встановлено, що ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією свідоцтва про смерть. Зазначене надає підстав стверджувати, що право власності ОСОБА_4 на будинок було зареєстроване через 8 місяців після її смерті.

Проте пунктом 11 частини 1 статті 346 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності припиняється у зв'язку з припиненням юридичної особи чи смерті власника. Отже, право власності у громадянки ОСОБА_4 припинилось ще ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується свідоцтвом про смерть І-КЕ № НОМЕР_1 від 16.08.1995 року.

Розпорядженням голови Диканської РДА від 05 липня 1996 року домоволодіння розташоване за адресою: АДРЕСА_1 передано на баланс сільської ради с. Балясне, а виконавчий комітет Балясненської сільської ради зобовязано прийняти вказане домоволодіння на баланс.

Виконавчим комітетом Балясненської сільської ради народних депутатів 25 липня 1996 року прийнято Рішення № 24 про продаж домоволодіння розташованого за адресою: АДРЕСА_1 ОСОБА_1 На підставі даного рішення між позивачем та Балясненською сільською радою народних депутатів укладено угоду про продаж ОСОБА_1 будинковолодіння по АДРЕСА_1, яке складається з житлового будинку (літ. А-1), сарая (літ. Б.), сарая (літ. б), навісу (літ. В.), огорожі (№ 1), воріт огорожі (№ 2), колонки питної (№ 3) загальною вартістю 27174 грн. В подальшому, Рішенням Диканського районного суду Полтавської області від 17 червня 2010 року у справі № 2-845, 2010, вказану угоду купівлі-продажу визнано дійсною та такою, що відбулася, та визнано і право власності на будинок за позивачем.

Відповідно до частини 1 статті 19 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" рішення суду, що набрало законної сили, є документом на підставі якого, в тому числі, здійснюється державна реєстрація прав.

Відповідач, порушуючи права позивача, всупереч наведених вище вимог спеціальних актів законодавства у сфері регулювання реєстрації речових прав на нерухоме майно, своїм рішенням відмовив у реєстрації права власності.

За таких обставин суд приходить до висновку, що рішення про відмову у реєстрації права власності на нерухоме майно, зважаючи на те, що позивачем були надані відповідачу усі необхідні документи для проведення державної реєстрації права власності, є протипраним. Тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України

якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. За змістом частини 1 статті 87 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. За таких обставин, оскільки позивачем документально підтверджені витрати зі сплати судового збору, то з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню витрати зі сплати судового збору в розмірі 3 (три) гривні 40 (сорок) копійок.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до приватного підприємства Полтавське бюро технічної інвентаризації "Інвентаризатор", третя особа - Балясненська сільська рада про визнання незаконним рішення та зобов'язання вчинити дії задовольнити.

Визнати протиправним Рішення реєстратора Приватного підприємства Полтавське бюро технічної інвентаризації "Інвентаризатор" від 03 серпня 2010 року про відмову в реєстрації права власності за ОСОБА_1 на житловий (садибний) будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1.

Зобов'язати Приватне підприємство Полтавське бюро технічної інвентаризації "Інвентаризатор" (пров. Піонерський, 4, м. Полтава, код ЄДРПОУ 03351705) здійснити реєстрацію права власності на нерухоме майно - житловий (садибний) будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1, за ОСОБА_1.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору в розмірі 3 (три) гривні 40 (сорок) копійок.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 16 серпня 2011 року.

Суддя Р.І. Молодецький