Постанова № 17877134, 09.08.2011, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 серпня 2011 р.                                                                                 № 2а-8514/10/1370

о 11 год., 35 хв. м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд, суддя Гавдик З.В., секретар судового засідання Голуб О.Є., розглянувши в судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Миколаївцемент», представник –ОСОБА_1 (довіреність № 03576 від 01.11.2010 року)

до Державної податкової інспекції у Миколаївському районі Львівської області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача –Спеціалізованої Державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Львові,

представник відповідача –ОСОБА_2

представник третьої особи –не прибув

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень –рішень

ВСТАНОВИВ:

Позивач –Відкрите акціонерне товариство «Миколаївцемент»звернулось до Львівського окружного адміністративного суду позовом до Державної податкової інспекції у Миколаївському районі Львівської області у якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Миколаївському районі Львівської області від 26.04.2010 року № 0000252321/0 та № 0000262321/0, від 02.07.2010 року № 0000252321/1 та № 0000262321/1, від 10.09.2010 року № 0000252321/2 та № 0000262321/2.

Обґрунтування позовних вимог наступне:

20.02.2007 року позивачем прийнято рішення щодо демонтажу технологічних ліній № 7 та № 8 (технологічних ліній обертових печей №№ 7, 8 виробництва клінкеру та відповідного обладнання для помелу цементу (цементні млини №№ 10, 11, 12) силами підрядних організацій.

Наказом ВАТ «Миколаївцемент»№ 166 від 25.05.2007 року створено комісію з ліквідації основних засобів 7 та 8 технологічних ліній і затверджено її склад. Факт списання основних фондів підтверджується підписаними комісією актами на списання основних засобів, формами вибуття основних засобів, актом оцінки демонтажу об’єктів 7 та 8 технологічних ліній від 30.11.2008 року.

В IV кв. 2008 року підприємством завершено ліквідацію основних фондів І групи (демонтаж), відповідно в цьому ж кварталі підприємством включено до складу валових витрат залишкову балансову вартість таких основних фондів.

До прийняття рішення про ліквідацію, згадані вище основні фонди підприємства перебували на консервації відповідно до наказу ВАТ «Миколаївцемент»№365 від 18.12.1997 року «Про консервацію основних виробничих фондів підприємства».

Позивач незгідний з висновком відповідача про неправомірне включення до складу валових витрат у IV кв. 2008 року залишкової вартості основних фондів групи 1, щодо яких підприємством у 2007 році прийняте рішення про ліквідацію.

Згідно п.п. 8.4.10. п. 8.4. ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»у разі ліквідації окремого об'єкта основного фонду групи 1 за рішенням платника податку та наявності відповідних документів про його знищення, розібрання або перетворення іншими способами, внаслідок чого такий об'єкт не може використовуватися у майбутньому за первісним призначенням, балансова вартість такого окремого об'єкта основних фондів групи 1 включається до складу валових витрат.

Відповідачем безпідставно зменшено валові витрати позивача на суму залишкової балансової вартості ліквідованих основних фондів групи 1 та, відповідно, безпідставно проведено донарахування у зв’язку з цим податкових зобов’язань позивачу.

З метою виконання рішення про ліквідацію (демонтаж) основних фондів групи 1 позивачем укладено ряд господарських договорів предметом яких був демонтаж технологічних ліній обертових печей №№ 7,8, а саме:

- із ТОВ НВФ «Орус»– Договір № 14-п від 22.03.2007 року; Договір № 20-У від 05.06.2008 року; Договір № 431 МУК/08 від 13.10.2008 року;

- із ДП «Львівське спеціалізоване управління «Сталь конструкція»№137 ВАТ Центростальконструкція –Договір № 421МУК/08 від 30.09.2008 року;

- із ЗАТ «Проммонтаж СУ-27»–Договір № 25 від 03.05.2007 року.

Позивач внаслідок ліквідації (демонтажу) основних фондів отримав товарно-матеріальні цінності (брухт та відходи чорних металів), які в подальшому були оприбутковані та реалізовані, відтак, підприємством правомірно віднесено до складу валових витрат витрати на ліквідацію (демонтаж) таких основних фондів, у тому числі оплату послуг сторонніх організацій, як такі що пов’язані із власною господарською діяльністю.

Висновок відповідача про те, що підприємством на порушення пп. 7.4.1., 7.4.4. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»зайво включило до складу податкового кредиту податок на додану вартість згідно податкових накладних отриманих за послуги по демонтажу будівель, вартість яких не знайшла подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності ВАТ «Миколаївцемент» є безпідставним, оскільки позивач внаслідок ліквідації (демонтажу) основних фондів отримав товарно-матеріальні цінності (брухт та відходи чорних металів), які в подальшому були оприбутковані та використані в межах господарської діяльності позивача, відтак підприємством підставно включено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість сплачені в ціні послуг підрядних організацій по демонтажу основних фондів.

Представник позивача позовні вимоги підтримала, просила позов задоволити повністю.

Представник відповідача (ДПІ у Миколаївському районі м. Львова) проти позову заперечила з підстав, що ДПІ у Миколаївському районі Львівської області проведено планову виїзну документальну перевірку з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства ВАТ «Миколаївцемент»за період з 01.07.2008 по 30.09.2009 року, результати якої оформлено актом №303/230/00293025 від 13.04.2010 року.

Перевіркою встановлено, що позивачем неправомірно включено до складу валових витрат у IV кв. 2008 року залишкову вартість основних фондів групи 1, щодо яких підприємством у 2007 році прийняте рішення про ліквідацію. До спірних правовідносин слід застосовувати вимоги Положення про консервацію основних виробничих фондів підприємств, яке затверджене Постановою КМУ від 28.10.1997 року за №1183. Відповідно відповідачем правомірно зменшено валові витрати позивача на суму залишкової балансової вартості ліквідованих основних фондів групи 1 та правомірно проведено донарахування у зв’язку з цим податкових зобов’язань позивачу.

З цих же підстав позивачем неправомірно до валових витрат віднесено витрат по оплаті послуг сторонніх організацій пов’язаних з розбиранням та демонтажем об’єктів основних фондів групи 1, а також зайво включено до складу податкового кредиту податок на додану вартість згідно податкових накладних отриманих за послуги по демонтажу будівель, вартість яких не знайшла подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності ВАТ «Миколаївцемент».

Заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, безпосередньо, всебічно, повно та об'єктивно дослідивши наявні у справі докази, давши їм оцінку, суд встанови наступні обставини:

13.04.2010 року ДПІ у Миколаївському районі Львівської області проведено перевірку відповідача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2008 року по 30.09.209 року, валютного та іншого законодавства за період з

01.07.2008 року по 30.09.2009 року. За результатами проведеної перевірки складено акт № 303/230/00293025.

Проведеною перевіркою, крім іншого, встановлено порушення:

- п. 1.32 ст. 1, п. 5.1., п.п. 5.2.1. п. 5.2., п.п. 5.3.2. п. 5.3., п.п. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5, п.п. 8.1.4. п. 8.1., п. 8.2.1., п. 8.2.2. п. 8.2., п.п. 8.4.5., п.п. 8.4.10 п. 8.4. ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме завищено валові витрати за перевіряє мий період в сумі 10034311,00 грн., в результаті занижено податок на прибуток за 2008 рік в сумі 2508578,00 грн., в тому числі: ІІІ квартал 2008 року –259991,00 грн., ІV квартал 2008 року –2248587,00 грн.;

- п.п. 7.4.1., 7.4.4 п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті занижено податкове зобов’язання з податку на додану вартість за перевіряє мий період на суму 548180,00 грн., в тому числі: серпень 2008 року –261243,00 грн., вересень 2008 року –62561,00 грн., жовтень 2008 року –29362,00 грн., листопад 2008 року –65438,00 грн., березень 2009 року –64788,00 грн., червень 2009 року –64788,00 грн.

26.04.2010 року ДПІ у Миколаївському районі Львівської області, на підставі акту перевірки № 303/230/00293025 від 13.04.2010 року, прийнято податкове повідомлення № 000025232/0, яким згідно з п.п. «б»п.п. 4.2.2. п. 4.2. ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»та згідно п. 1.32. п. 1, п. 5.1., п.п. 5.2.1. п. 5.2., п.п. 5.3.2. п. 5.3., п.п. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5, п.п. 8.1.4. п. 8.1., п. 8.2.1., п. 8.2.2. п. 8.2., п.п. 8.4.5., п.п. 8.4.10 п. 8.4. ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»у зв’язку з чим визначено суму податкового зобов’язання за платежем –податок на прибуток, усього 5017156,00 грн., в тому числі за основним платежем –2508578,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями –2508578,00 грн.

26.04.2010 року ДПІ у Миколаївському районі Львівської області, на підставі акту перевірки № 303/230/00293025 від 13.04.2010 року, прийнято податкове повідомлення № 000025232/0, яким згідно з п.п. «б»п.п. 4.2.2. п. 4.2. ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»та згідно п.п. 7.4.1., 7.4.4 п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»у зв’язку з чим визначено суму податкового зобов’язання за платежем –податок на додану вартість, усього 822270,00 грн., в тому числі за основним платежем –548180,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями – 274090,00 грн.

Позивач з прийнятими податковими повідомленнями –рішеннями не погодився, оскаржив вказані рішення в порядку передбаченому п.п. 5.2.2. п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

За наслідками апеляційного оскарження вказаних податкових повідомлень –рішень відповідачем оскаржувані податкові повідомлення –рішення залишено без змін та прийняті податкові повідомлення - рішення від 02.07.2010 року № 0000252321/1 та № 0000262321/1, від 10.09.2010 року № 0000252321/2 та № 0000262321/2.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»№ 2181 від 21.12.2000 року із змінами і доповненнями (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 року за № 334/94-ВР із змінами і доповненнями (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), Законом України «Про податок на додану вартість»№ 168/97-ВР від 03.04.1997 року із змінами і доповненнями (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), Законом України «Про державну податкову службу в Україні»№ 509-XII від 04.12.1990 року із змінами і доповненнями (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), Положенням про порядок консервації основних виробничих фондів підприємств, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.10.1997 року за № 1183 із змінами і доповненнями, КАС України.

Згідно ст. 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно п. 1.32. ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Згідно п. 5.1. ст. 1 цього ж Закону, валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно п.п. 5.2.1. п. 5.2. ст. 5 цього ж Закону, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно п.п. 5.3.2. п. 5.3. ст. 5 цього ж Закону, придбання, будівництво, реконструкцію, модернізацію, ремонт та інші поліпшення основних фондів та витрати, пов'язані з видобутком корисних копалин, а також з придбанням нематеріальних активів, які підлягають амортизації.

Згідно п.п. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 цього ж Закону, виплату винагород або інших видів заохочень пов'язаним з таким платником податку фізичним чи юридичним особам у разі, якщо немає документальних доказів, що таку виплату або заохочення було проведено як компенсацію за фактично надану послугу (відпрацьований час). За наявності зазначених документальних доказів віднесенню до складу валових витрат підлягають фактичні суми виплат (заохочень), але не більші ніж суми, розраховані за звичайними цінами.

Згідно п.п. 8.1.4. п. 8.1. ст. 8 цього ж Закону, під терміном "невиробничі фонди" слід розуміти капітальні активи, які не використовуються у господарській діяльності платника податку. До таких невиробничих фондів відносяться капітальні активи (або їх структурні компоненти), які підпадають під визначення групи 1 основних фондів згідно із підпунктом 8.2.2 цієї статті, включаючи орендовані.

Згідно п.п. 8.2.2. п. 8.1. ст. 8 цього ж Закону, під терміном «основні фонди»слід розуміти матеріальні цінності, що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких перевищує 1000 гривень іпоступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом. Витрати на придбання будь-яких матеріальних цінностей, вартість яких не перевищує 1000 гривень, що призначені для використання у господарській діяльності платника податку, включаються до складу валових витрат платника податку в загальному порядку та враховуються для цілей застосування пункту 5.9 статті 5 цього Закону.

Згідно п.п. 8.4.5. п. 8.4. ст. 8 цього ж Закону, у разі виведення з експлуатації окремого об'єкта основних фондів групи 1 або передачі його до складу невиробничих фондів за рішенням платника податку балансова вартість такого об'єкта для цілей амортизації прирівнюється до нуля. При цьому амортизаційні відрахування не нараховуються.

Згідно п.п. 8.4.10. п. 8.4. ст. 8 цього ж Закону, у разі ліквідації окремого об'єкта основного фонду групи 1 за рішенням платника податку та наявності відповідних документів про його знищення, розібрання або перетворення іншими способами, внаслідок

чого такий об'єкт не може використовуватися у майбутньому за первісним призначенням, балансова вартість такого окремого об'єкта основних фондів групи 1 включається до складу валових витрат.

Згідно п.п. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», 7.4.1. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п.п. 7.4.4. п. 7.4. ст. 7 цього ж Закону, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Згідно п.п. «б»п.п. 4.2.2. п. 4.4. ст. 2 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.

Згідно п.п. 17.1.3. п. 17.1. ст. 17 цього ж Закону, у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті «б»підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього ж Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Згідно п.п. 17.1.6. п. 17.1. ст. 17 цього ж Закону, у разі коли платника податків (посадову особу платника податків) засуджено за скоєння злочину щодо ухилення від сплати податків або якщо платник податків декларує переоцінені або недооцінені об'єкти оподаткування, що призводить до заниження податкового зобов'язання у великих розмірах, такий платник податків додатково до штрафів, визначених цим пунктом, за наявності підстав для їх накладення сплачує штраф у розмірі п'ятдесяти відсотків від суми недоплати, але не менше ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Стаття 70 КАС України встановлює правила належності доказів, які визначають об'єктивну можливість доказу підтверджувати обставину, що має значення для вирішення справи, а також правила допустимості доказів, що визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину у справі. Предметом доказування, згідно з ч. 1 ст. 138 КАС України, є обставини (факти), якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Згідно ст. 11 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього ж Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд.

Судом не враховуються висновок відповідача, що позивачем неправомірно включена до складу валових витрат у IV кв. 2008 року залишкова вартість основних фондів групи 1, щодо яких підприємством у 2007 році прийняте рішення про ліквідацію, оскільки у разі ліквідації окремого об'єкта групи 1 і за наявності відповідних документів про його знищення, розбирання або перетворення іншими способами, унаслідок чого такий об'єкт не може використовуватися в майбутньому за первісним призначенням, балансова вартість такого об'єкта включається до складу валових витрат. Позивачем прийнято Рішення щодо демонтажу технологічних ліній № 7 та № 8 (технологічних ліній обертових печей №№ 7, 8 виробництва клінкеру та відповідного обладнання для помелу цементу (цементні млини №№ 10, 11, 12) силами підрядних організацій. Наказом позивача створено комісію з ліквідації основних засобів 7-8 технологічних ліній та затверджено її склад. Факт списання основних фондів підтверджується підписаними комісією актами на списання основних засобів, формами вибуття основних засобів, актом оцінки демонтажу об’єктів 7-8 технологічних ліній від 30.11.2008 року. В IV кв. 2008 року позивачем завершено ліквідацію основних фондів І групи (демонтаж), відповідно в цьому ж кварталі ним правомірно включено до складу валових витрат залишкову балансову вартість таких основних фондів.

Судом не враховується заперечення відповідача про те, що балансова вартість ліквідованих позивачем основних фондів групи 1 залишалась незмінною з 1996 року, оскільки до прийняття рішення про ліквідацію, згадані вище основні фонди підприємства перебували на консервації згідно наказу ВАТ «Миколаївцемент»№ 365 від 18.12.1997 року «Про консервацію основних виробничих фондів підприємства», а при виведенні з експлуатації окремого об'єкта основних фондів групи 1 або передачі його до складу невиробничих фондів за рішенням платника податку балансова вартість такого об'єкта для цілей амортизації прирівнюється до нуля. При цьому амортизаційні відрахування не нараховуються. Крім цього, Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств»не встановлює строків виведення із експлуатації окремих об’єктів основних фондів.

Судом не враховуються заперечення відповідача щодо застосування до спірних правовідносин Положення про консервацію основних виробничих фондів підприємств, яке затверджено Постановою КМУ від 28.10.1997 року за № 1183, оскільки згідно п. 1 вказаного Положення, таке, є обов'язкове для підприємств, які мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави, а також засновані на державній власності, для інших підприємств це Положення має рекомендаційний характер.

Позивач - ВАТ «Миколаївцемент»станом на час прийняття рішення щодо демонтажу технологічних ліній № 7 та № 8 від 20.02.2007 року не було підприємством, яке має стратегічне значення для економіки і безпеки держави, а також не засноване на державній власності, що підтверджується листом Департаменту стратегії корпоративного управління Фонду державного майна України від 21.04.2011 року за № 31-2-104/1, відтак станом на 2007 рік позивач не обмежений був у свободі підприємницької діяльності у межах, визначених законом, на вільний рух капіталів, товарів та послуг на території України, та вправі здійснювати діяльність на основі самостійного формування програми діяльності, комерційного розрахунку та власного комерційного ризику.

Позивачем 20.02.2007 року було прийняте рішення про ліквідацію (демонтаж) основних фондів групи 1 із залученням підрядних організацій. З метою реалізації вказаного рішення позивачем укладено ряд господарських договорів про демонтаж технологічних ліній обертових печей №№ 7, 8 із ТОВ НВФ «Орус», ДП «Львівське спеціалізоване управління «Сталь конструкція», ЗАТ «Проммонтаж СУ-27». Позивач внаслідок ліквідації (демонтажу) основних фондів отримав товарно-матеріальні цінності (брухт та відходи чорних металів), які в подальшому були оприбутковані та реалізовані (реалізація на загальну суму 2045202,65 грн. без ПДВ), відтак, підприємством правомірно було віднесено до складу валових витрат витрати на ліквідацію (демонтаж) таких основних фондів, у тому числі оплату послуг сторонніх організацій, оскільки такі пов’язані із господарською діяльністю позивача.

Таким чином, пояснення відповідача щодо правомірності прийняття спірних податкових повідомлень –рішень судом не враховуються, оскільки відповідачем безпідставно зменшено валові витрати позивача на суму залишкової балансової вартості ліквідованих основних фондів групи 1, та витрати на послуги по демонтажу будівель, відповідно, безпідставно проведено донарахування у зв’язку з цим податкових зобов’язань позивачу.

Судом не враховуються висновки відповідача, що позивачем порушено вимоги п.п. 7.4.1., 7.4.4. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме зайво включено до складу податкового кредиту податок на додану вартість згідно податкових накладних отриманих на послуги по демонтажу будівель, вартість яких не знайшла подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності ВАТ «Миколаївцемент»на загальну суму 483392,28 грн., оскільки позивач внаслідок ліквідації (демонтажу) основних фондів отримав товарно-матеріальні цінності (брухт та відходи чорних металів), які в подальшому були оприбутковані та використані в межах господарської діяльності позивача, що не заперечується актом перевірки де зазначено, що від демонтажу металоконструкцій ВАТ «Миколаївцемент»оприбуткував на склад металобрухт, який в подальшому реалізовувався ТОВ НВФ «Орус», відтак позивачем правомірно включено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість сплачені в ціні послуг підрядних організацій по демонтажу основних фондів.

На підтвердження правомірності включення до складу податкового кредиту податку на додану вартість послуг по демонтажу будівель які виведені з виробничої експлуатації, позивач надав суду копії: договорів, укладених між позивачем та ТОВ НВФ «Орус», ДП «Львівське спеціалізоване управління «Сталь конструкція»№ 137 ВАТ Центростальконструкція, ЗАТ «Проммонтаж СУ –27», акти приймання виконаних робіт по вищевказаних договорах, довідки про вартість виконаних робіт, податкові накладні, платіжних доручень, рахунків –фактур, виписок банку про оплату за виконані роботи.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Докази подані позивачем не переконують у підставності позовних вимог.

Згідно ст. 49, 70 КАС України, сторони зобов’язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, а відтак зобов’язані обґрунтовувати належність та допустимість доказів для підтвердження своїх вимог або заперечень.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З врахуванням ст. 162 КАС України, податкові повідомлення –рішення Державної податкової інспекції у Миколаївському районі Львівської області № 0000252321/0 від 26.04.2010 року, № 0000252321/1 від 02.07.2010 року, № 0000252321/2 від 10.09.2010 року, у зв’язку з чим визначено суму податкового зобов’язання за платежем податок на прибуток, усього 5017156,00 грн., в тому числі за основним платежем –2508578,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями –2508578,00 грн. є протиправним і підлягає скасуванню, оскільки судом встановлено відсутність порушень позивачем вимог п. 1.32. п. 1, п. 5.1., п.п. 5.2.1. п. 5.2., п.п. 5.3.2. п. 5.3., п.п. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5, п.п. 8.1.4. п. 8.1., п. 8.2.1., п. 8.2.2. п. 8.2., п.п. 8.4.5., п.п. 8.4.10 п. 8.4. ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та відповідно відсутність підстав застосування до позивача вимог п.п. 17.1.3., п.п. 17.1.6. п. 17.1. ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій;

податкові повідомлення –рішення Державної податкової інспекції у Миколаївському районі Львівської області № 0000262321/0 від 26.04.2010 року, № 0000262321/1 від 02.07.2010 року, № 0000262321/2 від 10.09.2010 року, у зв’язку з чим визначено суму податкового зобов’язання за платежем податок на прибуток, усього 822270,00 грн., в тому числі за основним платежем –548180,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями –274090,00 грн. є протиправним і підлягає скасуванню, оскільки судом встановлено відсутність порушень позивачем вимог п.п. 7.4.1., 7.4.4 п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»та відповідно відсутність підстав застосування до позивача вимог п.п. 17.1.3. п. 17.1. ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Таким чином, позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства «Миколаївцемент»до Державної податкової інспекції у Миколаївському Львівської області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача –Спеціалізовану Державну податкову інспекцію по роботі з великими платниками податків у м. Львові про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень –рішень, підлягають задоволенню повністю.

Суд присуджує з Державного бюджету України, у відповідності до вимог ч. 1 ст. 94 КАС України, всі здійснені стороною, яка не є суб’єктом владних повноважень, та документально підтверджені судові витрати, на користь якої ухвалене судове рішення.

Керуючись ст.ст. 69, 70, 159-163, 167 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов задоволити повністю.

2. Визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення –рішення Державної податкової інспекції у Миколаївському районі Львівської області № 0000252321/0 та № 0000262321/0 від 26.04.2010 року.

Визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення –рішення Державної податкової інспекції у Миколаївському районі Львівської області № 0000252321/1 та № 0000262321/1 від 02.07.2010 року.

Визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення –рішення Державної податкової інспекції у Миколаївському районі Львівської області № 0000252321/2 та № 0000262321/2 від 10.09.2010 року.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Відкритого акціонерного товариства «Миколаївцемент»(ЄДРПОУ 002930213212, вул. Стрийське шосе, 1, м. Миколаїв, Львівська область) 3,40 грн. судового збору.

          Постанова суду першої інстанції може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду.

          Згідно ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього ж Кодексу апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

          Якщо суб'єкта владних повноважень було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

          Постанова суду першої інстанції, набирає законної у порядку та строки згідно ст. 254 КАС України.

          Постанова складена у повному обсязі 12.08.2011 року.

Суддя                                                             Гавдик З.В.

З оригіналом згідно

Суддя                                                             Гавдик З.В.