Постанова № 17876877, 10.08.2011, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" серпня 2011 р. Справа № 2a-2107/11/0970

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

Судді Кафарського В.В.

за участю секретаря Вилки О.С.

представників:

від позивача: Крук О.В.

від відповідача: не з"явився.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу

за позовом: Державної податкової інспекції в Галицькому районі

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатагропродукт"

про стягнення податкового боргу в сумі 14640,87 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

29.06.2011 року Державна податкова інспекція в Галицькому районі Івано-Франківської області (далі позивач) звернулася в суд з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатагропродукт" (далі відповідач) про стягнення податкового боргу в розмірі 14640,87гривень.

В судовому засіданні 10.08.2011 року представником позивача подано суду клопотання про зменшення позовних вимог, у зв"язку з тим, що 14.06.2011 року Господарським судом Івано-Франківської області прийнято рішення про стягнення з ТзОВ "Карпатагропродукт" орендної плати за землю в розмірі 11310,31 грвень за період з вересня 2010 року по січень 2011 року.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач протиправно, в порушення підпункту 16.1.4. пункту 16.1. статті 16, статті 287 Податкового кодексу України не виконав податкові зобовязання з сплати орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності за лютий квітень 2011 року в розмірі 3394,89 гривень та нарахованої пені в розмірі 402,67 гривень, а також 10.06.2011 року винесено податкове повідомлення-рішення про накладення штрафу в розмірі 2830,35 гривень. Загальна сума податкового боргу відповідача становить 6627,90 гривень, яку просив стягнути позивач.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав викладених в позовній заяві.

Відповідач, в судове засідання не зявився повторно без поважних причин та без повідомлення про причини неприбуття хоча, про дату, час та місце судового розгляду справи був належним чином повідомлений.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази, суд прийшов до висновку, що даний адміністративний позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Судом встановлено, що 02.02.2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Карпатагропродукт" та Залукв"янською сільською радою Галицького району Івано-Франківської області укладено договір оренди землі, згідно якого :

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно статті 8 Податкового кодексу України в Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори (пункт 8.1.). До загальнодержавних належать податки та збори, що встановлені цим Кодексом і є обов'язковими до сплати на усій території України, крім випадків, передбачених цим Кодексом (пункт 8.2.). До місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних і міських рад у межах їх повноважень, і є обов'язковими до сплати на території відповідних територіальних громад (пункт 8.3.).

01.02.2011 року відповідачем подано позивачу податкову декларацію орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, якою нараховано орендну плату на 2011 рік, відповідно якої розмір такої плати на кожен місяць 2011 року становить 1131,63 гривень.

Відповідно статті 269 Розділу XIII «Плата за зеплю»Податкового кодексу України платниками податку за землі є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі.

У відповідно до статті 270 цього Кодексу об'єктами оподаткування є: земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні; земельні частки (паї), які перебувають у власності.

Статтею 276 Податкового кодексу України визначено особливості встановлення ставок земельного податку.

Відповідно статті 285 Податкового кодексу України базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік. Базовий податковий (звітний) рік починається 1 січня і закінчується 31 грудня того ж року (для новостворених підприємств та організацій, а також у зв'язку із набуттям права власності та/або користування на нові земельні ділянки може бути меншим 12 місяців).

Відповідно пункту 286.2. статті 286 даного Кодексу платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

У відповідності до пункту 287.3. статті 287 цьогож Кодексу податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Відповідно до статті 290 Податкового кодексу України плата за землю зараховується до відповідних місцевих бюджетів у порядку, визначеному Бюджетним кодексом України для плати за землю.

Як встановлено судом, відповідач за лютий-квітень 2011 року в порушення пункту 287.3. статті 287 Податкового кодексу України не сплатив податкові зобовязання з орендної плати за землі в розмірі 3394,89 гривень.

Відповідно статті 126 Податкового кодексу України у разі якщо платник податків не сплачує суми самостійно визначеного грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Пунктом 56.11. статті 56 Податкового кодексу України передбачено, що не підлягає оскарженню податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків.

Відповідно підпункту 56.17.5. пункту 56.17. статті 56 Податкового кодексу України день закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження грошового зобов'язання платника податків.

Судом встановлено, що відповідачем не порушено процедури адміністративного оскарження грошових зобовязань зі сплати вказаних податкових зобовязань, а тому в розумінні підпункту 56.17.5. пункту 56.17. статті 56 Податкового кодексу України суми зі сплати вказаних податкових зобовязань є узгодженими.

Відповідно пункту 59.1. статті 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Згідно пункту 59.5. статті 59 цього Кодексу у разі коли у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується, погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що виник після надіслання (вручення) податкової вимоги.

Судом встановлено, що позивачем в порядку пункту 59.1. статті 59 Податкового кодексу України надіслано податкову вимогу від 05.06.2011 року та 06.07.2011 року, які відповідач залишив без реагування.

Відповідно підпункту 129.1.1. пункту 129.1. статті 129 Податкового кодексу України пеня нараховується після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня.

Згідно пункту 129.4. цієї статті даного Кодексу пеня, визначена підпунктом 129.1.1 пункту 129.1 цієї статті, нараховується на суму податкового боргу (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені) із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день виникнення такого податкового боргу або на день його (його частини) погашення, залежно від того, яка з величин таких ставок є більшою, за кожний календарний день прострочення у його сплаті.

Судом встановлено, позивач за несплату відповідачем орендної плати за землю з юридичних осіб в розмірі 3394,89 гривень нарахував пеню в розмірі 402,67 гривень та штраф у розмірі 2830,35 гривень.

У відповідності до підпункт 14.1.175. пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України податковий борг визначається як сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Таким чином, суд приходить до висновку, що податкові зобовязання із орендної плати за землю з юридичних осіб, застосованих штрафних (фінансових) санкцій та пені в загальному розмірі 6627,90 гривень є податковим боргом відповідача, який ним не сплачений.

Згідно статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно підпункту 20.1.18. пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Таким чином, суд приходить до висновку, що адміністративний позов ДПІ в Галицькому районі до ТзОВ "Карпатагропродукт" про стягнення податкового боргу в сумі 6627,90 гривень підлягає задоволенню в повному обязі.

На підставі ст. 124 Конституції України, керуючись ст. ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,-

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з рахунків в обслуговуючих банках та за рахунок готівки товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатагропродукт", вул.Верхня, 1-а, с.Залуква, Галицький район, код ЄДРПОУ 31265297 в дохід Державного бюджету України кошти на погашення податкового боргу в розмірі 6627(шість тисяч шістсот двадцять сім ) гривень 90 копійок.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано

Суддя:Кафарський В.В.

Постанова складена в повному обсязі 15.08.2011 року.