Постанова № 17876244, 05.08.2011, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 серпня 2011 року 15:28 Справа № 2а-0870/4796/11

Запорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Максименко Л.Я.,

при секретарі судового засідання Приймаку Є.О.,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовною заявою:Товариства з обмеженою відповідальністю «Лідер-Агро», м. Мелітополь

до:Мелітопольської обєднаної державної податкової інспекції Запорізької області, м. Мелітополь

про:скасування податкових повідомлень-рішень,

за участю представників сторін:

від позивача:ОСОБА_1, довіреність від 24.05.2011

від відповідача:ОСОБА_2, довіреність № 15419 від 06.06.2011

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Лідер-Агро» (далі позивач) звернулося із адміністративним позовом до Мелітопольської обєднаної Державної податкової інспекції Запорізької області (далі відповідач), в якому позивач просить суд скасувати податкові повідомлення-рішення Мелітопольської обєднаної Державної податкової інспекції Запорізької області від 06.06.2011 за № 0000082307 та від 06.06.2011 за № 0000072307.

В обґрунтування позову посилається на те, що доводи відповідача зроблені під час перевірки про нікчемність договорів, укладених між ПП «Алюр-2009» та ТОВ «Лідер-Агро» є безпідставними та необґрунтованими, оскільки головною підставою вважати угоду нікчемною є її недійсність, встановлена законом, а не актами податкової перевірки. Вказує, що жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, у позасудовому порядку, визнавати нікчемними угоди і дані, зазначені платником податків у податкових деклараціях. Зазначає, що договори, укладені між ПП «Алюр-2009» та ТОВ «Лідер-Агро» відповідають приписам чинного законодавства, їх виконання підтверджене відповідними документами (рахунками на оплату, видатковими та податковими накладними, випискою з банку, платіжними дорученнями). Стверджує, що придбане у ПП «Алюр-2009» зерно товариство переробило на ТОВ «Лідер», а мука згодом була реалізована іншим субєктам господарювання.

В письмових поясненнях, наданих суду позивач додатково вказав на те, що у звязку із відсутністю транспорту у ТОВ «Лідер-Агро» транспортування пшениці було здійснено ПП «Алюр-2009» до складських приміщень, орендованих позивачем у ТОВ «Лідер» за адресою м. Мелітополь, вул. Польова, 1. Зазначає, що за вказаною адресою знаходиться мукомельна установка, належна ТОВ «Лідер» на якій здійснювалась переробка зерна, що підтверджується актами по переробці зерна. Посилається на те, що переміщення зерна та борошна відповідно до умов вищевказаних договорів здійснювалось робітниками ТОВ «Лідер», оскільки на самому підприємстві рахується 3 особи (директор, бухгалтер та комірник), які працюють за сумісництвом.

В судових засіданнях представник позивача підтримав заявлені вимоги з підстав, викладених вище.

Відповідач позов не визнав, у письмових запереченнях від 18.07.2011 посилається на те, що в ході проведеної перевірки товариства були встановлені його взаємовідносини з ПП «Алюр-2009». Вказує, що згідно акту невиїзної документальної перевірки ПП «Алюр-2009» від 14.12.2010 № 1472/23/36448510 було встановлено, що кількість працюючих на підприємстві складає 1 особа, в результаті автоматизованого співставлення податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України встановлено, що суми ПДВ були включені при формуванні податкового кредиту ПП «Алюр-2009» від контрагента не зареєстрованого платником ПДВ ТОВ «Е-ВОСТОК-Україна», яке в свою чергу має ознаки податкової ями, зареєстровано за місцем масової реєстрації юридичних осіб, звітність до ДПС не надає, формувало податковий кредит за рахунок ТОВ «СОРСУМ» у якого банківські рахунки відсутні, керівник та засновник якого громадянин Узбекистану не отримував дозвіл на працевлаштування в Україні. Вказує, що відносно керівників ТОВ «Е-ВОСТОК-УКРАЇНА» та ПП «Алюр-2009» порушені кримінальні справи за ознаками складу злочинів, передбачених ч.1, ч. 2 ст. 205, ч. 2 ст. 358 КК України. В акті від 14.12.2010 № 1472/23/36448510 встановлено, що господарська діяльність ПП «Алюр-2009» здійснювалась за межами правового поля, що в свою чергу свідчить про не набуття належним чином цивільної право-дієздатності. Посилається на те, що перевіркою встановлено, що ПП «Алюр-2009» в серпні-вересні 2010 року «нібито» реалізувало товари на адресу ТОВ «Лідер-Агро», тим самим неправомірно сформувавши їм валові витрати на загальну суму 106152 грн. та податковий кредит з ПДВ на загальну суму 21230,40 грн. Вказує, що податкова інспекція дійшла висновку про проведення «безтоварних» операцій без сплати грошових коштів та податків від цих операцій, з метою нанести шкоду державі та суспільству, а тому такий правочин суперечить моральним засадам суспільства. Вказує, що ТОВ «Лідер-Агро» порушено вимоги ст. ст. 228, 216, 215, 203 ЦК України по правочинам здійсненим з ПП «Алюр-2009». На підставі вкладеного, просить у задоволенні позову відмовити повністю.

Представник відповідача у судовому засіданні підтримав заперечення з підстав, викладених вище. Заявлене раніше клопотання від 18.07.2011 про зупинення провадження у справі до розгляду кримінальної справи за обвинуваченням директора ПП «Алюр-2009» ОСОБА_4, представник відповідача в подальшому не підтримав, оскільки на момент розгляду вказаної справи, кримінальна справа тільки готувалася до передачі в суд.

В судовому засіданні 05.08.2011 оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив:

На підставі направлення від 06.05.2011 № 512, згідно з п. п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 та п. п. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 ПК України, наказу від 06.05.2011 № 1471 та постанови слідчого з ОВС СВ ПМ ДПА у Запорізькій області старшого лейтенанта податкової міліції Подорожко В.В. про призначення документальної позапланової перевірки від 18.04.2011 фахівцями Мелітопольської ОДПІ Запорізької області проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «Лідер-Агро» з питань взаємовідносин з ПП «Алюр-2009» за період з 01.01.2010 по 31.12.2010, за результатами якої складено акт № 742/23/32355480 від 18.05.2011.

Перевіркою встановлено порушення ТОВ «Лідер-Агро»:

- ст. 203, ч. 1, 2 ст. 215, ст. 216, ст. 228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ «Лідер-Агро» при придбанні товару. Товар по вказаних правочинах не був переданий в порушення ст. ст. 662, 655 та 656 ЦК України;

- підпункту5.2.1 пункту 5.2, підпункту статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пункту 1.6. Порядку складання декларації з податку на прибуток, затвердженого наказом ДПА України від 29.03.2003 № 143, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08.04.2003р. за № 271/7592, ТОВ «Лідер-Агро» в результаті чого занижено податок на прибуток на суму 26538 грн., в т. ч. за ІІІ квартал 2010 року на суму 26 538 грн.;

- підпункту 7.2.1 пункту 7.2, підпункту 7.4.1, підпункту 7.4.5 пункту 7.4 , підпункту 7.2.6 пункту 7.2 підпункту 7.7.1 пункту 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податку на додану вартість на загальна суму 21 230 грн. в т.ч. за серпень 2010 року на суму 13934 грн., за жовтень 2010 року на суму 7 296 грн.

06 червня 2011 року Мелітопольською ОДПІ Запорізької області на підставі акту перевірки № 742/23/32355480 від 18.05.2011 прийняла податкові повідомлення-рішення № 0000072307, яким ТОВ «Лідер-Агро» визначено податкове зобовязання з податку на прибуток в сумі 33172,50 грн., в т.ч. 26538 грн. за основним платежем та 6634,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями та податкове повідомлення-рішення № 0000082307 про визначення ТОВ «Лідер-Агро» податкового зобовязання з податку додану вартість в сумі 26537,50 грн., в т.ч. 21 230 грн. за основним платежем та 5307,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Не погоджуючись із винесеними податковими повідомленням-рішенням ТОВ «Лідер-Агро» звернулося до суду.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд вважає, що у задоволенні позову ТОВ «Лідер-Агро» слід відмовити повністю виходячи з наступного.

В акті перевірки № 742/23/32355480 від 18.05.2011зазначено, що на порушення п. 3.1 ст. 3, п. п. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п. 1.6 Порядку складання декларації з податку на прибуток ТОВ «Лідер-Агро» занижено податок на прибуток в сумі 26538 грн. у тому числі за ІІІ квартал 2010 року в сумі 26538 грн.; на порушення п. п. 7.7.1, п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» підприємством занижено суму ПДВ, яка підлягала сплаті до бюджету в розмірі 21230 грн.

Податкова інспекція дійшла таких висновків посилаючись на те, що ТОВ «Лідер-Агро» мало взаємовідносини з ПП «Алюр-2009», у відношенні якого Мелітопольською ОДПІ Запорізької області складено акт від 14.12.2010 № 1472/23/36448510, яким визнано взаємовідносини ПП «Алюр-2009» з контрагентами-покупцями «нікчемними».

Як вбачається з акту від 14.12.2010 № 1472/23/36448510 ПП «Алюр-2009» на підприємстві зареєстрована та працювала одна особа директор ОСОБА_6 Докази наявності на підприємстві основних або орендованих фондів, транспортних засобів тощо не надано. Податковим органом встановлено, що у спірний період основним контрагентом ПП «Алюр-2009» (більше 90 % обсягу поставок) було ТОВ «Е-ВОСТОК Україна» код 34478763, яке на час здійснення операцій не мало свідоцтво платника ПДВ (акт про анулювання № 173/1/15-7 від 05.05.2010) та має ознаки «податкової ями». В свою чергу ТОВ «Е-ВОСТОК УКРАЇНА» формувало податковий кредит за рахунок ТОВ «СОРСУМ» у якого банківські рахунки відсутні, керівник та засновник якого громадянин Узбекистану не отримував дозвіл на працевлаштування в Україні.

З огляду на це, податкова інспекція посилаючись на відсутність обґрунтованості розумних економічних або інших причин (ділової мети) прийшла до висновку, що вказані платники податків не мали намір одержати економічний ефект у результаті підприємницької або іншої економічної діяльності, що призвело до відображення податкового кредиту та валових витрат, що суперечить моральним засадам суспільства, тобто проведення «безтоварних» операцій без сплати грошових коштів та податків від цих операцій спричиняє шкоду державі та суспільству. Тому, зазначені операції, відповідно до ч. 1, ч.2 ст. 215, частин 1, 5 ст. 203 Цивільного кодексу України є нікчемними, і в силу ст. 216 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

Суд з цього приводу зазначає наступне.

Відповідно до п. п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (надалі за текстом - Закон України № 168/97-ВР), податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

-придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

-придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п. 7.5 ст. 7 Закону України № 168/97-ВР, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій:

-або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

-або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 7.2.6 п.7.2 ст. 7 Закону України № 168/97-ВР визначено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника.

Крім того, відповідно до п.п.7.2.3. п.7.2 ст. 7. Закону України № 168/97-ВР саме податкова накладна є звітним податковим та одночасно розрахунковим документом.

Отже, Законом України № 168/97-ВР встановлено вичерпний перелік документів (податкова накладна, митна декларація, товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ), на підставі яких у платника податків виникає право на включення відповідних сум до податкового кредиту.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Зокрема до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті (п. п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону).

Згідно з п.п.11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону, датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Відповідно до п. п. 5.3.9 п. 5.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обовязковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

З наведених положень Закону випливає, що обов'язковою умовою віднесення витрат підприємства на оплату товарів (робіт, послуг) до складу валових витрат є наявність господарських операцій з придбання цих товарів (робіт, послуг) підкріплена належними документами та зв'язок цих витрат з господарською діяльністю платника.

Статтею 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що бухгалтерський облік є обовязковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 вказаного Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобовязань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Судом встановлено, що згідно Витягу з ЄДРПОУ ТОВ «Лідер-Агро» має право здійснювати, зокрема, оптову торгівлю зерном, насінням та кормами для тварин, а також інші види оптової торгівлі.

Між ТОВ «Лідер-Агро» та ПП «Алюр-2009» в простій письмовій формі було укладено правочини (шляхом обміну документами видаткові накладні № 413 від 13.08.2010 та № 418 від 17.08.2010, податкові накладні № 617 від 13.08.2010 та № 623 від 17.08.2010), за якими позивач придбавав пшеницю 5 та 6 класу. Придбане зерно пшениці на підставі рахунків було повністю оплачене, що підтверджується платіжними документами та банківськими виписками.

Згідно пояснень представника позивача, товар за видатковими накладними (долучені до матеріалів справи) отримував головний бухгалтер товариства Карпачова Т.М.

Відповідно до пункту 2 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996 № 99 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 12.06.1996 за № 293/1318, сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери відпускаються покупцям або передаються безплатно тільки за довіреністю одержувачів.

Як передбачено у п. 2 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, товари відпускаються покупцям або передаються безплатно тільки за довіреністю одержувачів, якими, згідно з Інструкцією, виступають підприємства, що виписують довіреність на одержання цінностей від постачальників фізичним особам своїм працівникам, надаючи їм статусу представників підприємства перед підприємством-постачальником (це відповідає вимогамст. 244 ЦК України).

На пропозицію суду надати довіреності (Журнал виданих довіреностей) представник позивача пояснив, що довіреності на отримання пшениці за вищевказаними накладними не виписувались.

Із усних та письмових пояснень представника позивача судом встановлено, що транспортування пшениці здійснювалось постачальником ПП «Алюр-2009» автомобільним транспортом. У звязку із цим, позивачу невідомо, які саме автомобілі та на яких умовах використовувались ПП «Алюр-2009» для транспортування товару.

Пунктом 11.1 розділу 11 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року №363, встановлено, що основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля.

Згідно п. п. 11.4, 11.5, 11.6, 11.7 вказаних Правил оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом). Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Як пояснив представник позивача такі товарно-транспортні накладні ПП «Алюр-2009» не надавались.

Також позивачем було зазначено, що придбаний товариством товар (зерно пшениці), у звязку із відсутністю у підприємства власних складських приміщень, передавався ТОВ «Лідер» на зберігання. Однак, суд ставить під сумнів такі твердження виходячи з наступного.

Як вбачається із наданого суду договору на зберігання № 47 від 01.07.2010, ТОВ «Лідер» зобовязалось прийняти від ТОВ «Лідер-Агро» на зберігання зерно 3-го класу в межах базис-кондицій та довести його до кондицій що потрібні для зберігання.

Однак, як зазначалося вище, згідно правочину, укладеного між ТОВ «Лідер-Агро» та ПП «Алюр-2009» придбавалось зерно пшениці 5-6 класу. Документи, що посвідчують фактичну передачу зерна пшениці від ТОВ «Лідер-Агро» до ТОВ «Лідер» на зберігання в кількості 88,46 тн. (акти приймання-передачі тощо) суду не надані.

Крім того, будь-яких документів, що свідчили б про оприбуткування такого товару (внутрішні документи на переміщення (рух) товару на підприємстві), позивач також не надав.

Представник позивача у письмових поясненнях також зазначав, що придбане зерно пшениці в подальшому здавалось ТОВ «Лідер» для переробки на борошно. На підтвердження вказаних обставин, представником позивача були надані: договір № 39 від 01.02.2010 на виконання послуг по переробці зерна пшениці на борошно, а також акти виконаних робіт по переробці зерна пшениці. Однак, суд не може розцінити вказані документи як належні докази, оскільки договір № 39 від 01.02.2010 було укладено між ТОВ «Лідер-агро» та ТОВ «Лідер» на переробку зерна пшениці 3-го класу, а не 5-6 класу, яке, як стверджує позивач, придбавалось у ПП «Алюр-2009».

Крім того, акти виконаних робіт № 24 від 20.08.2010, № 25 від 29.09.2010, № 26 від 07.10.2010 та № 27 від 17.12.2010 складені на виконання умов зовсім інших договорів - № 37 від 01.09.2010 (зазначений в акт від 20.08.2010), № 37 від 01.09.2008 та № 137 від 01.09.2010. Вказаних договорів суду надано не було.

Суд ставить під сумнів, що вказані акти підтверджують переробку зерна придбаного у ПП «Алюр-2009», оскільки у вказаних актах зазначено, що після переробки отримано муку, зокрема, вищого ґатунку, що є практично неможливим при переробці зерна пшениці 5-6 класу.

Також слід зазначити, що у товаристві за сумісництвом працює всього три особи: директор, бухгалтер та комірник. Однак як вбачається із наданого позивачем табелю виходу на роботу за серпень 2010 року, вказана особа працювала лише 3 дні 2, 30 та 31 серпня, а тому залишається незрозумілим яким чином позивачем видавалось для переробки зерно пшениці та отримувалось борошно, без участі комірника.

Крім того, на запитання суду яким чином за відсутності транспорту та робочої сили на підприємстві ТОВ «Лідер-Агро» здійснюється переміщення товару (зерна та борошна), представник позивача в усних та письмових поясненнях стверджував, що переміщення товару здійснюється працівниками ТОВ «Лідер» на власному транспорті, що передбачено умовами укладених договорів. Однак, на прохання суду зазначити конкретно пункти вказаних договорів, представник відповісти не зміг. Договори про надання послуг між позивачем та ТОВ «Лідер» суду не надавались.

Затребувана у ТОВ «Лідер-Агро» на вимогу суду кількісно-сумова відомість за серпень 2010 року свідчить про те, що придбання такої кількості товару (зерна пшениці) було зафіксовано у бухгалтерському обліку.

Однак, суд вважає, що результати, відображені у даних бухгалтерського обліку (який є підставою для ведення податкового обліку) ТОВ «Лідер-Агро» фактично не настали внаслідок відсутності відповідних дій учасників такої операції.

Таким чином, судом на підставі наданих сторонами доказів встановлено та підтверджено правомірність висновку податкового органу про факт нереальності вчинення господарської операції, який в свою чергу не потребує зясування змісту умислу учасників такої операції. Відсутність реально вчиненої господарської операції та, як наслідок, юридична дефектність відповідних первинних документів, не дозволяє формувати дані податкового обліку, незалежно від спрямованості умислу платників податку-учасників відповідної операції.

Враховуючи вищевикладене, ТОВ «Лідер-Агро» не дивлячись на наявність у нього первинних бухгалтерських документів на придбання зерна пшениці 5-6 класу, не мало право на підставі вказаних документів відображати валові витрати та формувати податковий кредит, оскільки як встановлено податковим органом та підтверджено судом, фактичного здійснення господарської операції з придбання зерна пшениці не було.

Щодо нормативного обґрунтування висновків податкового органу, викладеного в акті перевірки суд зазначає таке.

Згідно з ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Статтею 228 ЦК України передбачено: правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, зниження, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Пленум Верховного суду України в своїй постанові від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» роз'яснив, що нікчемними правочинами, які порушують публічний порядок, визначені ст. 228 ЦК України, є: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Провочини, які посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема є: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режими вилучення з обігу або обмеження в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Тобто, факт порушення публічного порядку повинен бути доведеним певними засобами доказування.

При цьому, акт перевірки не може доводити умислу позивача на порушення публічного порядку.

Відповідно до ст. 234 ЦК України, фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлені цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлені цим правочином, про що йдеться в акті, визначається законом як фіктивний (ст. 234 ЦК України). Фіктивні правочини не віднесено законом до нікчемних, їх недійсність визнається тільки судом.

Однак, наявність укладеного між учасниками господарської операції цивільно-правового договору або відсутність визнання такого договору недійсним сама собою не свідчить про реальність вчинення відповідної операції.

Установлення факту недійсності цивільно-правового правочину, який опосередковує відповідну господарську операцію, не є необхідною умовою для визначення контролюючим органом грошових зобовязань платнику податків у разі, якщо буде встановлено відсутність реального вчинення цієї господарської операції або відсутність звязку між такою операцією та господарською діяльністю платника податків.

Згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1)на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2)з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3)обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4)безсторонньо (неупереджено);

5)добросовісно;

6)розсудливо;

7)з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8)пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9)з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Долучені до справи докази в повній мірі підтверджують правомірність висновків Мелітопольської ОДПІ Запорізької області щодо заниження ТОВ «Лідер-Агро» податку на прибуток у сумі 26538 грн. та заниження товариством суми ПДВ, яка підлягала сплаті до бюджету в розмірі 21230 грн., а тому підстави для скасування податкових повідомлень-рішень від 06.06.2011 за № 0000082307 та від 06.06.2011 за № 0000072307 у суду відсутні.

З огляду на це, у задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Лідер-Агро» слід відмовити повністю.

Враховуючи вищезазначене, та керуючись ст.ст. 2, 4, 7 12, 14, 86, 158 163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Лідер-Агро» до Мелітопольської обєднаної державної податкової інспекції Запорізької області про скасування податкових повідомлень-рішень, - відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя (підпис) Л.Я. Максименко