Постанова № 17875667, 18.08.2011, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

18 серпня 2011 р. (15:11) Справа №2а-1487/11/0170 Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Сидоренка Д.В., при секретарі Мородецькій Ю.В., за участю представника позивача ОСОБА_1, довіреність № 12890/10/10-0 від 30.11.2010 року, розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Державної податкової інспекції в м. Євпаторія АР Крим

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

про стягнення заборгованості в сумі 493699,82 грн.,

Обставини справи: До Окружного адміністративного суду АР Крим надійшов адміністративний позов Державної податкової інспекції в м. Євпаторії АР Крим до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення 494199,82 грн. заборгованості, у тому числі 94512,82 грн. з податку з доходів фізичних осіб та 399687,00 грн. з податку на додану вартість.

Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 11.02.2011 року відкрито провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 18.08.2011 року позовну заяву залишено без розгляду в частині позовних вимог щодо стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 500,00 грн. заборгованості.

Представник позивача, присутній у судовому засіданні 18.08.2011 року, наполягав на задоволенні позовних вимог у повному обсязі з підстав, наведених у адміністративному позові.

Відповідач явку свого представника у судове засідання не забезпечив, надав суду клопотання про розгляд справи за його відсутності, в якому також зазначив про те, що позовні вимоги визнає.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до п.5 ч.2 ст.17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України.

Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України дано визначення субєктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший субєкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності на час виникнення спірних правовідносин було визначено Законом України «Про державну податкову службу в України», відповідно до ст.4 якого Державна податкова адміністрація України є центральним органом виконавчої влади, якому підпорядковуються зокрема Державна податкова інспекція в АРК .

Відповідно до ст.8 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» Державна податкова адміністрація України здійснює функції, зокрема щодо здійснення контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), контролю за валютними операціями, контролю за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку, а також контролю за наявністю свідоцтв про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності та ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, торгових патентів; обліком платників податків, інших платежів; виявленням і веденням обліку надходжень податків, інших платежів.

Враховуючи обсяг повноважень, наданих державній податковій службі законодавством, суд дійшов висновку, що Державна податкова інспекція в м. Євпаторія АР Крим у відносинах з фізичними та юридичними особами є субєктом владних повноважень та даний спір належить до розгляду у порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України.

Виконавчим комітетом Євпаторійської міської ради АР Крим 17.07.1992 року проведено державну реєстрацію фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, що підтверджується витягом з ЄДРПОУ станом на 23.12.2010 року.

Згідно зі статтею 4 Закону України «Про систему оподаткування», чинному на момент виникнення спірних правовідносин, платниками податків і зборів (обовязкових платежів) є фізичні особи-підприємці, на яких відповідно до Законів України покладений обовязок сплачувати податки і збори.

Відповідно до службової записки № 113/29-0-30 від 26.01.2011 року відповідач перебуває на податковому обліку з 17.07.1992 року по теперішній час.

Посадовими особами ДПІ в м. Євпаторії АР Крим на підставі направлення № 618 від 02.10.2007 було проведено виїзну планову перевірку відповідача з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства в період з 01.10.2004 року по 30.06.2007 року.

За результатами проведеної перевірки складено акт № 1509/17-1-1821512658 від 22.10.2007 року, в якому зафіксовано порушення відповідачем, зокрема:

- абзац 5 ст. 1, ст. 5 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку і звітності субєктів малого підприємництва»;

- ст. 13 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» , п. 7.1 ст. 7, п. 22.3 ст. 22 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб».

Так, перевіркою встановлено, що обсяг виручки відповідача від реалізації товарів (робіт, послуг пасажирські перевезення) складає за період з 01.10.2004 року по 30.06.2007 року становить 1827366,89 грн., у тому числі:

за період з 01.10.2004 року по 31.12.2004 року 90000,00 грн.,

за період з 01.01.2005 року по 31.12.2005 року 609244,05 грн.,

за період з 01.01.2006 року по 31.12.2006 року 908230,99 грн.,

за період з 01.01.2007 року по 30.06.2007 року 263870,22 грн.

Відтак, СПД ОСОБА_2 порушена ст. 1 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку і звітності субєктів малого підприємництва» в частині перевищення максимального обєму виручки. У звязку з чим відповідач відповідно до ст. 5 Указу мав перейти на загальну систему оподаткування з IV кварталу 2005 року.

Вказане також призвело до порушення п.9.3, 9.4, п. 9.6 ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість», оскільки відповідачем не було надано заяву про реєстрацію платником податку на додану вартість, у звязку з чим він несе відповідальність на рівні зареєстрованого платника податків.

Крім того, відповідачем порушено п. 2.31 п. 2.3 ст. 2, п.п. 7.3.1, п.п.7.7.1 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до заниження податку на додану вартість на 264078,00 грн.

Внаслідок зазначеного вище, відповідачем також порушено п.п.4.1.4 п.4.1 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» у частині ненадання податкових декларацій з податку на додану вартість за період з 01.10.2005 року по 30.06.2007 року.

На підставі висновків акту перевірки № 1509/17-1-1821512658 від 22.10.2007 року позивачем 05.11.2007 року прийняті:

податкове повідомлення-рішення № 0002891701/0, в якому визначено суму податкового зобовязання з податку з доходів фізичних осіб у загальній сумі 94518,68 грн., у тому числі за основним платежем 94518,68 грн. (отримане відповідачем 05.11.2007 року, про що свідчить відмітка на корінці цього рішення);

податкове повідомлення-рішення № 0002901701/0, в якому визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість у загальній сумі 399687,00 грн., у тому числі 264078,00 грн. за основним платежем та 135609,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (отримане відповідачем 05.11.2007 року, про що свідчить відмітка на корінці цього рішення).

Позивачем в судовому порядку було оскаржено податкові повідомлення-рішення ДПІ в м. Євпаторія АР Крим до Господарського суду АР Крим.

Однак, ухвалою Господарського суду АР Крим від 22.12.2009 року у справі № 2-27/16977-2007А позовну заяву СПД ОСОБА_2 залишено без розгляду.

Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду АР Крим від 08.06.2010 року у справі № 2-27/16977-2007А апеляційну скаргу СПД ОСОБА_2 залишено без задоволення, ухвалу Господарського суду АР Крим від 22.12.2009 року у справі № 2-27/16977-2007А без змін.

СПД ОСОБА_2 було подано позовну заяву про оскарження податкових повідомлень-рішень ДПІ в м. Євпаторії АР Крим від 05.11.2007 року № 0002891701/0 та № 0002901701/0 до Окружного адміністративного суду АР Крим. Однак, ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 17.09.2010 року позовну заяву СПД ОСОБА_2 залишено без розгляду.

Враховуючи зазначене вище, приймаючи до уваги, що податкові повідомлення-рішення від 05.11.2007 року № 0002891701/0 та № 0002901701/0 не було скасовано, проте визначена у них сума податкового зобовязання не сплачена відповідачем, ДПІ в м. Євпаторії АР Крим було подано позов до Окружного адміністративного суду АР Крим про стягнення з відповідача суми заборгованості відповідно до вказаних рішень.

Судом було перевірено правомірність та обґрунтованість вимог позивача про стягнення з відповідача 493699,82 грн. та встановлено наступне.

Указом Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності субєктів малого підприємництва» від 03.07.1998 року № 727/98 (далі Указ Президента) встановлено, що спрощена система оподаткування, обліку та звітності запроваджується для фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і у трудових відносинах з якими, включаючи членів їх сімей, протягом року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тисяч гривень.

Введення пільгового режиму оподаткування має стимулюючий зміст та спрямований на заохочення суб'єктів малого підприємництва своєчасно сплачувати встановлені законом податки та обов'язкові платежі.

Статтею 5 Указу Президента передбачено, що у разі порушення вимог, встановлених статтею 1 цього Указу, платник єдиного податку повинен перейти на загальну систему оподаткування, обліку та звітності, починаючи з наступного звітного періоду (кварталу).

Таким чином, Указом Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності субєктів малого підприємництва» передбачені певні обмеження щодо застосування субєктами господарської діяльності фізичними особами спрощеної системи оподаткування.

Так, зокрема виручка від реалізації продукції не повинна перевищувати 500 тисяч гривень за рік.

Приписами абзацу 5 ст. 1 Указу Президента передбачено, що виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) вважається сума, фактично отримана суб'єктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок або (та) в касу за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг).

Статтею 13 розділу ІV Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок із громадян» визначено, що згідно з цим розділом Декрету оподаткуванню підлягають доходи громадян, одержані протягом календарного року від здійснення підприємницької діяльності без створення юридичної особи, а також інші доходи громадян, не передбачені як об'єкти оподаткування у розділах II та III цього Декрету.

Оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий доход, тобто різниця між валовим доходом (виручки у грошовій та натуральній формі) i документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу. Якщо ці витрати не можуть бути підтверджені документально, то вони враховуються податковими органами при проведенні остаточних розрахунків за нормами, визначеними Головною державною податковою інспекцією України за погодженням з Міністерством економіки України та Державним комітетом України по сприянню малим підприємствам та підприємництву.

Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003 № 889-IV (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі по тексту Закон № 889) були передбачені порядок, підстави, строки сплати податку з доходів фізичних осіб.

Статтею 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» надане визначення загального оподаткованого доходу, а саме: загальний річний оподатковуваний дохід складається з суми загальних місячних оподатковуваних доходів звітного року, а також іноземних доходів, одержаних протягом такого звітного року.

В п. 4.2.1. ст. 4 Закону зазначено, що до загального місячного доходу належить, доходи у вигляді заробітної плати, інші виплати та винагороди, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового або цивільно-правового договору.

Пунктом 4.1 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», чинному на момент виникнення спірних правовідносин (далі по тексту Закон № 2181) було передбачено, що платник податків самостійно обчислює суму податкового зобовязання, яку вказує у податковій декларації.

Згідно з пунктом 5.3.1 статті 5 Закону № 2181 платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку для подання податкової декларації.

Статтею 9 Закону України «Про систему оподаткування» було встановлено, що платники податків зобовязані сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни.

Платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету на час виникнення спірних правовідносин було врегульовано Законом України «Про податок на додану вартість», який втратив чинність 01.01.2011 року з дня набрання чинності Податковим кодексом України.

Згідно з п.п. 2.3.1 п.2.3 ст. 2 Закону України «Про податок на додану вартість» особа підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку у разі, коли загальна сума від здійснення операцій з поставки товарів (послуг), у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, що підлягають оподаткуванню згідно з цим Законом, нарахована (сплачена, надана) такій особі або в рахунок зобов'язань третім особам, протягом останніх дванадцяти календарних місяців сукупно перевищує 300000 гривень (без урахування податку на додану вартість).

Відповідно до п. 9.4 Закону України «Про податок на додану вартість» 9.4. Якщо особа, на яку не поширюється дія пункту 2.3 статті 2 цього Закону, як платник податку, вважає за доцільне добровільно зареєструватися платником податку і відповідає вимогам підпункту 2.2 статті 2 цього Закону, така реєстрація провадиться за її заявою.

Якщо обсяг оподатковуваних операцій особи протягом звітного податкового періоду перевищує суму, визначену підпунктом 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 цього Закону, не більше ніж у два рази, така особа зобов'язана надіслати податковому органу заяву про реєстрацію протягом двадцяти календарних днів, наступних за таким звітним податковим періодом.

Особа, що не надсилає таку заяву у таких випадках та у такі строки, несе відповідальність за ненарахування або несплату цього податку на рівні зареєстрованого платника без права нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування.

Відповідальність платників податків за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету було встановлено пунктом 10.2 статті 10 Закону України «Про податок на додану вартість».

Враховуючи зазначене вище, приймаючи до уваги факти, встановлені актом перевірки № 1509/17-1-1821512658 від 22.10.2007 року, суд вважає правомірними висновки позивача в частині порушення відповідачем Закону України «Про податок на додану вартість», Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян», Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності субєктів малого підприємництва» .

Згідно з п.п. б) п.п. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», що діяв на момент виникнення спірних правовідносин, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі, якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.

Відповідно до п.п. 17.1. 3 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» у разі, коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Приймаючи до уваги зазначене вище, суд дійшов висновку про правомірність донарахування позивачем сум податкових зобовязань відповідачу та нарахування штрафних (фінансових) санкцій на підставі податкових повідомлень-рішень від 05.11.2007 року № 0002891701/0 та № 0002901701/0.

Як вбачається з матеріалів справи, зазначені податкові повідомлення-рішення скасовані не були, однак, визначена у них сума податкових зобовязань відповідачем у повному обсязі не сплачена.

Як свідчать матеріали справи, відповідачем частково сплачено заборгованість з з податку на додану вартість в сумі 500,00 грн. та з податку з доходів фізичних сіб в сумі 5,86 грн.

Згідно з п. 14.1.175 ст. 14 ПК України сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання є податковим боргом.

У разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення (п. 59.1 ст. 59ПК України).

Податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання (п. 59.3 ст. 59 ПК України).

На підставі зазначеного вище, позивачем на адресу позивача була направлена податкова вимога № 24.01.2011 року № 3 про сплату боргу в сумі 493700,20 грн., яка отримана відповідачем 25.01.2011 року, про що свідчить відмітка на повідомленні про вручення поштового відправлення.

Податкова вимога у встановленому законом порядку оскаржена відповідачем не була, таким чином визначена у ній сума податкового зобовязання є узгодженою.

Таким чином, станом на день розгляду справи сума податкового боргу відповідача становить 493699,82 грн. заборгованості, у тому числі 399187,00 грн. з податку на додану вартість та 94512,82 грн. з податку з доходів фізичних осіб.

Права органів державної податкової служби на час розгляду справи передбачені ст. 20 Податкового кодексу України.

Згідно з п.п. 20.1.28 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом, стягувати суми простроченої заборгованості суб'єкта господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитом (позикою), залученим державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державну (місцеву) гарантію, а також за кредитом з бюджету в порядку, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до п.п. 20.1.18 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податного боргу або його частини.

Враховуючи зазначене вище, суд вважає правомірним звернення позивача до суду з позовом про стягнення з відповідача 493699,82 грн. заборгованості, у звязку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню

У судовому засіданні, яке відбулось 18.08.2011 року, оголошено вступну та резолютивну части постанови.

Відповідно до вимог ст. 163 КАС України постанову оформлено та підписано 23.08.2011 року.

На підставі викладеного, керуючись статтями 160-163,167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) заборгованість у розмірі 493699,82 грн., у тому числі:

399187,00 грн. з податку на додану вартість на користь державного бюджету м. Євпаторії (код платежу 14010100; р/р № 3111202970015 в ГУ ДКУ в АР Крим, м. Сімферополь, ЄДРПОУ 34740798, МФО 824026),

94512,82 грн. з податку з доходів фізичних осіб на користь місцевого бюджету м. Євпаторії (код платежу 11010200; р/р № 33219801700015 в ГУ ДКУ в АР Крим, м. Сімферополь, ЄДРПОУ 34740798, МФО 824026).

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Сидоренко Д.В.