Постанова № 17875563, 25.07.2011, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

25 липня 2011 р. Справа №2а-5310/11/0170/1 (11:34) м.Сімферополь

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючої судді Трещової О.Р., при секретарі Сусловій Є.О., за участю

представника позивача Гриценюк І.Ю.,

представника відповідача Горбунова О.І.,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «Надія +» до Красноперекопської обєднаної державної податкової інспекції в АР Крим

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим звернулося з позовом Товариство з обмеженою відповідальністю «Надія +» до Красноперекопської обєднаної державної податкової інспекції в АР Крим про скасування повідомлення рішення № 0000241502 від 18.04.2011 року про застосування фінансових санкцій у сумі 134616,25 гривень.

Ухвалою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 07.06.2011 року відкрито провадження по справі.

Ухвалою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 07.06.2011 року закінчено підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду.

У судовому засіданні представник позивача адміністративний позов підтримав, просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, пояснив, що 04.04.2011 року Красноперекопською ОДПІ проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Надія +» з питання повноти визначення та своєчасності сплати до бюджету ПДВ по декларації за жовтень 2010 року по результатам опрацювання розшифровок податкових зобовязань та податкового кредиту з ПДВ в розрізі контрагентів на рівні ДПА України, за результатами проведення якої складено акт перевірки № 337/1502/36166026/30 від 04.04.2011 року.

Представник позивача зазначив, що на підставі акту перевірки за встановлене порушення ТОВ «Надія +» п.3.1 ст.3, п.4.1 ст.4, п.п.7.3.1п.7.3 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168/97-ВР податковим повідомленням рішенням від 18.04.2011 року № 0000241502 ТОВ «Надія +» збільшено суму грошового зобовязання з ПДВ на суму 134616,25 гривень, з яких: за основним платежем 107693,00 гривень та за штрафними санкціями 26923,25 гривень.

Представник позивача підкреслив, що спірне податкове повідомлення рішення є протиправним та має бути скасовано, підстав для збільшення податковим органом ТОВ «Надія +» грошового зобовязання з ПДВ на суму 134616,25 гривень немає.

Представник позивача зазначив, що операція з вилучення державним виконавцем арештованого майна з володіння боржника не є об'єктом оподаткування податком на додану вартість, оскільки цю операцію неможливо кваліфікувати продажем або поставкою товарів з наступних причин: вилучення державним виконавцем арештованого майна від боржника здійснюється не на підставі цивільно-правового договору, а виключно в силу закону на підставі виконавчого документа; при вилученні арештованого майна не відбувається перехід права власності на таке майно від боржника до відповідного органу державної виконавчої служби; при вилученні арештованого майна боржник не отримує від органу державної виконавчої служби компенсацію його вартості.

Представник позивача пояснив, що операція з вилучення державним виконавцем арештованого майна з володіння боржника також не може розглядатися як безоплатна передача товарів, оскільки не являє собою добровільну передачу права власності на відповідне майно. У даному випадку мова йде про заходи примусового виконання, що вживаються державним виконавцем з метою погашення грошових зобов'язань боржника перед стягувачем.

Представник позивача зауважив, що операції з реалізації органами державної виконавчої служби арештованого майна через спеціалізовані організації не є об'єктом оподаткування податком на додану вартість згідно статті 3 Закону України "Про податок на додану вартість". При наданні такими організаціями послуг з організації і проведення аукціонів, публічних торгів та інших передбачених чинним законодавством заходів з реалізації арештованого майна боржника базою оподаткування податком на додану вартість, згідно статті 4 вказаного Закону, є розмір отримуваної цією організацією від відповідного відділу державної виконавчої служби винагороди.

Представник позивача підкреслив, що у спеціалізованої організації виникають податкові зобов'язання по сплаті податку на додану вартість лише із суми винагороди за надані послуги з реалізації арештованого майна боржника, а не з усієї вартості реалізованого майна.

У судовому засіданні представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог з підстав, зазначених в запереченнях проти позову, просив відмовити у їх задоволенні, пояснив, що податкове повідомлення рішення № 0000241502 від 18.04.2011 року є законним та обґрунтованим, прийнято за результатами встановлених в акті перевірки № 337/1502/36166026/30 від 04.04.2011 року порушень ТОВ «Надія +» податкового законодавства.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з частиною 1 статтю 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.3 КАС України справою адміністративної юрисдикції є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до п. 1 частини 2 статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Пунктом 7 ч.1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України визначено коло суб'єктів владних повноважень, до яких віднесено орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до п.п.41.1.1 п.41.1 ст.41 Податкового кодексу України контролюючими органами є органи державної податкової служби - щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2 цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби.

Отже, враховуючи вищезазначене, Красноперекопська обєднана державна податкова інспекція в АР Крим у відносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю «Надія +», під час реалізації своїх завдань та функцій, встановлених законодавством України,є субєктом владних повноважень.

Відповідно до частини 1 статті 55 Господарського кодексу України субєктом господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обовязків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобовязаннями в межах цього майна, крім випадків встановлених законом. Згідно з п. 1 частини 2 статті 55 ГК України юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, підприємства, створені відповідно до Господарського кодексу України та зареєстровані в установленому законом порядку визнаються субєктами господарювання.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Надія +» є юридичною особою, зареєстрованою 03.10.2008 року виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради АР Крим, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 № 613902, довідкою з ЄДРПОУ серії АБ № 263843 від 05.10.2010 року.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Надія +» взято на облік як платник податків 06.10.2008 року за № 42084 у Красноперекопській ОДПІ, є платником ПДВ згідно свідоцтва № 100218307 від 10.04.2009 року.

Таким чином, Товариство з обмеженою відповідальністю «Надія +» є субєктом господарювання, зобовязане виконувати обовязки, покладені на нього законами у звязку зі здійсненням господарської діяльності.

Судом встановлено, що на підставі наказу Красноперекопської ОДПІ № 242 від 25.03.2011 року головним державним податковим інспектором сектору адміністрування ПДВ відділу оподаткування юридичних осіб Красноперекопської ОДПІ Ібраімовим М.М. згідно з п.п.75.1 ст.75, п.78.1.1, ст.79 глави 8 розділу II Податкового кодексу України та наказом ДПА України «Про організацію взаємодії органів державної податкової служби при опрацюванні розшифровок податкових зобовязань та податкового кредиту з ПДВ у розрізі контрагентів» № 266 від 18.04.2008 року та згідно повідомлення № 3097/10/15-2 від 25.03.2011 року проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Надія +» з питання повноти визначення та своєчасності сплати до бюджету ПДВ по декларації за жовтень 2010 року по результатам опрацювання розшифровок податкових зобовязань та податкового кредиту з ПДВ в розрізі контрагентів на рівні ДПА України, за результатами проведення якої складено акт перевірки № 337/1502/36166026/30 від 04.04.2011 року (надалі акт перевірки).

За результатами перевірки встановлені наступні порушення податкового законодавства з боку ТОВ «Надія +»:

-в порушення п.3.1 ст.3 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168/97-ВР ТОВ «Надія +» занижено обєкт оподаткування ПДВ за жовтень 2010 року на суму 538466,65 гривень;

-у порушення п.4.1ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168/97-ВР ТОВ «Надія +» занижено базу оподаткування ПДВ за жовтень 2010 року на суму 538466,65 гривень;

-у порушення п.п.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168/97-ВР ТОВ «Надія +» занижено суму податкових зобовязань з ПДВ за жовтень 2010 року на 107693,33 гривень.

Позивач, не погодившись з висновками акту перевірки, направив до податкового органу заперечення до акту перевірки № 337/1502/36166026/30 від 04.04.2011 року, які податковим органом не прийнято до уваги, у звязку з чим керівнику ТОВ «Надія +» дано відповідь за № 4221/10/15-02 від 18.04.2011 року на заперечення до акту документальної позапланової невиїзної перевірки № 337/1502/36166026/30 від 04.04.2011 року ТОВ «Надія +».

На підставі акту перевірки згідно з п.п.54.3 ст.54 Податкового кодексу України та відповідно до п.п.20.1.4, п.п.20.1.28, п.20.1 ст.20; п.123.1 ст.123 Податкового кодексу України за встановлене порушення ТОВ «Надія +» п.3.1 ст.3, п.4.1 ст.4, п.п.7.3.1п.7.3 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168/97-ВР податковим повідомленням рішенням від 18.04.2011 року № 0000241502 ТОВ «Надія +» збільшено суму грошового зобовязання з ПДВ на суму 134616,25 гривень, з яких: за основним платежем 107693,00 гривень та за штрафними санкціями 26923,25 гривень.

Позивач, не погодившись з зазначеним податковим повідомленням - рішенням, звернувся до суду.

Предметом адміністративного позову є скасування податкового повідомлення рішення № 0000241502 від 18.04.2011 року про донарахування податкового зобовязання в розмірі 134616,25 гривень.

Перевіряючи наявність підстав для задоволення позовних вимог, судом встановлено наступне.

23.02.2010 року Господарським судом АРК видано наказ про примусове виконання рішення Господарського суду АРК від 12.10.2009 року, постанови Вищого господарського суду України від 23.02.2010 року по справі № 2-2/3648-2009, згідно якого з ТОВ «Надія +» підлягає стягненню на користь ТОВ «Герої Перекопу» 723005,20 гривень збитків, 7315,06 гривень державного мита, 312,50 гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 68000,00 гривень витрат по оплаті послуг адвоката.

14.06.2010 року ТОВ «Герої Перекопу» звернулося з заявою до відділу державної виконавчої служби Красноперекопського міськрайонного управління юстиції АРК про відкриття виконавчого провадження на виконання вищезазначеного наказу про примусове виконання рішення та постанови, накладення арешту на незавершене виробництво урожаю озимих та ярових зернових, що належить боржнику, ТОВ «Надія +», що знаходяться на орендованих ТОВ «Надія +» земельних ділянках на території Почетненської сільської ради Красноперекопського району, АРК, на суму боргу, а також на рухоме та нерухоме майно, яке належить боржнику, ТОВ «Надія +»; накладення арешту на розрахунковий рахунок з коштами ТОВ «Надія +», який відкрито у Кримській філії АБ «Експрес-Банк» м.Сімферополь, р/р № 26009037877 в українській гривні 24.11.2008 року; перерахування утриманих коштів на розрахунковий рахунок ТОВ «Герої Перекопу» р/р № 26006060125446 в КД «Приватбанк» м.Сімферополь, МФО 384436.

14.06.2010 року головним державним виконавцем ВДВС Красноперекопського міськрайонного управління юстиції АРК Шапкіною О.В. відкрито виконавче провадження з виконання наказу № 2-2/3684-2009, виданого 23.02.2010 року Господарським судом АРК про стягнення з ТОВ «Надія» на користь ТОВ «Герої Перекопу» 798632,76 гривень.

Судом встановлено, що 22.06.2010 року до ВДВС Красноперекопського міськрайонного управління юстиції АРК надійшла заява ТОВ «Герої Перекопу» про накладення арешту на незавершене виробництво урожаю озимих та ярових з культур, що належать ТОВ «Надія +», що знаходяться на орендованих ТОВ «Надія +» земельних ділянках на території Почетненської сільської ради.

22.06.2010 року головним державним виконавцем ВДВС Красноперекопського міськрайонного управління юстиції АРК Шапкіною О.В. винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, яким накладено арешт на все майно, що належить ТОВ «Надія +» та заборонено здійснювати його відчуження.

Судом встановлено, що державним виконавцем згідно акту опису та арешту майна також було накладено арешт на поля: № VI площею 101 га (озима пшениця), внесевооборотне поле (супутники) площею 150 га (яровий ячмінь), поле № III площею 92 га (озима пшениця), поле № II площею 97 га (озима пшениця), поле № 7 площею 70 га (озима пшениця), поле №2 площею 60 га (озима пшениця), поле № 5 площею 63 га (озима пшениця), поле № 6 площею 67 га (озима пшениця), поле № VII площею 85 га (озима пшениця), поле № VIII площею 85 га (озимий ячмінь) та передано на відповідальне зберігання директору ТОВ «Герої Перекопу» ОСОБА_5

Судом встановлено, що ТОВ «Герої Перекопу» проведено збирання врожаю озимини та ярових культур, що належать ТОВ «Надія +».

04.07.2010 року державним виконавцем актом опису та арешту майна описано зерно, що належить ТОВ «Надія +», а саме: пшениця (бункерна вага) 156т500кг, ячмінь (бункерна вага) 404т100кг, зібране з вищезазначених полів та передане на відповідальне зберігання директору ТОВ «Герої Перекопу».

Згідно акту ТОВ «Герої Перекопу» залікова вага зерна складає: пшениця 350990 кг, ячмінь 147040 кг, яке було прийнято 07.07.2010 року директором ТОВ «Герої Перекопу» на відповідальне зберігання.

06.07.2010 року до державного виконавця надійшло клопотання від директора ТОВ «Герої Перекопу» про зняття арешту з незібраних площ незавершеного виробництва урожаю озимини та ярових культур, що належать ТОВ «Надія +», які знаходяться на орендованих ТОВ «Надія +» земельних ділянках на території Почетненської сільської ради та переданих на зберігання ТОВ «Герої Перекопу», а саме: поля № II озима пшениця 45га; № III озима пшениця 26 га, № 2 озима пшениця 26,3 га, № 5 озима пшениця 16,4 га, № 6 озима пшениця 16,3 га, № 7 озима пшениця 53 га, № VI озима пшениця 16,4 га, № VII озима пшениця 11,4 га, № VIII озимий ячмінь 58 га, у звязку з чим державним виконавцем винесено постанову про зняття арешту.

При проведенні заходів щодо збирання зернових, транспортуванні, переробці зерна ТОВ «Герої Перекопу» понесено витрати, сума яких склала 240480,00 гривень, у звязку з чим ТОВ «Герої Перекопу» 19.08.2010 року звернулося з клопотанням до ВДВС Красноперекопського міськрайонного управління юстиції АРК про стягнення зазначених витрат з боржника ТОВ «Надія +».

Судом встановлено, що відчуження сільськогосподарської продукції відбулося шляхом реалізації арештованого майна, яке належить ТОВ «Надія +», згідно із договором між ПП «Ніва В.Ш.» та ВДВС Красноперекопського міськрайонного управління юстиції АРК.

Згідно акту про проведення аукціону з реалізації арештованого рухомого майна, яке належить ТОВ «Надія +», від 29.10.2010 року, судом встановлено, що 22.10.2010 року за адресою: пров. Заводський, оф. 207, м.Сімферополь ПП «Ніва В.Ш.» проведено аукціон з продажу арештованого майна, що належить ТОВ «Надія +»: пшениці загальною вагою 350990 кг та ячменю загальною вагою 147040 кг. Переможцем аукціону визнано ПП «АК «Рис-холдінг», про що складено протокол № 0110260-1 від 22.10.2010 року.

ПП «АК «Рис-холдінг» 25.10.2010 року та 26.10.2010 року на депозитний рахунок державної виконавчої служби перераховані грошові кошти в сумі 335697,6 гривень та 220000,00 гривень, що складає 555697,60 гривень, що є різницею між продажною ціною придбаного лота та сумою винагороди спеціалізованій організації за цим лотом в розмірі 90462,40 гривень, з урахуванням ПДВ.

Судом встановлено, що сума гарантійного внеску, перерахованого на рахунок організатора аукціону в розмірі 90462,32 гривень визначена частиною оплати майна ПП «АК «Рис-холдінг» та залишена спеціалізованій організації ПП «Ніва В.Ш.» в рахунок наданих нею послуг з реалізації цього майна. Різницю між сумою гарантійного внеску та сумою винагороди спеціалізованої організації в сумі 0,08 гривень ПП «АК «Рис-холдінг» було внесено на рахунок спеціалізованій організації ПП «Ніва В.Ш.».

Судом встановлено, що розпорядженням державного виконавця від 27.10.2010 року сума в розмірі 555697,60 гривень, що надійшла від ПП «АК «Рис-холдінг», розподілена наступним чином:

-3000,00 гривень повернення авансового внеску, внесеного стягувачем для проведення експертизи (платіжне доручення № 1765 від 27.10.2011 року);

-500,00 гривень витрати на проведення виконавчих дій;

-55219,76 гривень виконавчий збір згідно постанови ВДВС від 23.06.2010 року;

-496977,84 гривень - заборгованість на користь ТОВ «Герої Перекопу» згідно наказу Господарського суду №2-2/3684 від 23.02.2010 року (платіжне доручення № 1764 від 27.10.2010 року).

Судом встановлено, що 09.02.2011 року Красноперекопська ОДПІ звернулася з запитом № 1254/15-02 до керівника ТОВ «Надія +» щодо надання пояснень за податковими накладними №2996 від 21.10.2010 року на суму 75385,25 гривень, ПДВ 15077,05 гривень, №172 від 25.10.2010 року на суму 279748,00 гривень, ПДВ 55949,60 гривень, № 173 від 26.10.2010 року на суму 183333,35 гривень, ПДВ 36666,67 гривень, № 3008 від 25.10.2010 року на суму 0,05 гривень, ПДВ 0,01 гривень у звязку з необхідністю перевірки відомостей щодо правовідносин з ПП «АК «Рис-холдінг» у жовтні 2010 року.

На вищезазначений запит податкового органу ТОВ «Надія +» надано відповідь, з якої вбачається, що про проведення торгів, назву торгуючої організації керівництво ТОВ «Надія +» належним чином не було повідомлено.

ТОВ «Надія +» в відповіді зазначає, що ПП «АК «Рис-холдінг» не має права вимагати від ТОВ «Надія +» податкову накладну на придбане від торгуючої організації зерно та вказувати ТОВ «Надія +» в Додатку № 5 до декларації з ПДВ як контрагентів. Зазначені вимоги мають бути адресовані до організації (комісіонера), який проводив торги.

Стосовно відносин між ТОВ «Надія +» та торгуючою організацією (комісіонером) з відповіді вбачається, що ТОВ «Надія +» мало виписати на імя торгуючої організації податкову накладну на остаточну суму реалізованого майна за вирахуванням суми, фактично залишеної комісіонером на покриття власних витрат з урахуванням ПДВ. Позивач зазначає, що торгуюча організація (комісіонер) мала надати ТОВ «Надія +» податкову накладну на суму наданих комісійних послуг та суму покриття своїх витрат, якщо це було передбачено умовами договору комісії.

ТОВ «Надія +» в відповіді підкреслило, що необхідних відомостей про торгуючу організацію та відповідних документів воно не має, більш того, торгуюча організація (комісіонер) не зверталося до ТОВ «Надія +» щодо надання податкової накладної.

ТОВ «Надія +» в відповіді зазначило, що підстав для нарахування податкових зобовязань у нього не має.

Суд зазначає, що як встановлено вище, податковим органом за результатами проведення перевірки ТОВ «Надія +» встановлено заниження позивачем податкових зобовязань в декларації з ПДВ за жовтень 2010 року на суму ПДВ в розмірі 107693,00 гривень, яке було донараховано відповідачем саме за наслідком примусової реалізації зерна ПП «АК «Рис-холдінг» в межах виконавчого провадження.

Перевіряючи обґрунтованість вищезазначених висновків акту перевірки, які стали підставою для прийняття Красноперекопською ОДПІ податкового повідомлення рішення № 0000241502 від 18.04.2011 року, судом встановлено наступне.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про виконавче провадження" № 606-XIV від 21.04.1999 року в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин (надалі - Закон України "Про виконавче провадження") примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.

Одним із заходів примусового виконання рішень, встановлених Законом України "Про виконавче провадження", є звернення стягнення на майно боржника. Згідно статті 50 цього Закону звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті (опису), вилученні та примусовій реалізації.

Відповідно до ст.5 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець при здійсненні виконавчого провадження має право накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в порядку, встановленому законодавством; на виконання рішення суду про стягнення коштів або накладення арешту в порядку, встановленому цим Законом, накладати арешт на грошові кошти та інші цінності боржника, в тому числі на кошти, які знаходяться на рахунках та вкладах в установах банків, інших кредитних установах, на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.

Відповідно до частини першої статті 61 Закону України "Про виконавче провадження" реалізація арештованого майна, за винятком майна, вилученого за законом з обігу та зазначеного в частині восьмій статті 55 цього Закону, здійснюється спеціалізованими організаціями, які залучаються на тендерній (конкурсній) основі, на підставі договорів між Державною виконавчою службою та спеціалізованими організаціями шляхом його продажу на прилюдних торгах, аукціонах.

Суд зазначає, що порядок реалізації арештованого майна затверджено наказом Міністерства юстиції України від 15.07.99 N 42/5 та зареєстровано в Мін'юсті України 19.07.99 за N 480/3773 (в редакції на момент існування спірних правовідносин).

Відповідно до пункту 1.2 цього Порядку реалізація арештованого майна здійснюється державним виконавцем шляхом його продажу на аукціоні.

Згідно пункту 3.1 зазначеного Порядку орган державної виконавчої служби укладає з організатором аукціону договір, яким доручає реалізацію майна організатору аукціону за визначену винагороду за надані послуги з реалізації арештованого майна, яка встановлюється у відсотковому відношенні до продажної ціни лота. Розмір винагороди за надані послуги з реалізації арештованого майна не повинен перевищувати з урахуванням податку на додану вартість 15 відсотків від вартості майна.

Аналогічна норма передбачена Тимчасовим положенням про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 27.10.99 N 68/5 та зареєстрованим в Мін'юсті України 02.11.99 за N 745/4038 (в редакції на момент існування спірних правовідносин).

Згідно з пунктом 3.1 цього Положення орган державної виконавчої служби укладає із спеціалізованою організацією договір, яким доручає реалізацію майна спеціалізованій організації за визначену винагороду за надані послуги з реалізації арештованого майна, яка встановлюється у відсотковому відношенні до продажної ціни лота.

Враховуючи те, що об'єктом для оподаткування податком на додану вартість відповідно до пункту 3.1 статті 3 Закону України "Про податок на додану вартість" від 3 квітня 1997 року N 168/97-ВР (який втратив чинність 1 січня 2011 року згідно з Податковим кодексом України та був чинним на момент виникнення спірних правовідносин, надалі - Закон України «Про податок на додану вартість») є операції з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України, а також те, що поставка товарів передбачає передачу права власності на них, то звернення стягнення на майно боржника, накладання арешту на таке майно, вилучення, передавання його на зберігання не можна вважати операціями з поставки.

Вирішуючи питання, чи являються оподаткованими податком на додану вартість операції з реалізації арештованого майна організатором аукціону на підставі договору, укладеному з виконавчою службою, суд зазначає наступне.

Суд враховує, що вказане питання не вирішено однозначно відповідно до судової практики, оскільки є позиція, що така реалізація не являється поставкою в розумінні Закону України «Про податок на додану вартість», а з іншого боку також існує позиція, що вказані операції є обєктом оподаткування податком на додану вартість, яке здійснюється за правилами, встановленими пунктом 4.7 статті 4 Закону України "Про податок на додану вартість".

Суд зазначає, що відповідачем операція з реалізації зерна на аукціоні була розцінена як звичайна поставка на підставі п. 1.4 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість», без врахування особливостей, визначених п. 4.7. статті 4 Закону України «Про податок на додану вартість».

Відповідач зазначив, що у звязку з тим, що покупець зерна ПП «АК «Рис-холдінг» придбав на аукціоні арештоване майно у вигляді ячменю та пшениці, яке належить ТОВ «Надія+», заплатив за нього 538466,65 гривень, у тому числі податок на додану вартість 107693,33 гривень, то відповідно у ТОВ «Надія+» виникло податкове зобовязання на всю суму продажу в розмірі 107693 гривень.

При цьому, відповідачем взагалі не було враховано, що фактично зерно було реалізовано за ціною 646160 гривень, з яких 90462,40 гривень отримано організатором аукціону, як винагорода; 58719,76 гривень витрати на здійснення виконавчих дій та виконавчий бір, та лише 496977,84 гривень (без податку на додану вартість) було перераховано стягувачу.

Судом також встановлено, що державним виконавцем при розподілені отриманих від ПП «АК «Рис-холдінг» коштів, до яких, за думкою відповідача, також були включені суми податку на додану вартість в розмірі 107693 гривень, зазначені суми ПДВ не перераховані ні до бюджету, ні стягувачу, ні боржнику.

Перевіряючи позицію, що реалізація арештованого майна не являється обєктом оподаткування податком на додану вартість, суд зазначає, що вона викладена в розясненні Міністерства юстиції України «Щодо порядку сплати ПДВ при реалізації арештованого майна» від 29.06.2005 року № 25-32/998.

Згідно вказаного листа операція з вилучення державним виконавцем арештованого майна з володіння боржника не є об'єктом оподаткування податком на додану вартість, оскільки цю операцію неможливо кваліфікувати продажем або поставкою товарів з наступних причин:

1) вилучення державним виконавцем арештованого майна від боржника здійснюється не на підставі цивільно-правового договору, а виключно в силу закону на підставі виконавчого документа;

2) при вилученні арештованого майна не відбувається перехід права власності на таке майно від боржника до відповідного органу державної виконавчої служби;

3) при вилученні арештованого майна боржник не отримує від органу державної виконавчої служби компенсацію його вартості.

При цьому операція з вилучення державним виконавцем арештованого майна з володіння боржника також не може розглядатися як безоплатна передача товарів, оскільки не являє собою добровільну передачу права власності на відповідне майно. У даному випадку мова йде про заходи примусового виконання, що вживаються державним виконавцем з метою погашення грошових зобов'язань боржника перед стягувачем.

Крім того, при реалізації арештованого майна спеціалізовані організації, діють виключно у межах повноважень, наданих їм відповідними органами державної виконавчої служби на підставі договору, у зв'язку з чим операції з організації проведення аукціонів з реалізації такого майна неможливо розглядати як відокремлені угоди, що здійснюються поза межами процедури звернення стягнення на майно у відповідності з вимогами чинного законодавства.

В листі також зазначено, що операції з реалізації органами державної виконавчої служби арештованого майна через спеціалізовані організації не є об'єктом оподаткування податком на додану вартість згідно статті 3 Закону України "Про податок на додану вартість". При наданні такими організаціями послуг з організації і проведення аукціонів, публічних торгів та інших передбачених чинним законодавством заходів з реалізації арештованого майна боржника базою оподаткування податком на додану вартість, згідно статті 4 вказаного Закону, є розмір отримуваної цією організацією від відповідного відділу державної виконавчої служби винагороди.

Таким чином, у спеціалізованої організації, виникають податкові зобов'язання по сплаті податку на додану вартість лише із суми винагороди за надані послуги з реалізації арештованого майна боржника, а не з усієї вартості реалізованого майна.

При цьому, суд вважає необхідним зазначити, що якщо така операція, не являється обєктом оподаткування, то боржник (власник товару) зобовязаний здійснити умовний продаж належного йому товару, який був у подальшому примусово реалізований на аукціоні, у звязку з чим, у боржника виникає податкове зобовязання на підставі п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" якщо платник податку у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Але суд зазначає, що умовний продаж здійснюється саме тих товарів, які були придбані або виготовлені, але у подальшому не використані в оподаткованих операціях, тобто для необхідності коригування податкового кредиту, який був сформований у звязку з придбанням або виготовлення таких товарів.

Судом встановлено, що позивачем був сформований податковий кредит у звязку з незавершеним виробництвом урожаю озимих та ярових з культур, який і був реалізований на аукціоні.

Судом встановлено, що позивач не здійснював будь-яких дій у звязку з завершенням виробництва, збором урожаю, його обробкою та реалізацію, оскільки такі дії були вчинені іншим платником податку ТОВ «Герої Перекопу», яке і сформувало свій податковий кредит у звязку зі здійсненням вказаних операцій.

Таким чином, якщо вважати, що операція з реалізації арештованого майна позивача взагалі не є обєктом оподаткування, то у організатора аукціону виникає податкове зобовязання з розміру отриманої винагороди, а позивач відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" мав здійснити умовний продаж, але ні зерна, а незавершеного виробництва урожаю озимих та ярових з культур за звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання, але не нижче ціни їх виготовлення.

Отже, відповідно до такої позиції, база оподаткування податком на додані вартість для ТОВ «Надія+», є саме вартість незавершеного виробництва урожаю озимих та ярових з культур, умовну продаж, якого мав здійснити позивач відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Але суд зазначає, що правила оподаткування податком на додану вартість в 2010 році були визначені Законом України «Про податком на додану вартість», виключно який визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету.

Вказаним Законом операції з примусової реалізації арештованого майна, навіть в межах виконавчого провадження не визнані ні як неоподатковані, ні як звільнені від оподаткування, а тому позиція Міністерства юстиції України з цього питання не приймається судом.

Суд погоджується з позицією відповідача, що за всіма ознаками реалізація арештованого майна являється поставкою товару в розумінні п. 1.4. статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість», але оподатковуються такі операції з урахуванням особливостей, визначених в п. 4.7 статті 4 Закону України "Про податок на додану вартість", оскільки договір, на підставі якого здійснюється реалізація арештованого майна є трьохстороннім та відноситься до договорів комісії.

Суд зауважує, що в п. 4.7 статті 4 Закону України "Про податок на додану вартість" визначено, що у випадках коли платник податку здійснює діяльність з поставки товарів, отриманих у межах договорів комісії (консигнації), поруки, доручення, довірчого управління, інших цивільно-правових договорів, що уповноважують такого платника податку (далі - комісіонера) здійснювати поставку товарів від імені та за дорученням іншої особи (далі - комітента) без передання права власності на такі товари, базою оподаткування є продажна вартість цих товарів, визначена у порядку, встановленому цим Законом. Датою збільшення податкових зобов'язань комісіонера є дата, визначена за правилами, встановленими пунктом 7.3 цього Закону, а датою збільшення суми податкового кредиту комісіонера є дата перерахування коштів на користь комітента або поставки останньому інших видів компенсації вартості зазначених товарів. При цьому датою збільшення податкових зобов'язань комітента є дата отримання коштів або інших видів компенсації вартості товарів від комісіонера.

Таким чином, п. 4.7. статті 4 Закону визначити особливості виникнення податкового зобовязання у комітента - це лише одна подія дата отримання компенсації вартості товару від комітента.

Суд зазначає, що роз'яснення щодо законодавчих норм при оподаткуванні податком на додану вартість операцій з реалізації органами державної виконавчої служби через спеціалізовані організації арештованого державними виконавцями майна боржників були викладені у листі ДПА України від 14.04.2000 року N 1961/6/16-1220-26, положення якого були діючими на час виникнення спірних правовідносин, з урахуванням змін, внесених листом ДПА України від 30.05.2008 року № 11098/7/16-1517.

Відповідно до листа у разі якщо торгуюча організація на комісійних засадах здійснює операції з продажу арештованого майна особи, яка є платником податку на додану вартість, то на дату, що сталася раніше, чи відвантаження арештованого майна боржника, чи зарахування коштів у рахунок його оплати, у торгуючої організації виникають податкові зобов'язання. При цьому базою оподаткування є загальна (остаточна) ціна реалізації. На вимогу покупця на цю дату виписується податкова накладна на остаточну вартість, в якій окремим рядком виділяється сума податку на додану вартість.

При цьому торгуюча організація всю суму податку на додану вартість відображає в книзі продажу товарів (робіт, послуг), форма і порядок заповнення якої затверджені наказом ДПА України від 30.05.97 р. N 165, та включає до декларації з податку на додану вартість і визначену позитивну різницю між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-яким продажем товарів протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту, перераховує до бюджету.

На дату отримання торгуючою організацією коштів за реалізоване майно ним надсилається копія платіжного доручення боржнику, дата отримання якого боржником і буде датою, на яку такий боржник проводить операцію з бухгалтерського та податкового обліку з відчуження майна. На зазначену дату у боржника (заставодавця) збільшуються податкові зобов'язання та виписується торгуючій організації податкова накладна на остаточну вартість реалізованого майна за мінусом суми, фактично залишеної торгуючою організацією на покриття власних видатків з урахуванням податку на додану вартість. Така податкова накладна для торгуючої організації є підставою для збільшення податкового кредиту, датою збільшення якого у торгуючої організації відповідно до п.4.7 Закону України "Про податок на додану вартість" є дата перерахування коштів на користь комітента.

Як встановлено вище, відчуження сільськогосподарської продукції відбулося шляхом реалізації арештованого майна, яке належить ТОВ «Надія +», яке є платником ПДВ, згідно із договором між спеціалізованим підприємством ПП «Ніва В.Ш.» та ВДВС Красноперекопського міськрайонного управління юстиції АРК.

Суд зазначає, що відповідно до вищезазначених законодавчих норм ПП «Ніва В.Ш.», ПП «АК «Рис-холдінг» та ТОВ «Надія +» мали здійснити наступні операції з податкового обліку у звязку з відчуженням майна на аукціоні.

Суд зазначає, що у ПП «Ніва В.Ш.», як організатора аукціону та комісіонера, у звязку з відчуженням майна виникли податкові зобов'язання на дату відвантаження сільськогосподарської продукції пшениці та ячменю переможцю аукціону ПП «АК «Рис-холдінг» на остаточну ціну реалізації в розмірі 646160 гривень, до яких також включена сума винагороди в розмірі 90462,40 гривень.

Суд підкреслює, що на вимогу покупця ПП «АК «Рис-холдінг» ПП «Ніва В.Ш.» було зобовязано виписати податкову накладну на остаточну ціну реалізації сільськогосподарської продукції в розмірі 646160 гривень, в якій окремим рядком мала бути виділена сума податку на додану вартість.

При цьому, ПП «Ніва В.Ш.» всю суму податку на додану вартість мало відобразити в податковому обліку як податкове зобовязання та включити до декларації з податку на додану вартість і визначену позитивну різницю між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-яким продажем товарів протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту, перерахувати до бюджету.

Суд зауважує, що після отримання ПП «Ніва В.Ш.» коштів за реалізовану сільськогосподарську продукцію він був повинен надіслати копію платіжного доручення боржнику ТОВ «Надія +», дата отримання якого позивачем і є датою, на яку позивач мав провести операцію з бухгалтерського та податкового обліку з відчуження майна та погашення кредиту (чи боргу).

Суд зазначає, що на зазначену дату у боржника ТОВ «Надія +» мали збільшитися податкові зобов'язання та позивач мав виписати ПП «Ніва В.Ш.» податкову накладну на остаточну вартість реалізованої сільськогосподарської продукції за мінусом суми, фактично залишеної ПП «Ніва В.Ш.» на покриття власних видатків з урахуванням податку на додану вартість.

Суд зауважує, що така податкова накладна для ПП «Ніва В.Ш.» була б підставою для збільшення податкового кредиту, датою збільшення якого відповідно до п. 4.7 Закону України "Про податок на додану вартість" є дата перерахування коштів на користь комітента.

Зазначена позиція також підтверджується листом ДПА України від 30.05.2008 року № 11098/7/16-1517 «Про надання розяснення».

При цьому, дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

Згідно з п.6.1 ст.6 Закону України «Про податок на додану вартість» об'єкти оподаткування, визначені статтею 3 цього Закону, за винятком операцій, звільнених від оподаткування, та операцій, до яких застосовується нульова ставка згідно з цим Законом, оподатковуються за ставкою 20 відсотків.

Відповідно до п.п.6.1.1 п.6.1 ст.6 Закону України «Про податок на додану вартість» податок становить 20 відсотків бази оподаткування, визначеної статтею 4 цього Закону, та додається до ціни товарів (робіт, послуг).

Згідно з п.1.3 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість» платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Отже, суд зазначає, що платник податку зобовязаний утримувати та вносити до бюджету ПДВ, який сплачується покупцем в ціні товару.

З протоколу № 0110260-1 від 22.10.2010 року по проведенню аукціону по реалізації арештованого рухомого майна, яке належить ТОВ «Надія +» вбачається, що ціна продажу сільськогосподарської продукції:пшениці та ячменю склала 646160,00 гривень.

При цьому, судом встановлено, що ПП «Ніва В.Ш.» в порушення норм Закону України «Про податок на додану вартість» до ціни продажу сільськогосподарської продукції не включено податок на додану вартість, не збільшено податкове зобовязання на суму реалізованої продукції, не виписана покупцю податкова накладна.

Більш того, судом встановлено, що для ТОВ «Надія+» не виникла подія, з якою закон повязує виникнення у нього податкового зобовязання з ПДВ, як у комітента, оскільки організатор аукціону комітент ПП «Ніва В.Ш.» не надіслав позивачу ні платіжне доручення про отримання коштів від переможця аукціону, та й взагалі не попередив про його проведення.

Крім того, і власне, ПП «Ніва В.Ш.» не зверталося до ТОВ «Надія +» щодо надання податкової накладної.

Отже, у звязку з порушенням ПП «Ніва В.Ш.» вищезазначеного порядку, суд зазначає, що у ТОВ «Надія +» не виникло податкового зобовязання з ПДВ.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позивачем правомірно до податкових зобовязань декларації з ПДВ за жовтень 2010 року не включено ПДВ в розмірі 107693,00 гривень.

Суд додатково звертає увагу відповідача, що при здійсненні реалізації зерна на суму 646160 гривень, ні державним виконавцем, ні торгуючою організацію взагалі до вартості майна не була включена сума податку на додану вартість.

Суд зазначає, що відповідно до п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. У разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг).

За таких обставин, суд зазначає, що, враховуючи, що покупцем ПП «АК «Рис-холдінг» не сплачено ПДВ в ціні товару - сільськогосподарської продукції:пшениці та ячменю, у ПП «АК «Рис-холдінг» не виникло право на відображення сум ПДВ в складі податкового кредиту.

Суд також зазначає, що у ПП «АК «Рис-холдінг» не було підстав вимагати від позивача податкову накладну на придбану від ПП «Ніва В.Ш.» сільськогосподарську продукцію у звязку з несплатою ПДВ внаслідок придбання сільськогосподарської продукції та за тих підстав, що, як встановлено вище, належною особою для видачі податкової накладної було саме ПП «Ніва В.Ш.».

Отже, встановлення податковим органом в ході відпрацювання розбіжностей по податковому кредиту та податковому зобовязанню в розрізі контрагентів ПП «АК «Рис-холдинг» правомірності формування податкового кредиту ПП «АК «Рис-холдінг», що на думку відповідача, кореспондує виникненню обовязку у ТОВ «Надія+» сформувати податкове зобовязання, суд вважає безпідставним.

Більш того, суд зазначає, що у позивача не виниклі ні перша ні друга подія, з якими Закон України "Про податок на додану вартість" повязує виникнення податкових зобовязань.

Так, відповідно до п.п.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;

або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Суд зазначає, продукцією, що придбана ПП «АК «Рис-холдінг» на аукціоні, є пшениця загальною вагою 350990 кг та ячмень загальною вагою 147040 кг.

При цьому, арешт на виконання наказу № 2-2/3684-2009, виданого 23.02.2010 року Господарським судом АРК про стягнення з ТОВ «Надія +» на користь ТОВ «Герої Перекопу» 798632,76 гривень, накладався на незавершене виробництво урожаю озимих та ярових з культур, належне ТОВ «Надія +».

Як встановлено вище, заходи щодо збирання зернових, їх транспортування, переробки були здійснені іншим платником податків - ТОВ «Герої Перекопу», у звязку з чим ним понесені витрати, сума яких склала 240480,00 гривень.

Отже, до вартості урожаю, що був арештований та належав ТОВ «Надія+» на аукціоні, також закладено вищезазначені витрати, повязані зі збиранням зернових, їх транспортуванням, переробкою, що були понесені іншим платником - ТОВ «Герої Перекопу».

Отже, у виготовленні остаточної продукції пшениці та ячменя, тобто у створенні фактично нового майна, яке й стало предметом аукціону, приймали участь два платника податків.

З вищевказаного вбачається, що позивач не був продавцем сільськогосподарської продукції, яка була придбана ПП «АК «Рис-холдінг», відповідно й не відвантажував товар.

Суд також зазначає, що позивач і не отримував кошти за товар, оскільки вони були перерозподілені між ТОВ «Герої Перекопу», виконавчою службою та організатором аукціону.

Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що не можливо здійснити висновок, що позивач здійснив поставку зерна, отже, у позивача не виниклі ні перша, ні друга подія, з якими Закон України "Про податок на додану вартість" повязує виникнення податкових зобовязань.

Судом встановлено, що відповідач розрахував позивачу податкове зобовязання в розмірі 107693 гривень виходячи з 538466,65 гривень, але суду сам розрахунок зобовязання, з яких сум він складався, відповідачем не наданий.

При цьому, відповідачем взагалі не було враховано, що фактично зерно було реалізовано за ціною 646160 гривень, з яких 90462,40 гривень отримано організатором аукціону, як винагорода; 58719,76 гривень витрати на здійснення виконавчих дій та виконавчий збір, та лише 496977,84 гривень (без податку на додану вартість) було перераховано стягувачу.

Законом України «Про податок на додану вартість» визначена база оподаткування податку на одану вартсіть та відповідно до п. 4.1. статті 4 Закону база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг).

Однак, суд зауважує, що сума податкового зобовязання в розмірі 107693 гривень та база оподаткування в розмірі 538466,65 гривень, яка визначена податковим органом в акті перевірки не підтверджена в судовому засіданні.

Стосовно повноважень суду самостійно визначити обєкт та базу оподаткування платника податку, суд зазначає наступне.

Суд зазначає, що наслідком встановлення судом невідповідності частини рішення субєкта владних повноважень вимогам чинного законодавства є визнання такого акту часткового протиправним, за умови, що цю частину може бути ідентифіковано та що без неї оспорюваний акт в іншій частині не втрачає свою цілісність. Зокрема, частково протиправним можна визнати якусь частину (пункт) рішення або рішення в частині нарахування певного податку.

Нарахування податку на додану вартість з урахуванням помилкової бази оподаткування, виключає визнання рішення податкового органу в частині такого нарахування протиправним в якійсь сумі цього податку.

Суд перевіряє лише обґрунтованість рішення, зокрема й у частині розрахунків, і не може самостійно нараховувати податки, збори, штрафні санкції, отже, рішення податкового органу в частині донарахованого податку на додану вартість у звязку з невірним визначенням бази оподаткування, підлягає визнанню протиправним повністю.

Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймаючи замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень.

Дана обставина надасть податковому органу можливість визначити в установленому Законом вірну базу оподаткування та прийняти нові рішення (про нарахування податку на додану вартість, з штрафними санкціями).

Вищевказане позиція підтверджується постановою Верховного суду України від 05.12.2006 року по справі № 21-527во06 за скаргою Державної податкової інспекції в Оболонському районі м.Києва про перегляд за винятковими обставинами ухвали Вищого адміністративного суду України від 16 травня 2006 року у справі за позовом ЗАТ "Київський склотарний завод" до Державної податкової інспекції в Оболонському районі м.Києва про визнання недійсними рішень.

Таким чином, приймаючи до уваги, що відповідачем невірно визначена база оподаткування, неправомірно донараховано позивачеві податок на додану вартість, враховуючи, що суд не може самостійно визначити базу оподаткування та розрахувати належні до сплати збори до податки, суд не може визнати донарахування позивачеві податку на додану вартість в розмірі 107693,33 гривень таким, що прийняте на підставі закону, безсторонньо (неупереджено) та добросовісно.

Таким чином, висновки акту перевірки про заниження ТОВ «Надія +» обєкту оподаткування ПДВ за жовтень 2010 року на суму 538466,65 гривень; заниження бази оподаткування ПДВ за жовтень 2010 року на суму 538466,65 гривень; заниження суми податкових зобовязань з ПДВ за жовтень 2010 року на 107693,33 гривень, є такими, що не знайшли свого підтвердження, відповідно, збільшення ТОВ «Надія +» податковим органом суми грошового зобовязання з ПДВ та нарахування штрафних санкцій на загальну суму 134616,25 гривень суд вважає необґрунтованим.

Приймаючи до уваги вищевикладене, суд вважає, що податкове повідомлення рішення Красноперекопської обєднаної державної податкової інспекції в АР Крим № 0000241502 від 18.04.2011 року про застосування фінансових санкцій у сумі 134616,25 гривень належить визнати протиправними та скасувати.

Відповідно до частини 2 статті 11 суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Приймаючи до уваги, що позивач невірно зазначив позовні вимоги про скасування податкового повідомлення-рішення, а не про визнання його протиправним та скасування, як це передбачено для актів індивідуальної дії, суд вважає можливим в цій частини вийти за межи позовних вимог, оскільки це необхідно для повного захисту прав та інтересів сторін по справі.

Отже, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

У звязку зі складністю справи судом 25.07.2011 року оголошена вступна та резолютивна частина постанови, а 01.08.2011 року постанова складена у повному обсязі.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Позовні вимоги задовольнити.

2.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомленнярішення Красноперекопської обєднаної державної податкової інспекції в АР Крим № 0000241502 від 18.04.2011 року.

3.Стягнути на користь ТОВ «Надія +» (ЄДРПОУ 36166026) з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 3 гривні 40 копійок.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Трещова О.Р.