Постанова № 17873655, 03.08.2011, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 серпня 2011 року м. Полтава Справа №2а-1670/5849/11

Полтавський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Клочка К.І.,

при секретарі Міщенко Р.В.,

за участю:

представника позивача Міхно Н.В.,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом управління у справах захисту прав споживачів у Полтавській області до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про стягнення штрафу, -

В С Т А Н О В И В:

06 липня 2011 року управління у справах захисту прав споживачів у Полтавській області (далі позивач, Управляння) звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (далі відповідач, ФОП ОСОБА_3) про стягнення штрафу за порушення законодавства про рекламу у розмірі 1700,00 грн та зобовязання надати довідку про вартість розповсюдженої реклами та копію свідоцтва про державну реєстрацію, як субєкта підприємницької діяльності, чи копію витягу з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на несплату відповідачем штрафу у розмірі 1700 грн., який накладено за порушення законодавства про рекламу, а саме: неподання інформації щодо вартості розповсюдженої реклами.

У судовому засіданні представник позивача вимоги позовної заяви підтримав, просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача вимоги позовної заяви не визнав посилаючись на те, що листи від 02.12.2010, 10.02.2011 щодо надання інформації про вартість розповсюдженої реклами без урахування сум внесених податків, надання копії свідоцтва про державну реєстрацію відповідач не отримувала, супереч вимогам частини другої статті 26 Закону України "Про рекламу" не була повідомлена про розгляд справи про порушення законодавства про рекламу і відповідно була позбавлена можливості надавати пояснення. Представник відповідача вказував на те, що у рішенні про накладення штрафу не зазначено які саме порушення допущено щодо змісту реклами. Крім того представник відповідача зазначив, що 20.10.2006 КП «Міськоформлення» ФОП ОСОБА_3 видано дозвіл на розміщення зовнішньої реклами на підставі рішення виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області, строк дії дозволу 5 років.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що 26 травня 2010 року до Управління для вжиття відповідних заходів надійшло подання виконавчого комітету Кременчуцької міської ради за вих. № 01-22/520, яким повідомлялося про виявлене порушення статті 16 Закону України “Про рекламу”, вчинене ФОП ОСОБА_3, а саме: розміщення зовнішньої реклами без дозвільних документів.

Листами від 02.12.2010 №2238/01-08 та від 10.02.2011 №170/01-44 Управління зобовязало відповідача надати документи на підтвердження вартості розповсюдженої реклами, розміщеної по АДРЕСА_1, по АДРЕСА_2, АДРЕСА_3, АДРЕСА_4, АДРЕСА_5, АДРЕСА_6, АДРЕСА_7.

22.02.2011 Управліннямскладено протокол №4 про порушення законодавства про рекламу за ненадання інформації про вартість розповсюдженої реклами та прийнято рішення №4 про початок розгляду справи про порушення законодавства про рекламу.

За результатами розгляду справи прийнято рішення №4 від 22.02.2011 про накладення штрафу на ФОП ОСОБА_3 за порушення законодавства про рекламу у розмірі 1700 грн, яке направлене відповідачу рекомендованим листом з описом вкладення, що підтверджується копіями наявними у матеріалах справи реєстру посилання кореспонденції Управлінням та повідомленням про вручення поштового відправлення 14.03.2011, де наявний підпис відповідача.

Частиною першою статті 26 Закону України «Про рекламу» встановлено, що контроль за дотриманням законодавства України про рекламу здійснюють у межах своїх повноважень спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів - щодо захисту прав споживачів реклами.

Згідно із пунктом 3.2 Положення про управління у справах захисту прав споживачів в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 23 червня 2009 року №229, управління у справах захисту прав споживачів в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі мають право контролювати дотримання рекламодавцями, виробниками та розповсюджувачами реклами законодавства про рекламу.

Відповідно до частини другої статті 26 Закону України «Про рекламу» на вимогу органів державної влади, на які покладено контроль за дотриманням законодавства про рекламу, рекламодавці, виробники та розповсюджувачі реклами зобов'язані надавати документи, усні чи письмові пояснення, відео- та звукозаписи, а також іншу інформацію, необхідну для здійснення ними повноважень щодо контролю.

Таким чином, вимоги Управління про надання інформації щодо вартості розповсюджуваної реклами ґрунтуються на вимогах чинного законодавства України.

Частиною шостою статті 27 Закону України «Про рекламу» встановлено, що за неподання або подання завідомо недостовірної інформації щодо вартості розповсюдженої реклами та/або виготовлення реклами та/або вартості розповсюдження реклами спеціально уповноваженому центральному органу виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів та його територіальним органам, необхідної для здійснення ними передбачених цим Законом повноважень, на рекламодавців, виробників реклами та розповсюджувачів реклами накладається штраф у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Таким чином, рішення №4 про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу від 22.02.2011 винесено позивачем на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбаченні чинним законодавством України.

Згідно із частиною сьомою статті 27 Закону України «Про рекламу» спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів та його територіальні органи можуть вимагати від рекламодавців публікації відомостей, що уточнюють, доповнюють рекламу, та звертатися з позовом до суду щодо протиправних дій рекламодавців, виробників та розповсюджувачів реклами.

Відповідно до пункту 20 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про рекламу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 травня 2004 року №693, сума штрафів за порушення законодавства про рекламу сплачується добровільно або стягується в судовому порядку відповідно до законодавства.

Суд не бере до уваги доводи представника відповідача щодо не повідомлення ФОП ОСОБА_3 про час та місце розгляду справи про порушення законодавства про рекламу, оскільки у матеріалах справи наявні докази направлення відповідачу рекомендованими листами повідомлень від 02.12.2010 №2238/01-08 та від 10.02.2011 №170/01-44.

Посилання представника відповідача на наявність діючого дозволу на розміщення реклами та неотримання від міськради ніяких повідомлень про скасування цього дозволу також не відповідає обставинам справи, оскільки у матеріалах справи наявний лист виконавчого комітету Кременчуцької міської ради №01-22/314 від 24.03.2010, яким ФОП ОСОБА_3 повідомлено про заборгованість за договорами про тимчасове користування місцями розташування рекламних засобів, які перебувають у комунальній власності та повідомлено про можливе скасування дозволів на розміщення зовнішньої реклами у звязку з наявністю прострочення дебіторської заборгованості.

На час розгляду справи штраф у добровільному порядку відповідачем не сплачено, рішення про застосування штрафу про рекламу не оскаржувалось, у звязку з чим Управління звернулося до суду з вимогами про стягнення його з відповідача

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги щодо стягнення штрафу за порушення законодавства про рекламу у розмірі 1 700,00 грн ґрунтуються на вимогах чинного законодавства України та підлягають задоволенню.

Стосовно позовних вимог Управління щодо зобовязання відповідача надати довідку про вартість розповсюдженої реклами та копію свідоцтва про державну реєстрацію, як субєкта підприємницької діяльності, чи копію витягу з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, суд зазначає наступне.

Згідно із пунктом 1 частини 1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України справа адміністративної юрисдикції - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних та юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Пунктом 5 частини четвертої статті 50 Кодексу адміністративного судочинства України громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, їх об'єднання, юридичні особи, які не є суб'єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами лише за адміністративним позовом суб'єкта владних повноважень в інших випадках, встановлених законом.

Закон України "Про рекламу" та інші закони України не встановлюють права органів виконавчої влади у сфері захисту прав та інтересів споживачів на звернення до суду з вимогою до фізичних або юридичних осіб про зобов'язання надатидовідку щодо вартості розповсюдженої реклами.

Таким чином, Управління не має повноважень щодо звернення до адміністративного суду із зазначеним позовом, тому вказаний спір не підлягає розгляду у порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України, суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

З огляду на викладене, суд вважає за необхідне закрити провадження у частині позовних вимог щодо зобовязання відповідача надати довідку про вартість розповсюдженої реклами та копію свідоцтва про державну реєстрацію, як субєкта підприємницької діяльності, чи копію витягу з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.

Зважаючи на вищевикладене, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов управління у справах захисту прав споживачів у Полтавській області до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про стягнення штрафу задовольнити .

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_8) на користь Державного бюджету України 21081100; 106 (р/р31115106700002 ГУДКУ в Полтавській області, МФО 831019, код ЄДРПОУ 34698804) штраф у розмірі 1700 (одна тисяча сімсот) гривень 00 (нуль) копійок.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 08 серпня 2011 року.

Суддя К.І. Клочко