Постанова № 17873539, 12.08.2011, Полтавський окружний адміністративний суд

1

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 серпня 2011 року м.Полтава Справа № 2а-1670/6525/11

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Алєксєєвої Н.Ю.,

за участю секретаря Горбач Д.О.,

представника позивача - Тимошенко С.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства "Райз - Максимко"до Відділу державної виконавчої служби Лохвицького районного управління юстиціїпро визнання рішення нечинним, -

В С Т А Н О В И В:

01 серпня 2011 року позивач Приватне акціонерне товариство "Райз - Максимко"звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Відділу державної виконавчої служби Лохвицького районного управління юстиціїпро скасування постановивід 28.07.2011 року про відкриття виконавчого провадження ВП №27864931.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що постановою від 28.07.2011 року старшим державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Лохвицького районного управління юстиції відкрито виконавче провадження ВП №27864931 на виконання наказу Господарського суду Полтавської області №18/506 від 11.07.2011 року на суму 107 940,50 грн., якою накладено арешт на все майно позивача в межах суми та вчинена заборона його відчуження. Вказував, що не описавши й не визначивши окремо точний перелік і найменування майна, не маючи достатніх підстав щодо можливого виведення майна позивачем із під стягнення, державний виконавець вчинив обтяження на все майно боржника, яке у десятки тисяч разів перевищує суму стягнення.

В судовому засіданні,10 серпня 2011 року, представником позивача надано заяву про уточнення позовних вимог, у якій позивач просив суд скасувати постанову від 28.07.2011 року про відкриття виконавчого провадження ВП №27864931 в частині накладення арешту на все майно боржника (ПАТ "Райз-Максимко") у межах суми стягнення 107 940,65грн. та заборони здійснювати відчуження будь-якого майна, яке належить боржнику (ПАТ "Райз-Максимко") лише в межах суми боргу з моменту надходження постанови.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив позов задовольнити з підстав, наведених у позовній заяві з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог.

Відповідач явку в судове засідання свого повноважного представника не забезпечив, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. Надіслав письмові заперечення, у яких зазначив, що державний виконавець при винесенні оскаржуваної постанови діяв у чіткій відповідності до вимог Закону України “Про виконавче провадження”, а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, вивчивши та дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне.

Судом встановлено, що рішенням Господарського суду Полтавської області стягнуто з ПАТ "Райз-Максимко" на користь ТОВ "Компанія "Придніпров'є" 4272,97 грн. пені, 3219,74 грн. інфляційних, 99226,60 грн. відсотків за користування грошовими коштами, 1067,19 грн. витрат по держмиту, 154,06 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Для примусового виконання вказаного рішення суду Господарським судом Полтавської області 11 липня 2010 року видано наказ про примусове виконання рішення №18/506/11.

Преамбулою Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що цей Закон визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

Відповідно до частини 1, 2 статті 25 Закону України "Про виконавче провадження" Державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

На виконання наведеної норми Закону, старшим державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Лохвицького районного управління юстиції 28 липня 2011 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання рішення Господарського суду Полтавської області та накладення арешту на все майно позивача в межах суми та вчинення заборони його відчуження.

Із вищевказаною постановою державного виконавця від 28 липня 2011 року в частині накладення арешту на все майно боржника (ПАТ "Райз-Максимко") у межах суми стягнення 107 940,65грн. та заборони здійснювати відчуження будь-якого майна, яке належить боржнику (ПАТ "Райз-Максимко") лише в межах суми боргу з моменту надходження постанови позивач не погодився, у зв'язку з чим оскаржив її до суду.

Надаючи оцінку оскаржуваній постанові, суд виходить із наступного.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія) ; 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статті 6 Закону України "Про виконавче провадження", державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів юридичних осіб.

Пунктом 5 частини 3 статті 11 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право, зокрема, накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку.

Відповідно до частини 2 статті 25 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова

Згідно частини 2 статті 57 Закону України "Про виконавче провадження" арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом:

- винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах;

- винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї;

- винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження;

- проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.

Постановами, передбаченими частиною другою цієї статті, може бути накладений арешт у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій та застосованих державним виконавцем штрафів, на все майно боржника або на окремі предмети.

Аналогічна норма міститься в Інструкції про проведення виконавчих дій, яка затверджена Наказом Мінюсту від 15.12.1999 року за №74/5 (далі - Інструкція).

Так, відповідно до Інструкції арешт майна полягає у проведенні його опису, оголошенні заборони розпоряджатися ним , а в разі потреби - в обмеженні права користування майном або його вилученні в боржника та передачі на зберігання іншим особам /пункт 5.6.1/.

Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, якою накладається арешт на майно боржника та оголошується заборона на його відчуження; винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні в банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту .

Державним виконавцем за постановою про відкриття виконавчого провадження або за постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження може бути накладений арешт у межах суми стягнення за виконавчими документами з урахуванням витрат, пов'язаних з проведенням виконавчих дій на виконання, на все майно боржника або на окремо визначене майно боржника /пункт 5.6.2/.

Однак, відповідач при накладенні арешту та заборони здійснювати відчуження будь-якого майна, яке належить боржнику, ПАТ "Райз-Максимко", окремо не здійснив опису майна боржника, не визначив майно на яке наклав арешт , пославшись лише що в межах суми, що не ідентифікує майно в державному реєстрі обтяжень.

Таким чином, відповідач, вчинивши накладення арешту майна, фактично встановив обтяження на все майно боржника, яке перевищує суму стягнення, тим самим позбавив права позивача розпоряджатися іншим майном, яке належить йому на праві власності.

Суд вважає доцільним відмітити, що відповідач при винесенні спірної постанови в частині накладення арешту на все майно боржника (ПАТ "Райз-Максимко") у межах суми стягнення 107 940,65грн. та заборони здійснювати відчуження будь-якого майна, яке належить боржнику (ПАТ "Райз-Максимко") лише в межах суми боргу з моменту надходження постанови, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Законом України “Про виконавче провадження”, проте без врахування необхідності проведення опису майна боржника на яке накладено арешт та оголошення заборони на його відчуження, посилаючись лише на суму боргу, що не ідентифікує майно в державному реєстрі обтяжень.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що постанова від 28.07.2011 року про відкриття виконавчого провадження, в частині накладення арешту на все майно боржника (ПАТ "Райз-Максимко") у межах суми стягнення 107 940,65грн. та заборони здійснювати відчуження будь-якого майна, яке належить боржнику (ПАТ "Райз-Максимко") лише в межах суми боргу з моменту надходження постанови, є необґрунтованою, тобто прийнята без урахування усіх обставин, що мали значення для її прийняття.

З огляду на викладене, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Райз - Максимко" є обґрунтованими та підлягають задоволенню

Відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Приватного акціонерного товариства "Райз - Максимко"до Відділу державної виконавчої служби Лохвицького районного управління юстиціїпро скасування постанови задовольнити.

Скасувати постанову Відділу державної виконавчої служби Лохвицького районного управління юстиції від 28.07.2011 р. про відкриття виконавчого провадження ВП №27864931 в частині накладення арешту на все майно боржника (ПАТ "Райз-Максимко") у межах суми стягнення 107 940,65грн. та заборони здійснювати відчуження будь-якого майна, яке належить боржнику (ПАТ "Райз-Максимко") лише в межах суми боргу з моменту надходження постанови.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного акціонерного товариства "Райз - Максимко" (код ЄДРПОУ 30382533) витрати по сплаті судового збору в розмірі 3,40 грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 15 серпня 2011 року.

Суддя Н.Ю. Алєксєєва