Рішення № 17873176, 01.08.2011, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.08.11 Справа№ 5015/2852/11

Господарський суд Львівської області у складі судді Матвіїва Р.І., при секретарі судового засідання Боржієвській Л.А., розглянув справу

по справі за позовом: Відкритого акціонерного товариства «Страхове товариство «Гарантія», м. Київ

до відповідача 1: Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1

до відповідача 2: Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Універсальна», м. Київ

про: відшкодування шкоди в порядку регресу в розмірі 15537 грн. 27 коп.

В судовому засіданні взяли участь представники:позивача: не зявився; відповідача: не зявився; відповідача: не зявився.

Обставини розгляду справи: Ухвалою господарського суду від 26.05.2011 року порушено провадження у справі за позовом Відкритого акціонерного товариства «Страхове товариство «Гарантія» (надалі по тексту рішеня - позивач) до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (надалі по тексту рішення відповідач 1) та Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Універсальна» (надалі по тексту рішення - відповідач 2) про відшкодування шкоди в порядку регресу в розмірі 15537 грн. 27 коп. Розгляд справ призначено на 23.06.2011 року.

В судовому засіданні 23.06.2011 року представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі на наполягав на їх задоволенні, вимоги ухвали господарського суду не виконав, оригінали представлених доказів в судове засідання для огляду подав. Відповідачі в судове засідання не зявилися, причини неявки не повідомили, вимоги ухвали господарського суду від 26.05.2011 року не виконали. Розгляд справи відкладено на 04.07.2011 року.

В судовому засіданні 04.07.2011 року позивач позовні вимоги підтримав в повному обсязі. Відповідач 1 явку представника не забезпечив, відзиву на позов не подав, вимоги ухвал суду не виконав. Представник відповідача 2 подав заперечення на позовну заяву, в якому просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог. Сторони заявили клопотання про відкладення розгляду справи та продовження строку вирішення спору по суті. У звязку із повторною неявкою відповідача 1, через винятковість справи суд ухвалив розгляд справи відкласти на 01.08.2011 року, продовжити строк розгляду справи.

Представникам сторін, що брали участь в судовому засіданні, розяснено зміст ст. ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України щодо їх прав та обовязків, зокрема про право заявляти відводи судді. Від фіксації судового процесу технічними засобами сторони відмовились.

01.08.2011 року судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повне рішення складене та підписане 03.08.2011 року.

Суть спору: 13.03.2008 року між позивачем та ОСОБА_2 укладено договір №5-255/08.010 добровільного страхування наземного транспорту автомобіль марки SUZUKI SX4, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, номер кузова НОМЕР_2, 2008 року випуску, страховою сумою 130000,00 грн. Страховими ризиками, за вказаним договором, є: дорожньо-транспортна пригода, пошкодження предметом, що відскочив чи впав, пожежа, вибух, стихійне лихо, протиправні дії, незаконне заволодіння.

12.05.2008 року близько 15.20 год., у м. Львові на перехресті вул. Друкарська-Л. Українки, ОСОБА_1 керуючи автомобілем марки «TOYOTA CAMRY», державний реєстраційний номер НОМЕР_3, номер кузова НОМЕР_4, 2003 року випуску, не надав переваги в русі транспортному засобу, що рухався праворуч, в результаті чого здійснив зіткнення з автомобілем марки SUZUKI SX4, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, яким керував ОСОБА_3 (особа, допущена до керування). В результаті зазначеної дорожньо-транспортної пригоди автомобіль марки SUZUKI SX4, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, отримав механічні пошкодження.

По даному факту постановою Яворівського районного суду Львівської області від 17.06.2008р. у справі №3-6037/08 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, за порушення п.16.2 Правил дорожнього руху, та піддано адміністративному стягненню у вигляді штрафу в розмірі 68,00 грн.

Судом встановлено, що цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1, як власника автомобілем марки «TOYOTA CAMRY», державний реєстраційний номер НОМЕР_3, на момент вчинення ДТП була застрахована відповідачем-2, що підтверджується полісом №ВВ/1448600. Згідно вказаного поліса, ліміт відповідальності відповідча-2 за шкоду, заподіяну майну потерпілого становить 25500,00 грн., франшиза (страхове відшкодування за шкоду, заподіяну майну потерпілих зажди зменшується на цю суму) становить 510,00 грн.

Відповідно до висновку спеціаліста № 472 від 05.06.2008р. експертного дослідження по вивченню вартості відновлювального ремонту, ремонтної калькуляції №472 від 05.06.200р., вартість відновлюваного ремонту автомобіля SUZUKI SX4, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, який пошкоджений під час ДТП, на момент дослідження становить 11130,65 грн.

У звязку з настанням страхового випадку, позивачем у відповідності до положень договору від 13.03.2008р. № 5-255/08.010, на підставі заяви ОСОБА_2 від 12.05.2008р. №964 про виплату страхового відшкодування та на підставі страхового акту №363 від 26.06.200р. було проведено виплату страхового відшкодування. Зокрема, 6 944,04 грн. сплачено на поточний рахунок МПП ВКФ «Гелікон»відповідно до рахунку-фактури № СФ-0001174 від 12.05.2008р., що підтверджується платіжним дорученням № 983 від 01.07.2008р., 4 758,49 грн. сплачено на поточний рахунок МПП «Калина»відповідно до рахунку №45 від 20.05.2008р., що підтверджується платіжним дорученням №984 від 01.07.2008р. Всього позивачем на проведення відновлюваного ремонту автомобіля SUZUKI SX4, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 сплачено 11702, 53 грн.

Статтею 1191 ЦК України передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлено законом.

Відповідно до ст. 27 Закону України «Про страхування», страховик має право вимагати компенсацію здійснених виплат від особи, відповідальної за заподіяний збиток у повному обсязі.

Статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Таким чином, до позивача перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

З метою досудового врегулювання спору, позивач звернувся до відповідача-2 з претензією від 19.05.2009р. по регресній вимозі на суму 11702,53 грн. сплаченого страхового відшкодування. З матеріалів справи вбачається, що вказана претензія позивачем здана в поштове відділення на відправлення 27.05.2009р., 29.05.2009р. отримана відповідачем-2. Однак, відповіді на претензію від 19.05.2009р. відповідач-2 не надав, регресну вимогу позивача не задоволив.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 ГПК України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених Господарським процесуальним кодексом України заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Частиною 2 ст. 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною другою цієї статті визначено способи захисту цивільних прав та інтересів. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

З огляду на положення зазначеної норми та принцип диспозитивності у господарському судочинстві, позивач має право вільно обирати способи захисту порушеного права чи інтересу.

Відповідно до ст. 20 ЦК України, право на захист особа здійснює на свій розсуд.

Спір між сторонами виник у звязку з неоплатою в порядку регресу відповідачами понесених позивачем витрат по виплаті страхового відшкодування на проведення відновлюваного ремонту автомобіля марки SUZUKI SX4, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, який зазнав пошкодження в наслідок ДТП.

Дослідивши представлені суду докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає позов підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Відносини, повязані із страхуванням, регулюються параграфом 2 глави 35 Господарського кодексу України, главою 67 Цивільного кодексу України, Законом України «Про страхування», а відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів - також Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Страхування може здійснюватися на основі договору між страхувальником і страховиком (добровільне страхування) або на основі закону (обовязкове страхування) (ч. 2 ст. 352 ГК України).

Згідно з положеннями ст. 5 Закону України «Про страхування», страхування може бути добровільним або обов'язковим. Обов'язкові види страхування, які запроваджуються законами України, мають бути включені до Закону України «Про страхування».

Страхування наземного транспорту (крім залізничного), відповідно до п. 6 ст. 6 Закону України «Про страхування», є видом добровільного страхування.

В той же час, страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, згідно п. 9 ст. 7 Закону України «Про страхування», відноситься до обовязкових видів страхування, що здійснюються в Україні.

Згідно ч. 1 ст. 354 ГК України, за договором страхування страховик зобовязується у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній страхувальником у договорі страхування, а страхувальник зобовязується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

В розумінні ст. 979 ЦК України та ст. 16 Закону України «Про страхування», договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Предметом договору страхування, відповідно до ч. 1 ст. 980 Цивільного кодексу України та ст. 4 Закону України «Про страхування», можуть бути майнові інтереси, що не суперечать закону і пов'язані з життям, здоров'ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням (особисте страхування), з володінням, користуванням і розпорядженням майном (майнове страхування), з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди особі або її майну, а також шкоди, заподіяної юридичній особі (страхування відповідальності).

Судом встановлено, що 12.05.2008р. відбулася дорожньо-транспортна пригода, в результаті якої автомобіль марки SUZUKI SX4, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, отримав механічні пошкодження. Договором від 13.03.2008р. №5-255/08.010 добровільного страхування наземного транспорту вказаний автомобіль застрахований позивачем від дорожньо-транспортної пригоди.

У відповідності до положень ст. 8 Закону України «Про страхування», страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Судом також встановлено, що дорожньо-транспортну подію, яка мала місце 12.05.2008р., внаслідок якої автомобіль марки SUZUKI SX4, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, зазнав механічних пошкоджень, позивач визнав страховим випадком.

В силу положень ст. 25 Закону України «Про страхування», здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Судом також встановлено, що у відповідності до положень договору від 13.03.2008р. №5-255/08.010, на підставі заяви ОСОБА_2 від 12.05.2008р. № 964 про виплату страхового відшкодування та на підставі страхового акту №363 від 26.06.200р. позивачем проведено виплату страхового відшкодування в розмірі 11702, 53 грн. , що підтверджується матеріалами справи.

Статтею 27 Закону України «Про страхування»та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Надавши правову оцінку наведеним вище обставинам, суд приходить до переконання, що позивачем підставно проведено виплату страхового відшкодування по відновлюваному ремонту автомобіля марки SUZUKI SX4, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, в сумі 11 702,53 грн., у звязку з чим позивача в межах цієї ж суми перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Судом також встановлено, що цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу - автомобіля марки «TOYOTA CAMRY», державний реєстраційний номер НОМЕР_3, ОСОБА_1, яким спричинено ДТП, що потягнуло нанесення шкоди застрахованому у позивача автомобілю марки SUZUKI SX4, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, застрахована відповідачем-2. Наведене підтверджується полісом обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВВ/1448600.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Статтею 5 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»визначено, що об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.

Пунктом 37.4 ст. 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" передбачено право страховика здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілим або погодженим з ними підприємствам, установам та організаціям, що надають послуги з ремонту пошкодженого майна, лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Отже, відповідно до вищенаведених норм Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів", страховик за договором обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів має обовязок перед своїм страхувальником відшкодувати, на умовах та в межах, визначених цим Законом, шкоду, завдану останнім.

Частинами першою та другою статті 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення. Відповідно до ч.1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Таким чином, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Вина ОСОБА_1, який керував автомобіль марки «TOYOTA CAMRY», державний реєстраційний номер НОМЕР_3, встановлена у судовому порядку, що підтверджується постановою Яворівського районного суду Львівської області від 17.06.2008р. у адміністративній справі №3-6037/08.

Згідно приписів п. 1 ч. 3 ст. 22 ЦК України, згідно якої збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Статтею 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Згідно поліса №ВВ/2383390 ОСОБА_1, ліміт відповідальності відповідча-2 за шкоду, заподіяну майну потерпілого становить 25500,00 грн., франшиза (страхове відшкодування за шкоду, заподіяну майну потерпілих зажди зменшується на цю суму) становить 510,00 грн.

Таким чином, до позивача, як страховика, що виплатив страхове відшкодування за договором від 13.03.2008р. №5-255/08.010 добровільного страхування наземного транспорту - автомобіля марки SUZUKI SX4, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, у межах фактичних витрат перейшло право вимоги, яке ОСОБА_2, що є страхувальником за вказаним договором, має до особи, відповідальної за завдані збитки. У відповідності до положень Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" в межах, передбачених полісом обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №ВВ/2383390, такими особами є відповідач 2 та ОСОБА_1 Останній - в частині, що не підлягає відшкодуванню відповідачем 2, а саме по відшкодуванню франшизи, передбаченої наведеним полісом №ВВ/2383390 в сумі 510,00 грн.

При цьому, судом не береться до уваги через безпідставність покликання відповідача-2 щодо безпідставності вказаної вимоги, оскільки, за переконанням відповідча 2, у відповідності до ст. 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", витрати, повязані з відновлюваним ремонтом транспортного засобу відшкодовуються з урахування зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, а саме у порядку, визначеному Методикою товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів (п. п. «д»п.1.4. Методики).

Надавши правову оцінку, доказам, наявним в матеріалах справи, зокрема, висновку спеціаліста № 472 від 05.06.2008р. експертного дослідження по вивченню вартості відновлювального ремонту, судом встановлено, що останній базується на положеннях згадуваної відповідачем-2 Методики. Поряд з цим, розмір витрат, повязані з відновлюваним ремонтом транспортного засобу є абсолютно обгрунтованим в силу того, підставою для страхового відшкодування, у відповідності до ст. 25 Закону України «Про страхування», є акт страховика. Як вбачається зі змісту дослідженого судом страхового акту № 363 від 26.06.200р. розрахунок страхового відшкодування становить 11702, 53 грн. Крім цього, статтею 27 Закону України «Про страхування» та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток. Страховим актом № 363 від 26.06.200р. встановлено, що розмір страхового відшкодування становить 11702, 53 грн., що співпадає із здійсненою позивачем виплатою страхового відшкодування в розмірі 11702, 53 грн. Тобто, до позивач перейшло право зворотної вимоги в межах фактичних затрат в розмірі 11702, 53 грн.

За наведеного вище, суд приходить до переконання, що позовна вимога до відповідача-2 в частині стягнення вартості відновлювального ремонту - фактично понесених витрат підлягає до задоволення.

Позивачем також заявлено до відповідач 2 позовну вимогу про стягнення 1176,90 грн. пені, при вирішенні якої суд виходить з такого.

Розмір пені, заявлений до стягнення з відповідача 2, нарахований в порядку положень ч. ч. 37.1. 37.2. ст. 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Як вже зазначалось вище, відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Законом України “Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, положення якого спрямовані на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території

У відповідності до положень ч. ч. 37.1. - 37.2. ст. 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", якими позивач обґрунтовує нарахування відповідачу-2 пені в розмірі 1176,90 грн., виплата страхового відшкодування здійснюється протягом одного місяця з дня отримання страховиком визначених у статті 35 цього Закону документів або в строки та в обсягах, визначених рішенням суду. За кожен день прострочення виплати страхового відшкодування з вини страховика або МТСБУ особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє у період, за який нараховується пеня.

Згідно положення ст. 9 Закону України «Про страхування», страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Поряд з цим, у ст. 35 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено перелік документів та їх вихідні дані, які є необхідними для здійснення страховиком страхувальнику страхового відшкодування. По суті, вказана норма закону врегульовує правовідносини щодо нарахування пені між страховиком/МТСБУ та страхувальком. Отже, право на нарахування пені виникає у особи, яка має право на отримання страхового відшкодування. Як вбачається з матеріалів справи, особою, яка має право на отримання страхового відшкодування, та яка його отримала, є ОСОБА_2, тобто позивач не є особою, яка має право на отримання страхового відшкодування.

Крім цього, як вбачається з матеріалів справи, до позивача, на підставі приписів ст. 993 ЦК України, ст. 27 Закону України "Про страхування", перейшло саме право вимоги, яке ОСОБА_2 мала до відповідача 2, як страховика цивільної відповідальності власника джерела підвищеної небезпеки ОСОБА_1 За наведеного, між сторонами не виникло договірних відносин, оскільки даний спір виник з правовідносин відшкодування шкоди в порядку регресу, а не з договірних зобов'язань відповідача 2 перед позивачем. Отже, до позивача перейшло право зворотної вимоги до відповідача 2 лише у межах фактичних витрат, тобто, без права на розширення вказаних меж шляхом додаткового нарахування пені. Разом з тим, чинне законодавство України не передбачає відшкодування шкоди в порядку регресу у більшому розмірі.

Правовідносини між позивачем та відповідачем 2 виникли щодо по регресній вимозі внаслідок делікту, нарахування пені за несвоєчасне відшкодування якої чинним законодавством не передбачено.

Відтак, суд відзначає, що законодавством не передбачено право особи, яка має право регресної вимоги на нарахування пені на суму регресної вимоги. При цьому, матеріалами справи не підтверджується укладення між позивачем та відповідачем 2 договору відносно забезпечення виконання зобов'язання.

У звязку з цим, позовна вимога позивача щодо стягнення з відповідача 2 пені в розмірі 1176,90 грн. не підлягає до задоволення як необґрунтована.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача 2 631,99 грн. 3% річних та 2025,85 грн. інфляційних втрат, суд відзначає наступне.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки, факт несплати грошового зобовязання відповідача 2 по вимозі позивача підтверджується матеріалами справи, тому заявлені позивачем до стягнення 631,99 грн. 3% річних та 2025,85 грн. інфляційних втрат визнаються обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Окрім того, позивачем заявлено позовну вимогу до відповідач 1 про стягнення 510,00 грн. матеріальної шкоди.

Відповідно до ч. 37.5. ст. 37 Закону України “Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, страхувальником або особою, відповідальність якої застрахована, потерпілому має бути компенсована сума франшизи у повному обсязі одночасно з виплатою страховиком страхового відшкодування.

Відповідно до ч. 1 п. 12.1., ст. 12 Закону України “Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладенні договору обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2% від ліміту відповідальності страховика, а межах якого відшкодовується збиток, заподіяних майну потерпілих.

Статті 9 Закону України «Про страхування»передбачено, що франшиза - це частина збитків, що не відшкодовується страховиком.

Як встановлено судом вище, за полісом № ВВ/2383390 від 06.10.2007р. обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, відповідачем 2 застраховано цивільну відповідальність власника транспортного засобу - автомобіля марки «TOYOTA CAMRY»державний реєстраційний номер НОМЕР_3, тобто громадянина ОСОБА_1

Крім того, матеріалами справи підтверджується, що винною особою у ДПТ, яке мало місце 12.05.2008р., внаслідок чого пошкоджено автомобіль марки SUZUKI SX4, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, є саме громадянин ОСОБА_1

Відносини, що стали підставою даного спору носять деліктний характер, участь у яких ОСОБА_1 бере виключно як фізична особа - громадянин. Правовий статус особи, як субєкта підприємницької діяльності, жодними чином не пов'язаний з відповідальністю особи субєкта адміністративної діяльності за вчинення адміністративного проступку. Більше того, порушене право позивача, за захистом якого останній звернувся до суду, не спричинене господарською діяльністю відповідача-1.

Позивачами і відповідачами в судовому процесі господарських судів можуть бути підприємства та організації, зазначені в статті 1 ГПК України, тобто підприємства, установи, організації, інші юридичні особи, громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності.

Відповідно до статті 2 ГПК України господарський суд порушує справи за позовними заявами, зокрема, підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Відповідно до частини першої статті 21 ГПК України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього Кодексу.

У постанові від 30.11.2004 зі справи N 18/62 Верховним Судом України з посиланням на приписи статті 124 Конституції України, статті 22 Закону України "Про судоустрій", статей 24, 236 та 254 ЦК України, статей 1 та 21 ГПК України викладено правову позицію, відповідно до якої сторонами у господарському судочинстві можуть бути підприємства та організації, зазначені у статті 1 ГПК України, а отже усі спори між юридичними особами.

За наведеного вище, господарські суди не мають повноважень, необхідних для залучення фізичних осіб до участі у справі у статусі відповідача.

Як встановлено судом з матеріалів та обставин справи, вимогу про стягнення 510,00 грн. матеріальної шкоди (розміру франшизи) позивач вправі предявити до фізичної особи Лнсенко Б.І.

Відповідно до пункту 1 частини1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в господарських судах. Тому, суд вважає за необхідне припинити провадження у справі в частині позовної вимоги про стягнення 510,00 грн. матеріальної шкоди з відповідача 1, у відповідності до страхового поліса № ВВ/2383390 від 06.10.2007р. та положення ч. 37.5 ст. 37 Закону України “Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Відповідно до статті 43 Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Судові витрати відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, суд покладає на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Щодо заявлених позивачем до відшкодування судових витрат в розмірі 2340 грн. 51 коп. як понесених витрат на оплату послуг адвоката, то суд відмовляє у їх відшкодуванні через наступне. Відповідно до статті 44 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Договір про надання правової допомоги від 01.04.2008 року укладений між позивачем та фізичною особою підприємцем ОСОБА_5, а не адвокатом ОСОБА_5 Оплата грошових коштів позивачем на користь фізичної особи підприємця ОСОБА_5 здійснена на підставі рахунку від 16.03.2011 року № 03г-201 за послугу відповідно до договору про надання правової допомоги з таким же призначенням платежу. Отже, позивач оплатив фізичній особі підприємцеві ОСОБА_5 грошові кошти в розмірі 2340 грн. 51 коп. за надану послугу правову допомогу відповідно до умові договору про надання правової допомоги від 01.04.2008 року. Умови даного договору не передбачають надання послуг адвокатом. В матеріали справи не подано первинних облікових документів, які би свідчили про факт надання послуг адвокатом, повязаних із розглядом даної справи, та оплати позивачем послуг саме адвоката. Крім цього, довіреність від 14.02.2011 року видана позивачем ОСОБА_5 як фізичній особі, а не як адвокатові чи фізичній особі підприємцеві. Відповідно до п. 2.2.4 договору позивач був зобовязаний видати повіреному (фізичній особі підприємцеві ОСОБА_5) довіреність. Натомість, довіреність видана не повіреному (фізичній особі підприємцеві ОСОБА_5), а фізичній особі ОСОБА_5, внаслідок чого суд прийшов до висновку, що повноваження представника у ОСОБА_5 виникли не на підставі договору, а на підставі правочину - довіреності від 14.02.2011 року. Враховуючи наведене суд прийшов до висновку, що витрати в розмірі 2340 грн. 51 коп. понесені позивачем на оплату правової допомоги фізичній особі підприємцеві ОСОБА_5, а не адвокату ОСОБА_5., внаслідок чого суд вважає за необхідне відмовити позивачеві у відшкодування витрат на оплату послуг адвоката в розмірі 2340 грн. 51 коп.

Керуючись ст. ст. 15, 16, 22, 625, 979, 980, 993, 1166, 1187, 1188, 1191 Цивільного кодексу України, ст. ст. 35, 352, 354 Господарського кодексу України, Законом України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів", ст. ст. 33, 34, 43, 44, 49, 80, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд - в и р і ш и в :

Позов задоволити частково.

Припинити провадження у справі в частині позовної вимоги про стягнення 510,00 грн. матеріальної шкоди з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Універсальна»(код ЄДРПОУ 20113829) на користь Відкритого акціонерного товариства «Страхове товариство «Гарантія»(код ЄДРПОУ 14229456) 11192 (Одинадцять тисяч сто девяносто дві) гривні 53 коп. страхового відшкодування в порядку регресу, 631 (Шістсот тридцять одну) гривню 99 коп. 3% річних, 2025 (Дві тисячі двадцять пять) гривень 85 коп. втрат від інфляції, 138 грн. 50 коп. державного мита та 210 грн. 37 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Відмовити в задоволенні позовної вимоги в частині стягнення з Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Універсальна»пені розмірі 1176 (Одна тисяча сто сімдесят шість) гривень 90 коп.

Відмовити позивачеві у відшкодування витрат на оплату послуг адвоката в розмірі 2340 грн. 51 коп.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст. ст. 91- 93 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Матвіїв Р.І.