Рішення № 17872970, 15.07.2011, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

15.07.11 р. Справа № 13/38

Суддя господарського суду Донецької області Макарова Ю.В., при секретарі судового засідання Крищук К.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю „Кондитерська фабрика „Меркурій” Черкаська обл., м. Сміла

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Золотий Скарабей” м. Горлівка

про: стягнення суми заборгованості у розмірі 9378грн.32коп., суми пені 437грн.96коп., індексу інфляції 300грн.10коп., штрафу 937грн.83коп., всього 11400грн.75коп.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 (за довіреністю № б/н від 01.10.2011р.) юрист

від відповідача: не зявився

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Кондитерська фабрика „Меркурій” Черкаська обл., м. Сміла (далі позивач) звернулося до господарського суду Донецької області із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю “Золотий Скарабей” м. Горлівка (далі відповідач) про стягнення суми заборгованості у розмірі 9378грн.32коп., суми пені 437грн.96коп., індексу інфляції 300грн.10коп., штрафу 937грн.83коп., всього 11400грн.75коп. згідно договору № 1с від 19.04.2010р.

Ухвалою від 05.05.2011р. порушено провадження по справі, зобовязано сторін зявитися в судове засідання, надати документи та вчинити певні дії.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем грошового зобовязання за договором поставки № 1 від 29.04.2010р. щодо своєчасної та повної оплати отриманої за видатковими накладними № М 00001248 від 14.12.2010р. та № М- 00001249 від 14.12.2010р. продукції, внаслідок чого утворилась заявлена до стягнення заборгованість та підстави для нарахування пені, інфляції та штрафу.

На підтвердження вказаних обставин позивач надав засвідчені копії договору поставки товару № 1 від 19.04.2010р., видаткових накладних № М 00001248 від 14.12.2010р. та № М- 00001249 від 14.12.2010р., листа № 063 від 18.02.2011р. з проханням оплатити товар у розмірі 9378грн.32коп., довідки за підписом директора та головного бухгалтера про наявність станом на 31.03.2011р. у відповідача на користь позивача заборгованості в розмірі 9378грн.29коп.

Поясненнями № 158 від 23.05.2011р., наданими через канцелярію суду 24.05.2011р. позивач зазначив, що покупець (відповідач) подав замовлення на асортимент та кількість товару по телефону регіональному менеджеру; доручення на робітників отримувача (покупця), які уповноважені на приймання товару від продавця не вимагалися, оскільки поставка здійснювалася транспортом продавця (позивача) безпосередньо на склад покупця; в спірному періоді між відповідачем та позивачем будь які інші договори, в т.ч. в усній формі або у спрощений спосіб, не укладалися, окрім договору № 1 від 19.04.2010р.

Поясненнями № 166 від 06.06.2011р., наданими через канцелярію суду 10.06.2011р. позивач представив суду податкові накладні до спірних видаткових накладних та долучив інші видаткові накладні, за якими була здійснена поставка товару на виконання умов договору № 1 від 19.04.2010р. у підтвердження, що спірні видаткові накладні М 00001248 від 14.12.2010р. та № М- 00001249 від 14.12.2010р. є не єдині і не перші за договором № 1 від 19.04.2010р.

Поясненнями на відзив на позовну заяву № 184 від 07.07.2011р. позивач наполягав, що посилання відповідача, викладені у відзиві спростовуються копіями документів за період співпраці позивача та відповідача з 2008 року, згідно з якими оформлення заявок та накладних (в накладних відсутній підпис або печатка, але здійснена оплата) проводилося в такий саме спосіб, як це було зроблено за поставкою, що оспорюється відповідачем. Посилання відповідача на договір постачання б/н від 02.02.2008р. взагалі є безпідставними, оскільки такий договір ніколи не існував, а зазначення його в платіжному дорученні № 893 від 12.10.2010р. свідчить лише про не відповідальне ставлення відповідача до ведення бухгалтерських документів.

Поясненнями № 183 від 07.07.2011р., наданими через канцелярію суду 12.07.2011р. позивач зауважив, що рахунки фактури про сплату товару відповідачеві не виставлялися, оскільки практика співпраці склалися таким чином, що підставою для здійснення оплати товару були виписані видаткові накладні на товар та податкові накладні до них.

Клопотанням № 182 від 07.07.2011р. позивач, керуючись ст. 38 Господарського процесуального кодексу України, просив витребувати з Горлівської обєднаної Державної податкової інспекції (Калінінське відділення) м. Горлівка, Донецької області, в якій перебуває на обліку та зареєстрований як платник податку на додану вартість відповідач наступні документи: податкову декларацію з податку на додану вартість за 12 й місяць 2010 року платника податку на додану вартість ТОВ „Золотий Скарабей”; додаток № 5 до податкової декларації з податку на додану вартість розшифровку податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів за 12 й місяць 2010 року платника податку на додану вартість ТОВ „Золотий Скарабей”; розрахунок коригувань сум ПДВ до податкової декларації з податку на додану вартість за 12 й місяць 2010 року платника податку на додану вартість ТОВ „Золотий Скарабей”; реєстр отриманих та виданих податкових накладних платника податку на додану вартість ТОВ „Золотий Скарабей”. Заявлене клопотання позивач мотивує тим, що зазначені документи містять в собі інформацію стосовно оприбуткування за період з 01.12.2010р. по 31.12.2010р. в бухгалтерському та податковому обліках відповідачем отриманого від позивача товару на суму 9378грн.32коп., що в свою чергу підтверджує факт поставки товару за накладними № М-00001248 та № М 00001249, які оспорюють ся відповідачем.

Клопотанням № 181 від 07.07.2011р., наданим через канцелярію суду 12.07.2011р. позивач просив суд зобовязати відповідача надати розгорнутий акт звірки взаєморозрахунків між сторонами за предметом позову з визначенням періодів нарахування заборгованості з зазначенням підстав та дат внесення сум до бухгалтерського обліку підприємств.

Суд відзначає, що ухвалами від 05.05.2011р., від 24.05.2011р. зобовязував, в тому числі відповідача, надати розгорнутий акт звірки розрахунків.

Відповідач забезпечив участь свого представника тільки в судовому засіданні 14.06.2011р., у якому проти позовних вимог заперечував з підстав, зазначених у наданому відзиві на позовну заяву б/н від 14.06.2011р. А саме стверджує, що представлені позивачем видаткові накладні не можуть вважатися належними доказами поставки товару за договором № 1 від 19.04.2011р., оскільки накладні підписані особами без зазначення їх посад, ініціалів та прізвищ, крім того не засвідчені печаткою підприємства. На думку відповідача, вищевикладене спростовує факт підписання накладних саме уповноваженими представниками відповідача, і відповідно взагалі факт передачі товару по цім накладним відповідачу. Крім того, відповідач зазначає про недоведеність поставки товару саме на виконання договору № 1 від 19.04.2010р., оскільки умови договору не відповідають фактично склавшимся відносинам по поставці товару по спірним накладним.

Відповідач також зазначає про наявність між сторонами інших договірних відносин, у підтвердження чого надає платіжне доручення № 893 від 12.10.2010р., в якому в якості підстави платежу зазначений договір б/н від 02.02.2008р.

Клопотанням № 78 від 13.07.2011р. відповідач зазначає про неможливість надання суду договору б/н від 02.02.2008р. у звязку з вилученням документів про фінансово господарську діяльність товариства правоохоронними органами в ході проведення перевірки. Відповідач також зазначив, що в штаті ТОВ „Золотий скарабей” відсутні якісь інші робітники, крім директора Фількіної Н.Л.

Ухвалою від 25.06.2011р. суд задовольнив клопотання позивача та продовжив строк розгляду справи до 20.07.2011р.

У звязку з клопотаннями відповідача про відкладення розгляду справи, витребування додаткових доказів, суд неодноразово відкладав розгляд справи, востаннє на 15.07.2011р.

У судовому засіданні 15.07.2011р. позивач підтримав свої позовні вимоги в повному обсязі.

Суд вважає що відсутність в судовому засіданні відповідача не є перешкодою для повного та всебічного розгляду справи, оскільки наявних в справі матеріалів достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, суд вважає за можливе вирішити спір за наявними в справі матеріалами.

Вислухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВСТАНОВИВ:

19.04.2010р. між позивачем (постачальником) та відповідачем (покупцем) був укладений договір поставки товару № 1, згідно з яким постачальник зобовязується постачати та передавати у власність покупцю, а покупець зобовязується приймати та оплачувати льодяникову карамель торгової марки „Рокс” на умовах даного договору.

Відповідно п. 1.2 договору загальна вартість даного договору становить суму всіх накладних на відпуск товару покупцю, підписаних сторонами.

Згідно п. 2.1 договору покупець подає замовлення на товар постачальнику факсимільним звязком не менше ніж за 1 добу до планової дати відвантаження товару з виробництва. В замовленні повинні бути вказані дата його подачі, назва та адреса покупця, асортимент і кількість товару, а також підпис відповідальної особи покупця.

Відповідно п. 2.6 договору підтвердженням передачі товару є оформлена накладна з печаткою фірми і підписом уповноваженого представника покупця.

Пунктом 3.4 договору сторони погодили, що поставка першої партії товару покупцю здійснюється при умові 100% передоплати шляхом перерахування вартості товару (згідно рахунку) на розрахунковий рахунок постачальника. Оплата за наступні партії товару покупець здійснює тим же шляхом на протязі 21 календарних днів після отримання товару.

Згідно п. 9.2 договору повноваженими представниками сторін за даним договором є: від постачальника: Ярошенко Юлія Вячеславівна, від покупця: Фількіна Наталія Леонідівна.

Позивач у позові посилається на те, що на виконання умов вищезазначеного договору за накладними № М- 00001248 та № М 00001249 від 14.12.2010р. позивачем був поставлений товар на загальну суму 9378грн.32коп., відповідач поставлений за видатковими накладними товар отримав, про що свідчить підпис останнього в графі „Отримав”, однак станом на сьогоднішній день не оплатив вартість продукції у повному розмірі.

Позивач, вважаючи, що відповідач не виконав свої зобовязання за договором (повністю та своєчасно не оплатив отриманий товар), звернувся з позовом до суду за захистом порушеного права.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до статей 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України, правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом та на засадах змагальності.

За приписами статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень. Судовими доказами за визначенням статей 32-36 Господарського процесуального кодексу України слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

За змістом статті 509 Цивільного кодексу України зобовязання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього кодексу. Стаття 11 Цивільного кодексу України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є договори та інші правочини.

Підстави позову це факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. До підстав позову входять лише юридичні факти, тобто ті, з якими норми матеріального права пов'язують виникнення, зміну чи припинення прав та обов'язків суб'єктів спірного матеріального правовідношення. Тобто, підставою позову є фактичні обставини, що підтверджують правомірність заявлених позовних вимог.

Як вбачається із змісту позовної заяви та резолютивної частини позову у якості підстави виникнення обовязків Відповідача по оплаті переданого товару зазначено саме договір № 1 від 19.04.2010р.

Позивач в обґрунтування своїх позовних вимог посилається на накладні № М- 00001248 від 14.12.2010р. та № М- 00001249 від 14.12.2010р., відповідно до яких позивач на виконання умов вищезазначеного договору поставив продукцію льодяникову карамель торгової марки „Рокс” на загальну суму 9378 грн.32коп.

Відповідач заперечував проти поставки товару за видатковими накладними від 14.12.2010р. № М 00001248, № М- 00001249 саме за договором, оскільки у видаткових накладних відсутнє зазначення прізвища, імя, побатькові та посади осіб, які їх підписали з боку відповідача, тому на думку відповідача, такі накладні не підтверджують факт поставки товару.

Позивач проти позиції відповідача заперечував, мотивуючи тим, що доручення на робітників отримувача (відповідача) не вимагалися, оскільки поставка здійснювалася транспортом продавця безпосередньо на склад покупця.

Суд дослідивши накладні № М- 00001248 від 14.12.2010р. та № М- 00001249 від 14.12.2010р., на які у якості доказу поставки продукції відповідачу за договором № 1 від 19.04.2010р. посилається позивач, встановив наступне.

Накладна № М- 00001248 від 14.12.2010р. жодного посилання на договір № 1 від 19.04.2010р. не містить, в накладній взагалі не зазначена підстава поставки, у графі отримав міститься підпис з зазначенням „вірно б/п (Кравченко)” без печатки ТОВ „Золотий скарабей”.

На вимогу ухвали суду відповідач клопотанням № 78 від 13.07.2011р., з посиланням на виїмку правоохоронними органами документів фінансово-господарської діяльності, повідомив суд про неможливість надати письмові пояснення відносно особи за прізвищем Кравченко та його повноважень на отримання матеріальних цінностей.

Накладна № М- 00001249 від 14.12.2010р. жодного посилання на спірний договір не містить, в накладній взагалі не зазначена підстава поставки, у графі отримав міститься підпис без зазначення прізвища, імя по-батькові особи, яка його здійснила, печаткою ТОВ „Золотий скарабей” не скріплена.

Суд відзначає, що принцип свободи договору, встановлений ст. 627 ЦК України, включає в себе таки ознаки, як вільний вияв волі особи на вступ у договірні відносини; свобода вибору сторонами форми договору; право громадян або юридичних осіб, та інших субєктів цивільного права вступати чи утримуватися від вступу у будь-які договірні відносини. Слід підкреслити те, що в першу чергу свобода договору проявляється у можливості наданій сторонам визначати умови такого договору.

Як вбачається з п. 2.6 договору № 1 від 19.04.2010р. сторони передбачили, що підтвердженням передачі товару є оформлена накладна з печаткою фірми і підписом уповноваженого представника покупця. Повноваженими представниками сторін за даним договором є: від постачальника: Ярошенко Юлія Вячеславівна, від покупця: Фількіна Наталія Леонідівна (п. 9.2 договору).

Слід наголосити на тому, що спірним договором сторони передбачили обовязкові умови що підлягають виконанню сторонами, зокрема, визначені конкретні повноважні представникі сторін за договором.

Відповідно до п. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Статтею 1 вказаного Закону визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Проте, позивачем не надано жодного доказу, який свідчив би про здійснення поставки на умовах п. 2.6, п. 9.2 договору № 1 від 19.04.2010р, а саме, спірні накладні не містять печатки покупця та відомостей стосовно того, що підписи з боку покупця зроблені особами, які уповноважені на це договором.

Натомість за накладною № М 00001248 від 14.12.2010р. товар отримала особа по прізвищу Кравченко, яка не міститься в переліку осіб, встановленого п. 9.2 договору, уповноважених від покупця за договором.

Також не можна встановити делегування повноважень іншим представникам відповідача на прийняття товару за договором № 1 від 19.04.2010р., оскільки суду не представлено жодного документу, який би свідчив про доручення відповідальній особі отримати товарно-матеріальні цінності за спірним правочином.

Так, оскільки сторони досягли згоди відносно всіх суттєвих умов договору, про що свідчить сам укладений договір № 1 від 19.04.2010р., підписаний та скріплений печатками директорами обох сторін, та враховуючи, що в матеріалах справи відсутні будь які зміни до договору, оформлені в письмовому вигляді або погоджені сторонами протоколи розбіжностей до договору, то можна дійти висновку, що умови договору відносно передачі товару лише за накладною оформленою печаткою фірми і підписом визначеного уповноваженого представника покупця на вчинення таких дій, як отримання та передача товару, є обовязковими для виконання обома сторонами, оскільки набули статусу істотних. Тобто у разі постачання продукції за договором № 1 від 19.04.2010р всі господарські операції поставки товару між сторонами обовязково повинні регулювалися вказаним договором.

Проте з фактичних обставин справи не вбачається постачання з дотриманням умов спірного правочину, а отже, на його підставі.

Посилання позивача на те, що аналогічні поставки були здійснені аналогічним чином, більш того оплачені відповідачем, підписи осіб на них нібито подібні з підписами, що відображені на накладних № М- 00001248, № М- 00001249 від 14.12.2010р., не приймаються судом до уваги, оскільки суд не наділений повноваженнями почеркознавчої експертизи і не може встановлювати ідентифікацію підписів. Крім того, на наданих позивачем інших накладних міститиметься відбиток печатки відповідача, тоді як на спірних накладних вона відсутня.

Як зазначалося, позивач заявив у порядку ст. 38 ГПК України клопотання № 182 від 07.07.2011р. про витребування з Горлівської обєднаної Державної податкової інспекції податкових декларацій з податку на додану вартість відповідача, обґрунтовуючи клопотання тим, що ці документи повинні містити інформацію яка підтверджує факт отримання спірного товару.

Відповідно ст. 38 ГПК України сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів. У клопотанні повинно бути зазначено: який доказ витребовується; обставини, що перешкоджають його наданню; підстави, з яких випливає, що цей доказ має підприємство чи організація; обставини, які може підтвердити цей доказ.

Суд відзначає, що декларації є документами податкової звітності щодо податку на додану вартість, в яких вказуються не конкретні господарські операції по конкретним поставкам та контрагентам, а загальні консолідовані податкові зобовязання ТОВ “Золотий Скарабей” за весь податковий період, а не за конкретну дату. У звязку з цим, наявність цих документів податкової звітності не підтвердить та не спростує факт постачання товару за накладними М 00001248 від 14.12.2010р. та № М- 00001249 від 14.12.2010р. відповідно до договору № 1 від 19.04.2010р.

Слід також зауважити, що у суду немає повноважень щодо перевірки податкових зобовязань відповідача, тобто таким клопотанням позивач фактично перекладає на суд перевірку податкового та бухгалтерського обліку відповідача, його податкової звітності, що не входить до повноважень суду.

Суд дійшов висновку, що позивач не довів підстав позову, того, що господарські операції здійснені сторонами саме на підставі укладеного договору № 1 від 19.04.2010р. В первинних документах відсутнє посилання на вказаний договір, в наданих відповідачем податкових накладних №№ 1206,1207 від 14.12.2010р. навпаки в якості підстави поставок зазначені спірні видаткові накладні. В акті звірки розрахунків, який підписаний з боку позивача станом на 07.07.2011р., зазначаючи спірні накладні та виводячи кінцеве сальдо позивач не вказав, що операції здійснені саме за договором № 1 від 19.04.2010р.

Письмові пояснення позивача про те, що в спірному періоді між відповідачем та позивачем будь-які інші договори, в тому числі в усній формі або у спрощений спосіб не укладалися, крім договору № 1 від 19.04.2010р. суд не приймає до уваги як належний доказ, тому як інша сторона заперечує з цього приводу. Крім того, відповідач представив суду засвідчену копію платіжного доручення № 893 за яким відповідачем позивачу перераховані кошти у сумі 1500грн. за товар за договором б/н від 02.02.2008р.

Таким чином, суд вважає, що позивачем не доведено звязок між видатковими накладними М 00001248 від 14.12.2010р. та № М- 00001249 від 14.12.2010р. та умовами спірного договору № 1 від 19.04.2010р, тобто не доведений сам факт поставки товару за спірним договором, на підставі якого позивач вимагає стягнути суму основного боргу за поставлений товар. Будь-які інші документи, які доводили б здійснення постачання в межах договору № 1 від 19.04.2010р, який є підставою позовних вимог, в матеріалах справи відсутні.

Згідно ст.22 Господарського процесуального кодексу України (із зміною, внесеними із Законом України № 2453-VI / 2453-17 / від 07.07.2010р.) позивач вправі до початку розгляду господарським судом справи по суті змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Позивач до початку розгляду справи по суті не змінив підстави позову, в описовій та резолютивній частині позову зазначив що вимоги заявлені саме на підставі договору № 1 від 19.04.2010р. Суд позбавлений права самостійно змінювати підстави позову.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що Позивач не довів за допомогою належних та допустимих у розумінні статей 32-38 Господарського процесуального кодексу України доказів факту передачі товару та виникнення у Відповідача заборгованості саме за договором № 1 від 19.04.2010р.

З огляду на наведене, в позовних вимогах слід відмовити.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Відмовити в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю „Кондитерська фабрика „Меркурій” (юридична адреса: 20721, Черкаська обл, Смілянський район, с. Бакалея, вул. Леніна, будинок 58Б, код ЄДРПОУ 14195438) до Товариства з обмеженою відповідальністю “Золотий Скарабей” (юридична адреса: 84610, Донецька облю, м. Горлівка, вул. Горлівської дивізії, будинок 93, код ЄДРПОУ 34782450) про стягнення суми заборгованості у розмірі 9378грн.32коп., суми пені 437грн.96коп., індексу інфляції 300грн.10коп., штрафу 937грн.83коп., всього 11400грн.75коп.

У судовому засіданні 15.07.2011р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

Повний текст рішення складено та підписано 20.07.2011р.

Суддя Макарова Ю.В.

< Список ><Довідник >

< Список ><Довідник >

< Текст >