Рішення № 17871988, 15.08.2011, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.08.11 Справа№ 5015/3075/11

Господарський суд Львівської області, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу:

за позовом:Львівського комунального підприємства “Міський центр інформаційних технологій” (м.Львів)

до відповідача:Споживчого товариства “Міські інформаційні системи” (м.Львів)

про:стягнення заборгованості в розмірі 17 288,48 грн.

Суддя: В.М. Пазичев

При секретарі:І.Є.Башак Представники сторін:

від позивача:ОСОБА_1 - представник, довіреність від 27.05.2011 року

від відповідача:ОСОБА_2 представник, довіреність від 29.06.2011 року Представникам сторін, присутнім в судовому засіданні, розяснено їх права та обовязки відповідно до ст.ст. 20, 22 ГПК України, зокрема, право заявляти відводи.

Суть спору: На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Львівського комунального підприємства “Міський центр інформаційних технологій” (м.Львів) до Споживчого товариства “Міські інформаційні системи” (м.Львів) про стягнення заборгованості в розмірі 17 288,48 грн.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 07.06.2011 року порушено провадження у справі і призначено до розгляду на 10.06.2011 року. Ухвалою від 10.06.2011 року розгляд справи відкладено до 17.06.2011 року, у звязку з неявкою представника відповідача та для надання доказів. Ухвалою від 17.06.2011 року розгляд справи відкладено до 25.07.2011 року у звязку із неявкою представника відповідача. Ухвалою від 25.07.2011 року розгляд справи відкладено до 29.07.2011 року, у звязку з відсутністю представника позивача. Ухвалою від 29.07.2011 року розгляд справи відкладено до 02.08.2011 року, для надання доказів. Ухвалою від 02.08.2011 року оголошено перерву в судовому засіданні до 03.08.2011 року, для надання доказів. Ухвалою від 03.08.2011 року розгляд справи відкладено до 05.08.2011 року, для надання доказів. Ухвалою від 05.08.2011 року розгляд справи відкладено до 11.08.2011 року, за клопотанням сторін. Ухвалою від 11.08.2011 року розгляд справи відкладено до 15.08.2011 року, для надання доказів.

Позивач вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 07.06.2011 року, про оголошення перерви від 02.08.2011 року, про відкладення від 10.06.2011 року, від 17.06.2011 року, від 25.07.2011 року, від 29.07.2011 року, від 03.08.2011 року, від 05.08.2011 року, від 11.08.2011 року не виконав повністю, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.

25.07.2011 року за вх.№16636/11 позивач подав клопотання про відкладення розгляду справи.

25.07.2011 року за вх.№16633/11 позивач подав клопотання про виправлення описки.

29.07.2011 року за вх.№17084/11 позивач подав клопотання про уточнення позовних вимог.

01.08.2011 року за вх.№17258/11 позивач подав клопотання по справі.

02.08.2011 року за вх.№17257/11 позивач подав пояснення по справі.

05.08.2011 року за вх.№17619/11 позивач подав клопотання про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якого просить стягнути з відповідача 10890,58 грн. боргу.

05.08.2011 року за вх.№17620/11 позивач подав пояснення по справі.

05.08.2011 року за вх.№17618/11 позивач подав клопотання про відкладення розгляду справи.

15.08.2011 року за вх.№18294/11 позивач подав пояснення по справі.

Відповідач вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 07.06.2011 року, про оголошення перерви від 02.08.2011 року, про відкладення від 10.06.2011 року, від 17.06.2011 року, від 25.07.2011 року, від 29.07.2011 року, від 03.08.2011 року, від 05.08.2011 року, від 11.08.2011 року не виконав, відзив на позов представив, явку повноважного представника забезпечив.

17.06.2011 року за вх.№13697/11 відповідач подав клопотання про відкладення розгляду справи.

25.07.2011 року за вх.№16692/11 відповідач подав заперечення.

25.07.2011 року за вх.№16693/11 відповідач подав заперечення.

03.08.2011 року за вх.№17363/11 відповідач подав пояснення по справі.

05.08.2011 року за вх.№17604/11 відповідач подав пояснення по справі.

05.08.2011 року за вх.№17603/11 відповідач подав клопотання про відкладення розгляду справи.

15.08.2011 року за вх.№18278/11 відповідач подав відзив на позовну заяву.

02.08.2011 року в судовому засіданні сторони подали спільне клопотання про відкладення розгляду справи та про продовження строку розгляду справи в строк понад два місяці, встановлений ст.69 ГПК України. Суд задоволив це клопотання, продовжив строк розгляду справи на 10 днів.

Позов розглянуто у присутності сторін за наявними в справі матеріалами, відповідно до ст.75 ГПК України.

Відповідно до ст. 85 ГПК України, рішення виготовлено, підписано та оголошено 15.08.2011 року.

Розглянувши матеріали і документи, подані сторонами, заслухавши пояснення представників сторін, зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне:

01 грудня 2006 року між Львівським комунальним підприємством «Міський центр інформаційних технологій»(надалі позивач, ЛКП «Міський центр інформаційних технологій») та Споживчим товариством «Міські інформаційні системи»(надалі - відповідач) було укладено Договір № 2 від 01.12.2006 року (надалі - Договір).

Позивач зазначає, що, згідно п. 1.1 зазначеного Договору, Сторони об'єднують свої зусилля у розвитку комп'ютерної мережі Національної академії наук України у місті Львові, для чого зобовязуються встановити АДСЛ - обладнання в приміщенні ЛКП «Міські інформаційні системи»з метою його подальшого тестування строком до 31 грудня 2006 року, а з січня 2007 року АДСЛ - обладнання вважається діючим. ЛКП «Міські інформаційні системи», згідно з п.п. 2.2.1.-2.2.3. Договору, зобов'язується забезпечити розміщення обладнання СТ «Міські інформаційні системи»в своїх приміщеннях, забезпечити збереження та функціонування встановленого АДЛС - обладнання на вузлах ЛКП «Міський центр інформаційний технологій»і забезпечити обладнання цілодобовим безперебійним живленням.

Позивач стверджує, що, згідно з п.3.1. Договору, Споживче товариство «Міські інформаційні системи»з 1 січня 2007 року зобов'язувалося проводити оплату за організаційне забезпечення та технічне обслуговування АДСЛ- обладнання в розмірі 6,90 грн., в тому числі ПДВ, за кожного абонента, підключеного через АДСЛ - обладнання. Задля досягнення взаєморозуміння, Сторони Договору підписали протокол про погодження договірної ціни, який оформлений додатком до Договору від 01 грудня 2006 року.

Позивач зазначає, що відповідач з початку дії Договору вправно і своєчасно здійснював оплату за організаційне забезпечення та технічне обслуговування АДСЛ - обладнання, що в місяць складало суму у розмірі 351,9 грн., а починаючи з травня 2008 року перестав виконувати свій обов'язок по оплаті, в результаті чого, як стверджує позивач, заборгованість відповідача за Договором № 2 від 01.12.2006 року складає 9501 (дев'ять тисяч п'ятсот одна) грн.. 30 коп.

Позивач стверджує, що листом від 11.08.2010 року № 1-вих-66, Споживче товариство «Міські інформаційні системи»просило ЛКП «Міський центр інформаційний технологій»припинити дію договору № 2 від 1 грудня 2006 року, тому, на думку позивача, даний договір є припиненим з 01.08 2010 року.

Також, позивач нарахував відповідачу пеню за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання на суму 4749,10 грн., інфляційні втрати - у розмірі 2 397,65 грн. та три проценти річних від простроченої суми - у розмірі 640,43 грн.

05.08.2011 року позивач подав клопотання про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якого просить стягнути з відповідача 10890,58 грн. боргу, з яких: 9501,30 грн. основного боргу, 90,05 грн. пені, 982,53 грн. - інфляційних втрат, 316,70 грн. 3% річних.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому зазначає, що сторони Договору № 2 від 01 грудня 2006 року домовились, що Споживче товариство «Міські інформаційні системи»проводить оплату послуг Львівського комунального підприємства «Міський центр інформаційних технологій»в розмірі 6,90 грн. за кожного абонента, підключеного через АДСЛ - обладнання. Оплата, згідно п. 3.2. Договору, за твердженням відповідача, проводиться на підставі актів прийому-передачі виконаних робіт, до 20 числа кожного місяця, наступного за звітним.

Відповідач зазначає, що, на виконання умов Договору № 2 від 01 грудня 2006 року, Споживче товариство «Міські інформаційні системи»здійснювало оплату наданих послуг у січні, лютому, березні, квітні, травні, червні і липні 2007 року. Однак, як стверджує відповідач, у квітні 2007 року вийшли з ладу пристрої обладнання Споживчого товариства «Міські інформаційні системи», що розташовані у кімнаті 102, за адресою: м. Львів, пл. Ринок, 1, в тому числі і АДСЛ - обладнання, що було предметом договору № 2 від 01 грудня 2006 року, а оплата продовжувалася у звязку із тим, що відповідач сподівався поновити роботу обладнання.

Відповідач стверджує, що листом від 04 квітня 2007 року № 04-2007/04/2-вих Споживче товариство «Міські інформаційні системи»звернулося до керуючого справами Львівської міської ради п. Литвинюк М.В. з проханням надати дозвіл на виніс обладнання Споживчого товариства «Міські інформаційні системи», котре знаходиться у кімнаті № 102, а саме концентратора АДСЛ, який використовувався для надання інтернет послуг, згідно Договору № 2 від 01 грудня 2006 року.

У відзиві відповідач зазначає, що Львівське комунальне підприємство «Міський центр інформаційних технологій»листом № 0406/вих.50 від 08 травня 2007 року повідомило, що лист Споживчого товариства «Міські інформаційні системи»погоджений п. Литвинюк М.В. та запропоновано надати підтверджуючі документи на передачу обладнання ЛКП «Міський центр інформаційних технологій». Відповідач стверджує, що, після надання відповідних документів, Споживче товариство «Міські інформаційні системи»винесло обладнання АДСЛ з приміщення (кімната № 102) Львівського комунального підприємства «Міський центр інформаційних технологій», однак доказів вчинення таких дій немає.

Відповідач також стверджує, що, оскільки, після проведення ремонту АДСЛ обладнання, Споживче товариство «Міські інформаційні системи»планувало встановити відремонтоване АДСЛ - обладнання в приміщенні (кімната № 102) Львівського комунального підприємства «Міський центр інформаційних технологій», відповідно, здійснювалась оплата, згідно умов Договору № 2 від 01 грудня 2006 року за травень та червень 2007 року, однак, за твердженням відповідача, Споживче товариство «Міські інформаційні системи»не встановило АДСЛ - обладнання, обслуговування якого було предметом Договору № 2 від 01 грудня 2006 року.

Оскільки, як вважає відповідач, ЛКП «Міський центр інформаційних технологій»забезпечувало організаційне забезпечення та технічне обслуговування АДСЛ обладнання, відповідно, після виходу з ладу АДСЛ обладнання, на думку відповідача, надання таких послуг ЛКП «Міський центр інформаційних технологій»фактично припинено. Відповідач у відзиві стверджує, що сторони Договору № 2 від 01 грудня 2006 року домовились, що, оскільки послуги, передбачені Договором № 2, ЛКП «Міський центр інформаційних технологій»не надає, то ЛКП «Міський центр інформаційних технологій»припиняє готувати та надавати Акти прийому-передачі виконаних робіт, а Споживче товариство «Міські інформаційні системи», відповідно, не здійснює оплату послуг, оскільки такі не надавались.

Як зазначає відповідач, за час дії Договору, Актів виконаних робіт за Договором № 2 від 01 грудня 2006 року ЛКП «Міський центр інформаційних технологій»не направляло, оскільки, на думку відповідача, послуги, передбачені Договором № 2, ЛКП «Міський центр інформаційних технологій»не надавало.

Таким чином, на думку відповідача, оскільки тривалий період часу ніяких послуг, відповідно до Договору № 2 від 01 грудня 2006 року, Споживче товариство «Міські інформаційні системи»не отримувало і не планувало отримувати в майбутньому, Споживче товариство «Міські інформаційні системи»направило листа ЛКП «Міський центр інформаційних технологій»про припинення дії Договору № 2 від 01 грудня 2006 року.

Отже, станом на момент розгляду справи відповідач не подав докази погашення заборгованості в повному обсязі.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного :

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно до ст. 173 ГК України, господарським визнається зобовязання, що виникає між субєктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один субєкт (зобовязана сторона, в тому числі боржник) зобовязаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого субєкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший субєкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку.

Відповідно до ст. 179 ГК України, майново-господарські зобовязання, які виникають між субєктами господарювання або між субєктами господарювання і негосподарюючими субєктами юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобовязаннями.

У відповідності до ч.7 ст.179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно ст.193 ГК України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обовязковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

В ході судового розгляду справи було встановлено, що 01 грудня 2006 року між позивачем та відповідачем було укладено Договір №2 від 01.12.2006 року (надалі - Договір).

Згідно п. 1.1 Договору, сторони об'єднують свої зусилля у розвитку комп'ютерної мережі Національної академії наук України у місті Львові, для чого зобовязуються встановити АДСЛ - обладнання в приміщенні ЛКП «Міські інформаційні системи»з метою його подальшого тестування строком до 31 грудня 2006 року, а з січня 2007 року АДСЛ - обладнання вважається діючим. ЛКП «Міські інформаційні системи», згідно з п.п. 2.2.1.-2.2.3. Договору, зобов'язується забезпечити розміщення обладнання СТ «Міські інформаційні системи»в своїх приміщеннях, забезпечити збереження та функціонування встановленого АДЛС- обладнання на вузлах ЛКП «Міський центр інформаційний технологій»і забезпечити обладнання цілодобовим безперебійним живленням.

Згідно п. 2.1. Договору, відповідач зобов'язується: встановити АДСЛ - обладнання в приміщенні позивача з метою його подальшого тестування строком до 31 грудня 2006 року. З 1 січня 2007 року АДСЛ - обладнання вважається діючим; забезпечити технологічне обслуговування Академмережі, включаючи адміністрування мережі.

Згідно п.2.2. Договору, позивач зобов'язується: забезпечити розміщення обладнання відповідача в приміщеннях позивача; забезпечити збереження та функціонування встановленого АДСЛ - обладнання відповідача на вузлах позивача; забезпечити АДСЛ - обладнання цілодобовим безперебійним живленням; здійснювати комутацію абонентів через АДСЛ - обладнання відповідача за заявками відповідальних осіб відповідача в межах технологічної ємності встановленого обладнання.

Згідно з п.3.1. Договору, Споживче товариство «Міські інформаційні системи»з 1 січня 2007 року зобов'язувалося проводити оплату за організаційне забезпечення та технічне обслуговування АДСЛ - обладнання в розмірі 6,90 грн., в тому числі ПДВ, за кожного абонента, підключеного через АДСЛ - обладнання.

01 грудня 2006 року сторони Договору підписали протокол про погодження договірної ціни, який оформлений додатком до Договору.

11.08.2010 року відповідач надіслав позивачу лист № 1-вих-66, відповідно до якого просить припинити дію Договору № 2 від 1 грудня 2006 року. Позивач погодив припинення дії Договору № 2 від 1 грудня 2006 року з 01.08.2010 року, що підтвердив і позивач, і відповідач у судовому засіданні.

Відповідач з моменту підписання Договору здійснював оплату за організаційне забезпечення та технічне обслуговування АДСЛ обладнання (надалі - послуги), що в місяць складало суму у розмірі 351,9 грн., а починаючи з травня 2008 року перестав виконувати свій обов'язок по оплаті, в результаті чого, заборгованість відповідача, станом на час подання позову, за Договором № 2 від 01.12.2006 року за період з травня 2008 року по липень 2010 року включно складає 9501 (дев'ять тисяч п'ятсот одна) грн. 30 коп.

Відповідач стверджує, що послуги за Договором № 2 від 01.12.2006 року в період з травня 2008 року по липень 2010 року включно позивачем йому не надавалися, оскільки обладнання вийшло з ладу і було демонтоване з приміщення кімнати № 102 Львівського комунального підприємства «Міський центр інформаційних технологій», доказом чого, на думку відповідача, є: лист відповідача від 04 квітня 2007 року № 04-2007/04/2-вих, відповідно до якого, відповідач звернувся з проханням надати дозвіл на виніс свого обладнання, котре знаходиться у кімнаті № 102, яке використовувалося для надання послуг інтернету, згідно Договору № 2 від 01 грудня 2006 року; а також лист позивача № 0406/вих.50 від 08 травня 2007 року відповідно до якого, виніс обладнання відповідачем погоджено та запропоновано надати підтверджуючі документи на передачу обладнання позивачу. З таким твердженням відповідача погодитися не можна, оскільки, не зважаючи на вимогу суду, не було надано належних та допустимих доказів, що доводять надання підтверджуючих документів на передачу обладнання позивачу на виконання відповідачем вимог, викладених у листі позивача № 0406/вих.50 від 08 травня 2007 року, не було надано належних та допустимих доказів вилучення обладнання з приміщення кімнати № 102 Львівського комунального підприємства «Міський центр інформаційних технологій», а також не було надано належних та допустимих доказів виходу з ладу обладнання в квітні 2007 року, в тому числі з вини позивача. Таким чином, лист від 04 квітня 2007 року № 04-2007/04/2-вих та лист № 0406/вих.50 від 08 травня 2007 року не можуть слугувати належними та допустимими доказами в підтвердження того, що АДСЛ обладнання вийшло з ладу і було вилучено з приміщення кімнати № 102 Львівського комунального підприємства «Міський центр інформаційних технологій».

Відповідач також стверджує, що немає підстав для оплати вартості послуг у період з травня 2008 року по липень 2010 року включно, оскільки не існувало жодного абонента, у звязку із відсутністю обладнання. Однак, з таким твердженням відповідача також погодитися не можна, оскільки, не зважаючи на вимогу суду, не було подано належних та допустимих доказів звернення відповідача до позивача з повідомленням про зменшення кількості абонентів, виникнення обставин щодо зміни їх кількості, а, відповідно, і про зменшення (зміну) вартості наданих послуг.

Згідно п. 3.2. Договору, оплата проводиться на підставі Актів прийому-передачі виконаних робіт, до 20 числа кожного місяця, наступного за звітним.

Відповідач стверджує, що послуги йому за Договором не надавалися, оскільки не було йому надіслано Актів приймання-передачі, у відповідності до п. 3.2. Договору, а відтак, на думку відповідача, відсутні підстави для оплати вартості послуг за період травень 2008 року липень 2010 року включно. Однак, з таким твердженням погодитися не можна, оскільки, згідно п. 3.2. Договору, оплата проводиться на підставі Актів приймання-передачі виконаних робіт, до 20 числа кожного місяця, наступного за звітним. Тобто, Договором чітко не врегульовано порядок оформлення Актів приймання-передачі виконаних робіт, а також порядок передачі їх контрагенту, а, як зазначив у своїх поясненнях позивач, акти до травня 2008 року надавалися відповідачеві позивачем наручно. Окрім того, п.3.2. Договору не передбачає обовязковості складання Актів приймання передачі саме позивачем, а лише зобовязує відповідача здійснювати оплату до 20 числа кожного місяця у випадку складання Актів приймання передачі. Таким чином, у відповідача настає обовязок по оплаті вартості послуг незалежно від складання і надсилання йому Актів приймання-передачі. Окрім того, не зважаючи на вимогу суду, не було надано доказів звернення відповідача на адресу позивача з питань щодо розірвання, припинення, визнання недійсним у встановленому чинним законодавством України порядку Договору № 2 від 01.12.2006 року, або у звязку з невиконанням позивачем своїх зобовязань за умовами Договору.

Разом з тим, згідно ч.1 ст. 613 ЦК України, кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку.

Згідно ч.2 ст. 613 ЦК України, якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов'язок, виконання зобов'язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора.

Згідно ч.4 ст. 613 ЦК України, боржник за грошовим зобов'язанням не сплачує проценти за час прострочення кредитора.

Позивач при уточнені позовних вимог нарахував відповідачу, окрім основного боргу у розмірі 9501,30 грн., 90,05 грн. пені, інфляційні втрати 982,53 грн., 316,70 грн. 3% річних, однак, з таким нарахуванням погодитися не можна, оскільки, не зважаючи на вимогу суду, не було надано належних та допустимих надання відповідачу Актів приймання - передачі в період з травня 2008 року по липень 2010 року включно. Позивач не вчинив дії передбачені п.3.2. Договору, тобто не надав Акти приймання передачі відповідачу, тому, у відповідача не було можливості своєчасно здійснити оплату, оскільки підставою для оплати, згідно п.3.2. Договору, є Акти приймання-передачі, а позивачем надано докази передачі їх відповідачу тільки у звязку із зверненням з позовом, а отже, відповідно до ст. 613 ЦК України мало місце прострочення кредитора. У цьому випадку, позивач не вчинив дії, до вчинення яких відповідач не зміг виконати свій обов'язок, тобто відповідач не зміг виконати свій обовязок по оплаті вартості послуг, згідно п. 3.2. Договору, у строк до 20 числа місяця, оскільки позивач своєчасно не надав Акти приймання передачі.

Отже, відповідно до ч.4 ст. 613 ЦК України, відповідач не повинен сплачувати проценти за час прострочення кредитора, а тому, вимога позивача про стягнення з відповідача 90,05 грн. пені, інфляційні втрати у розмірі 982,53 грн., та 316,70 грн. 3% річних є безпідставною, не відповідає вимогам норм чинного законодавства України, та, відповідно, не підлягає до задоволення.

Таким чином, враховуючи, що позивачем представлено достатньо обєктивних та переконливих доказів в підтвердження в частині своїх позовних вимог наявності заборгованості за основним зобовязанням, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення заборгованості в розмірі 9501,30 грн. є обґрунтованими та підлягають до задоволення.

Згідно ч.3 ст.22 ГПК України, сторони зобовязані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та обєктивного дослідження всіх обставин справи.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Виконавши вимоги процесуального права, всебічно і повно перевіривши обставини справи в їх сукупності, дослідивши представлені сторонами докази, у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, суд прийшов до висновку, що позов Львівського комунального підприємства “Міський центр інформаційних технологій” (м.Львів) до Споживчого товариства “Міські інформаційні системи” (м.Львів) в частині стягнення заборгованості в розмірі 9501,30 грн. є обґрунтованим та підлягає до задоволення.

Згідно ст. 45 ГПК України, позовні заяви, заяви про вжиття запобіжних заходів і заяви про оскарження рішень, ухвал, постанов господарського суду оплачуються державним митом, крім випадків, встановлених законодавством.

Відповідно до ст.46 ГПК України, державне мито сплачується чи стягується в доход державного бюджету України в порядку і розмірі, встановлених законодавством України.

Згідно ст. 47-1 ГПК України, розмір витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу визначається Кабінетом Міністрів України за поданням Вищого господарського суду України.

Згідно п. ”а” ч.2 ст.3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” № 7-93 від 21.01.1993 року, ставки державного мита встановлюються в таких розмірах: із заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів - 1 відсоток ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Як доказ сплати судових витрат, позивач подав платіжне доручення №292 від 01.06.2011 року на суму 172,88 грн. про сплату державного мита та платіжне доручення №294 від 01.06.2011 року на суму 236,00 грн. про сплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, слід покласти на позивача, оскільки спір виник з його вини.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 11, 509, 526, 610 ЦК України, ст.ст. 173, 179, 193 ГК України, ст.ст. 43, 33, 43, 49, 75, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1.Уточненні позовні вимоги задоволити частково.

2.Стягнути із Споживчого товариства “Міські інформаційні системи” (79013, м.Львів, вул.Ген.Чупринки,5, код ЄДРПОУ 30995124; інші реквізити в матеріалах справи відсутні) на користь Львівського комунального підприємства “Міський центр інформаційних технологій” (поштова адреса: 79000, м.Львів, пл.Ринок,1; код ЄДРПОУ 23948670; інші реквізити в матеріалах справи відсутні) 9501 (девять тисяч пятсот одна) грн. 30 коп. боргу, 95 (девяносто пять) грн. 01 коп. сплаченого державного мита та 129 (сто двадцять девять) грн. 68 коп. сплачених витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.В решті частині позовних вимог відмовити.

4.Наказ видати в порядку ст. 116 ГПК України, після набрання рішенням законної сили.

Суддя Пазичев В.М.