Рішення № 17871975, 03.08.2011, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.08.11 Справа№ 5015/2666/11

Господарський суд Львівської області у складі судді Сухович Ю.О., при секретарі судових засідань Олійник Ю.О., розглянувши матеріали справи

за позовом Прокурора Залізничного району міста Львова в інтересах держави в особі Відкритого акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" в особі Львівської філії "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг", м.Львів.

до Фермерського господарства "Агро-Галичина", с.Зарудці Жовківського району Львівської області

про стягнення 8046,62 грн.

За участю представників сторін:

від прокуратури: Кузьміна О.В. помічник прокурора Залізничного району м.Львова (посвідчення №153 від 18.10.2010р.);

від позивача: ОСОБА_1 представник (довіреність № 14/20-131-10 від 07.12.2010р.);

від відповідача: не зявився.

Права та обовязки сторін передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України розяснено, заяви про відвід судді не поступали, клопотання про технічну фіксацію судового процесу не надходили.

Суть спору: Прокурор Залізничного району міста Львова звернувся з позовом в інтересах держави в особі Відкритого акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" в особі Львівської філії "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг", м.Львів до Фермерського господарства "Агро-Галичина", с.Зарудці Жовківського району Львівської області про стягнення 8 046,62 грн., з яких 7 708,20 грн. основний борг, 193,13 грн. пеня, 107,91 грн. інфляційні нарахування та 37,38 грн. три проценти річних.

Хід розгляду справи викладено в ухвалах суду.

Представники прокуратури та позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали повністю, просили позов задоволити з підстав вказаних у позовній заяві.

Відповідач в судове засідання повторно не з'явився, вимоги ухвал суду від не виконав.

На адресу суду повернулись поштові конверти з рекомендованими відправленнями відповідачу ухвали про порушення провадження у справі та ухвали про відкладення розгляду спору за адресою: 80376, Львівська область, Жовківський район, с.Зарудці, з відміткою поштового відділення про те, що причиною повернення є відсутність адресата за вказаною адресою. Поштові конверти надсилалися відповідачу на адресу вказану в позовній заяві.

Суд виконав умови Господарського процесуального кодексу України щодо належного повідомлення відповідача про час і місце розгляду справи, оскільки відповідно до довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України від 26.05.2011р. за №10060405 наданої представником позивача, Фермерське господарство "Агро-Галичина" станом на 26.05.2011р. знаходиться в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України та зареєстроване за адресою: 80376, Львівська область, Жовківський район, с.Зарудці. Інші адреси відповідача суду, прокуратурі та позивачу невідомі.

Слід зазначити, що відповідно до умов п.9.2. договору відповідач зобов»язаний був повідомити позивача про зміну свого місцезнаходження та реквізитів письмово у тижневий строк, але ним цього порядку не було дотримано.

До повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції повернуті органами зв'язку з позначками “адресат вибув”, “адресат відсутній” і т.п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій (п.4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році” від 02.06.2006 р. N 01-8/1228).

Станом на 03.08.2011р. від відповідача відзив, заяви, клопотання, в тому числі про відкладення розгляду справи не надходили.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, суд вважає за можливе розглянути справу відповідно до ст. 75 ГПК України при відсутності представника відповідача за наявними у ній матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані докази та заслухавши пояснення представників прокуратури та позивача, суд,-

встановив:

08.12.2005р. між Відкритим акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" (лізингодавець) та Фермерським господарством "Агро-Галичина" (лізингоодержувач), було укладено договір №13-05-801 ФЛ фінансового лізингу відповідно до якого лізингодавець передає лізингоодержувачу у користування на визначений договором строк предмет лізингу, який набувається ним у власність у постачальника та визначений у додатку до договору "Кількість, ціна і вартість предмета лізингу", за умови сплати лізингоодержувачем лізингових платежів, черговість, розмір і строки сплати яких встановлюється графіком сплати лізингових платежів.

Відповідно до п.2.1. договору лізингодавець на письмове замовлення лізингоодержувача для потреб останнього купує у постачальника предмет лізингу за рахунок коштів Державного бюджету України згідно порядку використання коштів Державного бюджету України, що спрямовуються на придбання вітчизняної техніки і обладнання для агропромислового комплексу на умовах фінансового лізингу та заходи по операціях фінансового лізингу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.12.2003 року №1904 "Про порядок використання коштів державного бюджету, що спрямовуються на придбання вітчизняної техніки і обладнання для агропромислового комплексу на умовах фінансового лізингу та заходи по операціях фінансового лізингу".

Згідно п.2.2. договору строк лізингу відраховується з моменту укладення акту приймання-передачі між сторонами та постачальником (далі тристоронній акт), що укладається у 5 (пяти) автентичних примірниках і є підставою для передачі предмета лізингу.

Відповідно до п.2.3. та п.2.4. договору постачальник, перелік, ціна, вартість, строк лізингу, дата і адреси місця передачі предмета лізингу встановлюються додатками до договору "Кількість, ціна і вартість предмета лізингу". Витрати по доставці предмета лізингу до лізингоодержувача несе останній.

Згідно п.3.5.2. договору лізингоодержувач зобовязаний своєчасно та в повному обсязі згідно погодженого з лізингодавцем графіком сплачувати лізингові платежі відповідно до умов договору.

Відповідно до п.4.1. та п.4.2. договору з моменту одержання предмета лізингу за користування останнім лізингоодержувач сплачує лізингодавцю лізингові платежі, черговість яких кратна шести місяцям і складається із суми, що відшкодовує частину вартості предмета лізингу та суми щорічної винагороди за переданий у фінансовий лізинг предмет лізингу в розмірі 7 % невідшкодованої вартості. Розмір лізингових платежів, їх склад та строк оплати встановлюється додатком до договору "Графік сплати лізингових платежів".

Відповідно до п.5.4. договору лізингоодержувач не має права передавати предмет лізингу в суборенду, сублізинг, заставляти чи відчужувати, або в будь-який інший спосіб розпоряджатися чи відчужувати предмет лізингу без письмового дозволу лізингодавця.

У звязку із зміною ціни на техніку та продовженням терміну передачі предмету лізингу, вказаних в додатку №1 до договору (фінансовий лізинг) від 08.12.2005р. №13-05-801ФЛ, між сторонами 26.10.2006р. було укладено додатковий договір №1 до договору від 08.12.2005р. №13-05-801 ФЛ, за умовами п.1 якого сторони домовились внести зміни в додаток №1, а саме: вартість предмета лізингу (трактор МТЗ 82.1.23) становить разом з ПДВ 91 560,00 грн.; всього попередньої оплати 19 181,82 грн.; предмет лізингу буде передано в термін не пізніше 25.10.2007р.

На виконання умов договору №13-05-801 ФЛ фінансового лізингу та додаткового договору №1 від 26.10.2006р. до договору від 08.12.2005р. №13-05-801 ФЛ, ВАТ "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" передало Фермерському господарству "Агро-Галичина" в лізинг за актом №69 приймання передачі сільськогосподарську техніку: трактор МТЗ 82.1.26, зав №006462 вартістю з ПДВ 91 560,00 грн.

Підписавши акт №69 приймання передачі від 28.12.2006р. сторони підтвердили, що майно знаходиться у справному стані та задовольняє вимоги лізингоодержувача.

За умовами договору відповідач повинен був сплатити всього 75395,84 грн. лізингових платежів, ним було сплачено 67687,64 грн., отже борг становить 7 708,20 грн.

Позивач керуючись умовами п.7.1. договору, у звязку із порушенням строків сплати лізингових платежів, нарахував відповідачу пеню, яка згідно поданого ним розрахунку становить 193,13 грн.

Крім того, позивач згідно умов ст.625 ЦК України нарахував відповідачу інфляційні втрати 107,91 грн. та три проценти річних 37,38 грн.

Отже, загальна заборгованість відповідача становить 8 046,62 грн., з яких 7 708,20 грн. основний борг, 193,13 грн. пеня, 107,91 грн. інфляційні нарахування та 37,38 грн. три проценти річних.

При прийнятті рішення суд виходить із наступного:

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема є договори та інші правочини. Згідно ст.174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобовязання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.806 ЦК України, за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобовязується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду).

Загальні правові та економічні засади фінансового лізингу визначені в Законі України "Про фінансовий лізинг" від 16.12.1997р. № 723/97-ВР із змінами та доповненнями.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про фінансовий лізинг", фінансовий лізинг - це договір лізингу, за яким лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Як вбачається із матеріалів справи, на виконання умов договору №13-05-801 ФЛ фінансового лізингу та додаткового договору №1 від 26.10.2006р. ВАТ "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" передало Фермерському господарству "Агро-Галичина" в лізинг сільськогосподарську техніку трактор МТЗ 82.1.26, зав №006462 вартістю з ПДВ 91 560,00 грн. Факт передачі підтверджується підписаним між сторонами та постачальником техніки актом приймання-передачі №69 від 28.12.2006р.

Відповідно до ст. 11 Закону України "Про фінансовий лізинг", лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі. Сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором (ст. 16 Закону України "Про фінансовий лізинг").

Згідно ст.530 ЦК України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п.2.3. та п.2.4. договору постачальник, перелік, ціна, вартість, строк лізингу, дата і адреси місця передачі предмета лізингу встановлюються додатками до договору "Кількість, ціна і вартість предмета лізингу".

Відповідно до п.3.5.2. договору лізингоодержувач зобовязаний своєчасно та в повному обсязі згідно погодженого з лізингодавцем графіком сплачувати лізингові платежі відповідно до умов договору.

За умовами договору відповідач повинен був сплатити всього 75395,84 грн. лізингових платежів, ним було сплачено 67687,64 грн.

Факт часткової сплати лізингових платежів підтверджується виписками банку наявними у матеріалах справи. Відтак, борг становить 7 708,20 грн.

У відповідності із ст.193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За умовами ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідач доказів погашення заборгованості не подав, проти позову не заперечив, тому суд враховуючи вищенаведені норми Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України дійшов висновку про те, що вимоги прокурора та позивача про стягнення боргу в сумі 7 708,20 грн. є обгрунтованими та підлягають задоволенню.

Згідно із ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відтак, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню згідно поданого ним розрахунку 107,91 грн. інфляційних втрат та 37,38 грн. три проценти річних.

Щодо позовних вимог про стягнення пені за прострочення платежу, суд зазначає наступне:

Відповідно до ст.611 ЦК України, у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. При цьому пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Зазначені норми Цивільного кодексу України кореспондуються із приписами, встановленими Господарським кодексом України.

Так у відповідності із ст.230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно п.6 ст.231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, які визначаються обліковою ставкою НБУ за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Згідно п.7.1. договору, встановлено, що за порушення строків сплати лізингових платежів лізингоодержувач за кожний день прострочення від несплаченої суми повертає лізингодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня.

Відтак, з відповідача правомірно підлягає стягненню пеня за порушення строків сплати лізингових платежів на загальну суму 107,91 грн.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, підтверджуються матеріалами справи і підлягають до задоволення.

Відповідно до ст.43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Згідно ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно із ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Судові витрати згідно ст.49 ГПК України підлягають стягненню з відповідача в дохід Державного бюджету.

Керуючись ст.ст. 11, 16 ЗУ "Про фінансовий лізинг", ст.ст.11, 509, 525, 526, 530, 611, 612, 625, 785, 806 ЦК України, ст.ст.174, 193, 230-232 ГК України, ст.ст. 33, 34, 43, 49, 75, 82-84, 115, 116 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Фермерського господарства "Агро-Галичина" (80376, Львівська область, Жовківський район, с.Зарудці; код ЄДРПОУ 33250078) на користь Відкритого акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" в особі Львівської філії "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" (79040, м.Львів, Галицький район, вул.Городоцька, 367; код ЄДРПОУ 25259503) 7 708,20 грн. основного боргу, 193,13 грн. пені, 107,91 грн. інфляційні нарахування, 37,38 грн. три проценти річних,

3. Стягнути з Фермерського господарства "Агро-Галичина" (80376, Львівська область, Жовківський район, с.Зарудці; код ЄДРПОУ 33250078) в доход Державного бюджету 102,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4. Накази видати після набрання судовим рішення в законної сили, в порядку ст.116 ГПК України.

5. Рішення набирає законної сили відповідно до ст.85 ГПК України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст.91-93 ГПК України.

Суддя Сухович Ю.О.