Рішення № 17871545, 25.07.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 10/252

25.07.11

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сімба Тойз Україна»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Планета дитинства»

про стягнення 223 194,43 грн.

Суддя Котков О.В.

Секретар судового засідання Вільгельм А.Д.

Представники:

від позивача: не з’явились;

від відповідача: не з’явились.

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Сімба Тойз Україна»звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Планета дитинства»про стягнення грошових коштів в сумі 223 194,43 грн. з них основного боргу - 195 709,05 грн., 3% річних –6 544,51 грн. та втрат від інфляції –20 940,87 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов’язання за договором № 1/110409/К від 11 квітня 2009 року, зокрема, у визначені договором строки не здійснив оплату вартості поставленого йому товару, внаслідок чого у останнього утворилась заборгованість перед позивачем.

Відповідач відзиву на позовну заяву не надав, участь свого представника в судове засідання не забезпечив. Про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Ухвала суду, позовна заява надсилались відповідачу на юридичну адресу підприємства згідно відомостей єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (довідка з ЄДРПОУ наявна в матеріалах справи). У відповідності з положеннями п. 3.6 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»від 18.09.97р. N 02-5/289 особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Пунктом 11 «Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 № 01-8/123 (02.04.2009р.)»передбачено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб –учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

У відповідності до підпункту 3.6 пункту 3 роз'яснення Вищого арбітражного суду України N 02-5/289 від 18.09.1997 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»(з подальшими змінами) у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 16.05.2011р. позовні матеріали справи № 5023/3155/11 передані за територіальною підсудністю до Господарського суду міста Києва.

Ухвалою від 24.05.2011р. прийнята до розгляду позовна заява та порушено провадження у справі, розгляд справи призначений на 6.06.2011р. Ухвалами господарського суду міста Києва від 6.06.2011р. розгляду справи, у зв’язку з неявкою представників відповідача було відкладено до 25.07.2011р. та продовжено строк вирішення спору на 15 днів.

Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об’єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувався з урахуванням положень ст. 75 ГПК України за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

11 квітня 2009 року між позивачем (надалі –Постачальник або Продавець) та відповідачем (далі по тексту – Покупець або Отримувач) (разом - сторони), було укладено договір № 1/110409/К (належним чином засвідчена копія договору міститься в матеріалах справи, надалі –Договір або Договір поставки), відповідно до п. 1.1 якого Продавець передає у власність Покупця товари народного споживання, а Покупець приймає товар і оплачує його в порядку і на умовах, передбачених Договором.

Позивач зазначає, а з матеріалів справи вбачається, що в період з 15 квітня 2009 року по 23 грудня 2010 року Продавець передавав товар, що підтверджується видатковими накладними (належним чином засвідчені копії видаткових накладних містяться в матеріалах справи), а Покупець приймав зазначений відповідних накладних товар, що підтверджується підписом та відбитком печатки Отримувача.

Загальна сума поставленого Продавцем товару Покупцю відповідно до видаткових накладних становить –1 014 106,96 грн.

Позивач вказує, що у встановлені Договором строки Покупець в повному обсязі за товар не розрахувався, при цьому, позивач зазначив, що Покупець частково повернув товар Продавцю на суму –225 898,65 грн., що підтверджується видатковими накладними (належним чином засвідчені копії видаткових накладних містяться в матеріалах справи) та частково оплатив товар на суму –592 499,25 грн., що підтверджується банківськими виписками (належним чином засвідчені копії виписок містяться в матеріалах справи), внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість за Договором в розмірі –195 709,05 грн.

В порядку досудового врегулювання спору позивач 10.02.2011р. та 24.02.2011р. повторно направив на адресу відповідача листи про сплату боргу за Договором в розмірі 195 709,05 грн. (копії листів містяться в справі). Факт надсилання вимог про сплату боргу позивачем на адресу відповідача підтверджується описами вкладення у цінний лист та розрахунковими документами про оплату відправки поштової кореспонденції (копії документів містяться в справі). Позивач зазначає, що суму заборгованості за Договором відповідач на рахунок Продавця не провів.

31 січня 2011 року між сторонами був складний акт звірки розрахунків з якого вбачається, що заборгованість Покупця перед Постачальником за Договором становить - 195 709,05 грн. (копія акту міститься в матеріалах справи).

Оцінюючи наявні в матеріалах справи документи та досліджуючи в судовому засіданні докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

У відповідності до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

У відповідності до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 665 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 691 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Частиною 2 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно п. 3.1.1. Договору поставки ціни, зазначені та погоджені сторонами в специфікації діють до дати затвердження пової специфікації, але не менше ніж 14-ть календарних днів.

Пунктом 7.4 Договору встановлено, що оплата проводиться в гривнях банківським переказом на рахунок Продавця.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Так, позивач зазначає, а відповідачем не спростовано, що Покупець в повному обсязі за поставлений йому Продавцем товар не розрахувався та боргу за Договором, незважаючи на направлення йому листів-вимог, не повернув.

Зважаючи на викладене, дослідивши матеріали справи, враховуючи відсутність в матеріалах справи контррозрахунку відповідача, а також те, що будь-яких доказів щодо повернення боргових коштів за Договором за неоплачений товар відповідачем до суду не представлено, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Продавця про стягнення з Покупця заборгованості за Договором в розмірі - 195 709,05 грн., що становить різницю між - 1 014 106,96 грн. (поставлений товар) - 225 898,65 грн. (частково повернений товар) - 592 499,25 грн. (частково оплачений товар) є обґрунтованими.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Положеннями статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Дослідивши матеріали справи, враховуючи відсутність в матеріалах справи контррозрахунку відповідача, суд дійшов висновку, що обґрунтованими є позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача, на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України, 3% річних –6 544,51 грн. та втрат від інфляції –20 940,87 грн. (розрахунок міститься в матеріалах справи).

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи все вищевикладене, позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати позивача в сумі 2 467,94 грн. (2 231,94 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу) відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд –

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Планета дитинства»(ідентифікаційний код: 36371113, адреса: 02002, м. Київ, вул. Микільсько-Слобідська, будинок, 2-Б) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сімба Тойз Україна»(ідентифікаційний код: 35620084, адреса: 04050, м. Київ, вул. Мельникова, будинок, 12) грошові кошти: основного боргу –195 709,05 грн. (сто дев’яносто п’ять тисяч сімсот дев’ять гривень 05 копійок), 3% річних –6 544,51 грн. (шість тисяч п’ятсот сорок чотири гривні 51 копійку), втрат від інфляції –20 940,87 грн. (двадцять тисяч дев’ятсот сорок гривень 87 копійок) та судові витрати в сумі –2 467,94 грн. (дві тисячі чотириста шістдесят сім гривень 94 копійки). Видати наказ.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя О.В. Котков

Дата підписання повного тексту рішення 29.07.2011р.