Рішення № 17871524, 20.07.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 47/19820.07.11 За позовом Фізичної особи підприємця ОСОБА_1

До Товариства з обмеженою відповідальністю “Продсел”

Про стягнення 94134,22 грн.

Суддя Станік С.Р.

Представники:

Від позивача ОСОБА_2. представник за довіреністю

від відповідача не зявився

В судовому засіданні 20.07.2011, у відповідності до вимог статті 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з вимогою про стягнення з відповідача 90210,60 грн. заборгованості по договору, 3656,70 грн. інфляційних втрат та 266,92 грн. 3% річних, а також відшкодування державного мита, 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, витрат на послуги адвоката та вартість проїзду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.06.2011 було порушено провадження у справі № 47/198, розгляд справи було призначено на 07.07.2011.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.07.2011 р. розгляд справи було відкладено до 20.07.2011.

Представник позивача в судовому засіданні 20.07.2011 заявлені у позові вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд позов задовольнити та стягнути з відповідача на користь позивача 90210,60 грн. заборгованості по договору, 3656,70 грн. інфляційних втрат та 266,92 грн. 3% річних. Вимоги позивача мотивовані тим, що відповідачем всупереч умов договору поставки № 51/10-р від 01.08.2010 не було здійснено в повному обсязі оплату за поставлений товар, який відповідачем прийнято згідно накладних.

Відповідач своїх представників в судове засідання 20.07.2011 р. не направив, відзив та витребувані судом документи - не надав. Про проведення судового засідання був повідомлений належним чином за адресою свого місцезнаходження, зазначеній позивачем у позовній заяві. Суд зазначає про те, що відповідач був обізнаний про наявність судового спору та не був обмежений у своїх процесуальних правах надати відзив та витребувані документи через канцелярію суду або шляхом їх направлення на адресу суду поштовим відправленням.

Справа розглядається в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши надані матеріали справи, заслухавши позивача, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.08.2010 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Продсел»(позивач, покупець) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (відповідач, постачальник) було укладено договір № 51/10-р, відповідно до якого постачальник зобовязується в порядку та на умовах, визначених цим договором, та у відповідності з замовленням покупця передати у власність покупцеві, а покупець зобовязується в порядку та на умовах, визначених цим договором, прийняти товар і оплатити його вартість, за цінами зазначеними в накладній та які не можуть перевищувати цін, узгоджених в специфікації. Поставка товару постачальником здійснюється з метою його роздрібної реалізації покупцем через мережу магазинів «ІНФОРМАЦІЯ_1» (п.1.1.).

Умовами договору № 51/10-р від 01.08.2010 сторони погодили, що товар поставляється постачальником у відповідності з замовленням покупця в строк, зазначений в замовленні (п.3.1.); замовлення можуть надаватися постачальникові письмово, по факсу, електронній пошті або в іншій формі, прийнятній для сторін. В будь-якому випадку прийняття замовлення постачальником повинно бути підтверджено (погоджено) в погодженій сторонами формі (п.3.2.); обсяги і асортимент чергової поставки можуть змінюватися шляхом внесення змін чи доповнень до замовлення в порядку, передбаченому п.3.2. цього договору (п.3.3.); товар поставляється на умовах «DDP- склад покупця»згідно з правилами Інкотермс в редакції 2000 р. Пунктом поставки товару за цим договором є склад покупця, адреса якого вказана в замовленні. Поставка товару до місця передачі здійснюється транспортом постачальника (п.3.4.); перехід права власності на товар від постачальника до покупця здійснюється в момент прийняття-передачі товару на складі покупця та підписання накладної (п.5.1.); приймання передача товару за кількістю та якістю здійснюється на складі покупця в порядку передбаченим чинним законодавством України (п.5.2.); покупець оплачує товар, що поставляється, за цінами погодженими в специфікації та підтверджених у накладних (п.7.1.); загальна сума цього договору складається з суми накладних, по яким була здійснена поставка товару та актів виконаних робіт (наданих послуг), що додаються до цього договору (п.7.3.); оплата за товар здійснюється в українській національній валюті в безготівковому порядку шляхом перерахування коштів на банківський рахунок постачальника в строк до 30 (тридцяти) календарних днів з дати його реалізації. У випадку, якщо день сплати припадає на вихідний або святковий день, оплата здійснюється в перший банківський день, що слідує за датою оплати (п.7.4.).

Судом встановлено, що відповідно до наданих позивачем до матеріалів позову та наявних у справі видаткових накладних, які підписані представниками позивача та відповідача і посвідчені печатками сторін, а саме: № 4 від 09.09.2010 на суму 5167,00 грн., № 3 від 09.09.2010 на суму 5277,00 грн., № 11 від 09.09.2010 на суму 7029,00 грн., № 12 від 09.09.2010 на суму 690,00 грн., № 5 від 09.09.2010 на суму 6077,00 грн., № 6 від 09.09.2010 на суму 8182,00 грн., № 7 від 09.09.2010 на суму 2833,00 грн., № 8 від 09.09.2010 на суму 906,00 грн., № 13 від 09.09.2010 на суму 1925,00 грн., № 14 від 09.09.2010 на суму 3261,00 грн., № 2 від 09.09.2010 на суму 4192,00 грн., № 1 від 09.09.2010 на суму 3076,00 грн., № 10 від 09.09.2010 на суму 6247,00 грн., № 9 на суму 11672,00 грн., б/н від 23.09.2010 на суму 1569,00 грн. позивачем було поставлено по договору на користь відповідача, а останнім прийнято товар загалом на суму 68103,00 грн.

Стаття 175 ч.1 Господарського кодексу України встановлює, що майнові зобовязання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарського кодексу України.

Статтею 193 Господарського кодексу України визначено, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Відповідно до вимог статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Згідно статті 655 Цивільного кодексу України, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобовязується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобовязується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 663 Цивільного кодексу України, продавець зобовязаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень ст. 530 цього кодексу.

Відповідно до статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобовязаний оплатити товар після його прийняття.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З огляду на викладене, судом встановлено, що згідно умов укладеного між позивачем та відповідачем договору № 51/10-р від 01.08.2010, позивачем на підставі накладних : № 4 від 09.09.2010 на суму 5167,00 грн., № 3 від 09.09.2010 на суму 5277,00 грн., № 11 від 09.09.2010 на суму 7029,00 грн., № 12 від 09.09.2010 на суму 690,00 грн., № 5 від 09.09.2010 на суму 6077,00 грн., № 6 від 09.09.2010 на суму 8182,00 грн., № 7 від 09.09.2010 на суму 2833,00 грн., № 8 від 09.09.2010 на суму 906,00 грн., № 13 від 09.09.2010 на суму 1925,00 грн., № 14 від 09.09.2010 на суму 3261,00 грн., № 2 від 09.09.2010 на суму 4192,00 грн., № 1 від 09.09.2010 на суму 3076,00 грн., № 10 від 09.09.2010 на суму 6247,00 грн., № 9 на суму 11672,00 грн., б/н від 23.09.2010 на суму 1569,00 грн. позивачем було поставлено по договору на користь відповідача, а останнім прийнято товар загалом на суму 68103,00 грн., але всупереч умов договору № 51/10-р від 01.08.2010 не оплачено у встановлений договором строк.

Суд, дослідивши наявні матеріали справи, встановив, що позивачем подано позов про стягнення з відповідача заборгованості по договору № 51/10-р від 01.08.2010, на підтвердження непогашеної заборгованості подано накладні загалом на суму 68103,00 грн., а саме: № 4 від 09.09.2010 на суму 5167,00 грн., № 3 від 09.09.2010 на суму 5277,00 грн., № 11 від 09.09.2010 на суму 7029,00 грн., № 12 від 09.09.2010 на суму 690,00 грн., № 5 від 09.09.2010 на суму 6077,00 грн., № 6 від 09.09.2010 на суму 8182,00 грн., № 7 від 09.09.2010 на суму 2833,00 грн., № 8 від 09.09.2010 на суму 906,00 грн., № 13 від 09.09.2010 на суму 1925,00 грн., № 14 від 09.09.2010 на суму 3261,00 грн., № 2 від 09.09.2010 на суму 4192,00 грн., № 1 від 09.09.2010 на суму 3076,00 грн., № 10 від 09.09.2010 на суму 6247,00 грн., № 9 на суму 11672,00 грн., б/н від 23.09.2010 на суму 1569,00 грн., належним чином засвідчені копії яких наявні в матеріалах справи та були досліджені судом в судовому засіданні. В свою чергу, позивачем належних та допустимих доказів в підтвердження поставки відповідачу та прийняття ним товару по договору № 51/10-р від 01.08.2010 на суму 22107,60 грн. не подано, а відтак вимоги позивача в цій частині задоволенню не підлягають.

Отже, суд дійшов висновку, що на даний час у відповідача перед позивачем по договору № 51/10-р від 01.08.2010 існує непогашена заборгованість в сумі 68103,00 грн., а тому суд визнає вимогу позивача про стягнення з відповідача суми заборгованості за переданий позивачем, прийнятий відповідачем, але не оплачений товар - законною, обґрунтованою, доведеною належними та допустимими доказами, але такою, що підлягає частковому задоволенню, а саме в сумі 68103,00 грн.

Крім цього, позивач у позовній заяві просить суд стягнути з відповідача 266,92 грн. - 3% річних, 3656,70 грн. - інфляційних збитків за період прострочення з 26.04.2011 по 01.06.2011.

Стаття 625 ЦК України встановлює відповідальність за порушення грошового зобов'язання та визначає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд врахувавши, що відповідач прострочив перед позивачем виконання зобовязання по оплаті поставленого позивачем товару за договором № 51/10-р від 01.08.2010 на суму 68103,00 грн. згідно поданих до суду на підтвердження позовних вимог накладних, зазначена заборгованість існувала період, заявлений позивачем до стягнення, а саме: з 26.04.2011 по 01.06.2011, а тому суд вважає обґрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат, які підлягають частковому задоволенню з урахуванням присудженої до стягнення суми основного боргу.

Згідно розрахунку суду, розмір 3% річних складає 207,11 грн., а саме:

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір річнихЗагальна сума

68103,0026.04.2011 - 01.06.2011373 %207,11

Згідно розрахунку суду, інфляційні втрати складають 544,82 грн., а саме:

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Середній індекс інфляції за періодІнфляційне збільшення суми боргу

26.04.2011 - 01.06.2011681031.008544,82

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість вимог позивача, а саме з відповідача підлягає стягненню 68103,00 грн. основного боргу, 207,11 грн. 3% річних, 544,82 грн. інфляційних втрат.

Також, у позовній заяві позивач просить відшкодувати йому за рахунок відповідача 400,00 грн. судових витрат по оплаті вартості юридичних послуг, наданих йому Адвокатським обєднанням «Колегією адвокатів Ленінського району міста Харкова»(адвокатом ОСОБА_3), понесення яких підтверджується наявним в матеріалах справи доказами, а саме: угодою № 16/11-1 від 16.05.2011, який укладений між позивачем та Адвокатським обєднанням «Колегією адвокатів Ленінського району міста Харкова»(адвокатом ОСОБА_3 - свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю НОМЕР_1 від 18.02.2004), квитанцією про оплату наданих послуг на суму 400,00 грн.

Згідно вимог статті 44 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

З огляду на викладене, судом встановлено, що судовими витратами є пов'язані з розглядом справи в господарському суді витрати, які складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення експертизи (аудиту), призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, сплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку, що понесені позивачем судові витрати по оплаті вартості юридичних послуг, наданих йому Адвокатським обєднанням «Колегією адвокатів Ленінського району міста Харкова»(адвокатом ОСОБА_3) підлягають пропорційному відшкодуванню в сумі 292,58 грн., тобто пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно ч. 5 49 ГПК України витрати по сплаті державного мита, витрати на інформаційно-технічне забезпечення покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Отже, державне мито та судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу пропорційно розміру задоволених вимог, а також судові витрати позивача щодо проїзду в місце проведення судових засідань загалом в сумі 476,26 грн., понесення яких позивачем документально підтверджено відповідними проїзними документами, докази чого наявні у матеріалах справи, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Продсел» (код ЄДРПОУ 37038600, місцезнаходження: 04070, м. Київ, вул. Набережно-Хрещатицька, 25) з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_2, місцезнаходження: 61177, АДРЕСА_1) суму основного боргу 68 103 (шістдесят вісім тисяч сто три) грн. 00 коп., інфляційні втрати 544 (пятсот сорок чотири) грн. 82 коп., 3% річних - 207 (двісті сім) грн. 11 коп., витрати по сплаті державного мита - 688 (шістсот вісімдесят вісім) грн. 55 коп. витрат по сплаті державного мита, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу - 172 (сто сімдесят дві) грн. 62 коп., витрати на адвокатські послуги 292 (двісті девяносто дві) грн. 58 коп., судові витрати - 476 (чотириста сімдесят шість) грн. 26 коп. судових витрат. В іншій частині позовних вимог відмовити.

3. Видати наказ відповідно до ст. 116 Господарського процесуального кодексу України.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя С.Р. Станік

Дата підписання рішення 26.07.2011