Рішення № 17870553, 12.07.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5023/3222/11-33/14012.07.11

Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк»

до товариства з обмеженою відповідальністю «НК Альфа-Нафта»

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача

відкрите акціонерне товариство «Одеський райагропостач»

про звернення стягнення на предмет застави

За участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 представник за довіреністю № 506-го/10 від 27.12.2010 року;

від відповідача: ОСОБА_2 представник за довіреністю № 21/01-10 від 21.01.2011 року;

від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: не зявився.

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк»звернулося до Господарського суду м. Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «НК Альфа-Нафта», третя особа яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача відкрите акціонерне товариство «Одеський райагропостач», про звернення стягнення на предмет застави.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 27.11.2008 року між позивачем та відкритим акціонерним товариством «Броварський райагропостач», правонаступником прав та обовязків якого є відкрите акціонерне товариство «Одеський райагропостач»(третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача) було укладено генеральний договір № 219-08 про здійснення кредитування та проведення інших активних банківський операцій, п. 2.1. якого визначає загальні принципи та порядок кредитування позичальника та проведення банком інших видів активних банківський операцій щодо позичальника на умовах строковості, забезпеченості, цільового використання, обовязкового повернення та здійснення плати за користування коштами, за умови додержання позичальником внутрішніх вимог банку до зазначених операцій, а також встановлює права та обовязки, відповідальність сторін та інші умови, які визначаються сторонами обовязковими для застосування протягом всього строку дії цього генерального договору та до всіх відносин, що виникнуть на підставі цього генерального договору та договорах кредиту, укладених в межах цього генерального договору.

Відповідно до ч. 1 п. 2.4. генерального договору № 219-08 від 27.11.2008 року ліміт генерального договору становить 108000000,00 грн. (або еквівалент цієї суми в іноземній валюті (доларах США, євро, російських рублях) по курсу Національного банку України на дату укладення відповідного договору кредиту).

Відповідно до п. 2.7. генерального договору № 219-08 від 27.11.2008 року строк здіснення кредитування та проведення інших активних банківський операцій за цим генеральним договором з 27.11.2008 року по 18.11.2011 року включно.

27.11.2008 року між позивачем та відкритим акціонерним товариством «Броварський райагропостач», правонаступником прав та обовязків якого є відкрите акціонерне товариство «Одеський райагропостач»в рамках генерального договору № 219-08 від 27.11.2008 р. було укладено кредитний договір № 219-01/К-08 на відкриття відновлювальної кредитної лінії (в національній валюті), згідно п. 1.1. якого банк відкриває позичальнику відновлювальну відкличну кредитну лінію та в її межах надає кредитні кошти (надалі «кредит») на наступних умовах: ліміт кредитування: 46000000,00 грн., строк кредитної лінії: з 27.11.2008 року до 08.12.2009 року включно, мета використання коштів: поповнення обігових коштів, процентна ставка: 22% річних, комісія за підготовку та оформлення договору 360, 00 грн., в т.ч. ПДВ 60,00 грн.

Сторонами до кредитного договору № 219-01/К-08 на відкриття відновлювальної кредитної лінії (в національній валюті) від 27.11.2008 року були підписані додаткові договори про внесення змін та доповнень від 25.12.2008 року та від 28.11.2008 року, якими вносились зміни до п. 4.4.1. кредитного договору.

Позивач на виконання умов договору надав відкритому акціонерному товариству «Броварський райагропостач», кредит в розмірі 46000000,00 грн., що підтверджується банківською випискою з особового рахунку та платіжним дорученням № 210462 від 27.11.2008 року.

У забезпечення виконання зобов'язань третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача за генеральним договором № 219-08 від 27.11.2008 року було укладено договір застави товарів в обороті № 219/Zr-08-4 від 27.11.2008 року між позивачем та філією № 13 «Харківська»товариства з обмеженою відповідальністю «НК Альфа-Нафта»(відповідачем).

Відповідно до п. 1.2. договору застави товарів в обороті № 219/Zr-08-4 від 27.11.2008 року предметом застави є товари в обороті (надалі предмет застави) нафтопродукти, а саме, дизельне паливо в кількості 122,586 тон, бензин А-76 в кількості 95,63 тон, бензин А-80 в кількості 46,264 тон, бензин А-92 в кількості 131,803 тон, бензин А-95 в кількості 121,551 тон, бензин А-95 Premium в кількості 38,612 тон.

Відповідно до п. 1.4. договору застави товарів в обороті № 219/Zr-08-4 від 27.11.2008 року вартість предмету застави за згодою сторін становить 3776000,00 грн.

Відповідно до п. 2.1.7. договору застави товарів в обороті № 219/Zr-08-4 від 27.11.2008 року заставодержатель має право у випадку невиконання основного зобовязання звернути стягнення на предмет застави.

Згідно до абз. 1 п. 4.4. договору застави товарів в обороті № 219/Zr-08-4 від 27.11.2008 року у випадку порушення заставодавцем та/або позичальником обовязків за цим та/або генеральним договором або настання будь-якої з підстав для звернення стягнення на предмет застави, заставодержатель надсилає заставодавцю (та позичальнику) письмове повідомлення про порушення обовязків за цим та/або за генеральним договором та про звернення стягнення на предмет застави у позасудовому порядку.

Станом на 28.02.2011 року заборгованість третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача за кредитом становить 46 000000,00 грн., заборгованість по сплаті процентів становить 23355451,90 грн.

Згідно п. 8.1. кредитним договором № 219-01/К-08 від 27.11.2008 року у випадку порушення строків (термінів) повернення кредиту та/або сплати нарахованих процентів за користування ним та/або комісій позичальник сплачує банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення, від невчасно сплаченого платежу за кожен день прострочення.

Позивач нарахував третій особі, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача пеню за несвоєчасне погашення кредиту у сумі 10067068,49 грн., пеню за несвоєчасне погашення процентів в сумі 4635893,05 грн.

Керуючись, п. 4.4. договору застави товарів в обороті № 219/Zr-08-4 від 27.11.2008 року, позивач 15.06.2009 року звернувся до відповідача з повідомленням № 26926 про повернення кредитних коштів, що було залишене останнім без відповіді та без задоволення.

Таким чином, позивач просить звернути стягнення на предмет застави за договором застави товарів в обороті № 219/Zr-08-4 від 27.11.2008 року в рахунок заборгованості в розмірі 84058413,44 грн. шляхом його реалізації на прилюдних торгах.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 29.04.2011 року порушено провадження у справі № 5023/3222/11 та призначено справу до розгляду.

Ухвалою від 23.05.2011 року справу № 5023/3222/11 скеровано за підсудністю до господарського суду міста Києва.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 07.06.2011 року справу прийнято до провадження та присвоєно справі № 5023/3222/11-33/140, розгляд справи призначено на 20.06.2011 року.

У судове засідання 20.06.2011 року представник відповідача не зявився, вимоги ухвали Господарського суду м. Києва від 07.06.2011 року не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення за № 0103014447168 на адресу: 01133, м. Київ, бул. Л. Українки,26.

Представник позивача зявився, частково виконав вимоги ухвали Господарського суду м. Києва від 07.06.2011 року.

Відповідно до ст. ст. 77, 86 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи факт неявки в судове засідання представника відповідача, суд відклав розгляд справи на 05.07.2011 року.

У судове засідання 05.07.2011 року представник третьої особи не зявився.

Представник відповідача в судове засідання 05.07.2011 року зявився, заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи.

Представник позивача заперечував проти заявленого клопотання.

Суд задовольнив клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи.

Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України судом оголошено перерву до 12.07.2011 року у звязку із клопотанням представника відповідача.

У судове засідання 12.07.2011 року представник відповідача зявився, подав відзив на позовну заяву, надав пояснення по справі, проти позову заперечував та просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Представник третьої особи в судове засідання не зявився.

Представник позивача зявився, підтримав свої позовні вимоги підтримав та просив суд звернути стягнення на предмет застави за договором застави товарів в обороті № 219/Zr-08-4 від 27.11.2008 року, а саме: дизельне паливо в кількості 122,586 тон, бензин А-76 в кількості 95,63 тон, бензин А-80 в кількості 46,264 тон, бензин А-92 в кількості 131,803 тон, бензин А-95 в кількості 121,551 тон, бензин А-95 Premium в кількості 38,612 тон в рахунок заборгованості в розмірі 84058413,44 грн. та стягнути витрати по сплаті державного мита в сумі 25500,00 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн.

Представник позивача також підтримав клопотання про забезпечення позову подане разом з позовною заявою.

Суд відмовив у задоволені клопотання представника позивача про забезпечення позову у звязку із його необґрунтованістю.

Заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно зясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково.

27.11.2008 року між позивачем та відкритим акціонерним товариством «Броварський райагропостач», правонаступником прав та обовязків якого є відкрите акціонерне товариство «Одеський райагропостач»(третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача) було укладено генеральний договір № 219-08 про здійснення кредитування та проведення інших активних банківський операцій, п. 2.1. якого визначає загальні принципи та порядок кредитування позичальника та проведення банком інших видів активних банківський операцій щодо позичальника на умовах строковості, забезпеченості, цільового використання, обовязкового повернення та здійснення плати за користування коштами, за умови додержання позичальником внутрішніх вимог банку до зазначених операцій, а також встановлює права та обовязки, відповідальність сторін та інші умови, які визначаються сторонами обовязковими для застосування протягом всього строку дії цього генерального договору та до всіх відносин, що виникнуть на підставі цього генерального договору та договорах кредиту, укладених в межах цього генерального договору.

Відповідно до ч.1 п. 2.4. генерального договору № 219-08 від 27.11.2008 року ліміт генерального договору становить 108000000,00 грн. (або еквівалент цієї суми в іноземній валюті (доларах США, євро, російських рублях) по курсу Національного банку України на дату укладення відповідного договору кредиту).

Відповідно до п. 2.7. генерального договору № 219-08 від 27.11.2008 року строк здіснення кредитування та проведення інших активних банківський операцій за цим генеральним договором з 27.11.2008 року по 18.11.2011 року включно.

27.11.2008 року між позивачем та відкритим акціонерним товариством «Броварський райагропостач», правонаступником прав та обовязків якого є відкрите акціонерне товариство «Одеський райагропостач»в рамках генерального договору № 219-08 від 27.11.2008 р. було укладено кредитний договір № 219-01/К-08 на відкриття відновлювальної кредитної лінії (в національній валюті), згідно п. 1.1. якого банк відкриває позичальнику відновлювальну відкличну кредитну лінію та в її межах надає кредитні кошти (надалі «кредит») на наступних умовах: ліміт кредитування: 46000000,00 грн., строк кредитної лінії: з 27.11.2008 року до 08.12.2009 року включно, мета використання коштів: поповнення обігових коштів, процентна ставка: 22% річних, комісія за підготовку та оформлення договору 360, 00 грн., в т.ч. ПДВ 60,00 грн.

Сторонами до кредитного договору № 219-01/К-08 на відкриття відновлювальної кредитної лінії (в національній валюті) від 27.11.2008 року були підписані додаткові договори про внесення змін та доповнень від 25.12.2008 року та від 28.11.2008 року, якими вносились зміни до п. 4.4.1. кредитного договору.

Частина 1 статті 202 ЦК України передбачає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч.1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч.2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно п.1 ч.2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення про позику, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Позивач на виконання умов договору надав відкритому акціонерному товариству «Броварський райагропостач», кредит в розмірі 46000000,00 грн., що підтверджується банківською випискою з особового рахунку та платіжним дорученням № 210462 від 27.11.2008 року

Згідно зі статтею 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного Банку України.

У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісячно до дня повернення позики.

Згідно п. 4.3. кредитного договору № 219-01/К-08 на відкриття відновлювальної кредитної лінії (в національній валюті) від 27.11.2008 року нарахування банком процентів здійснюється щомісячно за період з 28-го числа минулого місяця по 27 число поточного місяця включно та у день остаточного повернення кредиту. День повернення кредитних коштів в часовий інтервал при розрахунку процентів не включається.

Якщо 28 число поточного місяця припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, нарахування здійснюється напередодні.

Згідно з частиною 1 статті 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобовязаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що були встановлені договором.

Станом на 28.02.2011 року заборгованість третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача за кредитом становить 46 000000,00 грн., заборгованість по сплаті процентів становить 23355451,90 грн.

Відповідно до вимог статті 526 ЦК України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідні положення також визначаються у ч.1 статті 193 ГК України.

Згідно зі статтею 525 ЦК України та ч.7 статті 193 ГК України одностороння відмова від зобовязання не допускається, крім випадку коли право такої відмови встановлено договором або законом.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

Таким чином, враховуючи вищезазначене, суд вважає обґрунтованими вимоги щодо основної заборгованості за кредитом в розмірі 46000000,00 грн., заборгованості за процентами в розмірі 23355451,90 грн., які є належним чином доведені, документально підтверджені і відповідачем не спростований.

Згідно статті 610 ЦК України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Частина 1 статті 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч.6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно ч.3 статті 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч.6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно п. 8.1. кредитним договором № 219-01/К-08 від 27.11.2008 року у випадку порушення строків (термінів) повернення кредиту та/або сплати нарахованих процентів за користування ним та/або комісій позичальник сплачує банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення, від невчасно сплаченого платежу за кожен день прострочення.

Позивач нарахував третій особі, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача пеню за несвоєчасне погашення кредиту у сумі 10067068,49 грн. за період з 09.12.2009 року по 28.02.2011 року, пеню за несвоєчасне погашення процентів в сумі 4635893,05 грн. за період з 28.11.2008 року по 28.02.2011 року.

Враховуючи приписи ч. 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, таким чином розмір пені підлягає перерахунку.

Розрахунок пені:

Період нарахуванняСума заборгованості, грн.Кількість днів простроченняподвійна ставка НБУ, %Сума пені, грн.

09.12.09-07.06.1046000000,0018110,254676246,58

08.06.10-09.06.1046000000,0029,547890,41

Таким чином, розмір пені за несвоєчасне погашення кредиту у сумі 4724136,99 грн. та пені за несвоєчасне погашення процентів в сумі 4635893,05 грн. є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Вимога позивача щодо стягнення з відповідача пені за несвоєчасне погашення кредиту в розмірі 5342931,50 грн. є необґрунтованою та не підлягає задоволенню.

Частиною 1 статті 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно статті 1 Закону України «Про заставу»застава це спосіб забезпечення зобовязань, якщо інше не встановлено законом.

У забезпечення виконання зобов'язань третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача за генеральним договором № 219-08 від 27.11.2008 року було укладено договір застави товарів в обороті № 219/Zr-08-4 від 27.11.2008 року між позивачем та філією № 13 «Харківська»товариства з обмеженою відповідальністю «НК Альфа-Нафта»(відповідачем).

Відповідно до п. 1.2. договору застави товарів в обороті № 219/Zr-08-4 від 27.11.2008 року предметом застави є товари в обороті (надалі предмет застави) нафтопродукти, а саме, дизельне паливо в кількості 122,586 тон, бензин А-76 в кількості 95,63 тон, бензин А-80 в кількості 46,264 тон, бензин А-92 в кількості 131,803 тон, бензин А-95 в кількості 121,551 тон, бензин А-95 Premium в кількості 38,612 тон.

Відповідно до п. 1.4. договору застави товарів в обороті № 219/Zr-08-4 від 27.11.2008 року вартість предмету застави за згодою сторін становить 3776000,00 грн.

Відповідно до ч.1 статті 572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобовязання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше вставлено законом (право застави).

Відповідно до п.3 ч.2 статті 592 ЦК України у випадках встановлених договором заставодержатель має право вимагати дострокового виконання зобовязання, забезпеченого заставою, а якщо його вимога не буде задоволена, - звернути стягнення на предмет застави.

Відповідно до п. 2.1.7. договору застави товарів в обороті № 219/Zr-08-4 від 27.11.2008 року заставодержатель має право у випадку невиконання основного зобовязання звернути стягнення на предмет застави.

Згідно до абз. 1 п. 4.4. договору застави товарів в обороті № 219/Zr-08-4 від 27.11.2008 року у випадку порушення заставодавцем та/або позичальником обовязків за цим та/або генеральним договором або настання будь-якої з підстав для звернення стягнення на предмет застави, заставодержатель надсилає заставодавцю (та позичальнику) письмове повідомлення про порушення обовязків за цим та/або за генеральним договором та про звернення стягнення на предмет застави у позасудовому порядку.

Згідно статті 19 ЗУ «Про заставу»за рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, відшкодування збитків, завданих прострочкою виконання (а у випадках, передбачених законом чи договором, - неустойку), необхідні витрати на утримання заставленого майна, а також витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги, якщо інше не передбачено договором застави.

Частиною 1 статті 20 ЗУ «Про заставу»передбачено, що заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.

Керуючись, п. 4.4. договору застави товарів в обороті № 219/Zr-08-4 від 27.11.2008 року, позивач 15.06.2009 року звернувся до відповідача з повідомленням № 26926 про повернення кредитних коштів, що було залишене останнім без відповіді та без задоволення.

Відповідно до статей 572, 589, 590 ЦК України звернення стягнення на предмет застави є правом кредитора. Тому позивач обґрунтовано звернувся до суду з позовом про стягнення боргу з відповідачів солідарно, в т.ч. за рахунок звернення стягнення на предмет застави.

Оскільки відкрите акціонерне товариство «Одеський райагропостач»(третя особа) не виконало взяті на себе зобовязання за кредитним договором, а відповідач взяв на себе зобовязання відповідно до договору застави забезпечити виконання зобовязань по кредитному договору, таким чином, позовні вимоги щодо звернення стягнення на предмет застави за договором застави товарів в обороті № 219/Zr-08-4 від 27.11.2008 року шляхом його реалізації на прилюдних торгах є обґрунтованими.

Відповідно до ч.1 статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ч.1 статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 44 ГПК України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч.5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:

- при задоволенні позову - на відповідача; - при відмові в позові - на позивача;

- при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, витрати по сплаті державного мита покладаються:

на позивача в сумі 23878,20 грн., на відповідача 1621,80грн.

Витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються:

на позивача в розмірі 220,99 грн., на відповідача 15,01 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 33, 34 ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2. Звернути стягнення за договором застави товарів в обороті № 219/Zr-08-4 від 27.11.2008 року на предмет застави - товари в обороті - нафтопродукти, належні товариства з обмеженою відповідальністю «НК Альфа-Нафта»(01133, м. Київ, бульв. Лесі Українки, 26, код ЄДРПОУ 31088169), а саме, дизельне паливо в кількості 122,586 тон, бензин А-76 в кількості 95,63 тон, бензин А-80 в кількості 46,264 тон, бензин А-92 в кількості 131,803 тон, бензин А-95 в кількості 121,551 тон, бензин А-95 Premium в кількості 38,612 тон в рахунок заборгованості в розмірі 78715481,94 грн. для задоволення грошових вимог товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк»(01133, м. Київ, бульв. Лесі Українки, 26, код ЄДРПОУ 19357325, р/р № 32078416101, МФО 321024) шляхом його реалізації на прилюдних торгах

3. В частині стягнення пені в розмірі 5342931,50 відмовити.

4. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «НК Альфа-Нафта»(01133, м. Київ, бульв. Лесі Українки, 26, код ЄДРПОУ 31088169) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк»(01133, м. Київ, бульв. Лесі Українки, 26, код ЄДРПОУ 19357325, р/р № 32078416101, МФО 321024) витрати по сплаті державного мита в сумі 23878 (двадцять три тисячі вісімсот сімдесят вісім) грн. 20 коп. та 220 (двісті двадцять) грн. 99 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

5. Після набрання рішенням законної сили видати накази.

Відповідно до частини 5 статті 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя С.М.Мудрий

Дата підписання рішення: 22.07.2011 року