Рішення № 17870056, 16.08.2011, Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

16.08.2011 Справа № 5008/529/2011

за позовом публічного акціонерного товариства комерційного банку „ПриватБанк”, м. Дніпропетровськ

до товариства з обмеженою відповідальністю „Тіро”, м. Мукачево

про стягнення 629 940,22 грн.,

Головуючий: суддя Швед С.Б.

секретар судового засідання Кость В.В.;

від позивача ОСОБА_1, представник по довіреності від 17.06.11;

від відповідача Маняк В.В., директор;

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство комерційний банк „ПриватБанк” звернувся до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю „Тіро” про відшкодування шкоди у вигляді збитків на суму 629940,22 грн. (в т.ч. 498206,95 грн. недоотримані доходи, 131733,23 грн. 3% річних від простроченої суми заборгованості).

Звернення до суду з посиланням на норми чинного законодавства щодо правових підстав для подання позову (ст.ст. 526, 610-611, 623, 624, 625 Цивільного кодексу України) аргументовано доводами про необхідність примусового стягнення з відповідача збитків у вигляді недоотриманих процентних доходів у сумі 498206,95 грн. внаслідок неможливості спрямування неперерахованої відповідачем суми коштів у розмірі 2553773,00 грн. на кредитування клієнтів банківської установи.

Стягнення з відповідача суми 131733,23 грн. 3% річних на підставі частини другої статті 625 Цивільного кодексу України обґрунтовується простроченням сплати відповідачем суми 2553773,00 грн. на виконання умов договорів купівлі продажу нерухомого майна та промислового обладнання від 12.09.2007.

Представник позивача, прийнявши участь у судовому розгляді справи, позовні вимоги підтримав повністю з підстав, зазначених у позовній заяві.

Представник відповідача позов не визнав з посиланням на те, що від виконання своїх зобовязань не ухилявся, однак на стан розрахунків вплинули обставини, повязані із світовою фінансовою кризою, оскільки для оплати обладнання планувалось частково отримати кредит.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши подані по справі доказові матеріали, суд констатує наступне:

Заявлені до стягнення позивачем спірні суми нарахувань випливають із взаємовідносин сторін, що виникли в результаті укладення ними договорів від 12.09.2007р. купівлі-продажу нерухомого майна (предмету іпотеки) та купівлі-продажу промислового обладнання (предмету застави), де ЗАТ комерційний банк ”Приватбанк”, м. Дніпропетровськ виступав продавцем, а ТОВ ”Тіро” - покупцем.

Відповідно до умов п. 2 договору купівлі-продажу нерухомого майна (предмету іпотеки ) від 12.09.2007р. сторонами відповідно до висновку про експертну оцінку вартості нерухомого майна погоджено ціну предмету продажу, що склала 1819130,00 грн. Встановлено, що покупець (відповідач) зобовязується протягом 10 банківських днів з моменту нотаріального посвідчення та державної реєстрації договору перерахувати зазначену суму зі свого рахунку на належний продавцеві -іпотекодержателю - ЗАТ КБ ”Приватбанк” розподільчий рахунок.

Аналогічно, відповідно до умов п.2 договору купівлі-продажу промислового обладнання(предмету застави) від 12.09.2007р. сторонами погоджено ціну продажу промислового обладнання в розмірі 734 643,00 грн. та встановлено обовязок Покупця перехувати вказану суму протягом десяти банківських днів з моменту укладення договору.

В подальшому, вищевказані цивільно правові договори були розірвані на підставі рішення господарського суду Закарпатської області від 28.04.2009р. по справі №10/185, яка набрало законної сили в цій частині на підставі постанови Львівського апеляційного господарського суду від 19.10.2009 з додатковою постановою до нього від 13.09.2010 та постанови Вищого господарського суду України від 17.11.2010р

Із фактичних обставин і матеріалів справи слідує, що взяті на себе зобовязання по оплаті у встановлений строк вартості предмету спірних договорів купівлі - продажу відповідачем не було виконано, що підтверджується також вищевказаними судовими актами по справі між сторонами №10/185 (а.с. 10-15, 36-38, 72-81).

Позовні вимоги щодо відшкодування відповідачем суми 498206,95 грн. обґрунтовуються позивачем доводами про специфіку здійснення діяльності банківськими установами стосовно залучення та розміщення коштів на розсуд та ризик банку, тощо (а.с. 4-5). Документально позовні вимоги банку підтверджуються даними фінансової звітності банку у спірному періоді (копії у матеріалах справи).

Відповідно до вимог ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відшкодування збитків та інші способи відшкодування шкоди.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, у тому числі і відшкодування збитків.

Відшкодування збитків передбачено також і ст. 224 Господарського кодексу України, якою встановлено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Положеннями ст. 623 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Згідно з частиною першою статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

За приписами ст. 1166 Цивільного кодексу України загальними правовими підставами відповідальності за завдану майнову шкоду є наявність складу цивільного правопорушення, необхідними елементами якого є: протиправна поведінка (дії чи бездіяльність) особи, шкідливий результат такої поведінки (шкода), причинний зв`язок між протиправною поведінкою і шкодою та вина особи, яка заподіяла шкоду. Наявність всіх чотирьох складових правопорушення є необхідною умовою для притягнення до відповідальності, якщо інше не встановлено законом.

За змістом ст. 22 Цивільного кодексу України, на застосуванні якої у вирішенні даного спору наполягає позивач (а.с. 5), збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Предявлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на позивача у даній справі довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані, в разі належного виконання боржником своїх обовязків. Також суд зазначає, що у вигляді упущеної вигоди відшкодовуються тільки ті збитки, які могли б бути реально отримані при належному виконанні зобовязання.

З огляду на наведені вище фактичні обставини справи та приписи чинного законодавства, суд не знаходить правових підстав для задоволення позову банку в частині стягнення з відповідача суми 498206,95 грн. упущеної вигоди.

Даний висновок суду зумовлений необґрунтованістю вимог позивача у цій частині. Зокрема, банківською установою жодним чином не доведено прямого та безпосереднього звязку між обставиною невиконання відповідачем взятих на себе за договорами від 12.09.2007р. зобовязань по оплаті придбаного устаткування та фінансовими втратами банку від таких дій боржника. Подані позивачем дані фінансової звітності ЗАТ КБ „ПриватБанк” за 2007-2008р.р. не відображають показників щодо завданої шкоди банку діями ТОВ „Тіро” від невиконання умов договорів купівлі продажу від 12.09.2007р.

Що стосується позовних вимог в частині стягнення з відповідача суми 131733,23 грн. збитків у вигляді трьох процентів річних, нарахованих на суму несвоєчасно та неповно виконаних зобовязань по оплаті вартості придбаного майна за договорами купівлі продажу від 12.09.2007р., то такі підлягають задоволенню на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України частково у сумі 83228,00 грн. за період з 26.09.2007 по 24.11.2008 р.р. (розрахунок, а.с. 16), оскільки після цієї останньої дати проплати у боржника (відповідача) обєктивно припинилось зобовязання по подальшій оплаті придбаного за договором обєкту у звязку з ініціюванням позивачем судової процедури по розірванню спірних договорів та поверненню майнових активів у власність банку

Таким чином, позов підлягає задоволенню частково.

На підставі викладеного, керуючись статтями 8, 124, 129 Конституції України, статтями 32-34, 43, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України,

СУД ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Тіро” (м. Мукачево, вул. Закарпатська, 6/88, код 30848156, р/р 2600681398 у ВАТ) на користь публічного акціонерного товариства комерційного банку „ПриватБанк”, м.Дніпропетровськ, вул.Набережна Перемоги, 50, код 14360570 в особі структурного підрозділу „Закарпатське регіональне управління” (м. Ужгород, проспект Свободи, 14, код 22104007) суму 83228,00 грн. (вісімдесят три тисячі двісті двадцять вісім гривень 00 коп.) збитків у вигляді трьох процентів річних за порушення виконання зобовязань по договорах купівлі продажу від 19.09.2007р.

3. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому статтею 85 Господарського процесуального кодексу України, і є обовязковим до виконання на території України.

Порядок апеляційного оскарження судового рішення регламентовано статтями 91- 95 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя С. Швед