Рішення № 17868594, 12.08.2011, Господарський суд Херсонської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

____________________________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12.08.2011 Справа № 5024/526/2011

Господарський суд Херсонської області у складі судді Задорожної Н.О. при секретарі Степановій О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Акціонерної судноплавної компанії "Укррічфлот", м. Київ

до Приватного підприємства "АНК", м. Херсон

про визнання права власності

за участю

представників сторін:

від позивача - ОСОБА_1, представник, дов. №08-01-08/63 від 28.04.2011р.

від відповідача - ОСОБА_2, представник, дов. від 01.10.2010р.

Сутність спору: Позивач ( Акціонерна судноплавна компанія "Укррічфлот", м. Київ, код ЄДРПОУ 00017733) звернувся до відповідача ( "АНК", м. Херсон, код ЄДРПОУ 21296967) з позовом, в якому просить господарський суд витребувати у ПП "АНТ" майно шляхом визнання за судноплавною компанією права власності на будівлю лісопильного цеху, яка складається з літ."А" - будівля лісопильного цеху; літ."Б" - навіс; літ."Г" - насосна, літ."В" - сторожка, №1, 2 - огорожі, №1 - дорога, розташовану за адресою: м.Херсон, Карантинний острів, 1.

Обгрунтовуючи позов, позивач посилається на укладення між відповідачем та ЗАТ "ХССРЗ ім.Комінтерну" договору купівлі-продажу №12-08/75 від 13.01.2000р. будівлі лісопильного цеху та реальне виконання його сторонами.

Натомість, вважає, що складаючи 20.07.2002р. акт прийому-передачі спірного об'єкта, сторони діяли під впливом помилки, вважаючи, що ЗАТ "ХССРЗ" ім.Комінтерна та ХССРЗ ім.Комінтерна філія АСК "Укррічфлот" - це одна й та сама юридична особа. Таким чином, продавцем майна за договором купівлі-продажу виступило ЗАТ "ХССРЗ ім.Комінтерна, а не його власник - АСК "Укррічфлот".

До 2010р. АСК "Укррічфлот" вважала себе правонаступником всіх прав та обов'язків ЗАТ "ХССРЗ ім.Комінтерна", тому керівник ХССРЗ ім.Комінтерна філії АСК "Укррічфлот" підписав акт прийому-передачі майна від 20.07.2002р., не маючи для цього жодних повноважень.

Згідно довідки відділу державної реєстрації ВК ХМР від 03.02.2010р. №01-126 на підставі рішення загальних зборів акціонерів ЗАТ "ХССРЗ ім.Комінтерна" від 30.12.2000р. відділом держреєстрації 25.02.2002р. за №810 здійснено державну реєстрацію припинення ЗАТ "ХССЗР ім.Комінтерна" шляхом його ліквідації без правонаступництва.

Оскільки АСК "Укррічфлот" з моменту отримання права власності на майно з 20.06.2002р. спірний об'єкт не відчужувала, не є правонаступником ЗАТ "ХССРЗ ім.Комінтерна" (продавця за договором купівлі-продажу №12-08-85 від 13.01.2000р), позивач дійшов висновку, що відповідач заволодів майном без відповідної правової підстави, в зв'язку з чим просить витребувати це майно на підставі ст.387 ЦК України.

Письмовою заявою від 20.04.2011р. позивач "уточнив" позовні вимоги і просить суд витребувати спірний об'єкт у відповідача на підставах, передбачених ст.ст.387, 388 ЦК України, але з врахуванням доказів, які господарський суд має витребувати згідно наданого переліку та дослідити в процесі розгляду справи, встановивши: чи було ПП "АНК" добросовісним набувачем.

Відповідач, не погоджуючись з поданою заявою, звертає увагу господарського суда на одночасну зміну і предмета і підстав позову, що є недопустимим у розумінні приписів ч.4 ст.22 ГПК України.

Надавши оцінку доводам сторін, суд задовольняє подану заяву частково, в частині зміни предмета позову та викладення його за змістом запропонованої позивачем у поданій заяві редакції: витребувати нерухоме майно (спірний об'єкт лісопильного цеху) з володіння відповідача за наявності підстав, викладених в позовній заяві.

Задовольняючи частково подану заяву про уточнення позовних вимог, господарський суд врахував наступне.

Відповідно до ч.4 ст.22 ГПК України до початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

При цьому, предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, яка кореспондує зі способами захисту, встановленими законом або договором.

Підстава позову - це фактичні обставини, на яких грунтується вимога позивача.

Зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача. Зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких грунтується вимога позивача.

Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається.

Первісно заявленою вимогою було витребування майна шляхом визнання за позивачем права власності на майно. Грунтувалась зазначена вимога на правових нормах ст.ст.328, 387 ЦК України.

Згідно поданої заяви про уточнення позивач просить суд витребувати спірне майно у відповідача, але на підставах, встановлених ст.ст.387 та 388 ЦК України , - в залежності від зібраних господарським судом належних доказів.

Таким чином, позивач одночасно змінив і предмет і підстави позовних вимог.

Врахувавши, що первісно позов обгрунтовано правовою нормою ст.387 ЦК України, в якій передбачено право власника на витребування майна з чужого незаконного володіння, тобто право власника на віндикаційний позов (позов власника, що не володіє, до невласника, що незаконно володіє), обраний спосіб захисту - вилучення шляхом визнання права власності не відповідав передбаченому законом, тому заява про зміну предмета позову шляхом вилучення майна з володіння відповідача реалізована як в межах наданих законом процесуальних прав, так і передбаченого законом способу захисту порушеного права.

Застосування ст.388 ЦК України, ще й з врахуванням обставин, що будуть з'ясовані господарським судом в процесі дослідження зібраних судом доказів, є зміною підстав позову, яка недопустима з одночасною зміною предмета позову.

Відповідач позов не визнає, у наданому письмовому відзиві посилається на факт укладення 13.01.2000р. з юридичною особою - ЗАТ ХССРЗ ім.Комінтерна договору купівлі-продажу спірного об'єкта - будівлі лісопильного цеху.

29.05.2000р. було підписано акт приймання-передачі спірного майна та відбулось реальне виконання укладеної угоди.

Зважаючи на тривалу підготовку технічної документації на спірний об'єкт з метою здійснення державної реєстрації права власності покупця на спірний об'єкт, ЗАТ ХССРЗ ім.Комінтерна було реорганізовано шляхом приєднання до АСК "Укррічфлот". З огляду на цю обставину, власником майна ЗАТ ХССРЗ ім.Комінтерна стала акціонерна судноплавна компанія "Укррічфлот". При цьому, реорганізація ЗАТ ХССРЗ ім.Комінтерна відбулась з подальшою ліквідацією без правонаступництва.

По закінченні реорганізації, у червні 2002р. договір купівлі-продажу та акт прийому-передачі від 20.07.2002р. з боку продавця були підписані філією АСК "Укррічфлот" ХССЗ ім.Комінтерна.

Окрім того, відповідач зазначає, що правовідносини, що мали місце між сторонами при укладенні договору купівлі-продажу, врегульовано положеннями Цивільного кодексу 1963р. За правилами, встановленими ст.128 ЦК України, право власності у набувача за договором купівлі-продажу виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором.

З огляду на передачу об'єкта за актом від 20.07.2002р. відповідач саме з цією датою пов'язує набуття права власності на спірний об'єкт.

Зобов'язання відповідача як покупця за договором купівлі-продажу було припинено шляхом проведення заліку зустрічних однорідних вимог, що відповідає вимогам ст.217 ЦК УРСР.

Заявляючи віндикаційний позов та вказуючи на недійсність договору, який вчинено під впливом помилки, позивач не наводить жодного доказу належності йому спірного майна на правах власності на момент вчинення правочину - 13.01.2000р.

Звертає увагу на те, що, як зазначає сам позивач, відповідно до довідки відділу державної реєстрації ВК ХМР від 03.02.2010р. №01-126 здійснено державну реєстрацію припинення ЗАТ "ХССРЗ ім.Комінтерна" шляхом його ліквідації без правонаступництва, отже підприємство продавця спірного майна ліквідовано.

Відповідач у поданому письмовому відзиві звернувся з письмовою заявою про застосування наслідків спливу позовної давності, передбачених ч.3, 4 ст.267 ЦК України. Враховуючи, що з віндикаційним позовом позивач мав звернутись до 25.02.2005р., а фактично звернувся 28.01.2011р., тобто майже через шість років після спливу загального строку позовної давності.

Посилання позивача на те, що раніше АСК "Укррічфлот" вважав себе правонаступником ЗАТ "ХССРЗ ім.Комінтерна" і про те, що він фактично не є правонаступником ЗАТ йому стало відомо лише у 2010р. з судового рішення, вважає надуманими та такими, що суперечать здоровому глузду та реальній дійсності.

Розгляд справи відбувався з перервою, яка оголошувалася до 12.08.2011р.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд

в с т а н о в и в:

13 січня 2000р. між відповідачем (покупець) та ЗАТ ХССРЗ ім.Комінтерна (продавець) укладений договір купівлі-продажу №12-08/75 лісопильного цеху вартістю 31200грн. (а.с.21)

Договір підписаний керівниками та засвідчений печатками юридичних осіб -покупця і продавця.

Вартість об'єкта продажу згідно з досягнутою між сторонами домовленістю становила 31200грн.

У цей же день між відповідачем (продавець) та ЗАТ ХССРЗ (покупець) був укладений договір №12-08/117, згідно з яким відповідач зобов'язався поставити покупцю лісопильне обладнання на загальну суму 31200грн. (а.с.22)

Розрахунок за придбаний об'єкт нерухомості та обладнання сторони за угодами здійснили шляхом проведення взаємозаліку однорідних вимог, в зв'язку з чим їх зобов'язання по оплаті придбаного майна були припинені.

З огляду на тривалу підготовку технічної документації на придбаний об'єкт нерухомості та реорганізацію продавця з приєднанням до АСК "Укррічфлот", передача об'єкта лісопильного цеху відбулась на підставі складеного між відповідачем та ХССРЗ ім.Комінтерна філії АСК "Укррічфлот" акту прийому-передачі від 20.07.2002р.

Позивач, посилаючись на те, що відчуження майна відбулось не його законним власником, просить суд вилучити його з чужого незаконного володіння ПП "АНК".

Відповідач вважає, що позивачем втрачено право на судовий захист в зв'язку з пропуском строку позовної давності, в зв'язку з чим, керуючись ч.3, 4 ст.267 ЦК України, просить суд застосувати позовну давність та відмовити у позові.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, господарський суд відмовляє у задоволенні позову з врахуванням наступного.

Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до п.6 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, правила Цивільного кодексу України про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред'явлення яких встановлений законодавством, що діяло раніше, не сплив до набрання чинності цим Кодексом.

З наданих в матеріали справи доказів встановлено, що спірний об'єкт був придбаний у юридичної особи - ЗАТ "ХССРЗ ім.Комінтерна" державна реєстрація якого припинена шляхом ліквідації від 25.02.2002р. №810.

Відповідно до ст.128 ЦК УРСР право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором.

Відтак, право власності на майно у відповідача виникло з моменту його передачі - 20.07.2002р.

На момент вчинення передачі майна була чинною ст.71 ЦК УРСР.

Відповідно до ст.71 Цивільного кодексу Української РСР, який був чинний на час виникнення спірних відносин, загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлювався в три роки. Отже, строк для захисту порушеного права скінчився 21.07.2005р. та не сплив до набрання чинності Цивільним кодексом України (01.01.2004р.).

Статтею 257 ЦК України встановлено загальну позовну давність тривалістю у три роки, а частинами 3 та 4 статті 267 цього Кодексу передбачено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленого до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. За правилами, встановленими частиною 5 цієї ж статті порушене право підлягає захисту, якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності.

Як зазначає позивач, строк позовної давності ним пропущений з підстав необізнаності щодо того, що він не є правонаступником ЗАТ "ХССРЗ ім.Комінтерна", про що довідався з довідки відділу державної реєстрації під час розгляду іншої справи №4/14-ПД-10, отже, перебіг позовної давності починається з дати, коли особа довідалася про порушення права.

Проте, дане твердження спростовується наданими у справу належними доказами у розумінні приписів ст.32 ГПК України.

Так, акт прийому-передачі майна від 20.07.2002р. був складений між відповідачем та ВАТ АСК "Укррічфлот" в особі філіалу ХССРЗ ім.Комінтерна, від імені продавця підписаний директором Бондарем В.А.

На підставі постанови правління АСК "Укррічфлот" від 27.08.2004р. №12/6 "Про відведення земельноої ділянки на території філії АСК "Укррічфлот" Херсонський ССРЗ ім.Комінтерна" на підставі звернення філії АСК "Укррічфлот" ПП "АНК" погоджено питання щодо відведення земельної ділянки у межах колишнього лісопильного цеху, а директора філії Бондаря В.А. зобов'язано здійснити комплекс заходів щодо практичного землевідводу земельної ділянки, яка в подальшому була відповідачем придбана у власність (державний акт на право власності на земельну ділянку від 23.10.2006р. площею 0,8220га на Острівському шосе, 1, площею 0,822га з цільовим призначенням - під лісопильний цех).

В зв'язку з ліквідацією ЗАТ ХССРЗ ім.Комінтерна відділом державної реєстрації 25.02.2002р. за №810 було здійснено державну реєстрацію його припинення без правонаступництва.

Оскільки в період між укладенням договору (13.01.2000р.) і фактичною передачею майна за двостороннім актом (20.07.2002р.) відбулась ліквідація прадавця, а його майно, у тому числі й будівля лісопильного цеху, було передано ВАТ АСК "Укррічфлот", що підтверджується архівним витягом за вих.№85/0204 від 27.04.2011р., сторонами зазначений договір купівлі-продажу від 13.01.2000р. був підписаний повторно, але від продавця його підписав директор філіалу АСК "Укррічфлот" ХССРЗ ім.Комінтерна В.А.Бондарь.

Викладені факти підтверджують про обізнаність позивача як про укладення угоди, здійснення процедури відчуження земельної ділянки, на якій розташований спірний об'єкт, так і про ліквідацію ЗАТ ХССРЗ ім.Комінтерна, а його твердження про помилкове припущення щодо правонаступництва є некоректним та направлено на введення господарського суду в оману шляхом перекручування фактів, на яких грунтуються підстави заявленого позову.

Відповідно до ч.1 ст.80 ЦК УРСР, закінчення строку позовної давності до пред'явлення позову є підставою для відмови в позові.

Статтею 267 ЦК України також встановлено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Приписи наведеної правової норми стосуються й позивача у справі, який мав довести на захист своїх порушених справ наявність поважних причин пропущення строків позовної давності.

З наявних в матеріалах справи доказів вбачається, що позивач був обізнаний, починаючи з липня 2002р.-2004р.р. про наявність спірних відносин, з моменту складення двосторонього акту приймання-передачі майна та прийняття постанови АСК "Укррічфлот" про відведення ПП "АНК" земельної ділянки у межах колишнього лісопильного цеху.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, господарським судом встановлено, що звертаючись до суду з позовом, позивачем порушено загальний строк позовної давності, встановлений ст.257 ЦК України (ст.71 ЦК УРСР), що відповідно до ч.3, 4 ст.267 ЦК України (ст.80 ЦК УРСР) є підставою для відмови в позові.

Позивач у встановленому порядку не довів та не обгрунтував обставин, на які посилався як на підставу поважності причин пропущення загального строку позовної давності, в зв'язку з чим його позовні вимоги задоволенню не підлягають.

В процесі розгляду справи позивачем було заявлено клопотання про витребування в Херсонського ДБТІ інвентарної справи на спірний об'єкт, власником якого є ПП "АНК", у задоволенні якого було відмовлено з огляду на безпідставність та відсутність необхідності.

Керуючись ст.ст.44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

1. У задоволенні позову відмовити.

Суддя Н.О. Задорожна

Дата підписання рішення

відповідно до вимог ст. 84 ГПК України

17.08.2011р.