Рішення № 17868503, 15.08.2011, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" серпня 2011 р. Справа № 5023/4029/11 (н.р. 49/193-10)

вх. № 4029/11 (н.р. 8490/3-49)

Суддя господарського суду Лаврова Л.С.

при секретарі судовогозасідання Липко О.Ю.

за участю представників сторін:

позивача - Волкова С. відповідача - Колісніченко П.Ю. 3-ї особи не з*явилась

розглянувши справу за позовом АК "Харківобленерго" м. Харків

до КП ВТП "Вода", м. Харків 3-я особа -Харківська міська рада

про стягнення 6752915,86 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Акціонерна компанія «Харківобленерго», звернувся до суду з позовною заявою про стягнення з відповідача, Комунального підприємства «Виробничо-технологічне підприємство «Вода», 6752915,86 грн., з яких вартість електричної енергії в розмірі 6634 379,08 грн. (у т.ч. ПДВ 1105729,84 грн), три відсотка річних в розмірі 94467 грн. 30 коп., ПДВ 20 % на 3 % річних 18893,46 грн., плата з компенсації перетікання реактивної енергії в розмірі 5176 грн. 02 коп. (тарифна складова за КРЕ 4313 грн. 35 коп. та ПДВ 20% - 862 грн. 67 коп.). Свої позовні вимоги обгрунтовує тим, що відповідач не виконав належним чином свої договірні зобов”язання, внаслідок чого утворилась заборгованість.

Рішенням господарського суду Харківської області від 30 листопада 2010 року позовні вимоги задоволені частково. Стягнено на користь позивача 5528649,24 грн. заборгованості за використану електричну енергію, 1105729,84 грн. ПДВ на електричну енергію; 3 % річних в розмірі 18893,46 грн., плату з компенсації перетікання реактивної енергії у розмірі 5176,02 грн., 25428,66 грн. витрат по сплаті державного мита та 233,35 грн. витрат на інформаційно технічне забезпечення судового процесу. В задоволенні решти позовних вимог щодо стягнення 18893,46 грн. ПДВ на 3 % річних відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 21 лютого 2011 року рішення змінено в частині задоволення позовних вимог про стягнення 3 % річних в розмірі 18893,46 грн. шляхом викладення частини другої резолютивної частини рішення в наступній редакції:

Стягнути з КП «Виробничо технологічне підприємство «Вода» на користь АК «Харківобленерго» 5528649,24 грн. заборгованості за використану електричну енергію, 1105729,84 грн. ПДВ на електричну енергію; 94467,30 грн. 3 % річних, 5176,02 грн. плату компенсації перетікання реактивної енергії, 25428,66 грн. витрат по сплаті державного мита та 233,35 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Частково задоволено клопотання КП «Виробничо-технологічне підприємство «Вода» про надання розстрочки виконання рішення суду строком на один рік, щомісячно рівними частинами до 30 числа кожного місяця. В іншій частині рішення залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 20 квітня 2011 року касаційна скарга Комунального підприємства «Виробничо-технологічне підприємство «Вода» та касаційна скарга Акціонерної Компанії «Харківобленерго» задоволені частково. Постанова Харківського апеляційного господарського суду від 21 лютого 2011 року та рішення Господарського суду Харківської області від 30 листопада 2010 року у справі № 49/193-10 скасовані. Справа № 49/193-10 передана на новий розгляд до Господарського суду Харківської області в іншому складі суду. В постанові Вищий господарський суд України зазначив про наступне, що судами не надано належної юридичної оцінки правовому статусу відповідача, як учасника господарських відносин. Беручи до уваги той факт, що власником підприємства є територіальна громада м. Харкова в особі Харківської міської ради.

Після надходження до господарського суду Харківської області справи їй присвоєно № 5023/4029/11 та передавно в провадження судді Лавровій Л.С.

Ухвалою від 26.05.11 року залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Харківську міську раду.

Представник позивача підтримує позовні вимоги в повному обсязі. Представник відповідача заперечує проти позову, надавши відзив.

Відповідач у судовому засіданні проти позову заперечує з підстав викладених у відзиві та просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Згідно ст. 111-12 ГПК України, вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов”язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

В судовому засіданні оголошувалися перерви з 08.08.11 року до 09.08.11 року, з 09.08.11 року до 10.08.11 року до 10 години.

Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши доводи позовної заяви, заслухавши пояснення представника позивача, відповідача, третьої особи, повно та всебічно дослідивши обставини справи та докази на їх підтвердження, суд встановив наступне, що 3 січня 2008 року позивач (за договором постачальник електричної енергії) та відповідач (за договором споживач) уклали договір про постачання електроенергії № 1.01, який пролонговано на 2010 рік. Відповідно до умов вказаного договору Постачальник продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача з приєднаною потужністю, зазначено у додатку № 3.1 «Перелік місць встановлення розрахункових приладів обліку та тарифів, що застосовуються при проведенні розрахунків за спожиту електричну енергію» до цього договору, а Споживач оплачує Постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору та додатками договору, що є його невід”ємними частинами.

Згідно з п. 2.1 розділу 2 договору під час виконання умов цього договору, а також вирішення всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов”язались керуватись чинним законодавством України, Правилами користування електричною енергією, Правилами улаштування електроустановок, іншими нормативними документами. В разі нормативно-правових актів, які змінюють умови цього договору, сторони зобов”язались до внесення до договору відповідних змін керуватись вимогами цих нормативних документів.

У відповідності до п. 1 додатку № 2 до договору розрахунковий період встановлено Споживачу з 1 числа місяця до 1 числа наступного місяця.

З матеріалів справи та пояснень сторін вбачається, що позивач у серпні 2010 року здійснив відпуск електроенергії відповідачу.

У зв”язку з невиконанням відповідачем покладених на нього договірних зобов”язань, у нього перед позивачем утворилась заборгованість у розмірі 6634379,08 грн. вартість електричної енергії (5528649,24 грн. сума боргу та 1105729,84 грн. ПДВ), 94467,30 грн. 3 % річних, 5176,02 грн. плата з компенсації перетікання реактивної енергії (КРЕ) (4313,35 грн. тарифна складова та 862,67 грн. ПДВ на КРЕ).

Відповідачем відповідно до ст. 33 ГПК України до суду першої інстанції не було надано доказів сплати вказаної заборгованості.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов”язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов”язання (неналежне виконання). Ст. 193 ГК України та ст. 526 ЦК України визначено, що зобов”язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов”язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з п. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов”язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З матеріалів справи вбачається, що за серпень 2010 р. станом на 01.09.2010 р. у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість за отриману електричну енергію в сумі 5528649,24 грн. на яку у відповідності до вимог Закону України «Про податок на додану вартість» позивачем нарахована та підтверджена матеріалами справи заборгованість по податку на додану вартість на електричну енергію в розмірі 20 % в сумі 1105729,84 грн. за вказаний період.

Відповідно до п. 2.3.4 договору № 1.01 від 03.01.2008 р. відповідач зобов”язався здійснювати оплату за послуги з компенсації перетікання реактивної електричної енергії між електромережею позивача та електроустановками відповідача згідно з додатком № 4а «Порядок розрахунків за надання послуг з компенсації перетікання реактивної енергії», але відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов”язання, відмовився від виконання обов”язків, покладених на нього умовами договору, не сплатив у визначені договором строки, порядку та розмірі вартість послуг з компенсації перетікання реактивної електричної енергії, внаслідок чого згідно Методики розрахунків за перетоки реактивної енергії між енергопостачальною організацією та її споживачами, затвердженої наказом Міністерства енергетики України від 17 01.2002 р. № 19, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України за № 93/6381 від 01.02.2002 р., позивачем була нарахована заборгованість по КРЕ (реактивній енергії) за серпень 2010 р., яка станом на 01.09.2010 р. становить 4313,35 грн. та заборгованість по податку на додану вартість (ПДВ на КРЕ) у розмірі 862,67 грн., яка також була нарахована відповідно до вимог Закону України «Про податок на додану вартість».

За таких обставин, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за електроенергію у сумі 5528649,24 грн. та 1105729,84 грн. ПДВ на електричну енергію, 4313,35 грн. тарифної складової з КРЕ та 862,67 грн. ПДВ на КРЕ підтверджуються матеріалами справи та відповідають діючому законодавству, у зв”язку з чим підлягають задоволенню.

У відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов”язання, на виконання кредитора зобов”язаний сплатити суму боргу, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом. Позивач надав суду обгрунтований розрахунок 3 % річних , здійснений з урахуванням загального терміну позовної давності за період з 01.05.2010 року по 31.08.2010 року, та відповідно якого сума 3 % річних становить 94467,30 грн. За таких підстав вимога позивача про стягнення з відповідача 94467,30 грн.трьох відсотків річних також обгрунтована та підлягаюча задоволенню.

За несвоєчасну сплату за використану електроенергію у встановлені Договором строки позивачем нарахована заборгованість по ПДВ на 3 % річних в сумі 18893,46 грн.

В розумінні пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону об”єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з продажу товарів (робіт, послуг) на митній території України.

Продажем товарів, згідно п. 1.4 ст. 1 Закону, визнаються будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацією незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів.

За приписами п. 4.1 ст. 4 Закону база оподаткування операцій з продажу товарів (робіт, послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними або регульованими цінами (тарифами) з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов”язкових) платежів, за винятком податку на додану вартість, що включається в ціну товарів (робіт, послуг) згідно з Законами України з питань оподаткування. До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку, безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв”язку з компенсацією вартості товарів (робіт, послуг), проданих (виконаних, наданих) таким платником податку.

В силу вимог п.4.1 ст.4 Закону договірна (контрактна) вартість електроенергії, яку позивач постачає споживачам, визначається регульованими цінами, які встановлює НКРЕ України у вигляді тарифу. Відповідно до цих цін позивач сплачує ПДВ до бюджету.

Включення до складу договірної (контрактної) вартості з метою оподаткування податком на додану вартість інших сум, ніж визначені п.4.1 ст. 4 даного Закону, чинним податковим законодавством України не передбачено.

Заборгованість по ПДВ на на 3 % річних нарахована позивачем з посиланням на Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств», п. 4.1 ст. 4 Закону, ст.. 26 Закону України «Про електроенергетику» та лист заступника начальника СДПІ ВПП у м. Харкові від 23.09.09р. № 12516\10\43-015.

Однак, передбачені ч. 2 ст. 625 ЦК України 3 % річних є платою за користування чужими грошовими коштами, правова природа яких є самостійним способом захисту цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов”язань, тобто вони не є мірою відповідальності тому не можуть бути розцінені як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), у зв”язку з чим, не може бути збільшена база для оподаткування ПДВ.

Проценти, які передбачені ст. 625 ЦК України є санкцією за неналежне виконання грошового зобов”язання і пов”язані лише з компенсацією кредитору знецінених грошових коштів та не входять до складу договірної (контрактної) вартості товарів і не є оплатою продажу будь-якої послуги, а тому вказані суми індексу інфляції та 3 % річних від простроченої суми заборгованості не є об”єктом оподаткування податком на додану вартість у відповідності до чинного законодавства України.

За вимогами п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, на стороні, що подала позов лежить зобов”язання доведення тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, а позивачем не подано на підтвердження своїх вимог належних доказів.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що вимоги про стягнення з відповідача заборгованості по ПДВ на 3 % річних в сумі є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідач вказує, що діючим Законом України «Про державний бюджет на 2010 рік» не було враховано компенсацію з різниці в тарифах у зв”язку з їх невідповідністю фактичним витратам, сума зазначена позивачем до сплати виходить за межі фінансового плану підприємства, встановленого органом управління територіальної громади м. Харкова. В зв”язку з наведеним, в частині стягнення КП «ВТП «Вода» 5216579,08 грн. просив суд відмовити АК «Харківобленерго» відповідно до ч. 1 ст. 202 ГК України.

Вказані заперечення відповідача є безпідставними та необгрунтованими, в зв”язку з тим, що зобов”язання по сплаті отриманої електричної енергії у відповідача виникло на підставі договору про постачання електричної енергії № 1.01 від 03.01.2008 р., а фінансовий план на 2010 рік складений та затверджений Департаментом комунального господарства Харківської міської ради, на який посилається відповідач, не змінює умов договору щодо порядку розрахунків за отриману електричну енергію. Відповідачем відповідно до ст. 33 ГПК України не надано доказів про внесення змін до умов договору щодо порядку здійснення розрахунків.

Відповідно до п. 2 ст. 136 ГК України, власник майна, закріпленого на праві господарського відання за субєктом підприємництва, здійснює контроль за використанням та збереженням належного йому майна безпосередньо або через уповноважений ним орган, не втручаючись в оперативно-господарську діяльність підприємства. Отже, статут підприємства може містити положення про складання фінансового плану, надання будь-якої звітності та т. ін., але положення такого плану не мають суперечити положенням господарських договорів укладених підприємством під час здійснення ним своєї господарської діяльності.

Суд відхиляє доводи відповідача, що у зв”язку з відсутністю у Підприємства коштів, необхідних для оплати за спожиту електроенергію, за межами, передбаченими фінансовим планом, субсидіарну відповідальність перед позивачем має нести Харківська міська рада в особі її уповноважених органів, оскільки відповідно до п. 2.4 Статуту КП «ВТП «Вода», Підприємство не відповідає по зобов”язаннях Харківської міської ради та її виконавчих органів в сферу управління яких воно входить, а останні не відповідають по зобов”язаннях Підприємства.

До матеріалів справи позивачем доданий Лист Департамента комунального господарства від 15.07.2011 № 3184/0/16-11. Доводи Департамента комунального господарства є обгрунтованими, та підтверджуються матеріалами справи.

Так, відповідно до п. 2.3 Статуту КП «ВТП «Вода» підприємство, як юридична особа, має відокремлене майно, яке передане йому на праві господарського відання. У відповідності до п. 4.1 Статуту для здійснення предмету та цілей діяльності, Підприємство має право від свого імені в установленому порядку укладати договори, контракти, здобувати майнові права і особисті немайнові права, нести обов”язки, виступати позивачем і відповідачем в суді, господарському суді і здійснювати інші дії, що не суперечать чинному законодавству. Основним узагальнюючим показником фінансових результатів Підприємства є прибуток (доход). Підприємство самостійно розпоряджається чистим прибутком, що залишився в його розпорядженні після сплати податків у бюджет, на підставі розділу 6 Статуту. КП «ВТП «Вода» є комунальним комерційним підприємством, згідно Статуту несе відповідальність за своїми зобов”язаннями самостійно. Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 74 ГК України державне комерційне підприємство є суб”єктом підприємницької діяльності, діє на основі статуту і самостійно несе відповідальність за наслідки своєї діяльності. Положення ст. 76 та ст. 77 ГК України щодо діяльності державних, казенних підприємств, в тому числі ч. 7 ст. 77 ГК України щодо субсидіарної відповідальності держави в особі органу, до сфери управління якого входить підприємство, за його зобов”язаннями, не можуть бути застосовані до КП «ВТП «Вода», оскільки комунальне підприємство з вищевикладених підстав не має ознак казенного підприємства, передбачених ст. ст. 76, 77 ГК України.

Таким чином, правові підстави для покладання на Харківську міську раду та Департамент комунального господарства Харківської міської ради повної субсидіарної відповідальності за зобов”язаннями КП «ВТП «Вода» відсутні.

Відповідач розповсюджує на свою господарську діяльність положення п.7 ст.77 ГК України, керуючись нормою п.9 ст.78 ГК України, яка зазначає, що особливості господарської діяльності комунальних унітарних підприємств визначаються відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом щодо діяльності державних комерційних або казених підприємств. Отже, відповідач наполягає на тому, що особливості його господарської діяльності визначаються саме відповідно до вимог встановлених щодо діяльності казених підприємств. Але це суперечить дійсності та не відповідає матеріалам справи.

Відповідно до Статуту КП ВТП «Вода» підприємство не відповідає за зобовязаннями Міської ради, а Міська рада не відповідає за зобовязаннями Підприємства. В п. 1 ст. 74 ГК України зазначено, що державне комерційне підприємство несе відповідальність за наслідки діяльності усім належним йому на праві господарського відання майном, та п. 5 зазначеної статті відповідно до якої, держава та орган, до сфери управління якого входить державне комерційне підприємство, не несуть відповідальності за його зобовязаннями, що в свою чергу відповідає положенням п.9. ст. 78 ГК України щодо особливостей господарської діяльності комунального унітарного підприємства, які можуть визначатися щодо вимог встановлених до комерційних підприємств.

Відповідно до статті 44 та статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторони, пропорційно розміру задоволених вимог. Тобто, суд вважає за необхідне покласти на відповідача витрати по сплаті державного мита у розмірі 25428,66 грн та витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу пропорційно розміру задоволених вимог 233,35 грн., оскільки з його вини спір було доведено до суду.

Керуючись ст.ст. 11, 526, 625 ЦК України, 174, 179, 193 ГК України, статтями 1, 12, 32, 33, 47, 44, 49, ч.1 ст. 69, 75,п.1-1 ст.80, ст.ст. 82-85 ГПК України, статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито"- суд,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Комунального підприємства «Виробничо-технологічне підприємство»«Вода» (61052, м. Харків, вул. Червоножовтнева, 90, п/р 26008000002835 в філії №1, АБ «Факторіал-Банк»м. Харків, МФО 350482, Код ЄДРПОУ 33206804 на користь Акціонерної компанії „Харківобленерго” (61037, м. Харків, вул. Плеханівська,149)

- на п/р 260323012307 в філії ХОУ ВАТ ДОБУ МФО 351823, код 00131954 - (тарифна складова 5528649,24 грн. та ПДВ 20% - 1105729,84 грн.);

- на п/р 26003010050912 в АТ «Банк Золоті Ворота», МФО 351531, код ЄДРПОУ 00131954 - 3 % річних 94467 грн. 30 коп., плата з компенсації перетікання реактивної енергії (далі за текстом КРЕ) в розмірі 5176,02 грн. (тарифна складова за КРЕ 4313,35 грн. та ПДВ 20% - 862,67 грн.), 25428,66 грн. витрат по сплаті держмита, 233,35 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпеченя судового процесу;

В частині стягнення ПДВ у розмірі 20 % на 3 % річних та 18893,46 грн. відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Лаврова Л.С.

повний текст рішення підписаний 22.08.11 року.