Рішення № 17868476, 15.08.2011, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" серпня 2011 р. Справа № 5023/4879/11

вх. № 4879/11

Суддя господарського суду Смірнова О.В.

при секретарі судовогозасідання Липко О.Ю.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1, довіреність б/н від 16.06.11 р.;

відповідача- не з"явився;

розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дім медичних технологій", м. Харків

до Приватного підприємства "Інтерпро", м. Харків

про стягнення 5248,12 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Дім медичних технологій", м. Харків, звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з відповідача, Приватного підприємства "Інтерпро", м. Харків, 4914,60 грн. заборгованості, 264,54 грн. інфляційних збитків, 68,98 грн. 3% річних та судових витрат, обгрунтовуючи свої вимоги тим, що відповідач в порушення умов договору поставки № 152 від 14.09.10 р. неналежним чином виконав свої зобов"язання щодо повної та своєчасної оплати товару. В позовній заяві позивач також позивач просить суд заблокувати розрахунковий рахунок відповідача до повного погашення боргу.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 20 червня 2011 року було прийнято вказану позовну заяву, порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 02 серпня 2011 р.

28 липня 2011 року відповідач надав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що строк для оплати товару не настав, окрім того, відповідачем не було отримано копії позовної заяви, у зв"язку з чим просить суд зобов"язати позивача надати копію позовної заяви.

02 серпня 2011 року позивач звернувся до суду з заявою про продовження строку розгляду справи №5023/4879/11 на 15 днів.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 02 серпня 2011 року було відкладено розгляд справи на 15 серпня 2011 року. Задоволено заяву позивача про продовження строку розгляду справи. Продовжено строк розгляду справи за межі, передбачені ч. 1 ст. 69 ГПК України, на 15-ть календарних днів по 31 серпня 2011 р..

11 серпня 2011 року позивач надав роз"яснення до позовної заяви, в яких зазначив, що надання позивачу звіту про продаж та залишки товару у відповідності до п. 10.5, є обов"язком відповідача, а не умовою розрахунку по своїм зобов"язанням за поставлений товар і передбачає оплату вартості реалізованого товару відповідачем не пізніше 30 календарних днів з моменту надання звіту. Позивач зазначає, що відповідач навмисно не надсилав звіту та не підписував акти звірки надіслані від 12.01.11 р. та 16.02.11 р., ухиляючись від виконання зобов"язань за договором № 152 від 14.09.10 р. Крім того, позивач зазначив, що доказами часткової оплати є повернення товару за накладними про повернення товару за № 10181 від 01.02.11 р. на суму 55,56 грн. та за № 10182 від 02.02.10 р. на суму 479,69 грн.

15.08.2011 р. представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги. Окрім того, представник позивача підтримав клопотання про вжиття заходів забезпечення позову, заявленого у роз*ясненні до позовної заяви.

Представник відповідача у судове засідання не з"явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини та докази на їх підтвердження, вислухавши уповноваженого представника позивача, судом встановлено наступне.

14 вересня 2010 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Дім медичних технологій", м. Харків, (позивач) та Приватним підприємством "Інтерпро", м. Харків, (відповідач) був укладений договір № 152, у відповідності до умов якого позивач зобов"язався поставити відповідачу вироби медичного призначення (товар), а відповідач, в свою чергу, прийняти та оплатити їх у порядку та на умовах, передбачених даним договором. Пунктом 10.5 договору передбачений порядок розрахунків, який здійснюється відповідачем шляхом оплати реалізованого ним третім особам товару не пізніше 30-ти календарних днів з моменту надання позивачу звіту про продаж та залишки поставленого товару. Пунктами 13.1 та 13.2 договору передбачений строк його дії, а саме договір набуває чинності з дати його укладення, та діє терміном до 31 грудня 2010 р., але у всякому разі до повного виконання сторонами своїх зобов"язань. Якщо жодна із сторін за один місяць до дати припинення договору не повідомить іншу сторону про намір змінити чи розірвати цей договір, він вважається продовженим на тих самих умовах на строк один рік.

На виконання умов договору позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 5096,37 грн., що підтверджується видатковими накладними № 62820 від 27.09.10 р., № 62858 від 27.09.10 р., № 62813 від 27.09.10 р., № 63066 від 29.09.10 р., № 63055 від 29.09.10 р., всього на загальну суму 5096,37 грн., які підписані обома сторонами та скріплені печатками.

Відповідачем було частково повернуто товар на загальну суму 535,25 грн.

Як було вищезазначено, сторони узгодили строк оплати- не пізніше 30-ти календарних днів з моменту надання позивачу звіту про продаж та залишки поставленого товару.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач неодноразово звертався до відповідача з листами (№ 12/01-2 від 12.01.11 р., вих. № 16/02/1 від 16.02.11 р., № 2 від 03.05.11 р.) з вимогою сплатити 4561,12 грн. заборгованості, що підтверджуться поштовим повідомленням № 6108201316526.

Проте відповідач на вимоги не відреагував та грошові кошти не перерахував.

Внаслідок неналежного виконання прийнятих на себе зобов"язань щодо повної та своєчасної оплати, у відповідача виникла заборгованість у сумі 4561,12 грн., що і стало підставою позивачу для звернення до господарського суду з відповідним позовом.

Суд, розглянувши заперечення відповідача з посиланням на те, що строк для оплати товару не настав, вважає їх необгрунтованими та безпідставними, та вважає за необхідне зазначити про те, що надання позивачу звіту про продаж та залишки товару у відповідності до п. 10.5, є обов"язком відповідача, а не умовою розрахунку по своїм зобов"язанням за поставлений товар і передбачає оплату вартості реалізованого товару відповідачем не пізніше 30 календарних днів з моменту надання звіту, та крім того, матеріали справи свідчать про те, що позивач в порядку ч. 2 ст. 530 ГПК України звертався до відповідача з вимогою про сплату боргу.

За приписами ст. 629 ЦК України, договір є обов"язковим для виконання сторонами.

Враховуючи вказані обставини та враховуючи вимоги ст.526 Цивільного Кодексу України, а саме те, що зобов"язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога позивача в частині стягнення коштів в сумі 4561,12 грн. правомірна та обгрунтована, така , що не спростована відповідачем, тому підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Ст. 525 ЦК України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст.ст. 610,611 ЦК України, порушенням зобов"язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов"язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов"язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи викладене, позовна вимога щодо стягнення з відповідача інфляційних нарахувань у сумі 264,54 грн. та 3% річних у сумі 68,98 грн. за прострочення виконання грошового зобов"язання підлягають задоволенню як правомірні.

Згідно зі ст.ст.193,198 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов"язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов"язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених законом або договором.

В силу вимог ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов"язань", пеня обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 3 статті 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 8.3 договору передбачено, що за прострочення оплати товару відповідач виплачує позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ , яка діє на момент не виконання зобов"язань, від вартості неоплаченої суми за кожен день прострочки.

Позовна вимога щодо стягнення з відповідача пені у сумі 353,48 грн., яка нарахована позивачем за прострочення виконання грошового зобов"язання у відповідності до умов, передбачених вищевказаним договором, відповідає вимогам діючого законодавства, розрахунок пені перевірено судом, тому підлягає задоволенню.

Суд, розглянувши клопотання позивача про вжиття заходів забезпечення позову, заявленого у роз*ясненні до позовної заяви та підтриманому представником позивача в судовому засіданні, керується ст.ст. 66, 67 ГПК України. Згідно ст. 66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду. Суд також враховує Розяснення ВАСУ від 23.08.94р. №02-5/611 „Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову ” та Інформаційний лист ВГСУ від 12.12.2006 р. №01-8/2776 „Про деякі питання практики забезпечення позову”, де зокрема, звертається увагу судів на наступне. У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

В даному разі позивачем не додано доказів того, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду. Відсутні такі докази і в матеріалах справи.

За таких обставин суд приходить до висновку про те, що клопотання позивача про забезпечення позову є необґрунтованим, а тому правові підстави для його задоволення відсутні.

В силу вимог статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Щодо вимог позивача, викладених в позовній заяві та у заяві про забезпечення позову про спонукання відповідача виконати обов*язок в натурі, а саме заблокувати рахунки відповідача до повного погашення боргу, перерахувати суму боргу на рахунок позивача до повного погашення боргу, то дані вимоги суперечить нормам чинного законодавства, а тому задоволенню не підлягають.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судові витрати у даній справі покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 526, ч.1 ст.530, 610, 611, ч. 2 ст. 625 , ст. 629 ЦК України, ст.ст. 32, 33, 43, 44, 49, ст.ст.82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Приватного підприємства "Інтерпро", м. Харків (61036, м. Харків, вул. Матросова, 20, р/р № 2600212002434, банк в ПАТКБ "Правекс-банк", м. Київ, МФО 321983, код ЄДРПОУ 33481141) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дім медичних технологій", м. Харків (61060, м. Харків, вул. Смольна, 32, р/р № 26007052202447, банк Харківському ГРУ "Приватбанку", МФО 351553, код ЄДРПОУ 33818941) 4561,12 грн. заборгованості, 353,48 грн. пені, 264,54 грн. інфляційних збитків, 68,98 грн. 3% річних, 102 грн. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати відповідний наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Смірнова О.В.

Повний текст Рішення підписано 18 серпня 2011 року.