Рішення № 17868284, 08.08.2011, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"08" серпня 2011 р.Справа № 12/17-2294-2011 За позовом: приватного підприємства „Агентство 2500”; до відповідача: закритого акціонерного товариства „Медико-інструментальний завод”;

про зобовязання вчинити певні дії.

Суддя Цісельський О.В.

За участю представників:

від позивача: ОСОБА_1 довіреність від 15.05.2011р.;

від відповідача: ОСОБА_2 довіреність від 24.03.2011р.;

СУТЬ СПОРУ: Позивач, приватного підприємства „Агентство 2500” (надалі ПП „Агентство 2500”), звернувся до господарського суду Одеської області із позовом до закритого акціонерного товариства „Медико-інструментальний завод” (надалі ЗАТ „Медико-інструментальний завод”), в якому просить суд зобовязати ЗАТ „Медико-інструментальний завод” припинити порушення п.13.3 Договору № 39 від 01.10.2003 року, шляхом повідомлення - ПП „Агентство 2500” дійсних банківських реквізитів товариства, що є умовою п.13.3. Договору № 39 від 01.10.2003 року та встановити факт неможливості проведення оплати ПП „Агентство 2500” відповідно до пункту 8.3 Договору № 39 від 01.10.2003р. у звязку з ненаданням банківських (письмового повідомлення про зміну) реквізитів ЗАТ „Медико-інструментальний завод”, зазначених в п.13.3 Договору №39 від 01.10.2003р. ПП „Агентство 2500”.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 14.06.2011р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі, їй присвоєно № 12/17-2294-2011 та справу призначено до розгляду в судовому засіданні.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 08.08.2011р. провадження в частині позовних вимог про встановлення факту неможливості проведення оплати ПП „Агентство 2500” відповідно до пункту 8.3 Договору № 39 від 01.10.2003р. у звязку з ненаданням банківських (письмового повідомлення про зміну) реквізитів ЗАТ „Медико-інструментальний завод”, зазначених в п.13.3 Договору №39 від 01.10.2003р. ПП „Агентство 2500” було припинено.

Позивач в на позовних вимогах наполягав, просив суд їх задовольнити.

Відповідач проти позову заперечував з підстав викладених у відзиві на позов від 30.06.2011р. (вх. № 20997/2011)

В процесі розгляду справи представниками сторін надані додаткові матеріали, які оглянути судом та залучені до матеріалів справи.

Відповідно до ст.85 ГПК України в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши в відкритому судовому засіданні матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив:

01 жовтня 2003 р. між Закритим акціонерним товариством „Медіко-інструментальний завод” (орендодавець) та Приватним підприємством “Агентство 2500” (орендар) було укладено договір оренди технологічного обладнання № 39, відповідно до п. 1.1., 2.1. якого орендодавець передає, а орендар приймає в оренду з метою здійснення виробничої діяльності згідно статуту орендаря технологічне обладнання, належне орендодавцю, у відповідності з переліком (додаток № 1), що доданий до договору.

Відповідно до п. 9.1. Договору, строк дії договору встановлено до 31.12.2008р.

Пунктом 9.2 договору передбачено, що, якщо сторони не узгодили свої наміри змінити чи розірвати цей договір за один місяць до його закінчення, то він вважається пролонгованим на наступний пятирічний термін.

Отже, на дату розгляду справи Договір є чинним.

В п. 13.1 Договору зазначені банківськи реквізити ЗАТ "Медико-інструментальний завод" в Філії Білгород-Дністровського відділення № 6707 ВАТ "Державний ощадний банк України".

Відповідно до п. 13.3 Договору встановлено, що сторони зобовязані терміново повідомити один одного у випадку зміни відомостей зазначених в п. 13 Договору.

Як зазначено в позовній заяві, позивач звертався з заявами до відповідача про повідомлення змін банківських рахунків, зазначених в пункті 13.3 Договору № 39 від 01.10.2003р., але відповідач ігнорує дані заяви та вимоги, з невідомих причин не надає жодних відповідей.

Позивач звернувся до Філії Білгород-Дністровського відділення № 6707 ВАТ "Державний ощадний банк України" з інформаційним запитом №131 від 22.04.2011 про повідомлення наявності у даному банку рахунку зазначеного у пункті 13.1 Договору.

Листом № 37-1 від 06.05.2011 з зазначеної банківської установи, повідомляється, що в зв'язку з реорганізацією 31.05.2008 року поточний рахунок 2600430102346 (саме який зазначено в п.13.1 Договору), який належав ЗАТ "Медико-інструментальний завод" (код ЄДРПОУ 14315397) був закритий.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобовязань за Договором, а саме неповідомленням позивача про зміну банківських реквізитів відповідача, позивач був вимушений звернутись до господарського суду Одеської області з відповідним позовом для захисту своїх порушених прав.

Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог з наступних підстав:

У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків може бути настання або ненастання певної події.

Стаття 15 ЦК України встановлює, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 16. ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути:

1) визнання права;

2) визнання правочину недійсним;

3) припинення дії, яка порушує право;

4) відновлення становища, яке існувало до порушення;

5) примусове виконання обов'язку в натурі;

6) зміна правовідношення;

7) припинення правовідношення;

8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;

9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди;

10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п'ятої статті 13 цього Кодексу.

У відповідності зі ст. 204 ЦК України договори, укладені між сторонами по справі, як цивільно-правові правочини є правомірними на час розгляду справи, оскільки їх недійсність прямо не встановлено законом, та вони не визнані судом недійсними, тому зобовязання за цими договорами мають виконуватися належним чином.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

Згідно до ст. 509 Цивільного кодексу України, зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно до ст.193 ГК України, яка цілком кореспондується із ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Так, позивач звернувся до господарського суду Одеської області про зобовязання ЗАТ „Медико-інструментальний завод” припинити порушення п.13.3 Договору № 39 від 01.10.2003 року, шляхом повідомлення - ПП „Агентство 2500” дійсних банківських реквізитів товариства, що є умовою п.13.3. Договору № 39 від 01.10.2003 року.

Посилання позивача про те, що ПП „Агентство 2500” зверталось до відповідача з Вимогою №1 від 19.03.2011р. про повідомлення змін банківських рахунків, зазначених в пункті 13.3 Договору № 39 від 01.10.2003р., судом до уваги не приймаються, оскільки відповідачем не надано суду належних доказів направлення зазначеної вимоги відповідачу.

Проте, в судовому засіданні 08.08.2011р. представник відповідача надав суду докази того, що відповідач неодноразово направляв на адресу позивача рахунки з зазначенням дійсних банківських реквізитів ЗАТ „Медико-інструментальний завод”, однак, зазначені листи повертались відповідачу у звязку з закінченням терміну зберігання.

Отже, виходячи з наявних матеріалів справи, суд, робить висновок, що відповідач вжив всіх необхідних заходів для повідомлення позивачу своїх банківських реквізитів для оплати по Договору № 39 від 01.10.2003р.

Відповідно до вимог ст.ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

З огляду на викладене, суд, робить висновок, що права та охоронювані законом інтереси позивача, щодо виконання вимог п.13.1 Договору № 39 від 01.10.2003 року, відповідачем порушені не були.

Наведенні відповідачем докази у встановленому законом порядку позивачем не спростовані.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не обґрунтовані, не підтверджені належними доказами та наявними матеріалами справи, у звязку з чим, в позові слід відмовити повністю.

Витрати по сплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу віднести за рахунок Позивача, згідно ст. ст. 44, 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 44, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.В позові відмовити повністю.

Рішення господарського суду Одеської області набирає чинності у порядку ст.85 ГПК України.

Рішення підписане 15.08.2011р.

Суддя Цісельський О.В.