Рішення № 17867350, 16.08.2011, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.08.11 Справа№ 5015/3814/11

Господарський суд Львівської області, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом:

Державного підприємства „Лопатинський спиртовий завод”, смт. Лопатин Радехівського району Львівської області

до відповідача:

Сільськогосподарського Товариства з обмеженою відповідальністю „Прогрес-Плюс”, с. Гаї Бродівського району Львівської області

про:

стягнення 1245,33 грн.

Суддя Артимович В.М.

При секретарі Савчин І.О.

За участю представників:

від позивача: не з”явився;

від відповідача: не з”явився.

ВСТАНОВИВ:

На розгляд господарського суду Львівської області подано позов Державного підприємства „Лопатинський спиртовий завод”, смт. Лопатин Радехівського району Львівської області, надалі –позивач, до Сільськогосподарського Товариства з обмеженою відповідальністю „Прогрес-Плюс”, с. Гаї Бродівського району Львівської області, надалі –відповідач, про стягнення коштів в сумі 1245,33 грн., в тому числі 896,00 грн. заборгованості, 62,72 грн. штрафу 7 %, 154,10 грн. пені, 97,66 грн. інфляційних нарахувань, 34,85 грн. трьох процентів річних.

Ухвалою суду від 11.07.2011 р. позовну заяву прийнято судом до провадження та призначено її розгляд на 05.08.2011 р.

У зв"язку з неявкою відповідача в судове засідання та неподанням сторонам витребуваних доказів ухвалою суду від 05.08.2011 р. розгляд справи відкладено на 16.08.2011 р.

Позивач явки представника в судове засідання 16.08.2011 р. не забезпечив, витребувані судом докази направив поштою. Відповідач явки повноважного представника в судове засідання не забезпечив, причин неявки суду не повідомив, вимог ухвал суду від 11.07.2011 р. та від 05.08.2011 р. не виконав, відзиву на позовну заяву та витребуваних судом документів не подав, хоча належним чином був повідомлений про час і місце проведення засідання, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення рекомендованого поштового відправлення (знаходиться в матеріалах справи).

Враховуючи ту обставину, що у випадку зайнятості представника, сторона вправі призначити іншого представника для участі у справі, суд наголошує сторонам на обов'язку, передбаченому ст. 22 ГПК України, добросовісно користуватись належними процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони.

В матеріалах справи наявно достатньо доказів для прийняття рішення по суті спору, у відповідності до ч. 3 ст.4-3 ГПК України судом створювались сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, у зв’язку з чим передбачені нормою ст. 77 ГПК України підстави для відкладення розгляду справи не вбачаються.

Відповідно до ст. 75 ГПК України суд вважає за можливе розглянути справу при відсутності представників сторін за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин справи та вирішення спору по суті.

Вивчивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, судом встановлено наступне:

Між позивачем та відповідачем укладено договір № 2 від 02.01.2010 р. купівлі-продажу зернової барди, згідно якого позивач відвантажив відповідачу зернову барду в загальній кількості 224 тони по ціні 4,00 грн. за 1 тону на загальну суму 896,00 грн. Факт отримання товару відповідачем підтверджується довіреністю № 3 від 19.01.2010 р. та накладною № 13 за період з 20.01.2010 р. по 31.01.2010 р. і довіреністю № 6 від 01.02.2010 р. та накладною № 32 за період з 01.02.2010 р. по 15.02.2010 р.

У відповідності до умов укладеного договору (п. 2.1 договору) оплата за отриманий товар повинна здійснюватись покупцем за кожну отриману партію товару на протязі 10 -ти календарних днів з моменту отримання кожної партії товару. Проте, всупереч взятих на себе зобов"язань, відповідачем оплату за отриманий товар не проведено і його заборгованість перед позивачем становить 896,00 грн.

Направлена позивачем претензія № 464 від 16.11.2010 р. залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Вказана заборгованість в сумі 896,00 грн. визнана відповідачем у підписаному сторонами акті звірки розрахунків, проведеному сторонами станом на 01.04.2010 р.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України однією з підстав виникнення зобов’язань є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 526 Цивільного Кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

У відповідності до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ст. 229 Господарського кодексу України учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Згідно зі ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відтак, підставними є вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 896,00 грн.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з розрахунками, доданими до позовної заяви, сума трьох процентів річних становить 34,85 грн., а сума інфляційних нарахувань –97,66 грн., які нараховані позивачем правомірно і підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Згідно ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями в цьому Кодексі визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

У відповідності до ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах, зокрема: за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Судом встановлено, що згідно преамбули статуту позивача (у новій редакції), затв. наказом Державного департаменту продовольства № 124 від 07.12.2005 р. та зареєстрованого 23.01.2006 р., Державне підприємство „Лопатинський спиртовий завод” засноване на державній власності.

Зважаючи на те, що прострочення відповідача в оплаті отриманого товару становить більше тридцяти днів, то стягненню з відповідача підлягає штраф в розмірі семи відсотків вартості отриманого товару, що відповідно складає 62,72 грн.

Згідно ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Нормою ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Проте, позивачем проведено нарахування пені відповідачеві за рік з березня 2010 р. по березень 2011 р., в той час як у відповідності до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України стягненню з відповідача підлягає пеня лише за період із 26.02.2010 р. по 26.08.2010 р. У зв’язку з цим позовні вимоги про стягнення пені підлягають частковому задоволенню в сумі 79,63 грн. При задоволенні позовних вимог в цій частині судом взято до уваги також те, що позивач просить стягнути з відповідача пеню лише за 20 днів березня 2010 р.

Відповідно до ст.ст. 33, 34, 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Рішення приймається господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а також доказів, які були витребувані господарським судом (ч. 2 ст. 82 ГПК України).

Враховуючи, що позивачем надано достатньо належних і допустимих доказів на підтвердження своїх позовних вимог, а також те, що відповідач основний борг, пеню, штраф, інфляційні нарахування, три проценти річних не погасив, суд прийшов до висновку, що позов обґрунтований та підлягає до часткового задоволення.

У відповідності до ст. 49 ГПК України судові витрати слід покласти на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 1, 12, 33, 34, 43, 49, 75, 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позов Державного підприємства „Лопатинський спиртовий завод”, смт. Лопатин Радехівського району Львівської області, задоволити частково.

2. Стягнути зі Сільськогосподарського Товариства з обмеженою відповідальністю «Прогрес-Плюс»(80650, с. Гаї Бродівського району Львівської області; код ЄДРПОУ 30472034) на користь Державного підприємства «Лопатинський спиртовий завод»(80261, смт. Лопатин Радехівського району Львівської області, вул. Заводська, 11; код ЄДРПОУ 00374686) 896,00 грн. основного боргу, 62,72 грн. штрафу в розмірі семи відсотків, 79,63 грн. пені, 154,10 грн. інфляційних нарахувань, 97,66 грн. трьох процентів річних, 95,90 грн. державного мита та 221,89 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Наказ видати відповідно до ст.ст. 116, 117 ГПК України після набрання рішенням законної сили.

Суддя Артимович В.М.