Рішення № 17867140, 04.08.2011, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.08.11 Справа № 2/5009/3565/11-11/5009/3565/11

Суддя Гончаренко С.А.

Господарський суд Запорізької області у складі:

головуючий –суддя Гончаренко С.А.,

при секретарі судового засідання –Вака В.С.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Товариство з обмеженою відповідальністю Фірма «Промислово-технологічна компанія»(вул. Чубанова, буд. 1, м. Запоріжжя, 69118)

до відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю «ЗНТК»(вул.Червоногвардійська, буд. 40, м. Запоріжжя, 69002),

у присутності представників

від позивача: не з’явився;

від відповідача: не з’явився

про визнання правочину недійсним.

В С Т А Н О В И В :

До господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю фірми «Промислово-технологічна компанія»до товариства з обмеженою відповідальністю «ЗНТК»про визнання недійсним правочину від 14.08.2009р.

23.06.2011р. порушено провадження у справі, призначені дата і час судового засідання.

У зв’язку із хворобою судді Мойсеєнко Т.В. ухвалою від 05.07.2011р. справа прийнята до розгляду даним складом суду.

Представник позивача наполягає на задоволенні позовних вимог з підстав, викладених у позові, зокрема зазначив, що актом документальної перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства № 1577/2305/23286565 від 28.02.2010р., проведеної державною податковою інспекцією у Комунарському районі Запорізької області, встановлена нікчемність правочину про поставку товару між сторонами у справі з огляду на те, що він суперечить моральним засадам суспільства, а також порушує публічний порядок, спрямований за заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету.

Відповідач у відзиві на позовну заяву у задоволенні позову просить відмовити. Висновки ДПІ у Комунарському районі м. Запоріжжя вважає безпідставним та необґрунтованими, оскільки укладений між сторонами правочин повністю відповідає нормам Цивільного кодексу України, що унеможливлює визнання правочину недійсним.

Вивчивши матеріали справи і вислухавши пояснення представника позивача, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Предметом розгляду в даній справі є визнання недійсним правочину, укладеного 14.08.2009р. між ТОВ Фірма «Промислово-технологічна компанія»та ТОВ «ЗНТК», зміст якого викладений у документах, якими обмінялись сторони.

В статті 203 Цивільного кодексу України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Частиною 1 ст. 207 Господарського кодексу України встановлено, що господарське зобов’язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб’єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Згідно з ч. 1 ст. 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави. Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Відповідно до ч. 2 ст. 228 Цивільного кодексу України правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Статтею 236 Цивільного кодексу України (норми якої є імперативними) передбачено, що правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення. Якщо за недійсним правочином права та обов’язки передбачалися лише на майбутнє, можливість настання їх у майбутньому припиняється. Таким чином, зазначена норма не передбачає визнання недійсним будь-якого правочину на майбутнє, оскільки згідно частини другої на майбутнє припиняється можливість настання прав та обов’язків за недійсним правочином. Зазначене положення також врегульовано ч. 3 ст. 207 Господарського кодексу України, яка передбачає можливість припинення зобов’язання на майбутнє.

За змістом Роз’яснення ВАСУ № 02-5/111 від 12.03.1999р. «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов’язаних з визнанням угод недійсними», вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов’язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

В матеріалах справи міститься акт перевірки Державної податкової інспекції у Комунарському районі м. Запоріжжя № 1577/2305/23286565 від 28.02.2010р.

В ході перевірки встановлено, зокрема, що підприємством “Фірма “Промтехноком” отримано податкові накладні від ТОВ “ЗНТК” та перераховувалися кошти в адресу ТОВ “ЗНТК” без мети реального настання правових наслідків з метою заниження об’єкту оподаткування, несплати податків, в зв’язку з чим дії підприємства призвели до втрат дохідної частини державного бюджету України. Єдиною метою проведення документування фактично не здійснених господарських операцій є отримання підприємством податкової вигоди.

Суд погоджується з доводами позивача і висновками ДПІ в Комунарському районі м.Запоріжжя про те, що оспорюваний правочин суперечить моральним засадам суспільства, а також порушує публічний порядок, спрямований на заволодіння майном держави.

Зазначений правочин відповідно до ч. 1, 2 ст. 215, ч. 5 ст. 203 Цивільного кодексу України є нікчемним, і в силу ст. 216 Цивільного кодексу України не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов’язані з їх недійсністю, що міститься у акті перевірки податкового органу.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п’ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного суду України № 9 від 06.11.2009р. «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання право чинів недійсними»надано роз’яснення, що судам відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України необхідно розмежувати види недійсності право чинів: нікчемні правочини –якщо їх недійсність встановлена законом та оспорювані –якщо їх недійсність прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа забезпечує їх дійсність на підставах, встановлених законом. Нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом.

За таких обставин у задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Судові витрати віднести на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 46, 47-1, 49, 82-85 Господарського процесуального Кодексу України, -

В И Р І Ш И В :

В позові відмовити.

Суддя С.А.Гончаренко