Ухвала суду № 17866323, 30.06.2009, Армянський міський суд Автономної Республіки Крим

Справа № 2-2/2009 року

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 червня 2009 року

Армянський міський суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Шестаковської Л.П., за участю секретарів Шевченко С.В., Клюєвої В.Ю., Мосеєвої І.М., Яворської Г.Л., позивача ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2, відповідача ОСОБА_3, представника цього відповідача ОСОБА_4, відповідача - Армянської міської ради Автономної Республіки Крим - Корякіна М.І., розглянувши у відкритому судовому засіданнів залі суду в м. Армянську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_6, Армянської міської ради АР Крим, третя особа Кримське республіканське підприємство „Бюро реєстрації та технічної інвентаризації м. Армянська", про визнання права власності на нерухоме майно, про визнання недійсним свідоцтва про право власності на цей обєкт нерухомості та про визнання недійсним виданого Державного акту на право постійного користування земельною ділянкою, на якій розташований спірний магазин,

ВСТАНОВИВ:

23.04.2007 р. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про визнання права власності на 3\4 частки нерухоме майно - магазину, розташованого в АДРЕСА_2, та про зобовязання Бюро реєстрації та технічної інвентаризації м. Армянська зареєструвати за позивачем право власності на вказані 3\4 частки цього магазину.

22.05.2007 р. позивач ОСОБА_1 в порядку ст. 31 ЦПК України звернувся до суду з заявою про уточнення та розширення предмету позову, вказавши відповідачами не тільки ОСОБА_3, а й його дружину ОСОБА_6 та Армянську міську раду. Позивач просить визнати за ним право власності на цілий спірний обєкт нерухомості - магазин, розташований в АДРЕСА_2, визнати недійсним свідоцтво про право власності на цей обєкт нерухомості, видане на імя ОСОБА_3, визнати недійсним виданий на його ж імя Державий акт про право постійного користування земельною ділянкою, на якій розташований спірний магазин, а саме ділянкою по АДРЕСА_2 До участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, позивач притягнув Кримське республіканське підприємство „Бюро реєстрації та технічної інвентаризації м. Армянська".

При розгляді справи по суті позивач та його представник позов підтримали, просять його задовольнити, посилаючись на те, що взимку 2003 року позивач та відповідач ОСОБА_3 досягли між собою усної угоди про сумісне заняття підприємницькою діяльністю, для чого вирішили побудувати магазин по вул. Іваніщева в м. Армянську, отримавши під майбутнє будівництво відповідну земельну ділянку, домовившись при цьому всі витрати по будівництву обєкту та по оформленню необхідної для цього документації нести порівну. Через певні труднощі вони, крім того, вирішили на початковому етапі своєї сумісної діяльності всі дозвільні документи, проектно-кошторисну документацію та технічну документацію, земельну ділянку для майбутнього будівництва оформляти лише на відповідача ОСОБА_3 Останній, в свою чергу, повинен був після введення магазину в експлуатацію та оформлення правовстановлюючих документів на новозбудований обєкт, передати у власність позивача половину магазину.

Позивач стверджує, що на початку сумісної діяльності з ОСОБА_3 він першим зробив свій внесок у розмірі 5000 доларів США, передавши їх ОСОБА_3, який витратив ці кошти на оформлення земельної ділянки та іншої дозвільної документації і пояснив йому, що кошти закінчилися, а своїх він внести не має можливості через їх відсутність. Позивач стверджує, що через внесення ним своєї первісної суми у спільну діяльність, яка була для нього значною, він змушений був і в подальшому будувати магазин практично за власний рахунок. При цьому він витрачався не лише на необхідну технічну та дозвільну документацію і на придбання практично всіх будівельних матеріалів, а й за власний рахунок сплачував плату найнятим ним же самим будівельникам за виконання господарським способом всіх будівельних робіт (за винятком штукатурки), сам особисто власною працею приймав участь у виконання цілого ряду будівельних робіт, щомісяця сплачував заробітну плату відповідачу ОСОБА_3 у розмірі 2000 грн., сплачував також постачальникам з власних коштів за спожиті воду і електроенергію, ніс щомісячні вирати по сплаті орендної плати за земельну ділянку.

Позивач та його представник вказують на те, що після закінчення будівництва магазину та після введення його в експлуатацію відповідачу ОСОБА_3 4.04.2005 р. було видано Свідоцтво про право власності на цей магазин, але він, порушуючи раніше досягнуті між ним та позивачем усні домовленості про спільну діяльність, нехтуючи правом власності позивача на новостворений обєкт, не визнаючи його права, став ігнорувати неодноразові прохання та звернення позивача про переовормлення на його імя частини магазину.

Позивач наполягає на тому, що між ним та ОСОБА_3 дійсно було укладено усний договір про спільну діяльність, без створення юридичної особи, для досягнення спільної мети -підшукання земельної ділянки, оформлення дозвільної та технічної документації, будівництва та вводу в експлуатацію магазину для здійснення підприємницької діяльності. ОСОБА_1 наполягає на тому, що він зі своєї сторони не лише повністю виконав умови договору про спільну діяльність, але й перевиконав їх, практично самостійно фінансувавши все будівництво. Він стверджує, що мета договору досягнута повністю за рахунок його коштів у результаті виконання ним всіх зобовязань за договором, а тому його зобовязання виконані і припинені. ОСОБА_3 навпаки, не виконувавши умов договору про спільну діяльність, вже виконати їх і не може, бо мета договору про спільну діяльність уже досягнута. ОСОБА_3 же після досягнення зазначеної мети лише оформив магазин та земельну ділянку, на якій його збудовано, на своє імя.

Саме тому позивач змушений звернутися до суду за захистом свого порушеного права власності шляхом його визнання та шляхом оспорювання такого права у відповідача ОСОБА_3 та його дружини ОСОБА_6 (оскільки новостворений обєкт нерухомості зявився у їх спільній власності як подружжя під час перебування їх у шлюбі).

Відповідач ОСОБА_3 та його представник ОСОБА_4 позов не визнали. Заперечуючи проти позову, вони стверджують, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 ніколи не укладався договір про спільну діяльність і ніякі його умови між ними не обговорювалися та ніхто з них не має один перед одним ніяких зобовязань з цього приводу. Крім того, ОСОБА_3, заперечуючи проти позову і вважаючи його безпідставним, послався на те, що у позивача ОСОБА_7 в період 2003-2004 років були відсутні достатні доходи, які б дозволяли йому фінансувати будівництво спірного магазину. Він стверджує, що доходи позивача за два роки будівництва магазину (2003-2004 p.p.) ледве склали всього 5000 грн. Його ж власні доходи, згідно налогових декларацій в 2003 р. склали 92204 грн., а в 2004 р. - відповідно 492000 грн. Саме тому ОСОБА_3 стверджує, що магазин будував та фінансував саме він., без участі ОСОБА_1 Він також звертає увагу суду на те, що в зазначені роки у ОСОБА_1 відсутні і будь-які договори з поставщиками будь-якого обладнання чи іншо товару, що хоча б опосередковано могло свідчити про можливість отримання ОСОБА_1 інших доходів, крім заробітної плати та крім допомоги по безробіттю (під час знаходження його на обліку в центрі зайнятості в 2004 p.).

ОСОБА_3 та його представник наполягають на тому, що надані позивачем суду документи, які ніби-то підтверджують перелік, обсяг, кількість і загальну вартість придбаних ним будівельних матеріалів та місце їх придбання - є зфальсифікованими, і ОСОБА_3 у суді навів цілий ряд фактичних підстав, з яких він дійшов цього висновку. Крім того, він також вважає, що акт виконаних робіт, наданий ОСОБА_1 суду, не відповідає дійсним обставинам справи та фактичному графіку і обсягу виконаних робіт, сплаченим податкам та іншим обовязковим платежам: у локальному кошторисі, наданому позивачем суду, зазначена така кількість використаної будівельної техніки, що це повністю суперечить показанням свідків, які були допитані у суді за клопотанням самого ж позивача. Спростовуючи показання свідків, які вони давали в суді на користь позивача, ОСОБА_3 навів приклад свідка ОСОБА_9, яка пояснювала в суді, що її на роботу у якості продавця приймав позивач ОСОБА_1 і саме він сплачував їй заробітну плату. При цьому ОСОБА_3 долучив до матеріалів справи копію трудової угоди, укладеної між ним, як підприємцем, та ОСОБА_9, яку він прийняв на роботу продавцем у торговий павільон на вул. Іваніщева в м. Армянську. Зазаначена трудова угода укладена ними 4.09.2003 p., зареєстрована в Армянському міському центрі зайнятості 5.09.2003 р. та розірвана сторонами 27.04.2005 р. з відповідною реєстрацією цього розірвання в тому ж міському центрі зайнятості в той же день.

Крім того ОСОБА_3 та його представник стверджують, що у будівництві спірного магазину допитані у суді свідки участі не приймали, оскільки всі будівельні роботи виконувалися підрядчиком - підприємцем ОСОБА_10 (м. Красноперекопськ). Останній до суду для допиту у якості свідка не зявився, але надіслав відповідного листа, у якому підтвердив, що між ним та ОСОБА_3 було укладено договір підряду на будівництво магазину, розташованого по АДРЕСА_2, передбачені договором роботи були ним виконані у повному обсязі у передбачені договором строки, було підписано акти виконаних робіт, після чого з ним було проведено розрахунок за виконані роботи.

Відповідач ОСОБА_3 пояснив, крім того, що ні Державний акт про право власності на земельну ділянку під магазином, ні Державний акт про право постійноого користування цією земельною ділянкою йому не видавалися. Спірна земельна ділянка знаходиться у нього до цього часу в оренді. Він також наполягає на тому, що позивач неправдивими показами та з застосуванням завідомо для нього неправдивих документів і доказів намагається довести свою участь у будівництві спірного магазину з метою заволодіння чужим майном.

Відповідач ОСОБА_6 до суду жодного разу не зявилася, надавши відповідачу ОСОБА_3 доручення представляти її інтереси в суді. Будь-яких письмових пояснень чи заперечень проти позову від неї до суду не надходило.

Представник відповідача - Армянської міської ради - ОСОБА_11 в суді також позов не визнав, для предявлення позову до Армянської міської ради він не вбачає ніяких правових та фактичних підстав, стверджує, що Армянська міська рада ніяких прав, свобод чи охоронюваних законом інтересів позивача не порушувала, а позивач ніколи ні з якими заявами з приводу спірної земельної ділянки чи з приводу будівництва спірного магазину, його введення в експлуатацію або видачі на нього правовстановлюючого документу - до Армянської міської ради не звертався.

Третя особа - Кримське республіканське підприємство „Бюро реєстрації та технічної інвентаризації м. Армянська" - не направляло до суду свого представника, а зверталося з проханнями розглядати справу за його відсутності, залишаючи вирішення спору на розсуд суду (т. 1, а.с. 95, т. З, а.с. 212).

Допитаний у якості спеціаліста з питань земельних правовідносин ОСОБА_8 підтвердив у суді, що підприємцю ОСОБА_3 Армянським міським відділом земельних ресурсів не видавався Державний акт ні про право власності ні про право постійного користування земельною ділянкою, на якій розтвшований спірний магазин, тому у суду немає підстав розглядати вимогу про скасування Державного акту на землю, який не видавався.

Допитані у якості свідків ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19 підтвердили в суді, що вони були залучені до будівництва спірного магазину особисто позивачем ОСОБА_1, який особисто керував їх роботою та особисто, або через свою дружину ОСОБА_20 щомісяця із власних коштів проводив їм оплату за виконану роботу. Будь-яких письмових трудових угод або угод підряду чи інших цивільно-правових угод вони з ОСОБА_1 не укладали, працювали на підставі усних домовленостей з ОСОБА_1 Всі перелічені вище свідки стверджують, що крім них і ще декількох працівників, також найнятих особисто ОСОБА_1 за його власні кошти, ніхто інший роботи по будівництву магазину не виконував, всі роботи виконувалися господарським способом. ОСОБА_3 інколи зявлявся на будівельному майданчику, але його функція була для них не зрозуміла. Свідки стверджують, що їм лише було відомо, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 були на той момент партнерами. Вони також стверджують, що ніякими підрядчиками будівництво магазину не здійснювалося. ОСОБА_10 або будь-яких його працівників вони на майданчику не бачили і про них не чули від початку будівництва та до його завершення.

Кожен із вище перелічених свідків перелічив ті роботи, у виконанні яких вони приймали особисту участь за дорученням ОСОБА_1 та під його особистим керівництвом (розмітка, риття котлованів під фундамент, виготовлення каркасів із арматури для армування фундаменту, їх укладка та заливка фундаменту, кладка стін з черепашника, заливка підлоги, укладка на неї плитки, виготовлення покрівлі та її утеплення, облицювання плиткою цоколя, виготовлення металевих вікон та дверей, в, їздних воріт, бетонування дороги та тротуарів, виготовлення деревяних вікон та дверей, огорожі, підшивка стелі та обшивка стін гіпсокартоном з укладкою утеплювача, прокладка електропроводки, шпаклювання, фарбування, установка світильників; прокладка водогону, опалення, каналізації і т.д., виконання транспортних робіт), за виконання яких отримали особисто від ОСОБА_1 грошову винагороду.

Свідок ОСОБА_20 підтвердила в суді, що не дивлячись на те, що документи на будівництво магазину були оформлені на ОСОБА_3 в дійсності ж це будівництво здійснювалося господарським способом без залучення підрядчика чи підрядної організації, і фінансувалося особисто ОСОБА_1 ОСОБА_3 ніякої участі в тому числі і фінансової у цих роботах не приймав. Всі виконані нею платежі в бюджет, чи за отримані комунальні послуги вносилися зі своїх коштів, але від імені ОСОБА_21 лише через те, що на нього було зареєстроване будівництво.

Свідок ОСОБА_22 показав у суді, що позивача ОСОБА_1 та відповідача ОСОБА_3 він знає давно. Йому також відомо про те, що приблизно з 2003 року вони сумісно відшукали земельну ділянку і утворювали на ній свою спільну виробничу базу, разом починали торгувати газовим обладнанням та будувати магазин. У квітні 2005 року ОСОБА_1 позичив у нього 15000 гривень для закінчення будівництва вказаного магазину. У домовлений ними строк ОСОБА_1 борг йому повернув.

Свідки ОСОБА_23 та ОСОБА_24 показали в суді, що вони є досвідченими професіоналами у галузі будівництва і позивач з самого початку будівництва магазину і до його завершення періодично консультувався у них, в тому числі і безпосередньо на будівельному майданчику, стосовно технічних та технологічних питань окремих видів робіт. їм також було відомо, що будівництво магазину велося спільно двома партнерами: ОСОБА_1 та ОСОБА_3 за їх спільною домовленістю. Деталі тієї домовленості їм не відомі.

Свідок ОСОБА_25 також підтвердив у суді вище наведені факти. Він також пояснив, що з дитинства знайомий з ОСОБА_1 та багато років знайомий з ОСОБА_3, з яким раніше працював в одному відділі внутрішніх справ. Йому достеменно відомо про їх спільну домовленність та спільне будівництво магазину за адресою АДРЕСА_2

Свідок ОСОБА_26 підтвердила у суді, що вона, її чоловік та батько чоловіка фактично працювали у ОСОБА_1 з 2003 по 2005 роки в період будівництва магазину. Вона була продавцем павільону, який стояв поруч з будівельним майданчиком і на її очах допитані раніше свідки будували спірний магазин з самого початку і до кінця. Керував роботами особисто ОСОБА_1 та особисто він платив робітникам власні гроші за виконані ними роботи.

Із висновків судової будівельно-технічної експертизи видно, що ринкова вартість магазину, розташованого по АДРЕСА_2, станом на березень 2005 року складала 57511 грн., згідно акту прийомки виконаних робіт за лютий 2005 року, наданого ОСОБА_1, вартість будівельно-монтажних робіт спірного магазину та сторожки до нього склала 126951грн.; ринкова вартість цього ж магазина на дату оцінки 28.02.2008 р. складає 369235 грн. Будівельна готовність будівлі магазину складає 100 %. При співставленні відомості ресурсів локального кошторису, чеків і накладних, наданих позивачем при попередньому розгляді справи, експертом встановлено, що матеріали, вказані в накладних, використовувалися при будівництві магазину(том 2, а.с. 42).

На підставі долученого 30.06.2009 р. до матеріалів справи акту перевірки, виконаного бухгалтером, представник позивача наполягає на тому, що документально підтверджені витрати ОСОБА_1 і його дружини ОСОБА_27 на будівництво спірного магазину в 2004-2005 p.p. склали 168358 грн. 24 коп.

З зазначеного видно, що представник позивача прямо вказує на те, що спір, що розглядається, прямо і безпосередньо стосується і інтересів дружини позивача, хоча вона по справі була допитана лише, як свідок, і не виступає в цій справі ні як позивач, ні як третя особа, що заявляє або не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору. Хоча з її пояснень в суді видно, що вона була безпосереднім учасником будівництва магазину і, крім того, згідно дозволу на виконання будівельних робіт господарським способом здійснювала і технічний нагляд за веденням будівництва, будучи техніком-будівельником за фахом (том 3, а.с. 123). З її ж пояснень, які вона давала в суді 12.12.2008 року встановлено, ще й те, що вона тривалий час є підприємцем (т.3, л.д. 138).

Під час розгляду справи в суді відповідач ОСОБА_3 надав суду документи про те, що його дружина - відповідач ОСОБА_6 - теж є підприємцем з 4.05.2005 року (т. З, а.с. 28, 49).

Матеріалами справи підтверджено, що позивач ОСОБА_1 став підприємцем 17.01.2005 р. (т. З, а.с. 30), а відповідач ОСОБА_3 є підприємцем з 29.05.2002 р.(т. З, а.с. 48).

Суд, вислухавши сторони та їх представників, спеціаліста, свідків, що зявилися, вивчивши матеріали справи, враховуючи обставини справи, характер спору та вимоги діючого законодавства, вважає за необхідне провадження у справі закрити через те, що зазначена справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки спір, що розглядається між субєктами підприємницької діяльності і стосується їх безпосередніх інтересів, є спором про право, не дивлячись на те, що одним із відповідачів є і орган місцевого самоврядування -Армянська міська рада.

За таких умов цей спір підлягає розгляду в господарському суді, а не в суді загальної юрисдикції, що і належить розяснити сторонам.

З огляду на те, що на стадіїї підготовки справи до розгляду судом своїми ухвалами від 22.05.2007 р. та від 9.07.2007 р. було застосовано забезпечення позову, то таке забезпечення тепер належить скасувати.

При зверненні до суду з позовом позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 51 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 30 грн. Згідно вимог ст. 83 ч.1 п.5, ч.2 п. 4 ЦПК України вказані кошти належить повернути позивачу з місцевого бюджету м. Армянська.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 83 ч.1 п.5, ч.2 п. 4, 205 ч.1 п.1, 153 ч.1 1, 154 ч.6 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Провадження у цивільній справі № 2-2/2009 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_6, Армянської міської ради АР Крим, третя особа Кримське республіканське підприємство „Бюро реєстрації та технічної інвентаризації м. Армянська", про визнання права власності на нерухоме майно, про визнання недійсним свідоцтва про право власності на цей обєкт нерухомості та про визнання недійсним виданого Державного акту на право постійного користування земельною ділянкою -закрити.

Розяснити сторонам, що зазначена справа підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

Скасувати забезпечення позову, застосовані ухвалами Армянського міського суду від 22 травня та від 9 липня 2007 року:

- зняти арешт з будівлі магазину, розташованого за адресою АДРЕСА_2, який знаходиться у володінні ОСОБА_3, що мешкає в АДРЕСА_1;

- скасувати заборону Армянській міській раді АР Крим, громадянам ОСОБА_3, ОСОБА_28, нотаріальним конторам, Армянському міському відділу земельних ресурсів, а також будь-яким іншим особам вчиняти будь-які дії щодо магазину, розташованого за адресою АДРЕСА_2, який на підставі свідоцтва про право власності належить ОСОБА_3, - по відчуженню будь-яким способом вказаного майна, передачу цього майна в заставу та використанню його іншим чином з метою та в якості забезпечення виконання зобов язаннь відповідачів та третіх осіб, звертати стягнення на майно, передавати майно третім особам, вносити майно як внесок в статутний фонд новостворюваних та діючих підприємств;

- скасувати заборону Армянській міській раді АР Крим, громадянам ОСОБА_3, ОСОБА_28, нотаріальним конторам, Армянському міському відділу земельних ресурсів, а також будь-яким іншим особам вчиняти будь-які дії будь-яким способом щодо земельної ділянки площею 0, 0719 га, розташованої під магазином по АДРЕСА_2, яка знаходиться у користуванні ОСОБА_3;

- відновити дію рішення XV сесії Армянської міської ради 5 скликання від 3 липня 2007 року "Про продаж земельної ділянки несільськогосподарського призначення", яким прийнято рішення про продаж Армянською міською радою ОСОБА_3 земельної ділянки площею 0, 0719 га за 39638 грн. для будівництва та обслуговування магазину по АДРЕСА_2.

Повернути ОСОБА_1 з коштів місцевого бюджету м. Армянськ АР Крим (р/р 31415537700022, код ОКПО 34740976, Банк отримувача: ГУ ДКУ м. Сімферополь, МФО 824026) сплачений ним 23 квітня 2007 року за квитанцією № 28 судовий збір у розмірі 51 грн.

Повернути ОСОБА_1 з коштів місцевого бюджету м. Армянськ АР Крим (р/р 37319012000604, код ОКПО 34740976, Банк отримувача: ГУ ДКУ м. Сімферополь, МФО 824026) сплачені ним 23 квітня 2007 року за квитанцією № 29 витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 30 грн.

Ухвала в частині закриття провадження у справі і в частині скасування забезпечення позову може бути оскаржена в апеляційному порядку до Апеляційного суду АР Крим через суд першої інстанції шляхом подачі в 5-денний строк з дня винесення ухвали заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 10 днів апеляційної скарги.

Оскарження ухвали в частині скасування забезпечення позову зупиняє виконання цієї ухвали в цій частині.