Рішення № 17865380, 11.08.2011, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 серпня 2011 рокуСправа № 16/5026/1469/2011

Господарський суд Черкаської області в складі: головуючого - судді Спаських Н.М., з секретарем Волна С.В. за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - за довіреністю;

від відповідача: ОСОБА_2. - за довіреністю;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мораксель" до Державного підприємства "Златодар" про стягнення 64 966,91 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивачем предявлено позов про стягнення з відповідача 64 966,91 грн. заборгованості за поставлений товар на підставі договору купівлі-продажу № 18/01-11 МЗ від 18.01.2011 року, а саме: 61 805,52 грн. основного боргу, 1837,23 грн. пені, 829,72 грн. як 7% відсотків річних, 494,44 грн. інфляційних на підставі ст. 625 ЦК України. В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю та просить їх задовольнити.

Представник відповідача у наданому суду відзиві на позов наявність суму основного боргу в розмірі 61 805,52 перед позивачем визнав, але провадження у справі просить зупинити до часу вчинення всіх необхідних дій позивачем для проведення зустрічної перевірки Золотоніською ОДПІ взаємовідносин сторін.

Заслухавши доводи та пояснення представників сторін, дослідивши наявні в справі матеріали, суд вважає, що позов підлягає до повного задоволення, виходячи з наступного:

У відповідності до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

З матеріалів справи вбачається наступне:

18 січня 2011 року між сторонами по справі було укладено договір купівлі-продажу № 18/01-11 МЗ, у відповідності до умов якого позивач зобов'язався передати відповідачу товар, а відповідач - прийняти та оплатити його. Кількість, асортимент та ціна товару, терміни передачі і оплати визначаються додатками до договору , які є його невід'ємними частинами ( а.с. 12).

Укладений сторонами договір відповідає положенням чинного законодавства, зокрема ст. 655 ЦК України, у відповідності до якої за договором купівлі-продажу продавець зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар на умовах договору.

Договір між сторонами набуває чинності з дня його підписання та діє до 31 грудня 2011 року (п. 9.1), а в частині невиконаних зобов'язань - до повного їх завершення.

Доказів припинення дії договору сторонами не надано.

За умовами договору, умови постачання товару узгоджуються сторонами в додатках до договору, перехід права власності на товар відбувається в момент передачі накладної проти довіреності, приймання товару проводиться в день відвантаження за участю уповноважених представників сторін. Ціни на товар вказуються сторонами у додатках до договору. Якість товару повинна відповідати встановленим нормам і стандартам.

Додатком № 1 до договору сторонами було погоджено, що позивач поставляє відповідачу жмих соняшниковий насипом ( а.с. 14) в кількості 1500 тон вартістю 3022500,00 грн. Відповідач здійснює оплату за товар протягом 60 днів з моменту його поставки.

За доводами позивача, на виконання договору він відпустив відповідачу макуху соняшникову в кількості 1645,973 тони вартістю 3316635,60 грн. що підтверджується актом № 1 прийому-передачі товару від 24.02.2011 року ( а.с. 15), складеного представниками обох сторін та видатковою накладною № РН-0000013 від 24.02.2011 року ( а.с. 18). Таким чином строк оплати товару для відповідача настав з 26 квітня 2011 року.

Доказів існування спору з приводу якості товару сторонами суду не подано. Відповідач факт отримання товару не заперечив.

За доводами позивача, відповідач розрахувався за товар лише частково і залишок боргу за макуху соняшникову складає 61 805,52 грн. Останній частковий платіж за товар відповідачем було здійснено 15.04.2011 року.

Відповідач існування боргу в цій сумі перед позивачем визнав у наданому суду відзиві на позов.

Строк виконання зобов'язання по розрахунках за отриманий товар для відповідача вже є таким, що настав, доказів проведення повного розрахунку за товар у справі немає, а тому до примусового стягнення з відповідача на користь позивача належить 61 805,52 грн. боргу за відпущену макуху соняшникову.

Зобовязання у відповідності з ст. 526 Цивільного Кодексу України та ст. 193 Господарського Кодексу України повинні виконуватись належним чином і в установлений договором строк, одностороння відмова від виконання зобовязання не допускається.

Позивач також просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 1 837,23 грн. за прострочення розрахунків.

Дана вимога підлягає до задоволення, виходячи з такого:

У відповідності до ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до положень ст. 1,3 ЗУ "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

У відповідності до п. 6.1. договору, у випадку порушення термінів оплати за поставлений товар, відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочення.

Позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за період з 26.04.2011 року по 04.07.2011 року.

Розрахунок пені ( а.с. 11) зроблено вірно та у відповідності до умов договору і обставин справи.

Доказів сплати пені у справі немає, строк виконання даного зобов'язання є таким, що настав, а тому до примусового стягнення з відповідача на користь позивача належить 1 837,23 грн. пені.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача інфляційні втрати та 7% річних із простроченої суми боргу до сплати.

У відповідності до ст. 625 ЦК України, у випадку прострочення грошового зобов'язання боржник на вимогу кредитора повинен сплатити інфляційні втрати на суму боргу та 3% річних із простроченої суми, якщо більший розмір процентів не встановлено договором.

Пунктом 6.1. договору сторони прямо передбачили, що на підставі ст. 625 ЦК України боржник повинен сплати суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також, якщо прострочення становить понад 30 днів, сплачується штраф в розмірі 7% від простроченої суми боргу.

Суд вважає, що оскільки сторони спеціально послалися на ст. 625 ЦК України, то в п. 6.1. мова іде не про штраф у його класичному розумінні, а про відсотки, мінімальний розмір яких становить 3%. Крім того і розрахунок позивач провів як 7% річних, що відповідає умовам ст. 625 ЦК України.

За розрахунками позивача, за період з квітня по липень 2011 року загальна сума інфляційних втрат на суму несплаченого боргу у відповідача складає 494,44 грн. (розрахунок а.с. 9), а 7% річних за період з 26.04.2011 року по 04.07.2011 року - 829,72 грн. ( а.с. 10).

Розрахунок інфляційних та процентів річних зроблено вірно та у відповідності до умов договору.

Доказів проведення розрахунку за інфляційними та процентами річних відповідач суду не надав, а тому до примусового стягнення з відповідача на користь позивача належить 494,44 грн. інфляційних та 829,72 грн. процентів річних.

Таким чином, до примусового стягнення з відповідача на користь позивача підлягає 61 805,52 грн. основного боргу за поставлений товар, 1837,23 грн. пені, 829,72 грн. процентів від простроченої суми та 494,44 грн. інфляційних.

Клопотання позивача про зупинення провадження у справі до часу надання всіх необхідних документів позивачем для проведення зустрічної перевірки Золотоніською ОДПІ взаємовідносин сторін суд відхилив, оскільки така підстава для зупинення не передбачена ст. 79 ГПК України. Крім того, питання здійснення податкового обліку операцій за договором між сторонам не впливає на чинність зобов'язання про необхідність проведення остаточного розрахунку за товар за нормами чинного ЦК України.

На підставі статті 49 ГПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню в повній сумі сплачене державне мито в розмірі 649,67 грн. та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Керуючись статтями 49, ст. ст. 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Державного підприємства "Златодар", ідентифікаційний код 00952545, м. Золотоноша Черкаської області, вул. Шевченка, 47 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Мораксель", ідентифікаційний код 37420695, м. Одеса, провул. Нечипуренка, 9 кв. 3 --61 805,52 грн. основного боргу за поставлений товар, 1 837,23 грн. пені, 829,72 грн. процентів від простроченої суми, 494,44 грн. інфляційних, 649,67 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати. Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного господарського суду протягом 10 днів.

Суддя Н.М. Спаських