Рішення № 17865140, 05.08.2011, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"05" серпня 2011 р.Справа № 13/19/5022-958/2011

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Стопника С.Г.

Розглянув справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Тернотранс", вул. Тролейбусна, 11, м.Тернопіль, 46020

до Товариства з обмеженою відповідальністю Спільне українсько-польське підприємство "Енергія-КВ", вул. Б.Хмельницького, 8, м. Скалат, Підволочиський район, Тернопільська область, 47851

про стягнення заборгованості

За участю представників:

позивача: адвокат ОСОБА_1, довіреність

відповідача: не з'явився

Суть справи: Товариство з обмеженою відповідальністю "Тернотранс", м.Тернопіль, звернулося до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Спільне українсько-польське підприємство "Енергія- КВ", м. Скалат, Підволочиський район, Тернопільська область, про стягнення 7788,95 грн. заборгованості, в тому числі 4500 грн. основного боргу за виконане перевезення, 900 грн. штрафу, 349,70 грн. пені, 519,11 грн. інфляційних збитків, 1520,14 грн. річних відсотків, крім того просить суд стягнути з відповідача понесені витрати на правову допомогу в сумі 1214 грн.

В розпочатому судовому засіданні представнику позивача розяснено його процесуальні права та обовязки, передбачені ст.ст.20, 22, 811 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України).

Представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, обґрунтовуючи їх доказами, доданими до позовної заяви.

Розгляд справи 28.07.2011 р. відкладався на 05.08.2011 р. для надання можливості відповідачу подати свої заперечення проти позову та забезпечити участь повноважного представника в засіданні.

Відповідач відзиву на позов не подав, його представник в судове засідання не з'явився, хоча про час та місце його проведення повідомлявся належним чином (повідомлення про вручення поштового відправлення знаходиться в матеріалах справи).

Враховуючи, що участь представників сторін не визнавалася судом обовязковою, брати участь в судовому засіданні є правом сторони, передбаченим ст.22 ГПК України, поданих позивачем доказів є достатньо для вирішення спору по суті, а тому справа розглядається за наявними у ній матеріалами згідно ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд встановив:

Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України та п. 2 ст. 20 Господарського кодексу України кожний субєкт господарювання та споживач мають право на захист своїх прав і законних інтересів.

Відповідно до ст. 1 ГПК України правом на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів наділені, зокрема, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи, громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Тернотранс", є юридичною особою, що підтверджується копією свідоцтва про державну реєстрацію серії А00 №756859 від 29.04.1994р., довідкою з ЄДРПОУ Головного управління статистики у Тернопільській області №31-34 від 18.01.2007р., а тому наділене правом на звернення до господарського суду за захистом своїх прав.

10 січня 2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Тернотранс", як Перевізником, з однієї сторони, та ТОВ "Спільне Українсько-Польське підприємство "Енергія-КВ", як Замовником/Експедитором, з другої сторони, укладено (шляхом підписання копій договору в електронному вигляді) Договір міжнародного перевезення вантажів автомобільним транспортом №10/01, відповідно до умов якого Перевізник зобовязується прийняти і доставити ввірений йому Замовником вантаж до пункту призначення і передати його вантажоодержувачеві, а Замовник зобовязується оплатити перевезення вантажу, відповідно до умов цього договору.

Відповідно до п.1.3. Договору, вартість перевезення, форма і схема оплати вказуються в заявці на перевезення, яка є невід'ємною частиною цього договору.

В п.6.1. Додаткових умов договору сторони погодили, що вони визнають юридичну силу факсимільних та електронних (переданих за допомогою E-mail) копій договору та Заявки. Підтвердженням юридичної сили таких копій є наявність в документах факсимільного або електронного відображення печаток сторін і підписів їх посадових осіб.

Відповідно до Заявки на перевезення вантажу №3 від 26.03.2010р. (додатку до Договору перевезення вантажів автомобільним транспортом №10/01 від 10.01.2010р.), направленої Перевізнику електронною поштою, сторони, зокрема, визначили: маршрут перевезення - Тернопіль Стальова Воля; транспортний засіб: автомобіль марки Вольво, держ. № тягача ВО3262АМ, держ. № причепа ВО6466ХХ, під керуванням водія Лукашова І.В.; найменування вантажу: брикет з пресованої соломи масою 21440 та обємом 90м3; дату розвантаження 30.03.2010р.; вартість перевезення та умови оплати 4500 грн. на протязі 10 банківських днів після розвантаження.

Пунктом 3.6 Договору передбачено, що у разі несвоєчасної оплати, Замовник сплачує Перевізнику штраф у розмірі 20% від вартості перевезення, а також пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу.

У випадку прострочення виконання грошового зобовязання більш ніж на місяць, Замовник оплачує Перевізнику 30% річних від простроченої суми за час прострочення платежу (п.3.7 Договору).

У розділі 5 Договору перевезення від 10.01.2010р. сторони погодили термін його дії з моменту підписання і до 31 грудня 2010р., при чому якщо жодна із сторін не виявила бажання розірвати договір до закінчення його дії, то договір вважається автоматично продовженим на наступний календарний рік.

Відповідно до ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобовязання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем і відповідачем у справі виникли зобовязання з договору перевезення вантажу, згідно якого, відповідно до ст.909 ЦК України, одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Як передбачено ст.909 ЦК України, укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

На виконання вищезазначеної Заявки до договору, відповідачу були надані транспортні послуги по перевезенню вантажу, що підтверджується належним чином оформленою міжнародною товарно-транспортною накладною (CMR) №0061763 від 26.03.2010р., у графі 24 якої зазначено дату розвантаження 30.03.2010р.

Відповідно до положень статей 525, 526, 530 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, у встановлений строк (термін) його виконання та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, одностороння відмова від виконання зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається.

Строк оплати вартості наданих послуг по перевезенню вантажу сторонами був встановлений у п.22 Заявки протягом 10 банківських днів після розвантаження, проте, як стверджує позивач, відповідач своєчасно за надані йому послуги перевезення не розрахувався, заборгувавши позивачу станом на дату звернення з позовом до суду 4500 грн., що також підтверджується актом звірки розрахунків за 01.01.2010р.-17.05.2011р., підписаним представниками сторін.

Згідно вимог ст.ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Приймаючи до уваги, що відповідач заперечень проти позову не подав, як і не надав суду доказів погашення заявленої до стягнення суми заборгованості, а тому позовні вимоги ТОВ "Тернотранс" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне українсько-польське підприємство "Енергія-КВ", м. Скалат, Підволочиський район, Тернопільська область, 4500 грн. заборгованості за надані послуги по перевезенню вантажу підлягають до задоволення, як обґрунтовано заявлені, підтверджені документально та не спростовані відповідачем.

Крім того, відповідно до ст.ст.549, ч.1 ст.624 ЦК України та п.3.6 Договору перевезення, позивач просить суд стягнути з відповідача 349,70 грн. пені (нарахованої у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за період з 15 квітня 2010 р. по 15 жовтня 2010 р.) та 900 грн. штрафу (що складає 20% вартості перевезення), які також підлягають до задоволення як обґрунтовано заявлені.

Також, згідно вимог ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем правомірно заявлено до стягнення з відповідача 1520,14 грн. 30% річних (відповідно до п.3.7 Договору перевезення) за період з 15.04.2010 р. по 31.05.2011 р.

Здійснивши самостійно розрахунок інфляційних витрат за методикою, зазначеною в листі Верховного Суду України №62-97р від 03.04.1997р. "Рекомендації відносно порядку застосування індексу інфляції при розгляді судових справ", за період з квітня 2010 р. по травень 2011р., суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача інфляційних витрат підлягають задоволенню частково в сумі 449,12 грн.

В частині стягнення 69,99 грн. інфляційних нарахувань в позові відмовляється як безпідставно заявлених.

Разом з тим, позивач просить стягнути з відповідача витрати за правову допомогу адвоката в розмірі 1214 грн.

В підтвердження понесених судових витрат на оплату послуг адвоката у розмірі 1214 грн. до матеріалів справи долучено: договір доручення №3-05 від 11.05.2011р., копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 507 від 16.05.2008р., виданого на ім'я Лози В.М, копію квитанції до прибуткового касового ордера № 03-06/11 від 24.06.2011р., згідно якої позивачем сплачено 1214 грн. за договором доручення №3-05 від 11.05.2011р.

Згідно ст. 44 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до пункту 10 Роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998р. №02-5/78 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" (з наступними змінами і доповненнями) витрати позивачів та відповідачів, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК.

У пункті 12 Роз'яснення зазначено: "Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування названих витрат, крім державного мита, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним. За таких обставин суд з урахуванням обставин конкретної справи, зокрема, ціни позову може обмежити цей розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи".

У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.

За даних обставин справи, суд вважає за доцільне покласти на відповідача судові витрати по оплаті позивачем послуг адвоката в розмірі 772 грн., що становить 10% від задоволеної суми позову.

У відповідності до вимог ст.ст. 4449 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита в сумі 102 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 грн. також покладаються на відповідача.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст.33, 34, 44-49, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне українсько-польське підприємство "Енергія-КВ" (вул. Б.Хмельницького, 8, м.Скалат, Підволочиський район, Тернопільська область, ід.код 35969900) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Тернотранс" (юридична адреса: с. Івачів Долішній, Тернопільський район, Тернопільська область; фактична адреса: вул. Тролейбусна, 11, м. Тернопіль, ід. код 21139593): 4500 (чотири тисячі п'ятсот) грн. заборгованості за виконане перевезення, 900 (девятсот) грн. штрафу, 349 (триста сорок дев'ять) 70 коп. пені, 449 (чотириста сорок дев'ять) грн. 12 коп. інфляційних збитків, 1520 (одну тисячу пятсот двадцять) грн. 14 коп. річних відсотків; 102 (сто дві) грн. в повернення державного мита; 236 (двісті тридцять шість) грн. в повернення витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 772 (сімсот сімдесят дві) грн. витрат на оплату послуг адвоката.

3. В частині стягнення 69,99 грн. інфляційних збитків відмовити.

4. Наказ видати стягувачеві після набрання рішенням законної сили.

На рішення суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня підписання повного рішення 09 серпня 2011р., через місцевий господарський суд.

СуддяС.Г. Стопник