Рішення № 17864416, 03.08.2011, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.08.11 Справа № 5015/3206/11

Господарський суд Львівської області у складі судді Мазовіти А.Б. при секретарі Волошин О.Я., за участю представника позивача Маргаль Н.Б., представника відповідача Вирста Н.І., розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом Державного проектного інституту проектування комунального будівництва “Львівдіпрокомунбуд”, м. Львів до Управління капітального будівництва Львівської міської ради, м. Львів про стягнення 528218 грн. 47 коп.

В С Т А Н О В И В:

Державний проектний інститут проектування комунального будівництва “Львівдіпрокомунбуд”, м. Львів звернувся до господарського суду Львівської області з позовом до Управління капітального будівництва Львівської міської ради, м. Львів про стягнення 528218 грн. 47 коп.

Розглянувши матеріали справи, суд визнав представлені матеріали достатніми для прийняття позовної заяви до розгляду і ухвалою від 14.06.2011 р. призначив розгляд справи на 29.06.2011 р., в судових засіданнях оголошувалась перерва.

В судових засіданнях представник позивача позовні вимоги підтримав, просив задоволити. З приводу заявленого позову пояснив, що між позивачем та відповідачем було укладено договір на виконання проектно-вишукувальних робіт. Позивач свої зобов’язання по цьому договорі виконав в повному об’ємі, що підтверджується підписаними сторонами актами здачі-прийняття робіт. Однак, відповідач, незважаючи на неодноразові звернення позивача, свої зобов’язання щодо оплати вартості робіт не виконав, на дату звернення до суду заборгованість становить 497476 грн. 00 коп. У зв’язку з порушенням строків оплати вартості робіт відповідачу нараховано втрати від інфляції в сумі 23277 грн. 35 коп. та 3% річних в сумі 7465 грн. 12 коп. Таким чином, до стягнення з відповідача підлягає 528218 грн. 47 коп. заборгованості.

В судових засіданнях представник відповідача проти позову заперечив, просив відмовити в задоволенні позовних вимог. В своїх запереченнях зазначив, що договором на виконання проектно-вишукувальних робіт не визначено терміну проведення розрахунків. Відповідачем першу вимогу про оплату отримано 24.11.2010 р. Також п. 2.10. вищевказаного договору передбачено, що замовник має право відтермінувати проведення оплати за виконані роботи, згідно підписаних актів виконаних робіт на термін до 6 місяців у випадку відсутності поступлення коштів на рахунок замовника по об’єкту. Відповідач у відповіді на вимогу повідомив позивача, що оплата буде проводитись по мірі поступлення коштів на рахунок відповідача. Враховуючи наведене, строк оплати боргу настав з 03.05.2011 р. З цього моменту і повинні нараховуватись інфляційні втрати та 3% річних. За розрахунками відповідача розмір інфляційних втрат повинен становити 3979 грн. 81 коп., 3% річних –1183 грн. 00 коп.

Представникам сторін роз’яснено права та обов’язки, передбачені ст. 22 ГПК України, заяв про відвід суду не поступало.

В судовому засіданні 03.08.2011 р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повний текст рішення складено та підписано 08.08.2011 р.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

25 грудня 2009 р. між ДПІПКБ “Львівдіпрокомунбуд” (позивач) та Управлінням капітального будівництва Львівської міської ради (відповідач) було укладено договір №4572/К на виконання проектно-вишукувальних робіт.

За цим договором підрядник (позивач) зобов’язувався власними силами і засобами, в обумовлений строк у відповідності до замовлення, будівельних норм та правил виконати проектно-вишукувальні роботи по об’єкту “Реконструкція вулиці Городоцької (від вул. Чернівецької до вул. Шевченка)”, а замовник (відповідач) зобов’язувався прийняти і оплатити роботи.

Згідно п. 3.1. договору №4572/К від 25.12.2009 р. за виконання проектних робіт замовник сплачує підряднику 497476 грн. 00 коп.

Відповідно до умов вищевказаного договору, позивач виконав роботи на загальну суму 497476 грн. 00 коп., що підтверджується актом здачі-приймання на суму 497476 грн. 00 коп. Факт передачі проектно-вишукувальної документації підтверджується накладною №17. Роботи були виконані в повному обсязі, зауважень до виконання у відповідача не було, що підтверджується підписом уповноваженої особи відповідача на вищевказаних документах та скріпленням їх печаткою.

Пунктом 2.10. договору №4572/К від 25.12.2009 р. передбачено, що замовник має право відтермінувати проведення оплати за виконані роботи, згідно підписаних актів виконаних робіт на термін до 6 місяців у випадку відсутності поступлення коштів на рахунок замовника по об’єкту.

У зв’язку з тим, що відповідачем вартість робіт не було сплачено, позивач 23 листопада 2010 р. надіслав відповідачу лист за вих. №1, в якій просив оплатити суму заборгованості.

2 грудня 2010 р. позивач звернувся до відповідача з вимогою про оплату за вих. №05/481, в якій просив погасити заборгованість до кінця 2010 р.

Листом за вих. №05/932 від 18.11.2010 р. відповідач повідомив позивача, що заборгованість за виконані роботи буде погашатися в межах бюджетних призначень на 2011 р. та після виділення коштів Львівською міською радою.

Як вбачається з матеріалів справи, пояснень представників сторін, відповідач свої зобов’язання перед позивачем щодо оплати вартості виконаних робіт не виконав, на дату розгляду справи в суді заборгованість відповідача перед позивачем становить 497476 грн. 00 коп.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов’язань, є зокрема договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Згідно ст. 530 ЦК України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, а боржник виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги.

Оскільки строк виконання зобов’язання сторонами визначений не був, позивач, в порядку ст. 530 ЦК України, надіслав відповідачу вимогу про сплату боргу, яка залишена без задоволення.

Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені ст. 193 ГК України.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

За таких обставин, суд дійшов висновку про прострочення виконання зобов’язання боржником, що в свою чергу є підставою для стягнення суми боргу, оскільки, відповідно до ч. 7 ст. 193 ГК України, одностороння відмова від виконання договору не допускається.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З врахуванням цих положень, позивачем нараховано за період з 01.01.2011 р. по 01.06.2011 р. 3% річних в сумі 1633 грн. 28 коп. та інфляційні втрати в сумі 5787 грн. 68 коп.

Оскільки у зобов’язанні між сторонами не було встановлено строку оплати вартості робіт, то, відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України, відповідач зобов’язаний був провести таку оплату протягом семи днів з дня отримання вимоги. Як вбачається з долучених до матеріалів справи документів, вимоги про оплату позивачем надсилалися 23.11.2010 р. та 14.01.2011 р. У зв’язку з цим, позивачем правомірно зазначено, що строк оплати настав з 01.01.2011 р. та, відповідно, нараховано 3% річних в сумі 1633 грн. 28 коп. та інфляційні втрати в сумі 5787 грн. 68 коп. з вказаної дати.

Заперечення відповідача не беруться судом до уваги з огляду на наступне.

Як зазначалося вище, п. 2.10. договору №4572/К від 25.12.2009 р. передбачено, що замовник має право відтермінувати проведення оплати за виконані роботи, згідно підписаних актів виконаних робіт на термін до 6 місяців у випадку відсутності поступлення коштів на рахунок замовника по об’єкту.

Однак, відповідачем не подано жодних письмових доказів того, що він реалізував своє право на відтермінування, тобто повідомив позивача про таке відтермінування за наявності достатніх доказів відсутності коштів на рахунку. З аналізу вищевказаного пункту випливає, що відповідачу надано право на відтермінування до 6 місяців, тобто позивач міг відтермінувати оплату як на місяць, так і на шість місяців, з чого не можна зробити однозначний висновок про безумовне шестимісячне відтермінування.

Слід також зазначити, що відповідачем не було подано належних та допустимих доказів на підтвердження наявності факту відсутності коштів на рахунках.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані поданими доказами, а загальна сума заборгованості, яка підтверджена матеріалами справи та підлягає до задоволення складає 497476 грн. 00 коп. основного боргу, 23277 грн. 35 коп. втрат від інфляції, 7465 грн. 12 коп. 3% річних.

Оскільки спір виник з вини відповідача, то судові витрати по розгляду справи необхідно покласти на відповідача відповідно до ст. 49 ГПК України.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 11, 215, 216, 509, 526, 530, 546, 547, 549, 599, 612, 625, 626 ЦК України, ст. 193 ГК України та ст.ст. 4, 33, 34, 35, 44, 49, 75, 80, 82, 83, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд –

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з Управління капітального будівництва Львівської міської ради, м. Львів, вул. Горбачевського, 10, (ідентифікаційний код 04056049) на користь Державного проектного інституту проектування комунального будівництва “Львівдіпрокомунбуд”, м. Львів, вул. Ак. Богомольця, 9 (ідентифікаційний код 03329054) 497476 грн. 00 коп. основного боргу, 23277 грн. 35 коп. втрат від інфляції, 7465 грн. 12 коп. 3% річних, 5282 грн. 18 коп. державного мита, 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.

Суддя Мазовіта А.Б.